Юридичний супровід бізнесу
Колонка редактораdonum auctorisДоброчесність як основа права

Доброчесність як основа права

23.06.2017 / 09:30
1607
+A
-a

Доброчесність як основа права

Моральні основи права містять постулати, до яких, безумовно, відноситься доброчесність.

З етичних правил доброчесність є чи не найбільш складним, таким, що поєднує добро, як спрямованість до усього, що є позитивним у житті людини, до її уявного і реального блага,  так  і чесність, як  безумовну відданість правдивому ставленню до людей і до самого себе.

Розуміння доброчесності йде від світоглядного сприйняття стосунків між людьми древньогрецькими філософами, східним мислителем Аль-Фарабі, до розкриття чесності як тонкої і складної матерії моралі І. Кантом і далі до наших днів.

Право не може містити недоброчесних правил. Якщо так, то право у дії також не може бути недоброчесним. Якщо таке має місце, то йдеться не про право.

Ми можемо очікувати доброчесності у правовій поведінці від тих, з ким спілкуємося, з ким будуємо відносини з приводу певних матеріальних і нематеріальних благ. Проте такі очікування можуть бути нереалізованими внаслідок несприйняття доброчесності не лише іншими, але й внаслідок нашого нерозуміння доброчесності у конкретній ситуації. Ми точно сподіваємося на доброчесність в оцінці своєї подібної поведінки від громади, до якої належим, від держави. Власне, Аль-Фарабі якраз і проводив розмежування між доброчесними і недоброчесними (неосвіченими) спільнотами на прикладі міст, де в одних випадках духовні потреби і допомога один одному, гармонія між потребами людей і їх задоволенням є такими, що несуть добро, а в іншому випадку внаслідок пріоритету тілесних задоволень, прагнення до насолоди і багатства втрачають справжню мету.

Доброчесність права кожний з нас відчуває у реаліях його застосування, у діях тих, хто доносить право до людини своїми рішеннями. Доброчесність ми прагнемо бачити, насамперед, у тих людей, які одягнуті у суддівські мантії і відправляють правосуддя. З давніх часів мислителі вбачали доброчесність перш за все первинною якістю правителів.

Отже, доброчесність реалізується у праві через нашу діяльність, і перш за все через діяльність тих, хто має повноваження творити і застосовувати право.

Доброчесність в українському праві є занадто складною проблемою не лише тому, що ми не завжди розуміємо право, але й тому, що критерії доброчесності права нами загублені давно, а пошуки наразі є не зовсім вдалими. Доброчесність як основа права піддається оцінці як істинна цінність, проте така оцінка є завжди суб’єктивною, є результатом людського освоєння практики. 

Не має перспективи утворювати органи з оцінки доброчесності, формально чи неформально подібні органи не можуть нести у собі той заряд критичності, який повністю відповідав би закладеним у доброчесність імперативам. Органи доброчесності – це як установи моральності в умовах, які є ближчими до нашої неосвіченості, ніж до доброчесності. Водночас оцінка доброчесності може бути покладена суспільством на певних авторитетів, які своєю поведінкою і своїм життям підтвердили відданість таким цінностям. Думка і рішення моральних авторитетів мали б бути основою для формування суспільної думки стосовно доброчесності і в праві, яке для цього має усі властивості.

Чимало дискусій виникло внаслідок діяльності Громадської ради доброчесності як дорадчого органу у конкурсі  до Верховного Суду. Звичайно, не всі рішення Громадської ради можуть сприйматися однозначно. Очевидно, що окремі висновки під час оцінювання кандидатів у судді не є безспірними. Зокрема, неможливо погодитися з оцінкою Громадської ради рішень суддів як винесених з порушенням норм права, у тому числі його моральних основ, коли такі рішення забезпечили основне благо людини – збереження життя, здоров’я людини, безпекових умов її існування. Водночас дивною є ситуація щодо перегляду висновків про доброчесність кандидатів у судді Верховного Суду спеціальним формалізованим органом, яким є Вища кваліфікаційна комісія суддів України і який за складом може повторювати Громадську раду доброчесності. Варто знати, що до 2010 року Вища кваліфікаційна комісія діяла на громадських засадах.

Закономірно виникає питання про більший рівень доброчесності, яке вирішити по суті нескладно: формувати Вищу кваліфікаційну комісію суддів з тих, хто є моральними авторитетами і розуміється в оцінці кандидатів у судді будь-якої інстанційної належності, та виключити дублювання стосовно оцінки доброчесності, що зняло б недовіру до результатів конкурсу в цілому. Це занадто важливо, адже претензій на рахунок доброчесності нинішнього складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів не висловлювалось.

Доброчесність має переважне етичне значення у правовій діяльності і з таким висновком неможливо не рахуватися.

Павло Богуцький

Ілюзія права donum auctoris Ілюзія права
Суспільство, не навчене праву, не має соціальних перспектив, а цивілізаціний поступ такого суспільства дорівнює с...
Як судді захистити своє право: у відповідь на мовчання Ради суддів суддя оголосив голодування Феміда Як судді захистити своє право: у відповідь на мовчання Ради суддів суддя оголосив голодування
Намагаючись привернути увагу до проблеми суддівської винагороди, з 3 січня 2018 року суддя Снегірьов розпочав без...
Трагедія однієї сім'ї Справа Трагедія однієї сім'ї
Кожна судова справа – це історія, історія окремих людей або й цілих сімей, історія про кохання та зраду, історія ...
Січень 2018
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29 30 31 1 2 3 4
Опитування
  • Що найбільш негативно впливає на рівень довіри до суду в Україні?

Використання будь-яких матеріалів, розміщених на порталі "Українське право", дозволяється за умови посилання на ukrainеpravo.com. При копіюванні матеріалів порталу "Українське право" для інтернет-видань обов'язковим є пряме та відкрите для пошукових систем гіперпосилання в першому абзаці на цитованну статтю або новину.
Яндекс.Метрика