Представництво інтересів в судах
Міжнародне правоПраво ЄС

Податкове право Європейського Союзу

18.07.2016 / 21:20
13985
+A
-a

Податкове право Європейського Союзу

Податкове право Європейського Союзу є сукупністю правових норм, податкових положень Договору про Європейське Співтовариство (первинне право), нормативно-правових актів інститутів ЄС, прийнятих в рамках їх компетенції і повноважень (вторинне право), загальних принципів європейського права, що застосовуються до податкових відносин, а також - практики  суду Європейського Союзу та Спільного суду з податкових питань.

Податкове право ЄС займає місце між національним податковим правом і міжнародним податковим правом. Податкові питання знаходяться як в компетенції ЄС, так і в компетенції держав-членів. До компетенції ЄС у сфері податків, які безпосередньо впливають на функціонування єдиного ринку, входять, наприклад, податок на додану вартість (ПДВ) і акцизи. При цьому національні уряди зберегли відповідальність за прямі податки, до яких відносяться податок на доходи фізичних осіб та податок на доходи компаній.

Разом з тим міжнародні зобов'язання і національне податкове законодавство держав-членів не повинні порушувати положень податкового права ЄС.

Збереження певної самостійності держав-членів в сфері оподаткування вимагає відповідності національним податковим системам загальної економічної політики ЄС. Досягненню цієї мети служить процес гармонізації в Європі, спрямований на створення відносно однакових податкових умов для бізнесу в межах європейського ринку. Це досягається за рахунок впровадження і підтримки фіскального нейтралітету, тобто рівного з податкової точки зору ставлення до вітчизняних товарів і товарів, що імпортуються з інших держав-учасників.

Основними джерелами податкового права ЄС є установчі документи, загальні принципи права, нормативно-правові акти вторинного права (регламенти, директиви, рішення, висновки і рекомендації), рішення суду ЄС і міжнародні договори.

Установчі документи. Основна особливість регулювання податків полягає у тому, що в його основу покладено фундаментальний принцип гармонізації податкового законодавства держав-членів, що реалізується в процесі створення і застосування різних правових форм, в які втілюються норми інтеграційного права, створювані інститутами ЄС.

Правовими підставами процесу гармонізації в ЄС є положення установчих документів ЄС (зокрема, положення Договору про заснування Європейського Співтовариства 1957 р.), що закріплюють генеральний напрямок його податкової політики. Головна мета цих документів - створення спільного ринку з рівними умовами конкуренції в державах-членах; заборона дискримінації товарів з інших держав-членів при встановленні (прямо чи опосередковано) внутрішніх податків будь-якого виду. Тут же містяться положення про гармонізацію податкового законодавства, що забезпечують функціонування внутрішнього ринку. Забороняється встановлення мит або зборів, що мають аналогічний ефект, при здійсненні торгівлі між державами-членами.

Серед установчих договорів основоположним для політики інтеграції в сфері податкових відносин є Маастрихтський договір, який містить ряд статей, що закріплюють: 1) правові принципи, застосовні до регулювання податкових відносин; 2) правові положення, на основі яких приймаються регламенти, директиви і рішення з податкових питань.

Загальні принципи права. Загальні принципи права є також джерелом податкового права ЄС, так як визначають загальний підхід до регулювання податкових відносин. Існують наступні принципи: принцип демократизму, принцип правового плюралізму і принцип пріоритету прав і свобод людини.

Нормативні акти вторинного права (регламенти, директиви, рішення і т. і.).

Регламенти. Правова форма регламенту обирається для закріплення найбільш важливих рішень інституцій ЄС. Зокрема, шляхом прийняття регламенту засновуються податки або закріплюються окремі елементи податку. Наприклад: Регламент Ради № 260/68 про прибутковий податок фізичних осіб, які працюють в апараті ЄС.

