Міжнародне правоПраво ЄС

Директиви ЄС у сфері права інтелектуальної власності та їхнє співвідношення з ТРІПС

29.08.2017 / 14:52
601
+A
-a

Директиви ЄС у сфері права інтелектуальної власності та їхнє співвідношення з ТРІПС Директива 2004/48/EC[1] щодо забезпечення охорони інтелектуальної власності (далі - ІВ) має на меті встановити єдині стандарти забезпечення охорони ІВ на території ЄС (п.10 Преамбули Директиви) для чого вона вказує державам-членам ЄС, як покращити забезпечення охорони ІВ в контексті виконання вимог Угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (ТРІПС) та положень директив і регламентів ЄС з питань ІВ. Мета прийняття Директиви полягає в тому, щоб уникнути «нерівнозначного» («disparities») забезпечення охорони ІВ відповідно до вимог зазначених міжнародних угод (п. 7 преамбули Директиви). Насамперед, такі проблеми пов’язані з тимчасовими заходами, передбаченими ТРІПС, методом розрахунку збитків, шляхом отримання та використання доказів у справах про порушення прав ІВ, судовою забороною певних дій, які суттєво відрізняються в різних державах-членах ЄС, а в деяких вони взагалі відсутні (п. 7 преамбули Директиви). Директива також констатує те, що на міжнародному рівні всі Члени ЄС та сам Союз, відповідно своїх компетенцій, «зобов’язані виконувати Угоду про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності»[2]. Також у цій Директиві вказується, що члени ЄС також є підписантами інших міжнародних угод, які, зокрема, включають Бернську і Паризьку конвенції і, відповідно, також мають їх виконувати[3]. У ст. 8 Директиви наводиться перелік випадків, які, згідно з Угодами ТРІПС, мають обґрунтовувати процедуру отримання інформації про третіх осіб, задіяних у порушенні прав ІВ. При цьому, на відміну від положення ст. 47 Угоди ТРІПС, положення ст. 8 Директиви не лише дозволяють отримувати інформацію про «дистриб’ютерів» та «виробників» контрафактної продукції (як передбачено ТРІПС), але й дозволяють отримувати інформацію про всіх задіяних посередників, а також покупців і ритейлерів такої продукції. У ст. 10 Директиви також наводиться трактування ст. 46 Угоди ТРІПС щодо прийняття заходів з усунення порушення прав ІВ. Директива дозволяє застосовувати тимчасові заходи судового характеру для отримання компенсації за порушення прав ІВ. При цьому, на думку Л. Орландо (Orlando, L.), положення Директиви широко тлумачаться судами держав-членів ЄС, що дозволяє останнім накладати арешт не лише на товари, що призвели до порушення прав ІВ, але й на банківські рахунки, рухоме і нерухоме майно особи, яка звинувачується у порушенні[4]. Загалом, положення Директиви у той чи інший спосіб «апроксимують»[5] застосування норм Угоди ТРІПС державами-членами ЄС.

