Міжнародне правоПрактика ЄСПЛ

Рішення Великої Палати ЄСПЛ по справі Бурмич та інші проти України щодо невиконання остаточних судових рішень

13.10.2017 / 08:19
3072
4
+A
-a

Рішення Великої Палати ЄСПЛ по справі Бурмич та інші проти України щодо невиконання остаточних судових рішень

Справи ЄСПЛ стосуються тривалого невиконання остаточних судових рішень та порушують питання подібні до тих, що досліджуються в пілотному рішенні по справі Іванов, в якому було констатовано наявність структурної проблеми, яка становить порушення статей 6 § 1 та 13 Конвенції та статті 1 протоколу № 1 до Конвенції.

У рішенні від 12.10 2017 р. Великої Палати по справі Бурмич та Інші проти України (заяви №№ 46852/13 та ін.), Європейський суд з прав людини: оголосив більшістю голосів ці п’ять заяв прийнятними; вирішив, десятьма голосами проти семи, об’єднати ці п’ять заяв та 12143 заяви, що знаходяться на розгляді в Суді, перелік яких додається до рішення; постановив, тринадцятьма голосами проти чотирьох, що п’ять заяв та об’єднані з ними 12143 заяви, необхідно розглянути згідно із зобов’язаннями, викладеними в пілотному рішенні, яке було прийнято 15 жовтня 2009 року по справі Іванов проти України; та вирішив, десятьма голосами проти семи, вилучити ці заяви з реєстру справ відповідно до статті 37 § 1 (c) Конвенції та передати їх до Комітету Міністрів Ради Європи з метою їхнього опрацювання в межах заходів загального характеру, визначених у пілотному рішенні по справі Іванов.

 Відповідно до принципу субсидіарності, на якому ґрунтується вся Конвенція, а не тільки процедура пілотного рішення, проблема, яку було розглянуто в пілотному рішенні Іванов проти України, в тому числі надання відшкодування потерпілим від системного порушення Конвенції, встановленого у справі Іванов, була питанням виконання згідно зі статтею 46 Конвенції.

Ці справи, та усі 12143 подібні заяви, що знаходяться на розгляді, так само як і всі потенційні подібні заяви, є невід’ємною частиною процедури виконання, визначеної в пілотному рішенні. Вирішення усіх цих справ має обов’язково бути охоплено заходами виконання загального характеру, яких має вжити держава-відповідач під наглядом Комітету Міністрів.

Всі ці справи слід розглядати в межах процедури виконання рішення по справі Іванов та передавати до Комітету Міністрів, як органу відповідальному за забезпечення того аби усі особи, які постраждали через системну проблему, визначену в пілотному рішенні, в тому числі заявники у цій справі, домоглися справедливості та отримали відшкодування.

З огляду на те, що інтереси реальних та потенційних жертв згаданої системної проблеми доречніше захищати в межах процедури виконання, Суд вирішив що це не найкращим чином служитиме цілям Конвенції, якщо він продовжить займатися справами, подібними до справи Іванов. Тому він дійшов висновку, що подальший розгляд таких поданих до нього справ є невиправданим.

Основні факти

Заявники пані Лідія Іванівна Бурмич, пан Григорій Яремчук, пан Олег Варава та пан Юрій Неборачко є громадянами України. Заявник ПАТ Ізоляція є приватним акціонерним товариством, зареєстрованим в м. Донецьк, Україна.

Усі заявники отримали остаточні судові рішення, винесені на їхню користь, які залишились невиконаними.

Скарги, процедура та склад Суду

Посилаючись на статті 6 § 1 (право на судовий розгляд упродовж розумного строку), 13 (право на ефективний засіб правового захисту), та статтю 1 Протоколу № 1 (захист власності), заявники скаржились на невиконання чи несвоєчасне виконання рішень національних судів, винесених на їхню користь, та відсутність ефективного засобу правового захисту на національному рівні щодо їхніх скарг за Конвенцією.

Заяви до Європейського Суду з прав людини було подано відповідно 9 липня 2013 року, 16 липня 2013 року, 8 серпня 2013 року, 16 серпня 2013 року та 11 грудня 2013 року.

8 грудня 2015 року Палата відмовилась від розгляду справи на користь Великої Палати.