Директиви. Директива № 92/2 про загальний режим, зберігання, рух і контроль за товарами, оподатковуваними акцизом; Директива № 90/435 про загальну систему оподаткування материнських і дочірніх компаній в різних державах-членах; Перша і Шоста директиви про ПДВ, Директива № 92/108 про внесення змін до Директиви № 92/12 про загальний режим, зберігання, пересування та контроль за товарами, оподатковуваними акцизом; Директиви № 2001/115/ЄС, № 2002/38/ЄС, № 2003/92/ЄС про внесення доповнень до Шостої директиви про ПДВ і т. і.

Рішення. Рішення Ради № 70/20243 про заміну фінансових внесків держав-членів власними доходами спільноти.

Висновки і рекомендації. За договором про Європейське Співтовариство висновки та рекомендації не мають обов'язкового характеру для держав-членів.

Рішення Суду ЄС. У процесі функціонування ЄС склалася правова система, особливе місце в якій займає практика судових інстанцій (Суд ЄС та Загальний суд, які до ратифікації Лісабонського договору називалися Суд Європейських співтовариств і Суд першої інстанції).

Суд ЄС має компетенцію щодо  розгляду різної категорії справ, включаючи спори про податки і збори. Фактично Суд ЄС є вищою міждержавної судовою інстанцією з розгляду транскордонних податкових спорів в рамках Європейського Союзу. Крім того, Суд ЄС покликаний забезпечувати єдине тлумачення норм європейського права, у тому числі норм, що регулюють податкові відносини, всіма державами - членами ЄС. Поряд з останніми правом звернення до Суду ЄС наділені інститути ЄС, а також юридичні та фізичні особи.

В цілому ж можна констатувати, що діяльність Суду ЄС у значній мірі орієнтована на вирішення питань, пов'язаних з оподаткуванням інститутів і службовців ЄС. Разом з тим не можна не брати до уваги розгляд ним інших категорій справ, що мають відношення до оподаткування. Зокрема, ряд рішень Суду ЄС безпосередньо стосується різних аспектів непрямого оподаткування і, перш за все, порядку сплати акцизів і податку на додану вартість. Окремі рішення стосуються і прямих податків. Тлумачення Судом ЄС відповідних міжнародних правових актів має важливе значення для формування єдиного податково-правового регулювання в рамках ЄС.

Рішення Суду є обов'язковими, а в частині тлумачення норм європейського права мають значення прецедентів, яким повинні слідувати у своїй практиці судові органи держав-членів ЄС. Податкові справи, розглянуті Судом, можна розділити на дві категорії:

1) дають роз'яснення норм інтеграційного права, але не містять заборонних положень;

2) дають роз'яснення норм інтеграційного права і містять заборонні положення.

Значну частину податкового права ЄС займає практика Суду ЄС з питань заборони дискримінації оподаткування резидентів і нерезидентів держав-членів ЄС, порушень і обмежень свободи установ, свободи пересування капіталу, порушень і невідповідності законодавства про ПДВ, а також – окремі  питання заборони надання державної допомоги.

Міжнародні договори. Важливе місце в системі джерел податкового права ЄС займають міжнародні договори. Серед них найбільший інтерес з точки зору їх впливу на регулювання податкових відносин представляють договори і конвенції про уникнення подвійного оподаткування, укладені державами-членами на двосторонній основі (обумовлених особливостями податкового законодавства держав, в силу яких одна й та сама особа може двічі сплачувати податок, оскільки і відповідно до права держави, громадянином якої вона є, і відповідно до права держави, на території якої нею отримано дохід, вона підлягає оподаткуванню згідно з національним законодавством). У 1990 р. члени ЄС підписали Конвенцію про уникнення подвійного оподаткування в зв'язку з коригуванням (уточненням розмірів) прибутку асоційованих підприємств, метою якої є  створення єдиного правового механізму вирішення таких спорів.

