Колонка редактораdonum auctorisПроцедура в українському праві: на шляху до колапсу

Процедура в українському праві: на шляху до колапсу

29.04.2018 / 11:42
2969
+A
-a

Процедура в українському праві: на шляху до колапсу

Відомим аксіоматичним фактом є сприйняття якісних ознак права через процедурні або ж процесуальні норми. Право перевіряється безумовним виконанням встановлених процедурних норм щодо правовстановлення (правотворчості, законотворчості) і правореалізації, правозастосування. Звичайно, порушення процедури прийняття тієї чи іншої норми матеріального права, того чи іншого правила поведінки призводять до дефектності норм, прийнятих з порушенням, утворюють усі підстави для визнання нелегітимними і унеможливлюють застосування прийнятих у такий спосіб норм на практиці. Водночас, відхилення від встановлених процесуальних правил застосування норм матеріального права призводять до можливості визнання результатів такого застосування нікчемними або ж протиправними.

Право не терпить приблизності у правилах, які встановлюють процес народження норми права, і право не може сприйняти порушення у порядку застосування тієї чи іншої норми права у соціальних комунікаціях. І в тому, і в іншому випадку протиправність норми визначається порушенням процедури.

Зрештою, на прикладі діяльності українського парламенту – прийняття того чи іншого закону у порушення Регламенту Верховної Ради призводить до недійсності або ж до нечинності самого закону, норми якого можуть в цілому відповідати вимогам права, але порушення процедури прийняття такого закону зводить нанівець матеріальну основу самої норми. Тут важливо дотримуватися виключно правових аспектів, які стосуються процесу правотворчості, без можливості у процесі правотворчості домінувати будь-яким іншим численним соціальним факторам – від економічних до політичних, або ж будь-яким іншим мотивам – від доцільності до нагальності. Найбільш вагомі обставини, які стосуються доцільності чи потреби прийняття норми права, повинні поступатися визначеній процедурі прийняття такої норми. Саме так формується якість права, саме так забезпечується непорушність норми права, що є єдиною умовою легітимності прийнятої норми і здатності такої норми виконувати регулятивні, охоронні, превентивні, виховні функції.

Правотворчість в українських реаліях засновується на реальному стані сприйняття права суспільством і, насамперед, тими, хто уособлює владу – і законотворчу, і виконавчу. А сприйняття права як суспільством, так і носіями влади, особливо останніми, має ознаки індивідуально-потребових рефлексій, без розуміння сутності та ідеї права і процедур, за якими право існує. Ілюстрацією цього є процес законотворення, процедура, за якою функціонує вищий орган законодавчої влади. Депутати Верховної Ради дозволяють не брати участі у пленарних засіданнях, дозволяють передавати картки для голосування іншим колегам, ті ж, хто отримав картки, дозволяють голосувати за колег, не замислюючись над тим, яке зло спричиняють праву. Верховна Рада утворила традиційні процедурні норми, які не відповідають Регламенту, але відповідають доцільності і політичній необхідності – закони утворюють ті, хто лобіює такі закони, нехтуючи досить часто встановленою процедурою голосування, процедурою прийняття законодавчого акта.

Проте відсутність під час голосування у сесійній залі депутатів, картки яких або ж «кнопки» голосують, – це видима сторона порушень під час прийняття законодавчих чи інших нормативно-правових актів. Невидимими залишається як процес утворення законодавчого акта, точніше – його проекта, так і процес формування більшості для голосування і прийняття. Тут в українських реаліях, виходячи з численних публікацій, прихованим є значний простір для корупції, і цей простір досить часто, за інформацією ЗМІ, стає заповненим численними випадками тих чи інших винагород, а також відвертого підкупу. Ось де важливим є виявлення і попередження корупції, якщо дійсно така корупційна діяльність має місце, хоча сумніватися у зворотному підстав не має.