Директива 98/71/EC [6] про правову охорону промислових зразків визначає умови патентопридатності, строк охорони та обмеження, які застосовуються до промислових зразків. В Угоді ТРІПС цьому об’єкту ІВ присвячено ст. ст. 25–26. Утім, на відміну від Угоди ТРІПС, яка застосовує концепцію «новизни» і «оригінальності» промислового зразка, Директива використовує лише концепцію «новизни» (ст. 3–4 Директиви). Це пов’язано з тим, що концепція «оригінальності» має американське походження, у той час як у ЄС застосовується концепція «новизни». І тут варто зазначити, що в Угоді ТРІПС концепція «новизни» не розкривається, але згадується лише, що такі об’єкти ІВ мають відрізнятися від відомих промислових зразків, але критеріїв того, як саме вони мають відрізнятися та як проводити їх порівняння, Угода ТРІПС не наводить. Натомість Директива встановлює такі критерії, зокрема, вказуючи, що «новим» промисловий зразок визнається, якщо на дату виникнення права на пріоритет не було оприлюднено жодного тотожного промислового зразка[7]. Ураховуючи, що в ЄС існує база даних промислових зразків, то порівняння щодо тотожності може бути швидким та ефективним. Також суттєво відрізняється від визначеного в Угоді ТРІПС і строк охорони патенту на промисловий зразок. Так, ст. 26 Угоди ТРІПС установлює, що строк охорони надається «щонайменше на 10 років». Натомість положення Директиви встановлюють строк охорони в межах від 5 до 25 років. Тобто, на відміну від Угоди ТРІПС, яка передбачає, що строк охорони повинен бути 10 років, Директива не надає автоматично такий строк охорони, однак указує, що за заявою власника патенту п’ятирічний строк охорони може бути продовжено ще на п’ять років. Відповідно, цією Директивою ЄС зменшив строк охорони, яка має надаватися автоматично, з 10 років до п’яти й водночас установив більш високий рівень охорони, ніж передбачено ТРІПС (дозволивши кумулятивно охороняти промисловий зразок строком до 25 років).

Директива ЄС 2008/95 про апроксимацію законів держав-членів щодо товарних знаків[8] установлює більш високі стандарти охорони товарних знаків, ніж передбачено Угодою ТРІПС. Так, наприклад, Угодою ТРІПС передбачено, що право на товарний знак може бути анульоване за умови його невикористання впродовж трьох років (ст. 19 ТРІПС). Натомість Директива цей строк розширює до п’яти років (ст. 1 Директиви). Також Директива, на відміну від ТРІПС, пояснює, що зареєстрований товарний знак можна анулювати за умови, що буде визнано на момент реєстрації такого знаку існування «особистого імені», «авторського права» чи «промислового зразка», який може бути визнано попередником зареєстрованого знаку (ст. 4 п. 4 Директиви). Більше того, на відміну від ТРІПС, яка передбачає лише загальний перелік прав власника товарного знаку, Директива більш детально та широко визначає їх, зокрема, вказуючи (ст.5 Директиви). Тобто, чіткий перелік прав правовласника товарного знаку, наданий у Директиві й, зокрема, те, що окремі з таких прав стосуються імпортних та експортних операцій, може бути використано правовласником для більш ефективного використання положень Угоди ТРІПС щодо забезпечення охорони ІВ (див. Розділ 2 Угоди ТРІПС).

Директива ЄС 2006/116[9] про строки охорони авторських та суміжних прав тлумачить метод розрахунку строків охорони авторських та суміжних прав, які, згідно з Бернською конвенцією 1883 р. та Римською конвенцією 1961 р., надаються авторам і виконавцям та включені до Угоди ТРІПС. До часу прийняття цієї Директиви було незрозуміло, від якого моменту повинен рахуватися строк охорони цих об’єктів ІВ: від часу смерті автора чи виконання творучи у якийсь інший спосіб. При цьому, на відміну від ст. 11 Угоди ТРІПС, яка передбачає строк охорони авторських прав упродовж 50 років від кінця календарного року, у якому відбулась публікація, то Директива встановлює набагато більше – 70 років (ст. 1 Директиви). Аналогічно Директива розширює і строк охорони прав виконавців та виробників фонограм, який, згідно Римської конвенції 1961 р., становить 20 років, згідно Директиви, розширений до 50 років. При цьому Директива тлумачить, що здійснення запису чи оприлюднення має бути «фіксовано». Тобто, на відміну від ТРІПС та Римської конвенції 1961 р., Директива передбачає, що виконавці могли отримати формальну «фіксацію» свого виконання пізніше, ніж воно насправді відбувалося, і строк охорони їх прав повинен рахуватися саме з моменту такої формальної фіксації (ст. 3 Директиви). Тобто цим положенням Директива фактично роз’яснила державам-членам ЄС, як потрібно виконувати свої зобов'язання за Римською конвенцією 1961 р. та Бернською конвенцією 1883 р., які включені до Угоди ТРІПС (ст. 3 Угоди ТРІПС).