Територія застосування норм податкового права ЄС в сфері «непрямого оподаткування» обмежена європейською материковою територією її держав-членів, за певним винятком (наприклад, в Гібралтарі відсутній ПДВ). Так, Директива про загальну систему ПДВ не застосовується до наступних територій, що є частиною митної території ЄС: гора Афон; Канарські острови; Французькі заморські департаменти (Гваделупа, Мартиніка, Реюньйон і Французька Гвіана; Сен-Бартельмі і Сен-Мартен, що вийшли зі складу Гваделупи 22 квітня 2007 р., повернулися до складу ЄС після набуття чинності Лісабонського договору); Аландські острови; Нормандські острови (Гернсі, Джерсі, Олдерні, Сарк, Херм). Також вона не застосовується до наступних територій, що не входять до складу митних територій ЄС: острів Гельґоланд; територія Бюзінгена; Сеута; Мелілья; Лівіньо; Кампіоне-д'Італія; італійські води озера Луґано. Норми податкового права ЄС у сфері прямого оподаткування застосовуються на всій географічній території держав-членів ЄС та їх асоційованих і залежних територіях (наприклад, на Кайманових островах і на Британських Віргінських островах застосовується Директива про оподаткування заощаджень).

Податкова політика ЄС. Розвиток податкового права ЄС знаходиться в руслі загальної податкової політики союзу, яка спрямована на те, щоб податкові правила не порушували вільне пересування товарів, осіб, послуг і капіталів і щоб таке вільне пересування не створювало можливостей для ухилення від податків.

Створені в рамках такої політики правила існують для забезпечення рівного функціонування єдиного ринку товарів і послуг та збереження за кожним членом ЄС справедливої частки податкових доходів.

Незважаючи на той факт, що податкова політика не виділена в Договорі про функціонування ЄС як окремий напрямок, в даний час вона є однією з найважливіших складових як внутрішньої, так і зовнішньої політики ЄС. «Якщо податкова політика держави - це система заходів, що проводяться державою в області податків і оподаткування з метою встановлення всіх елементів податку та оподаткування для забезпечення дохідної частини державного бюджету і захисту податкового суверенітету, то податкова політика ЄС - це система заходів, що проводяться не тільки інститутами та органами ЄС, але і його державами-членами з метою гармонізації податкового законодавства держав-членів для усунення податкових бар'єрів на внутрішньому ринку ЄС, забезпечення реалізації основних свобод, передбачених Договором про Європейське Співтовариство (свобод руху товарів, осіб, послуг і капіталів), недопущення недобросовісної і згубної податкової конкуренції юрисдикцій держав-членів, недопущення податкової дискримінації на внутрішньому ринку, вироблення нових принципів і механізмів уникнення подвійного оподаткування, а також забезпечення боротьби з податковими правопорушеннями».

На цей час до складу податкової системи ЄС входять такі види податків, встановлені на території держав ЄС: непрямі податки (ПДВ, акцизи і мита), прямі податки (прибутковий податок та т. і.), а також  внески на соціальну безпеку.

КОМЕНТАРІ  0 + Додати коментар
Право і совість donum auctoris Право і совість
Ми часто звертаємося до совісті, як до вищого внутрішнього закону буття. Очевидно, що моральне обґрунтування права ...
Захист від непроханих гостей: чи існує межа необхідної оборони? Справа Захист від непроханих гостей: чи існує межа необхідної оборони?
Безпека передусім! Відомий і справедливий вислів. І тільки в наших силах зробити так, щоб наші рідні, і ми самі поч...
Липень 2019
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29 30 31 1 2 3 4
ЗАХОДИ
Опитування
  • Як ви оцінюєте нове процесуальне законодавство?

Використання будь-яких матеріалів, розміщених на порталі "Українське право", дозволяється за умови посилання на ukrainеpravo.com. При копіюванні матеріалів порталу "Українське право" для інтернет-видань обов'язковим є пряме та відкрите для пошукових систем гіперпосилання в першому абзаці на цитовану статтю або новину.
Яндекс.Метрика