Відкрити фірму в Польщі
Колонка редактораdonum auctorisПраво на суверенітет: набуття і втрата

Право на суверенітет: набуття і втрата

25.08.2017 / 11:52
1003
+A
-a

Право на суверенітет: набуття і втрата

Сильна держава має суверенітет, який забезпечує формування і реалізацію незалежної внутрішньої та зовнішньої політики. Сучасність засвідчує, що суверенітет держави є обмеженим, тобто загальною є тенденція якщо не до втрати суверенітету, то до суттєвого зменшення можливостей, що надає державі суверенітет.                    

Заяви про обмеження чи втрату суверенітету Україною через посилення інтеграційних процесів з європейськими країнами у межах і у форматі ЄС, через посилення співпраці зі Сполученими Штатами Америки, з іншими дружніми країнами не варті були б уваги, якби не одна важлива обставина – за цим вбачається бажання маніпулювати патріотичними настроями українців.    

Не варто. Право на суверенітет – невід’ємне право народу утворити власну державу на власній території, визначивши межі співіснування з іншими, сусідніми народами, які також об’єднані у державну організацію, встановивши свою владу. Це – про народний суверенітет. Право на державний суверенітет – невід’ємне право кожної держави існувати у межах сформованої на певній території державної організації. Суверенітет має чимало складових, серед яких територіальна, економічна, воєнна, міжнародна компоненти переважають. Суверенітет, як можливість, як право, що потребує підтвердження і визнання, насамкінець,захисту, не може бути абсолютним правом, оскільки є залежним від багатьох чинників. Це як у відносинах між людьми – комунікація завжди враховує не лише власний інтерес, але й інтерес тих, з ким є бажання спілкуватися у визначеному просторі з приводу визначених матеріальних і нематеріальних об’єктів комунікації.                                                   

Суверенітет – це шлях до ідентичності у безлічі комунікативних зв’язків самої держави і державних інститутів. Суверенітет прогнозовано вимагає збереження ідентичності. Отже набуття суверенітету – це формування ідентичності, ознаки якої дають можливість будувати відносини як всередині державної організації, так і ззовні, що є пріоритетним.                           

Обмеження суверенітету держави не є свідченням втрати суверенітету і не є свідченням втрати ідентичності. Важливими обставинами є причини і мета обмеження суверенітету. Якщо суверенітет обмежено, наприклад, у спосіб анексії або ж окупації, то таке обмеження призводить до втрати суверенітету над певною частиною держави (окупованою, анексованою), потребує адекватної політичної, міжнародно-правової і воєнної оцінки та реагування. Якщо суверенітет обмежено у спосіб укладення взаємовигідних міжнародних угод, то таке обмеження не сприймається як шлях до втрати суверенітету у тій чи іншій сфері буття держави. Найбільш вразливими на сьогодні є економічні чинники обмеження суверенітету. Зовнішні економічні відносини є настільки складними в умовах високої конкурентної протидії, що питання суверенної зовнішньої економічної політики є питанням, яке вимагає надвисокої підготовки держави до участі у конкурентних стосунках з будь-якими партнерами.                                                       

Економічні та супутні їм фінансові чинники є настільки впливовими на саме існування суверенітету держав, що формується загальний висновок про обмеження у тій чи іншій мірі суверенітету будь-якої держави, навіть найбільших геополітичних гравців. Прикладом, який підтверджує цей висновок, є застосування економічних санкцій щодо Росії внаслідок її агресивної зовнішньої політики по відношенню до України. Можна наводити й інші показові приклади.                                                                        

Наскільки можливим є вплив зовнішніх факторів на формування внутрішньої державної і правової політики залежить не лише від діяльності безпосередніх інституційних акторів держави. Такий вплив визначається іншими ознаками суверенітету і, що є важливим, розумінням власної ідентичності, її підтриманням і захистом. Проте більш важливим з огляду на необхідність захисту суверенітету є визначення ризиків, які ведуть до обмеження суверенітету. Визначення таких ризиків і попередження їхньої руйнівної дії є залежним напряму від ефективності державних інститутів, сформованих, до речі, внаслідок реалізації народного суверенітету. Варто погодитися з думкою багатьох науковців про те, що проблема суверенітету є проблемою перш за все перетворення народного суверенітету у певну фікцію, де сама суть походження і підтримання влади, а саме – народ, набуває ознак правової і політичної міфологеми.        

Таким чином, спекуляції навколо теми обмеження або ж втрати суверенітету є поширенням відомих постулатів. Закономірність сучасних держав – переважання тенденцій до обмеження суверенітету має завжди конкретні причини, які проявляються у різних державах по-різному. Розуміння цього забезпечує чітке розуміння шляхів і методів управління ризиками обмеження і втрати суверенітету.

                                                                        Головний редактор Павло Богуцький

Довіра до суду donum auctoris Довіра до суду
Довіра до суду не існує окремо від довіри до влади. Наше внутрішнє ставлення до рішень, які виносить суддя, отото...
Трагедія однієї сім'ї Справа Трагедія однієї сім'ї
Кожна судова справа – це історія, історія окремих людей або й цілих сімей, історія про кохання та зраду, історія ...
Грудень 2017
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
27 28 29 30 1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30 31
ЗАХОДИ
16.12.2017 09:00:00 - Технології та право
Опитування
  • Що найбільш негативно впливає на рівень довіри до суду в Україні?

Використання будь-яких матеріалів, розміщених на порталі "Українське право", дозволяється за умови посилання на ukrainеpravo.com. При копіюванні матеріалів порталу "Українське право" для інтернет-видань обов'язковим є пряме та відкрите для пошукових систем гіперпосилання в першому абзаці на цитованну статтю або новину.
Яндекс.Метрика