Міжнародне правоМіжнародне приватне право

Досвід Південної Африки щодо з застосування Конвенції ООН про визнання і приведення у виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йоркська конвенція)

Досвід Південної Африки щодо з застосування  Конвенції ООН про визнання і приведення у виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йоркська конвенція)

Справа 1693 Pierre Fattouche v. Mzilikazi Khumalo, яку розглядав Високий суд Південного Гаутенгу (Йоханнесбург) від 6 травня 2014 року щодо положень статей [I], V Конвенції Організації Об'єднаних Націй про визнання і приведення у виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йоркська конвенція). Резюме справи розміщено на сайті ЮНСІТРАЛ.  Оригінал тексту англійською мовою.

Позивач, відповідач та третя сторона уклали 1 травня 2006 року письмову угоду про продаж акцій. Пізніше між сторонами виник спір, і відповідно до угоди спір був переданий до арбітражу. 12 березня 2009 року арбітр виніс у Парижі арбітражне рішення (відповідно до угоди сторін), згідно з яким відповідач був зобов'язаний виплатити позивачеві суму в 5 млн доларів США. Оскільки відповідач виплату не здійснив, позивач подав клопотання про приведення цього арбітражного рішення у виконання у Південній Африці.

Високий суд повинен був оцінити, чи можна застосувати виключення із загального правила визнання і приведення у виконання іноземних арбітражних рішень, що міститься у розділі 1 Закону про захист підприємництва 1978 року, відповідно до якого для приведення у виконання деяких іноземних арбітражних рішень необхідно отримати схвалення міністра. Якщо так, то суд не може безпосередньо забезпечити приведення арбітражного рішення у виконання.

Відповідач стверджував, що арбітражне рішення було пов'язане з цивільним розглядом по угоді, що стосується видобутку сировини, як це передбачено в розділі 1 (3) Закону про захист підприємництва. У порядку заперечення позивач заявив, що розділ 1 (3) не застосовується, оскільки угода стосувалася продажу акцій, а не сировини, що дозволяло привести рішення у виконання відповідно до законодавства Південної Африки. Суд, у свою чергу, дотримувався вузького тлумачення слів «предмет або матеріал» і, відповідно, визнав, що розділ 1 (3) не може застосовуватися.

Відповідач також стверджував, що сторони уклали усну угоду, згідно з якою позивач був зобов'язаний не починати судового розгляду або якоїсь процедури виконання арбітражного рішення, поки відповідач не отримає у Вірменії дві ліцензії на гірничодобувну діяльність. Високий суд це не переконало, оскільки листування між сторонами свідчило про наявність у відповідача безперервного зобов'язання проводити виплати позивачеві, і ніяких згадок про таку усну домовленість сторін не було.

Оскільки відповідач не надав дієвих аргументів у відповідь на вимогу позивача, Високий суд ухвалив, що пред'явник вимоги мав право на приведення арбітражного рішення до виконання згідно з розділом 4 (узгоджується зі статтею V Нью-Йоркської конвенції) Закону № 40 про визнання і приведення у виконання іноземних арбітражних рішень 1977 р., який втілює в життя приєднання Південної Африки до Нью-Йоркської конвенції.

У даній справі позивач у кінцевому підсумку заявив, що розділи 1 (2) і 1 (3) Закону про захист підприємництва є неконституційним через приєднання Південної Африки до Нью-Йоркської конвенції. Позивач далі стверджував, що ці положення є дискримінаційними по відношенню до іноземних арбітражних рішень, суперечать цілям Конвенції і є втручанням держави у зовнішньоторговельні угоди. Відповідач, навпаки, вказав, що цей Закон про захист підприємництва лише вводить додаткові процесуальні вимоги щодо приведення у виконання деяких іноземних арбітражних рішень. Високий суд заявив, що при широкому тлумаченні розділів 1 (2) і 1 (3) Закону практично кожна угода повинна бути схвалена міністром. Крім того, він визнав, що ці розділи можуть вважатися неконституційними, зокрема на підставі Конституції, яка передбачає, що Південна Африка несе зобов'язання за міжнародними угодами, такою як Нью-Йоркська конвенція, які були ратифіковані Південною Африкою під час прийняття Конституції. У зв'язку з цим Суд заявив, що відповідно до Конституції «при тлумаченні будь-якого законодавчого положення кожен суд повинен віддавати перевагу будь-якому розумному тлумаченню ..., яке відповідає нормам права міжнародної торгівлі ...». Однак, оскільки сторони не досягали залучення в судовий розгляд міністра фінансів, міністра міжнародних відносин і співробітництва та міністра юстиції і конституційного розвитку, винесення ухвали щодо конституційності Закону про захист підприємництва було неможливим. Більш того, у відстроченні ніякої необхідності не було, оскільки Високий суд міг вирішити це питання, виходячи з представлених йому фактів. Тому Суд виніс постанову про приведення арбітражного рішення у виконання і наказав відповідачу виплатити суму, належну позивачу, а також відсотки по цій сумі.

 

Переклад підготувала к.ю.н. Н. В. Хендель

КОМЕНТАРІ  0 + Додати коментар
Правопорядок і парамілітарні формування donum auctoris Правопорядок і парамілітарні формування
Правопорядок є однією з надскладних і надважливих категорій, які характеризують власне право і його буття
Чому мій вибір - Вища кваліфікаційна комісія суддів: суддя Вінницького апеляційного адміністративного суду Олександр Боровицький Феміда Чому мій вибір - Вища кваліфікаційна комісія суддів: суддя Вінницького апеляційного адміністративного суду Олександр Боровицький
Стан справ в судовій системі викликає занепокоєння не лише пересічних громадян нашої держави, а й суддів. Тому ме...
Виправдання убивці чи неупередженість суду присяжних? Справа Виправдання убивці чи неупередженість суду присяжних?
Його ім'я відоме у сучасному світі. Для величезної кількості вдячних пацієнтів він чарівник, який дарує радість р...
Лютий 2018
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
29 30 31 1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28 1 2 3 4
ЗАХОДИ
Опитування
  • Як ви оцінюєте нове процесуальне законодавство?

Використання будь-яких матеріалів, розміщених на порталі "Українське право", дозволяється за умови посилання на ukrainеpravo.com. При копіюванні матеріалів порталу "Українське право" для інтернет-видань обов'язковим є пряме та відкрите для пошукових систем гіперпосилання в першому абзаці на цитованну статтю або новину.
Яндекс.Метрика