Рішення було прийнято Великою Палатою з 17 суддів, у такому складі: Гвідо Раймонді (Італія), Голова, Ангеліка Нюсбергер (Німеччина), Ганна Юдківська (Україна), Елена Ядерблом (Швеція), Луіс Лопес Гера (Іспанія), Андраш Шайо (Угорщина), Леді Б’янку (Албанія), Ишил Каракаш (Туреччина), Вінсент А. Де Гаетано (Мальта), Жулія Лафранк (Естонія), Андре Потоцкі (Франція), Пол Махоні (Сполучене Королівство), Алеш Пейхал (Чеська Республіка), Йоанес Сільвіс (Нідерланди), Валерію Грицько (Республіка Молдова), Юлія Моток (Румунія), Жорж Раварані (Люксембург), а також Родерік Лідл, Секретар Суду.

Рішення Суду

Об’єднання та прийнятність заяв

Суд вирішив об’єднати заяви згідно з Правилом 42 § 1 Регламенту Суду з огляду на спільне походження цих заяв із системного порушення Конвенції, яке було встановлено у рішенні по справі Іванов.

Статті 6 та 13 та стаття 1 Протоколу № 1

Суд вирішив, що ключове питання в справах, які є предметом розгляду, полягає в розподілі повноважень між, з одного боку, Судом, функцією якого є «забезпечення дотриманняВисокими Договірними Сторонами їхніх зобов’язань за Конвенцією та Протоколами до неї» (стаття 19), та, з іншого боку, Комітетом Міністрів, який "здійснює нагляд за виконанням" остаточних рішень Суду (стаття 46). Розуміння такого розподілу повноважень розвивається з урахуванням зміни обставин, у тому числі зростання кількості структурних та системних порушень Конвенції. Запровадження Судом процедури пілотних рішень у відповідь на появу численних однотипних заяв2 надало нового виміру відповідним ролям Суду і Комітету Міністрів за Конвенцією. Постала необхідність уточнити ці обов’язки у випадку, коли йдеться про вирішення проблем, пов’язаних з невиконанням пілотного рішення.

Заяви, що перебувають на розгляді Суду та рішення по справі Іванов

Згадані заяви належать до групи з близько 12143 схожих заяв, що нині перебувають на розгляді Суду. Всі вони походять від тієї самої системної проблеми, яку було встановлено в пілотному рішенні по справі Іванов, а саме збоїв у функціонуванні української судової системи, які перешкоджають виконанню остаточних судових рішень та спричиняють таким чином системну проблему невиконання або несвоєчасного виконання рішень національних судів у поєднанні з відсутністю ефективних внутрішніх засобів правового захисту щодо таких недоліків.

Суд нагадав про висновки, яких він дійшов у пілотному рішенні по справі Іванов, про те, що структурні проблеми, які він був покликаний вивчити, були великомасштабними та складними за своїм характером та вимагали впровадження всеохоплюючих та комплексних заходів, можливо законодавчого та адміністративного характеру, із залученням різноманітних національних органів. Він також зазначив, що Комітет Міністрів має кращі можливості та засоби для моніторингу реформ, які мала здійснити Україна в цій сфері. Суд визнав, що саме Комітет Міністрів має визначити найкращий спосіб вирішення виявлених проблем та вказати державі-відповідачу необхідні заходи загального характеру. Він також підкреслив, що Україна повинна негайно реформувати своє законодавство і адміністративну практику, з тим щоб привести їх у відповідність з його висновками та дотриматись вимог статті 46 Конвенції.

Проте, Суд констатував, що незважаючи на значний проміжок часу, що минув після винесення пілотного рішення по справі Іванов 15 жовтня 2009 року, Уряд України досі не вжив необхідних загальних заходів, здатних подолати першопричини системної проблеми, встановленої Судом, і запровадити ефективний засіб захисту, який би міг забезпечити відшкодування на національному рівні усім потерпілим. Як неодноразово визнавали самі органи влади і Комітет Міністрів у Проміжній резолюції 2008 року, прийнятій до рішення по справі Іванов, проблема невиконання або несвоєчасного виконання судових рішень на той час вже існувала в Україні понад десять років. Вона залишалася невирішеною, незважаючи на всі керівні вказівки, видані державі-відповідачу Комітетом Міністрів протягом цих років у шести подальших резолюціях.

З часу надходження перших заяв у 1999 році, Суд отримав близько 29000 справ, подібних до справи Іванов, з яких 14430 було розглянуто різними складами Суду. Однак, близько 12143 такі заяви, більшість з яких було подано в 2013-2017 роках, все ще очікують судового розгляду.