Іншою, не менш серйозною проблемою є відсутність професіоналізму у підготовці законодавчих, нормативно-правових актів. Непрофесіоналізм проявляється у відсутності будь-якого прогнозування стосовно необхідності того чи іншого пропонованого для прийняття нормативно-правового акта, стосовно відповідності штучно утворених норм реальному стану соціальної комунікації у певній сфері, тобто – відповідності реальному стану існуючих суспільних відносин, які потребують урегулювання. Таким чином законодавча техніка своїми дефектами призводить до відчуження норм, встановлених правил поведінки від конкретної людини і від суспільства в цілому. Як наслідок такої діяльності – формується нормативний непотріб, який нічого, окрім спаму для соціальних комунікацій не може створити і,навіть, більше – деформує звичайний стан таких комунікацій до негативного. На жаль, останнім часом подібного нормативного спаму стає все більше, відірваність прийнятих норм від реальних соціальних комунікацій часом утворює правове провалля, подолати яке стає все важче. Складається враження перетворення законотворчості у процес, який несе деструктивні зміни для суспільства під різними соціально корисними приводами, які насправді є лише обгорткою, а справжній зміст таких законотворчих перегонів є політично, а часто – корупційно вмотивованим.

Неможливо зрозуміти прийняття норм закону після визнання подібних норм такими, що не відповідають Конституції. Неможливо збагнути логіку прийняття законів, які стосуються інтересів усього суспільства під ситуацію і потреби, які є важливими виключно певній політичній групі, наближеній до влади. Взагалі позбавлені будь-якої правової логіки законодавчі процедури, які порушують конституційні основи держави в угоду політичним уподобанням. Зрештою, лише останнє рішення Конституційного Суду стосовно неконституційності Закону України «Про всеукраїнський референдум» дає чимало приводів для висновку про неправові процедури у діяльності вищого органу законодавчої влади.

У системі державної влади існує детермінованість, яка полягає у взаємозалежності дій будь-яких інститутів влади від діяльності вищих органів влади. Порушення процедури під час законотворчості, визнання необов’язковості процедурних норм у парламенті, тягне порушення процедури прийняття нормативно-правових актів органами виконавчої влади, а далі чи не найнебезпечніше – нехтування процесуальними нормами під час здійснення правосуддя. Така ситуація веде до правового колапсу. Постає питання: яким ще є запас українського суспільства для того, щоб не допустити правового колапсу на тлі попрання процесуальних і процедурних норм, вписаних у зміст права?

Головний редактор Павло Богуцький

Правовий цинізм: шлях до самознищення donum auctoris Правовий цинізм: шлях до самознищення
Правовий цинізм виявляється у невиконанні правових приписів через політичну доцільність. Правовий цинізм виявляєтьс...
Притягнення до відповідальності суддів за пропуск строків розгляду справи: законність і справедливість Феміда Притягнення до відповідальності суддів за пропуск строків розгляду справи: законність і справедливість
Судові справи, рішення по яких не вдається отримати роками, завжди були проблемою судової системи України. Останнім...
Убивство в кар’єрі Справа Убивство в кар’єрі
100 років тому відомий італійський диктатор Беніто Муссоліні сказав: «Добре довіряти іншим, але не довіряти – значн...
Липень 2018
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
25 26 27 28 29 30 1
2 3 4 5 6 7 8
9 10 11 12 13 14 15
16 17 18
18.07.2018 09:00:00 - Digital Finance & Technology
19 20 21 22
23 24 25 26 27 28 29
30 31 1 2 3 4 5
ЗАХОДИ
18.07.2018 09:00:00 - Digital Finance & Technology
Опитування
  • Як ви оцінюєте нове процесуальне законодавство?

Використання будь-яких матеріалів, розміщених на порталі "Українське право", дозволяється за умови посилання на ukrainеpravo.com. При копіюванні матеріалів порталу "Українське право" для інтернет-видань обов'язковим є пряме та відкрите для пошукових систем гіперпосилання в першому абзаці на цитованну статтю або новину.
Яндекс.Метрика