Інші директиви ЄС також установлюють правові засади виконання вимог Угоди ТРІПС. Це може також здійснюватися шляхом тлумачення Угоди ТРІПС щодо тих чи інших об’єктів ІВ або правил їх охорони. Так, Директива 2009/24/EC[10] щодо правової охорони комп'ютерних програм установлює виключні права[11] та обов’язки користувача комп’ютерної програми, які не містяться в Угоді ТРІПС або в Бернській конвенції. При цьому Директива визнає комп’ютерні програми, охоронювані згідно норм Бернської конвенції, як «літературні твори» та вказує, що нею не надаються будь-які права щодо охорони «інтерфейсу, ідей чи принципів функціонування комп’ютерної програми» (Ст. 1 п. 2 Директиви). Останні, за загальним правилом[12], є предметом патентної охорони, яку опосередковано погоджено в Директиві в ст. 8, де зазначено, що положення Директиви не забороняють застосовувати патентної або іншої охорони комп'ютерної програми. Зі змісту ст. 8 Директиви можна зробити висновок, що комп'ютерна програма може охоронятися як авторським правом, так і за допомогою патенту, торгової марки, правил, що стосуються недобросовісної конкуренції та охорони компонувань топографій інтегральних мікросхем. Схожа ситуація й із охороною баз даних, яку було запроваджено в Директиві[13]96/9/EC. Більшу ілюстрацію тлумачення, доповнення або розширення зобов'язань за ТРІПС можна побачити зі змісту Директиви ЄС про охорону біотехнологій[14], де, посилаючись на можливість, передбачену ТРІПС щодо заборони патентування за обставин суспільної моралі[15], Директива наводить перелік таких обставин, додаючи до них «етичні принципи» (п. 44 Преамбули), поняття, яке не використовувалося в ТРІПС.

Таким чином, можна стверджувати, що директиви ЄС на наднаціональному рівні встановлюють правила та процедури, які мають застосовуватися державами-членами СОТ та які є членами ЄС для виконання своїх зобов'язань за ТРІПС. Такі правила і процедури доповнюють зміст Угоди ТРІПС та дозволяють уникати несистемного трактування Угоди державами-членами ЄС. Утім, на відміну від Угоди ТРІПС, яка комплексно ввібрала в себе правила і стандарти охорони всіх об’єктів ІВ, ініціативи ЄС мають секторальний[16] характер та закріплені в різних документах різної правової сили[17]. Компетенція держав-членів ЄС щодо трактування вимог ТРІПС обмежується компетенцією Союзу, а саме тими нормативними актами, які в той чи іншій спосіб урегулювали питання охорони ІВ, передбачене ТРІПС. Це означає, що сьогодні компетенція ЄС щодо трактування та доповнення Угоди ТРІПС на рівні ЄС стосується торгових марок, патентів на комп’ютерні програми, біотехнологій, літературних творів та топографій інтегральних мікросхем[18].

При цьому варто зазначити, що питання того, чи може ЄС змінювати та доповнювати положення Угоди ТРІПС шляхом прийняття директив, регламентів та рішень, є достатньо неоднозначним. Як пише Т. Коттер[19] та С. Сабраманян[20], з точки зору міжнародного права, шляхом підписання міжнародної угоди державою або міжнародною організацією, останні погоджуються з переважною силою міжнародного договору над внутрішньодержавним або регіональним правом[21]. При цьому, згідно зі
ст. 27 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, держави або міжнародні організації не можуть виправдовувати порушення своїх зобов'язань за міжнародними договорами з причини того, що їх внутрішнє право суперечить таким зобов’язанням. І Суд ЄС цю позицію також підтвердив, указуючи, що міжнародні зобов'язання Союзу мають виконуватися належним чином[22], а Європейська комісія «повинна поважати міжнародне право при виконанні своїх повноважень»[23]. Разом із цим С. Сабраманян пише, що ЄС створив такий правовий порядок, який «не передбачає можливість прямої дії» та інтерпретації міжнародних зобов'язань державами-членами ЄС[24]. Тому науковець робить висновок, що право ЄС «залишає за собою переважну силу порівняно з правом СОТ»[25]. Ми погоджуємося з цим висновком.