Вплив невиконання судового рішення по справі Іванов

У зв’язку з тим, що Україна досі не виконала рішення по справі Іванов, системна проблема невиконання рішень національних судів залишається невирішеною. Тривале невжиття належних заходів загального характеру змусило Суд запровадити практику розгляду справ, подібних до справи Іванов, за скороченою, спрощеною та прискореною процедурою, аби приймати згруповані рішення по суті та про вилучення справ з реєстру переважно обмежуючись констатацією порушення та присудженням справедливої сатисфакції. Це давало можливість заявникам у стислі терміни отримувати рішення, в якому Суд присуджував їм фінансову компенсацію. Однак такий підхід Суду не мав суттєвого впливу на загальну системнупроблему, встановлену в рішенні по справі Іванов. Не покращив він і процедуру виконання. Кожного року дедалі більша кількість заявників, не отримавши належного відшкодування на національному рівні, зверталася до Суду з метою отримати компенсацію за статтею 41 Конвенції. Деякі з нових заяв стосуються невиконання судових рішень, по яких Суд вже виносив рішення і встановлював порушення.

В момент прийняття рішення по справі Іванов у вересні 2009 року, на розгляді Суду перебувало 1400 подібних справ. На сьогодні, хоча Суд уже розглянув 14430 справ з цієї групи, 12143 ще очікують розгляду. Якщо Суд розгляне ці та подібні заяви в такий самий чи схожий спосіб, це неминуче призведе до перспективи збільшення кількості заявників, що звертаються до Суду за відшкодуванням. Поки першопричина цієї проблеми не буде вирішена, залишається ризик напливу нових подібних заяв до Суду.

Суд ризикував стати частиною української системи виконання судових рішень та підмінити собою українські органи влади. Таке завдання не сумісне з допоміжною роллю, яку Суд має відігравати щодо Високих Договірних Сторін, відповідно до статей 1 та 19 Конвенції. Це також прямо суперечитиме логіці процедури пілотних рішень, виробленої Судом.

Отже, Суд мав розглянути, яким чином вирішити ситуацію, що склалася, так щоб це відповідало обґрунтуванню процедури пілотного рішення, яке було закладено в рішенні по справі Броньовський, відповідно до принципу субсидіарності, що лежить в основі цього обґрунтування. Зокрема, Суд повинен був з’ясувати, чи він мав діяти як механізм призначення компенсації у великій кількості подібних заяв, які було подано слідом за пілотними чи провідними рішеннями, нагляд за виконанням яких здійснював Комітет Міністрів.

Згідно з обґрунтуванням пілотного рішення, виконання заходів загального характеру, яких має вжити держава-відповідач, охоплює усіх інших потерпілих.

Беручи до уваги зусилля спрямовані на розгляд справ, подібних до справи Іванов, протягом більше шістнадцяти років, Суд дійшов висновку, що жодної користі чи кращого відновлення справедливості не варто очікувати від багаторазового повторювання його висновків в довгому переліку подібних справ, які становили значний тягар на його ресурси, та відповідно спричиняли накопичення великої кількості справ. Звідси виникали сумніви щодо того, яке значення подальший розгляд справ, подібних до справи Іванов, становить для цілей Конвенції. Відповідно постало питання про те, чи було б виправдано продовжувати розглядати заяви подібні до справи Іванов, беручи до уваги статті 19 та 46 Конвенції та зважаючи на повноваження Суду, відповідно до статті 37 § 1 (c), вилучити заяви з реєстру справ, коли такого виправдання не існує.

Статті 19 та 46 – питання продовження розгляду справ, подібних до справи Іванов

Юридичні питання, що виникають у зв’язку з тривалим невиконанням судових рішень в Україні, вже були вирішені в пілотному рішенні по справі Іванов. Суд встановив системний недолік, визнав, що цей недолік становив порушення Конвенції та видав вказівки щодо заходів загального характеру, яких слід вжити для задовільного виконання рішення, з тим щоб забезпечити відшкодування та компенсацію усім – минулим, нинішнім та майбутнім - потерпілим від виявленого системного порушення. Таким чином, Суд виконав свою функцію відповідно до статті 19 Конвенції.

Відповідно до принципу субсидіарності, на якому ґрунтується вся Конвенція, а не тільки процедура пілотного рішення, проблема, яку було розглянуто в пілотному рішенні Іванов проти України, в тому числі надання відшкодування потерпілим від системного порушення Конвенції, встановленого у справі Іванов, була питанням виконання згідно зі статтею 46 Конвенції.

