Юридичний супровід бізнесу
Міжнародне правоПрактика ЄСПЛ

ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 2 «ПРАВО НА ЖИТТЯ» ЄКПЛ

13.07.2017 / 22:29
1432
+A
-a

ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 2 «ПРАВО НА ЖИТТЯ» ЄКПЛ

Життя є найціннішим благом, яке має правову охорону. У ст. 2 Конвенції визначено, що право людини на життя «... є одним з найбільш фундаментальних положень Конвенції і охороняє одну з основних цінностей демократичного суспільства». Так зазначено, зокрема, у рішенні ЄСПЛ у справі Андронікоу та Константіноу проти Кіпру.

Стаття 2 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод  має назву «Право на життя» і  встановлює таке.

1. Право кожного на життя охороняється законом. Нікого не може бути умисно позбавлено життя інакше ніж на виконання смертного вироку суду, винесеного після визнання його винним у вчиненні злочину, за який закон передбачає таке покарання.

2. Позбавлення життя не розглядається як таке, що вчинене на порушення цієї статті, якщо воно є наслідком виключно необхідного застосування сили:

a) для захисту будь-якої особи від незаконного насильства;

b) для здійснення законного арешту або для запобігання втечі особи, яку законно тримають під вартою;

c) при вчиненні правомірних дій для придушення заворушення або повстання.

Стаття 2 ЄКПЛ говорить, що право кожного на життя охороняється законом. Це означає, що над державою тяжіє обов’язок зробити все для того, щоб людське життя перебувало у безпеці.

ЄСПЛ вперше розглянув справу щодо порушення ст. 2 Конвенції «Маккан та інші проти Сполученого Королівства» у
1995 р. У цій справі держава-відповідач була визнана відповідальною за порушення ст. 2 Конвенції через те, що служби спецпризначення вчинили  убивство  трьох терористів Ірландської Республіканської Армії. Після цієї справи кількість звернень до ЄСПЛ щодо порушення ст. 2 Конвенції стрімко зросла, в основному за рахунок справ, де державою-відповідачем була Туреччина (справа «Гулег проти Туреччини» від 27 липня 1998 р., справа «Курт проти Туреччини» від 25 травня 1998 р., справа «Акдивар прорти Туреччини» від 16 вересня 1996 р. тощо). Існує чимало справ,  де державою-відповідачем є Україна: справа «Муравська проти України», справа «Гонгадзе проти України», справа «Кац та інші проти України», справа «Шевченко проти України». У цих справах  ЄСПЛ констатував порушення ст. 2 Конвенції - невиконання позитивних обов’язків держави щодо захисту права на життя з боку держави. У  справі «Гонгадзе проти України», ЄСПЛ зазначив: «Суд повторює, що перше речення п. 1 ст. 2 Конвенції зобов’язує державу не тільки утримуватись від умисного або незаконного позбавлення життя, але також вживати відповідних заходів для захисту життя тих, хто знаходиться під її юрисдикцією. Це включає основне завдання держави щодо забезпечення права на життя шляхом прийняття ефективних норм кримінальних законів для попередження злочинів проти особи, що забезпечуються правоохоронним механізмом для попередження, усунення та покарання порушень таких норм. За відповідних обставин це також поширюється на позитивний обов’язок органів державної влади вживати заходів попередження для захисту особи або осіб, чиє життя знаходиться під загрозою здійснення кримінальних дій іншими особами» ( п. 164 рішення ).

 Сфера застосування статті 2 Конвенції:

· усі випадки насильницької смерті чи зникнення особи;

· розслідування обставин смерті та зберігання матеріалів такого розслідування;

· планування та проведення операцій із застосуванням сили;

· виключно необхідне застосування сили;

· застосування зброї та спецзасобів;

· смерть під час військової служби;

· надзвичайні ситуації, бойові дії, військові навчання;

· загроза для життя у разі вислання (депортації, екстрадиції);

· безпечність спорудження та експлуатації об’єктів;

· компенсація у зв’язку зі смертю (зникненням).

