Колонка редактораdonum auctorisЧи можуть бути в Україні ефективними антикорупційні органи?

Чи можуть бути в Україні ефективними антикорупційні органи?

23.03.2018 / 10:11
1842
+A
-a

Чи можуть бути в Україні ефективними  антикорупційні органи?

Ефективність будь-якого державного інституту, у тому числі правоохоронних органів, полягає у досягненні мети, яка визначається завданнями і безпосередньо закладена в основу передбаченої законами компетенції. Завданням антикорупційних органів є протидія корупції, що очевидно. Проте така протидія розглядається не як процес, власне, не лише як процес, а насамперед, як результат, тобто як реальний вплив на зменшення корупційних правопорушень у суспільстві. Отже, ефективність антикорупційних органів напряму залежить від ефективності реалізації визначених законами повноважень, від успішної реалізації компетенції.

В ідеалі антикорупційні органи мали б утворювати певну систему протидії корупційним правопорушенням. В українських реаліях, відповідно до положень чинного законодавства, системність діяльності антикорупційних органів є доволі відносною і далеко не абсолютизується. Це перший сигнал про відсутність можливості ефективної протидії корупції. У даному випадку йдеться не про системний розрив або ж злам в організаційній побудові антикорупційних органів. Звичайно, неможливо компетенцію НАЗК співставляти з компетенцією САП, а повноваження НАБУ є достатньо уніфікованими і відрізняються від повноважень інших правоохоронних органів у цій надважливій сфері. Зрештою саме НАБУ уособлює нині найбільш активний інститут держави, спрямований проти корупціонерів. Проте через перевантаженість завдань, які покладаються на НАБУ, віднесення до повноважень розслідування чи не усіх кримінальних правопорушень з ознаками корупції, які вчиняють посадовці другого або ж навіть третього ешелону влади, антикорупційне бюро залишається малоефективним, Більш того, зі створенням ДБР передбачається певна конкуренція повноважень саме у діяльності щодо виявлення корупційних правопорушень вищих посадовців і протидії таким злочинам.

Варто звернути увагу на практику інших країн, де антикорупційна діяльність отримала достатньо високі результати. Спеціалізовані органи або ж підрозділи протидії корупції зосереджені на діяльності посадових осіб центральних органів влади, де безпосередньо формуються всі вектори корупційних схем і дій.

Очевидні організаційні та процесуальні аспекти виявлення, розслідування корупційних схем не задіяні належним чином в Україні. Звичайно, потужним генератором усієї діяльності щодо протидії корупційним правопорушенням є антикорупційна прокуратура. Однак на сьогодні цей важливий підрозділ прокуратури штучно законом обмежений у можливостях впливу на процес боротьби з корупцією через відсутність по-перше, необхідної кількості висококваліфікованих прокурорських працівників, а по-друге - повноважень, які зводяться виключно до процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, де першість залишається у НАБУ. САП і НАБУ суттєво програють через невдалу законодавчу конструкцію формування і діяльності територіальних підрозділів, в яких Спеціалізована антикорупційна прокуратура взагалі не представлена, а відтак не діє.

Ефективність протидії корупції значно послаблена через відсутність оперативного розгляду кримінальних проваджень, досудове розслідування у яких закінчено. Проте ніхто не задавався питанням якості таких розслідувань, відповідності висновків детективів, погоджених прокурорами, стосовно кваліфікації діянь і зібраних доказів. Це важливий чинник ефективності роботи в цілому, і жодний судовий орган в даному випадку не буде сприяти суттєвому підвищенню якості та оперативності діяльності. Такий висновок не знімає питання про утворення і забезпечення належної роботи антикорупційного суду, але маємо розуміти необхідність правильного вирішення підсудності і реального завантаження суду матеріалами стосовно корупціонерів-високопосадовців.

Насамкінець два важливих аспекти піднятої проблеми: 1) готовність кадрового складу антикорупційних органів до реальної протидії корупції; 2) сторонній вплив на діяльність антикорупційних органів на шляху реалізації їхньої компетенції. Перший з цих двох чинників  підтверджує недостатню професійну підготовку кадрового складу і, як це не прикро, схильність у багатьох випадках до оновлених схем зловживань в інтересах зацікавлених осіб, які мали б бути суб’єктами реальної відповідальності. Звідси досить часто відсутність вироків про притягнення до відповідальності з визначенням суворих покарань. Другий  чинник полягає в існуванні паралельних «департаментів» управління процесом притягнення до відповідальності за корупційні правопорушення, що виходить безпосередньо від влади, зацікавленої у прийнятті тих чи інших рішень.

За таких умов говорити про ефективність антикорупційних органів зарано, а тому заклики і численні висловлювання на цю тему залишають пустоту, таку комфортну для корупційного середовища.    

Головний редактор Павло Богуцький

     

Право і економіка в українських реаліях donum auctoris Право і економіка в українських реаліях
Економіка держави є залежною від соціальних інститутів, серед яких право відіграє важливу, а інколи вирішальну роль
«Синій кит» або квест ціною у життя: історія, яка ще не стала судовою Справа «Синій кит» або квест ціною у життя: історія, яка ще не стала судовою
Декілька років тому суспільство сколихнули чисельні випадки самогубств серед дітей, багато з яких, як виявилось, бу...
Грудень 2018
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
26 27 28 29 30 1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30
31 1 2 3 4 5 6
ЗАХОДИ
Опитування
  • Як ви оцінюєте нове процесуальне законодавство?

Використання будь-яких матеріалів, розміщених на порталі "Українське право", дозволяється за умови посилання на ukrainеpravo.com. При копіюванні матеріалів порталу "Українське право" для інтернет-видань обов'язковим є пряме та відкрите для пошукових систем гіперпосилання в першому абзаці на цитовану статтю або новину.
Яндекс.Метрика