Нинішня справа та всі 12143 подібні справи, які Суд має на розгляді зараз, так само як будь-які і подібні заяви, які він отримає в майбутньому, становлять невід’ємну частину процесу виконання пілотного рішення. Їхнє вирішення обов’язково мають охоплювати заходивиконання загального характеру, яких має вжити Держава-відповідач під наглядом Комітету Міністрів.

Відповідно, усі вищезгадані справи слід розглядати в межах процедури виконання рішення по справі Іванов та довести до відома Комітету Міністрів як органу відповідального за забезпечення того, або всі особи, що постраждали від констатованої в пілотному рішенні системної проблеми, в тому числі заявники по цій справі, домоглися справедливості та отримали відшкодування.

З огляду на відповідні повноваження Суду та Комітету Міністрів за статтями 19 та 46 Конвенції, Суд дійшов висновку, що подальший розгляд цих справ є недоцільним з огляду на цілі Конвенції. Перед ним постала потреба вирішити, чи слід йому за таких обставин скористатися своїми повноваженнями за статтею 37 § 1 (c) щодо вилучення заяв з реєстру справ.

Стаття 37 § 1 (c)

Суд нагадує, що процедура пілотного рішення має на меті допомогти Договірним державам у виконанні їхньої ролі в системі Європейської конвенції з прав людини. Таким чином, вони мають вирішувати ідентифіковану системну проблему на національному рівні, з тим щоб визнати за усіма дійсними чи потенційними потерпілими права та свободи, визначені в Конвенції, пропонуючи їм швидке відшкодування та зменшуючи тим самим навантаження на Суд.

З огляду на той факт, що інтереси реальних або потенційних потерпілих від системної проблеми, що є предметом розгляду, будуть адекватніше захищені в межах процедури виконання, Суд вважає, що це не найкращим чином відповідатиме цілям Конвенції, якщо він продовжить розгляд справ, подібних до справи Іванов. Суд дійшов висновку, що продовження розгляду цієї справи не було виправданим. Залишилося з’ясувати чи «повага до прав людини» вимагала, незважаючи на це, продовжити такий розгляд.

У всіх справах, де було виявлено системну проблему та винесено пілотне рішення, кожен заявник фактично є "потерпілим", який має право на те, щоб пілотне судове рішення було повністю виконано на національному рівні, та на отримання "адекватного та достатнього відшкодування". Таке відшкодування повинно полягати у виконанні рішень національних судів, винесених на користь заявників. Суд повторює, що держава Україна залишається зобов’язаною виконати рішення національних судів, які залишаються обов’язковими до виконання.

Скарги, викладені в цих заявах, підлягають вирішенню в межах заходів загального характеру, необхідних для виконання пілотного рішення по справі Іванов, зокрема визначення адекватного та достатнього відшкодування за порушення Конвенції, які це рішення встановило. Ці заходи підлягають нагляду з боку Комітету Міністрів.

Відповідно, повага до прав людини у значенні статті 37 § 1 (c) не вимагала продовження розгляду заяв з точки зору індивідуального відшкодування. Він вважає, що справа не містить інших важливих питань, окрім тих, що вже були з’ясовані в межах процедури пілотного рішення, які б вимагали продовження розгляду цих справ. Навпаки, загальний інтерес належного та ефективного функціонування системи Конвенції виступає на користь такого підходу.

Отже, Суд не знайшов жодних обставин, що вимагали б від нього продовжити розгляд цієї справи та інших заяв, подібних до справи Іванов. Цей висновок жодним чином не обмежує Суд в його повноваженнях поновити цю заяву або будь-який іншу подібну заяву в реєстрі справ, якщо це буде виправдано обставинами.

Суд відповідно вирішив вилучити ці заяви з реєстру справ відповідно до статті 37 § 1 (c) Конвенції.