Обов’язки держав за статтею 2 Конвенції:

· Негативні – утримуватися від умисного або незаконного позбавлення життя;

· позитивні – вживати відповідні заходи для захисту життя тих, хто знаходиться під юрисдикцією держави:

Реагування держави на загибель особи: проведення ефективного розслідування

У п. 91 рішення у справах «Öneryildiz v. Turkey» [GC] від 30 листопада 2004 р., заява № 48939/99 та п. 54 рішення «Пол та Одрі Едвардс проти Сполученого Королівства» (Paul and Audrey Edwards v. the United Kingdom) від 14 березня 2002 р., заява № 46477/99, вказується, що у справі, де мала місце загибель особи за обставин, які потенційно можуть передбачати відповідальність держави, стаття 2 передбачає обов’язок держави будь-яким чином забезпечити належну реакцію судової або іншої гілки влади для забезпечення того, що законодавчий та адміністративний устрій захисту права на життя здійснюється належним чином і що будь-яке порушення цього права припиняється та карається.

У mutatis mutandis рішення від 19 лютого 1998 р. у справі «Кая проти Туреччини» (Kaya v. Turkey), заява № 22729/93, п. 86., обов’язок захищати право на життя за статтею 2 Конвенції визначається у поєднанні із загальним обов’язком держави за статтею 1 Конвенції, яка зобов’язує «гарантування кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені у Конвенції» також опосередковано вимагає наявності будь-якої форми ефективного розслідування, коли особу вбито в результаті використання сили.

Мета розслідування

У п. 63 Рішення у справі «Ілхан проти Туреччини» (İlhan v. Turkey) [GC] від 27 червня 2000 р., заява № 22277/93 встановлюється, що головна мета розслідування полягає у забезпеченні ефективного виконання національних законів, які захищають право на життя, а у випадках, коли беруть участь представники держави або органи, у забезпеченні їх відповідальності за смерті, в яких вони винні. Форма розслідування, якедосягне такої мети може бути різною залежно від обставин. Проте, який би з методів не брався за основу, державні органи влади повинні діяти за своєю власною ініціативою, у випадку коли вже якесь питання звернуло їх увагу. Вони не можуть перекласти це на ініціативу родичів чи чекати подання формальної скарги або взяття кимось на себе відповідальності за проведення слідчої процедури.

Вимоги до розслідування:

· Ефективність – система, яка вимагається статтею 2, має передбачати незалежне та безстороннє розслідування, яке відповідає певним мінімальним стандартам щодо ефективності:

П. 176 рішення у справі «Гонгадзе проти України» (Gongadze v. Ukraine) від 8 листопада 2005 р., заява № 34056/02, вказує, що розслідування повинне також бути ефективним у тому розумінні, що воно має привести до визначення питання, чи використана сила була або не була виправдана за тих обставин (рішення у справі «Кая проти Туреччини» (Kaya v. Turkey) від 19 лютого 1998 р., заява № 22729/93, п. 87) та встановлення і покарання відповідальних осіб (рішення у справі «Огур проти Туреччини» (Oğur v. Turkey) [GC] від 20 травня 1999 р., заява № 21594/93, п. 88). Результат при цьому не має значення, але має значення здійснення заходів.

 Таким чином, у пп. 88, 91-92 рішення у справах «Огур проти Туреччини» (Oğur v. Turkey) [GC] від 20 травня 1999 р., заява № 21594/93; п. 63 «Ілхан проти Туреччини» (İlhan v. Turkey) [GC] від 27 червня 2000 р., заява № 22277/93; п. 148 «МакКерр проти Сполученого Королівства» (McKerr v. the United Kingdom) від 4 травня 2001 р., заява № 28883/9 доводиться, що компетентні органи мають діяти з належною наполегливістю і за своєю ініціативою порушувати провадження, яке здатне, по-перше, встановити обставини, за яких сталась подія, та недоліки діяльності системи; по-друге, встановити, хто саме з представників державних органів був причетний до події. Вимога щодо публічності також застосовується у цьому контексті.

· Незалежність – ієрархічна або інституційна незалежність, а також практична незалежність.