Підводячи підсумки, варто підкреслити, що вбачається поступове посилення ролі ЄС у трактуванні, конкретизації та доповненні зобов'язань держав-членів ЄС за Угодою ТРІПС, що пов’язано як із посиленням інтеграційних процесів в ЄС та визначенням виключної компетенції Союзу у певних питаннях охорони ІВ, так і з метою гармонізації матеріального права членів ЄС щодо умов охорони об’єктів ІВ згідно Угоди ТРІПС та Європейської патентної конвенції. Право ЄС встановлює для держав-членів ЄС правові зобов'язання перед ЄС, які звужують компетенцію держав-членів ЄС у питаннях імплементації положень Угоди ТРІПС та забезпечення застосування Угоди на внутрішньодержавному рівні, що спочатку було необхідно для цілей участі ЄС у СОТ як митного союзу, а потім, стало елементом посилення інституційної системи ЄС на міжнародному рівні як актора, що консолідує на собі ряд повноважень держав-членів. Діяльність ЄС у цьому питанні стала можливою у тому числі завдяки умисним прогалинам права СОТ, закріпленим в Угоді ТРІПС у 1994 р.. ЄС використовує ці прогалини для того, щоб застосовувати власну інтерпретацію та правила охорони ІВ. Таким чином, можна констатувати появу на міжнародній арені міжнародного актора, компетенція якого конкурує із компетенцією СОТ та ВОІВ у питаннях охорони ІВ.