Питання подібних заяв, що знаходяться на розгляді

 Суд вирішив, що подібні заяви, які знаходяться на розгляді, мають бути приєднані (дивись Додатки І та ІІ до рішення) до п’яти заяв, розглянутих в цій справі, та постановив, що 7641 комунікована заява, які вказано в Додатку І, та близько 4502 нових заяв, перелічених в Додатку ІІ до рішення мають бути вилучені з реєстру справ. Що стосується майбутніх подібних заяв, Суд вказав, що він може вилучати їх з реєстру та передавати їх безпосередньо до Комітету Міністрів, окрім заяв, які він визнає неприйнятними. Крім того, Комітет Міністрів та Уряд-відповідач отримуватимуть рішення Суду з переліком таких заяв, якими після того займатимуться в межах заходів загального характеру щодо виконання пілотного рішення на національному рівні, в такий спосіб, щоби забезпечити належне поновлення прав усім заявникам у цих справах.

Рішення вилучити заяви, подібні до справи Іванов, з реєстру справ Суду жодним чином не обмежують його повноважень поновити в реєстрі справ, заяви перелічені в додатках до цього рішення, чи будь-які подібні майбутні заяви, якщо це буде виправдано обставинами.

Окрема Думка

Судді Юдківська, Шайо, Б’янку, Каракаш, Де Гаетано, Лафранк, та Моток висловили спільну окрему думку, яка не збігається з думкою більшості. Суддя Шайо висловив окрему думку, яка не збігається з думкою більшості. Ці окремі думки додаються до рішення.

Прес-реліз підготувавСекретаріат ЄСПЛ.