П. 70 рішення у справах «Пол та Одрі Едвардс проти Сполученого Королівства» (Paul and Audrey Edwards v. the United Kingdom) від 14 березня 2002 р., заява № 46477/99 та пп. 90, 94 та 95 «Мастроматтео проти Італії» (Mastromatteo v. Italy) [GC] від 24 жовтня 2002 р., заява № 37703/97, вказують, що мінімальна вимога до такої системи полягає в тому, що особи, відповідальні за проведення слідства, мають бути незалежні від тих, хто причетні до подій, що розслідуються. Мається на увазі ієрархічна або інституційна незалежність, а також практична незалежність.

· Збереження доказів

П. 176 Рішення у справі «Гонгадзе проти України» (Gongadze v. Ukraine) від 8 листопада 2005 р., заява № 34056/02 встановлює, що Органи державної влади повинні були б вжити всіх заходів для збереження доказів, які мають відношення до події. Прогалини у розслідуванні, які підривають його здатність встановити причину смерті або відповідальних осіб, чи то прямих виконавців, чи то тих, хто замовив або організував злочин, створюють ризик недодержання такого стандарту.

У п. 131 рішення у справі «Nachova and Others v. Bulgaria» від 26 лютого 2004 р., заяви №№ 43577/98 та 43579/98, Суд відмічає, що розслідування не буде ефективним доки всі докази не будуть детально вивчені, а висновки не будуть обґрунтовані.

Рекомендовані рішення ЄСПЛ:

У справі «Сергій Шевченко проти України» (Sergey Shevchenko v. Ukraine) від 4 квітня 2006 року, заява № 32478/02  ЄСПЛ Суд дійшов висновку про порушення обов’язку держави-відповідача відповідно до статті 2 Конвенції в зв’язку з непроведенням ефективного та незалежного розслідування факту смерті особи та що розслідування не забезпечило достатню прозорість та захист інтересів найближчого родича (батька померлої особи).

«Мосендз проти України» (Mosendz v. Ukraine) від 17 січня 2013 року, заява № 52013/08 – ЄСПЛ визнав порушення статті 2 Конвенції щодо позитивного обов’язку держави захистити життя сина заявниці під час його перебування під  контролем держави, адекватно пояснити обставини смерті, забезпечити виконання процесуального обов’язку стосовно ефективного розслідування цієї події. Суд визнав, що держава є відповідальною за смерть сина заявниці, оскільки саме жорстоке поводження вищестоящих військовослужбовців стало причиною його самогубства, а не обставини його життя, які були непов’язані з реаліями його перебування в армії. Окрім того, ЄСПЛ визнав порушення ст. 13 Конвенції, оскільки відповідний позов заявниці про відшкодування моральної шкоди залишився без розгляду і вона не мала національного засобу юридичного захисту за її вищевказаними скаргами у зв’язку з юрисдикційним конфліктом між національними цивільними та адміністративними судами.

КОМЕНТАРІ  0 + Додати коментар
Юридична еліта України: проблема формування donum auctoris Юридична еліта України: проблема формування
Останнім часом активно опрацьовується питання формування і діяльності юридичної або ж правової еліти суспіль...
Трагедія однієї сім'ї Справа Трагедія однієї сім'ї
Кожна судова справа – це історія, історія окремих людей або й цілих сімей, історія про кохання та зраду, історія ...
Листопад 2017
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
30 31 1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21
21.11.2017 10:00:00 - Медіаправо 2017
22 23 24 25 26
27 28 29 30 1 2 3
ЗАХОДИ
10.11.2017 10:00:00 - Ukrainian Software Development Forum
21.11.2017 10:00:00 - Медіаправо 2017
Опитування
  • Що найбільш негативно впливає на рівень довіри до суду в Україні?

Використання будь-яких матеріалів, розміщених на порталі "Українське право", дозволяється за умови посилання на ukrainеpravo.com. При копіюванні матеріалів порталу "Українське право" для інтернет-видань обов'язковим є пряме та відкрите для пошукових систем гіперпосилання в першому абзаці на цитованну статтю або новину.
Яндекс.Метрика