[1]Directive 2004/48/EC oftheEuropeanParliamentandoftheCouncilof 29 April 2004 ontheenforcementofintellectualpropertyrights.. (2016, листопад, 11).
[2]Дивись преамбулу (п.4) та ст. 2 п.3 Директиви.
[3]Дивись преамбулу до Директиви (п.5).
[4]Orlando, Laura. (2007)Piracy' provisionsundertheEnforcementDirectiveandpatentinfringement. JournalofIntellectualProperty Law &Practice. 2 (10), 642–643.
[5]Пункт 10 Преамбули до Директиви вказує, що метою Директиви є апроксимація правових систем держав-членів з тим, щоб досягти однорідного рівня охорони ІВ в межає спільного ринку держав-членів ЄС. (TheobjectiveofthisDirectiveistoapproximatelegislativesystemssoastoensure a high, equivalentandhomogeneouslevelofprotectionintheInternalMarket.).
[6]Directive 98/71/EC oftheEuropeanParliamentandoftheCouncilof 13 October 1998 onthelegalprotectionofdesigns.. (2016, листопад, 11).
[7]Промисловізразкивважаютьсятотожними, якщоїхнірисивідрізняютьсялише в незначних деталях.
[8]Directive 2008/95/EC oftheEuropeanParliamentandoftheCouncilof 22 October 2008 toapproximatethe laws oftheMemberStatesrelatingtotrademarks.. (2016, листопад, 11).
[9]Directive 2006/116/EC oftheEuropeanParliamentandoftheCouncilof 12 December 2006 onthetermofprotectionofcopyrightandcertainrelatedrights.. (2016, листопад, 11).
[10]Directive 2009/24/EC oftheEuropeanParliamentandoftheCouncilof 23 April 2009 onthelegalprotectionofcomputerprograms. .(2016, листопад, 11).
[11]Наприклад, ст. 6 Директиви дозволяє декомпіляцію комп'ютерних програм, а ст. 5 Директиви дозволяє створювати її копії для власних потреб користувача в разі, якщо це не призведе до суттєвої шкоди власнику такої програми.
[12]Чибисов, Д.М. (2016). Патентованиекомпьютерныхпрограмм по праву ВТО: проблемыправовойквалификации и правоприменительная практика. Таджикистанскийежегодникмеждународногопубличного и частного права, Душанбе, 105-106.
[13]Directive 96/9/EC oftheEuropeanParliamentandoftheCouncilof 11 March 1996 onthelegalprotectionofdatabases.. (2016, листопад, 11).
[14]Directive 98/44/EC oftheEuropeanParliamentandoftheCouncilof 6 July 1998 onthelegalprotectionofbiotechnologicalinventions.. (2016, листопад, 11).
[15]Дивись п. 36 Преамбули Директиви ЄС про охорону біотехнологій (Directive 98/44/EC).
[16]Окрім патентної уніфікації, в ЄС створено компліментарний механізм реєстрації торгових марок, який діє або в сукупності з внутрішньодержавним, або окремо від останнього.
[17]Наприклад, директиви передбачають, що держави-члени ЄС мають самостійно імплементувати їх для досягнення вказаних в директивах цілей. Натомість регламенти ЄС мають пряму дію на всій території Союзу і можуть застосовуватися безпосередньо після їх прийняття без будь-яких допоміжних засобів їх імплементації у внутрішньодержавне право членів ЄС.
[18]Directive 87/54/EEC of 16 December 1986 onthelegalprotectionoftopographiesofsemiconductorproducts. . (2016, листопад, 11).
[19]Cottier, Т.,Schefer, К. (1998)TheRelationshipbetweenWorldTradeOrganization Law, NationalandRegional Law. J Int’lEconomic L,1, 86.
[20]Subramanian S. (2010). EU Obligationtothe TRIPS Agreement: EU Microsoft Decision. Eur J Int Law, 21. . (2016, листопад, 11).
[21]Це також підтверджується положеннями Відденської конвенції про право міжнародних договорів (ст.26).
[22]Параграф 18 рішення по справі Case 104/81, HauptzollamtMainz v. Kupferberg [1982] ECR 3641.
[23]Див. параграф 9 рішення Case C–286/90, Anklagemyndigheden v. PeterMichaelPoulsenandDivaNavigationCorp [1992] ECR I–6019.. (2016, листопад, 11).
[24]Subramanian S. (2010). EU Obligationtothe TRIPS Agreement: EU Microsoft Decision. Eur J Int Law, 21. . (2016, листопад, 11).
[25]Subramanian S. (2010). EU Obligationtothe TRIPS Agreement: EU Microsoft Decision. Eur J Int Law, 21. . (2016, листопад, 11).

Матеріал підготовлений кандидатом юридичних наук Д. Чибісовим


КОМЕНТАРІ  0 + Додати коментар
Процесуальні війни: піррові перемоги на тлі розпаду donum auctoris Процесуальні війни: піррові перемоги на тлі розпаду
Бажання отримати перевагу у бізнесових  конфліктах або ж навіть у політичному протистоянні ча...
Трагедія однієї сім'ї Справа Трагедія однієї сім'ї
Кожна судова справа – це історія, історія окремих людей або й цілих сімей, історія про кохання та зраду, історія ...
Листопад 2017
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
30 31 1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21
21.11.2017 10:00:00 - Медіаправо 2017
22 23 24 25 26
27 28 29 30 1 2 3
ЗАХОДИ
10.11.2017 10:00:00 - Ukrainian Software Development Forum
21.11.2017 10:00:00 - Медіаправо 2017
Опитування
  • Що найбільш негативно впливає на рівень довіри до суду в Україні?

Використання будь-яких матеріалів, розміщених на порталі "Українське право", дозволяється за умови посилання на ukrainеpravo.com. При копіюванні матеріалів порталу "Українське право" для інтернет-видань обов'язковим є пряме та відкрите для пошукових систем гіперпосилання в першому абзаці на цитованну статтю або новину.
Яндекс.Метрика