КОМЕНТАРІ  4 + Додати коментар
Гнатів Олеся
Доброго дня. Яким чином на даний час діяти заявникам?
S Flyer
заявники виграли в ЄСПЛ більше 12000 справ проти України щодо тривалих невиконань судових рішень, ...  тепер покидьків з Мінюсту, держвиконавців, суддів, пґокурворов та мусоров потрібно гнати з роботи ср...ю мітлою та порушувати проти них кримінальні справи з конфіскацією, бо це через їх бездіяльність та тупі протизаконні договорняки-рішення держава Україна понесе  матеріальні та моральні збитки, що будуть списані за рахунок всіх громадян ...
Хрыков Сергей Валентинович
Посадова, службова особа державного органу, державного підприємства або юридичної особи, дії якої призвели до збитків державного бюджету, несе відповідальність згідно із законом.Після виконання рішень суду відповідно до цього Закону за поданням органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, державний орган, до сфери управління якого належить державне підприємство, забезпечує проведення службового розслідування щодо службових осіб державного підприємства, дії яких призвели до збитків державного бюджету, якщо рішенням суду в діях зазначених осіб не встановлено складу злочину. За результатами службового розслідування органи прокуратури за поданням відповідних матеріалів державними органами в місячний строк можуть звернутися до суду з позовом про відшкодування збитків, завданих державному бюджету, з пред’явленням зворотної вимоги (регресу) у розмірі виплаченого відшкодування до службових осіб державних підприємств, винних у завданні збитків.
Роман
Я склав таку заяву:
До: [B]Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України [/B](вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001)
[B]Пугальський Володимир Оттович[/B], РНОКПП ______________
вул., тел., e-mail:   [B]ЗАЯВА ПРО ВИКОНАННЯ РІШЕННЯ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ ПО СПРАВІ «БУРМИЧ ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ» В ЧАСТИНІ, ЩО СТОСУЄТЬСЯ ПУГАЛЬСЬКОГО ВОЛОДИМИРА ОТТОВИЧА[/B] Згідно з п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. За практикою Європейського суду з прав людини саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції (див. згадане вище рішення у справі Войтенка; рішення у справі "Ромашов проти України" (Romashov v. Ukraine), N 67534/01, від 27 липня 2004 року; у справі "Дубенко проти України" (Dubenko v. Ukraine), N 74221/01, від 11 січня 2005 року; та у справі "Козачек проти України" (Kozachek v. Ukraine), N 29508/04, від 7 грудня 2006 року). Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою (див. рішення у справі "Шмалько проти України" (Shmalko v. Ukraine), N 60750/00, п. 44, від 20 липня 2004 року). Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (див. рішення у справі "Сокур проти України" (Sokur v. Ukraine), N 29439/02, від 26 квітня 2005 року, і у справі "Крищук проти України" (Kryshchuk v. Ukraine), N 1811/06, від 19 лютого 2009 року). У своєму пілотному рішенні Суд встановив, що було порушено п. 1 статті 6 Конвенції та статтю 1 Протоколу № 1 через невиконання або несвоєчасне виконання остаточних судових рішень. Суд зазначив, що затримки були спричинені комбінацією чинників, включаючи відсутність бюджетних коштів, бездіяльністю державної виконавчої служби та недоліками національного законодавства, внаслідок чого пан Іванов та інші заявники у подібній ситуації не змогли добитись примусового виконання судових рішень (див. рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", від 15 жовтня 2009 року, N 40450/04, п. 83-84). Всі ці чинники належали до компетенції української влади, і, отже, Україна несе повну відповідальність за таке невиконання (там же, п. 85). Суд також постановив, що зазначені вище порушення є наслідком несумісної з положеннями Конвенції практики, яка полягає в систематичному невиконанні державою-відповідачем рішень національних судів, за виконання яких вона несе відповідальність і у зв'язку з якими сторони, права яких порушені, не мають ефективних засобів юридичного захисту (п. 4 резолютивної частини рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України"). У пункті третьому резолютивної частини рішення 12 жовтня 2017 у справі "Бурмич та інші проти України", заява № 46852/13, Велика палата Європейського суду з прав людини постановила, що п'ять заяв та 12143 заяв (всього 12148), перераховані в додатках I і II до цього Рішення, а також ті, що можуть надійти вже після ухвалення цього Рішення, повинні розглядатися відповідно до зобов'язань, які випливають із Пілотного Рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", в якому виявлено існування структурної проблеми, що спричиняє порушення параграфу 1 статті 6 і 13 Конвенції та статті 1 Протоколу № 1. Отже, тривале невиконання або несвоєчасного виконання національних судових рішень, за виконання яких Україна несе відповідальність, є структурною та системною проблемою, яку визначено в пілотному рішенні Європейського суду з прав людини, і запровадження ефективних засобів юридичного захисту стосовно відповідних порушень є прямим обов'язком держави. Таким чином, виходячи з практики з Європейського суду з прав людини держава відповідальна за виконання рішення, ухваленого на користь стягувача. Тривале невиконання рішення та відсутність засобів захисту прав стягувача на національному рівні спричиняє порушення параграфу 1 статті 6 і 13 Конвенції та статті 1 Протоколу № 1. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. У частині 2 цієї статті передбачено, що у разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Рішенням від 12 жовтня 2017 у справі "Бурмич та інші проти України", заява № 46852/13, Велика палата Європейського суду з прав людини постановила, що 12148 заяв, названих в Рішенні та перерахованих в додатках I і II до цього Рішення (а також ті, що можуть надійти вже після ухвалення цього рішення), повинні розглядатися відповідно до зобов'язань, які випливають із пілотного рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", в якому виявлено існування структурної проблеми, що спричиняє порушення параграфу 1 статті 6 і 13 Конвенції та статті 1 Протоколу № 1. Зокрема, Рішення від 12 жовтня 2017 у справі "Бурмич та інші проти України" стосується й заяви Пугальського Володимира Оттовича (заява № 6964/17). Виконання по заяві № 6964/17 має бути виконане точно так же як було зобов’язано Україну виконувати Рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", тобто кожному із заявників, які фігурують по справі "Бурмич та інші проти України" по кожній із заява підлягає до виплати 2500 євро моральної сатисфакції та кожному із них по кожній заяві має бути виконане рішення національного суду. Вищезазначена заява Пугальського В.О. до ЄСПЛ стосувалися невиконання судових рішень, які на виконанні Державної казначейської служби України –
01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6
тел./факс: +38044 281 49 18
e-mail: office@treasury.gov.ua
Боржник: Верховинська РДА
Номер справи 354/606/14-ц рішення  від 13.05.2015
ГУДКСУ в Iвано-Франкiвськiй області
Яремчанський міський суд Івано-Франківської області
13.08.2015 / 731 83611.84
Боржник: Верховинська РДА
Номер справи  340/755/15-ц,  рішення від 05.05.2016
ГУДКСУ в Iвано-Франкiвськiй області
Верховинський районний суд Івано-Франківської області,
а також частини  рішення в  справі № 354/606/14-ц Яремчанськиого міського суду Івано-Франківської області про «Поновити Пугальського Володимира Оттовича на роботі на посаді головного лікаря Верховинської центральної районної лікарні  з 18 липня 2014 року».   є на виконанні в [B]ВПВР УДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області[/B]:
[B]Результат пошуку виконавчих проваджень в АСВП. [/B]
[B]№ АСВП: 49558552[/B]
[B]Орган ДВС:[/B]
[B]ВПВР УДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області[/B]
[B]Дата відкриття: 17.02.2016[/B]
[B]Стан ВП: Зупинено[/B]
[B]БОРЖНИК [/B]Юридична особа Найменування:Верховинська центральна районна лікарня
ЄДРПОУ:01993374
[B]СТЯГУВАЧ [/B]Фізична особа ПІБ: Пугальський Володимир Оттович.

