Колонка редактораdonum auctorisПраво на суверенітет: набуття і втрата

Право на суверенітет: набуття і втрата

25.08.2017 / 11:52
728
+A
-a

Право на суверенітет: набуття і втрата

Сильна держава має суверенітет, який забезпечує формування і реалізацію незалежної внутрішньої та зовнішньої політики. Сучасність засвідчує, що суверенітет держави є обмеженим, тобто загальною є тенденція якщо не до втрати суверенітету, то до суттєвого зменшення можливостей, що надає державі суверенітет.                    

Заяви про обмеження чи втрату суверенітету Україною через посилення інтеграційних процесів з європейськими країнами у межах і у форматі ЄС, через посилення співпраці зі Сполученими Штатами Америки, з іншими дружніми країнами не варті були б уваги, якби не одна важлива обставина – за цим вбачається бажання маніпулювати патріотичними настроями українців.    

Не варто. Право на суверенітет – невід’ємне право народу утворити власну державу на власній території, визначивши межі співіснування з іншими, сусідніми народами, які також об’єднані у державну організацію, встановивши свою владу. Це – про народний суверенітет. Право на державний суверенітет – невід’ємне право кожної держави існувати у межах сформованої на певній території державної організації. Суверенітет має чимало складових, серед яких територіальна, економічна, воєнна, міжнародна компоненти переважають. Суверенітет, як можливість, як право, що потребує підтвердження і визнання, насамкінець,захисту, не може бути абсолютним правом, оскільки є залежним від багатьох чинників. Це як у відносинах між людьми – комунікація завжди враховує не лише власний інтерес, але й інтерес тих, з ким є бажання спілкуватися у визначеному просторі з приводу визначених матеріальних і нематеріальних об’єктів комунікації.                                                   

Суверенітет – це шлях до ідентичності у безлічі комунікативних зв’язків самої держави і державних інститутів. Суверенітет прогнозовано вимагає збереження ідентичності. Отже набуття суверенітету – це формування ідентичності, ознаки якої дають можливість будувати відносини як всередині державної організації, так і ззовні, що є пріоритетним.                           

Обмеження суверенітету держави не є свідченням втрати суверенітету і не є свідченням втрати ідентичності. Важливими обставинами є причини і мета обмеження суверенітету. Якщо суверенітет обмежено, наприклад, у спосіб анексії або ж окупації, то таке обмеження призводить до втрати суверенітету над певною частиною держави (окупованою, анексованою), потребує адекватної політичної, міжнародно-правової і воєнної оцінки та реагування. Якщо суверенітет обмежено у спосіб укладення взаємовигідних міжнародних угод, то таке обмеження не сприймається як шлях до втрати суверенітету у тій чи іншій сфері буття держави. Найбільш вразливими на сьогодні є економічні чинники обмеження суверенітету. Зовнішні економічні відносини є настільки складними в умовах високої конкурентної протидії, що питання суверенної зовнішньої економічної політики є питанням, яке вимагає надвисокої підготовки держави до участі у конкурентних стосунках з будь-якими партнерами.                                                       

Економічні та супутні їм фінансові чинники є настільки впливовими на саме існування суверенітету держав, що формується загальний висновок про обмеження у тій чи іншій мірі суверенітету будь-якої держави, навіть найбільших геополітичних гравців. Прикладом, який підтверджує цей висновок, є застосування економічних санкцій щодо Росії внаслідок її агресивної зовнішньої політики по відношенню до України. Можна наводити й інші показові приклади.                                                                        

Наскільки можливим є вплив зовнішніх факторів на формування внутрішньої державної і правової політики залежить не лише від діяльності безпосередніх інституційних акторів держави. Такий вплив визначається іншими ознаками суверенітету і, що є важливим, розумінням власної ідентичності, її підтриманням і захистом. Проте більш важливим з огляду на необхідність захисту суверенітету є визначення ризиків, які ведуть до обмеження суверенітету. Визначення таких ризиків і попередження їхньої руйнівної дії є залежним напряму від ефективності державних інститутів, сформованих, до речі, внаслідок реалізації народного суверенітету. Варто погодитися з думкою багатьох науковців про те, що проблема суверенітету є проблемою перш за все перетворення народного суверенітету у певну фікцію, де сама суть походження і підтримання влади, а саме – народ, набуває ознак правової і політичної міфологеми.        

Таким чином, спекуляції навколо теми обмеження або ж втрати суверенітету є поширенням відомих постулатів. Закономірність сучасних держав – переважання тенденцій до обмеження суверенітету має завжди конкретні причини, які проявляються у різних державах по-різному. Розуміння цього забезпечує чітке розуміння шляхів і методів управління ризиками обмеження і втрати суверенітету.

                                                                        Головний редактор Павло Богуцький

Юридична еліта України: проблема формування donum auctoris Юридична еліта України: проблема формування
Останнім часом активно опрацьовується питання формування і діяльності юридичної або ж правової еліти суспіль...
Жовтень 2017
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
25 26 27 28 29 30 1
2 3 4 5 6 7 8
9 10 11 12 13 14 15
16 17 18 19
19.10.2017 15:00:00 - Minsk Legal Forum 2017
20 21 22
23 24 25 26 27 28 29
30 31 1 2 3 4 5
ЗАХОДИ
19.10.2017 15:00:00 - Minsk Legal Forum 2017
Опитування
  • Що найбільш негативно впливає на рівень довіри до суду в Україні?

Використання будь-яких матеріалів, розміщених на порталі "Українське право", дозволяється за умови посилання на ukrainеpravo.com. При копіюванні матеріалів порталу "Українське право" для інтернет-видань обов'язковим є пряме та відкрите для пошукових систем гіперпосилання в першому абзаці на цитованну статтю або новину.
Яндекс.Метрика