  Таким чином вищеназвані судові рішення підлягають безумовному виконанню в користь стягувача – Пугальського Володимира Оттовича   У виконавчих провадженнях, що здійснюються Державною казначейською службою України на суми 83611.84 грн. від 13.05.2015 та 84852.60 грн. від 05.05.2016  ці суми підлягають індексації та зі стягненням 3% річних, тобто на момент оформлення цієї заяви сума 83611.84 грн. має бути виконаною на розмір (інфляційні нарахування: 25901,63 грн., проценти річних від простроченої суми: 6583,57 грн.) загальної суми виплат: 116097,04 грн., а сума 84852.60 грн. має бути виконаною на розмір (інфляційні нарахування: 16374,96 грн., проценти річних від простроченої суми: 4184,51 грн.) загальної суми виплат: 105412,07 грн., [B]а разом 221509,11 грн..[/B] Крім цього підлягає також і безумовному виконанню рішення суду (ВП №[B]49558552 ) [/B]«Поновити Пугальського Володимира Оттовича на роботі на посаді головного лікаря Верховинської центральної районної лікарні з 18 липня 2014 року».

Унаслідок вищевикладеного, ПРОШУ: негайно (в строк, що немає перевищувати трьох місяців з дня отримання цієї заяви) виконати судове Рішення ЄСПЛ у справі «Бурмич та інші проти України» - в частині, що стосується заявника (заява № 6964/17)Пугальського Володимира Оттовича, а тому витребувати з Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби України в Івано-Франківській області виконавче провадження № 49558552, прийняти виконання цього виконавчого провадження для повного і своєчасного виконання Рішення ЄСПЛ у справі «Бурмич та інші проти України» - в частині, що стосується заявника (заява № 6964/17) Пугальського Володимира Оттовича, Департаментом Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, далі строго і неухильно виконати  вимоги Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" , в тому числі здійснити комплекс дій за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень, а саме: на картковий рахунок в ПАТ «Державний ощадний банк» № ______ ______ ______ ______, який  належить Пугальському Володимиру Оттовичу, перерахувати 221509,11 грн., 5000 євро (по офіційному курсу НБУ на момент перерахування, а 5000 євро випливає з того, що однією заявою № 6964/17 до ЄСПЛ Пугальський Володимир Оттович оскаржив невиконання за двома судовими рішеннями національних судів – по справах № 354/606/14-ц та № 340/755/15-ц) в гривні України, послуги банку щодо названих сум перерахування коштів покласти на державу Україна,   а також виконати рішення національного суду по справі № 354/606/14-ц в частині «Поновити Пугальського Володимира Оттовича на роботі на посаді головного лікаря Верховинської центральної районної лікарні  з 18 липня 2014 року». Додаток: Копія рішення ЄСПЛ по заяві № 6964/17. 25 грудня 2017 року   Пугальський В.О.
Ілюзія права donum auctoris Ілюзія права
Суспільство, не навчене праву, не має соціальних перспектив, а цивілізаціний поступ такого суспільства дорівнює с...
Як судді захистити своє право: у відповідь на мовчання Ради суддів суддя оголосив голодування Феміда Як судді захистити своє право: у відповідь на мовчання Ради суддів суддя оголосив голодування
Намагаючись привернути увагу до проблеми суддівської винагороди, з 3 січня 2018 року суддя Снегірьов розпочав без...
Трагедія однієї сім'ї Справа Трагедія однієї сім'ї
Кожна судова справа – це історія, історія окремих людей або й цілих сімей, історія про кохання та зраду, історія ...
Січень 2018
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29 30 31 1 2 3 4
ЗАХОДИ
Опитування
  • Що найбільш негативно впливає на рівень довіри до суду в Україні?

Використання будь-яких матеріалів, розміщених на порталі "Українське право", дозволяється за умови посилання на ukrainеpravo.com. При копіюванні матеріалів порталу "Українське право" для інтернет-видань обов'язковим є пряме та відкрите для пошукових систем гіперпосилання в першому абзаці на цитованну статтю або новину.
Яндекс.Метрика