Юридичний супровід бізнесу
Міжнародне правоМіжнародне приватне право

Вибір права при укладенні міжнародних комерційних договорів

29.11.2018 / 14:04
1738
+A
-a

Вибір права при укладенні міжнародних комерційних договорів

У міжнародному приватному праві сторони при укладенні договорів користуються принципом автономії волі міжнародного приватного права щодо права, за яким буде регулюватися цей договір.

Укладаючи договір сторони можуть обрати: а) право, що буде застосовано до всього договору або тільки до його частини; або б) різне право для застосування до різних частин договору.

Так, договори фрахтування морських суден не регулюються жодним міжнародно-правовим актом. Договори фрахтування морських суден є прикладом вільного договору. Укладаючи такий договір сторони також вільні і у виборі права щодо цього договору. Договори фрахтування суден також є прикладом договорів, коли до різних частин договору застосовується різне право. Так, наприклад, розподіл збитків по загальній аварії буде регулюватися Йорк-Антверпенськими правилами відповідної редакції, які є морським звичаєм, тоді як інші положення договору можуть підпорядковуватися, наприклад, англійському праву.

Сторони можуть обирати право під час укладення договору або змінювати його в будь-який момент часу. Вибір права або будь-яка зміна обраного права мають бути прямо вираженими або явно витікати із положень договору чи обставин [Теорія міжнародно приватного права визначає, що вибір права може бути явно вираженим або не явно вираженим.]. Будь яка зміна права також має бути також явно вираженою. Не встановлено ніяких формальних вимог щодо форми, в яких може здійснюватися вибір права, якщо тільки сторони не домовилися про інше. Про «явну вираженість» волі сторін щодо вибору права свідчать певні формулювання в самому договорі або іншому документі, наприклад, в додатковій угоді до договору, угоді про вибір суду та права, які характеризуються тим, що прямо вказують на право певної держави як застосовуване право до договору в цілому або окремої його частини. Часто сторони, які бажають виключити дію колізійних норм права певної держави, конкретизують, що договір регулюється матеріальним правом [Діковська І. А. Форма угод про вибір застосовуваного до договору права / / І. А. Діковська // Альманах міжнародного права. - 2015. - Вип. 7. - С. 133-141. - Режим доступу: http:/nbuv.gov.ua/UJRN/amp_2015_7_16]. «Явна вираженість» має бути очевидною, тому на мою думку має передбачати просту письмову форму.

Професор Діковська І.А. погоджується, що вибір права є явно вираженим і в тих випадках, коли сторони в договорі не вказують право конкретної країни, а зазначають загальний принцип визначення такого права [Діковська І. А. Форма угод про вибір застосовуваного до договору права / / І. А. Діковська // Альманах міжнародного права. - 2015. - Вип. 7. - С. 133-141. - Режим доступу: http:/nbuv.gov.ua/UJRN/amp_2015_7_16]. Цей підхід було підтримано Палатою Лордів у справі «Companie Tunisienne de Navigation S.A. v Companie d’Armement Maritime S.A.», у якій посилання в договорі на стандартні умови, що містили вибір застосовуваного до договору права як «право держави, під прапором якої плаває судно», було розцінено як явно виражений вибір французького права [Compagnie Tunisienne de Navigation S.A. v. Compagnie d’Armement Maritime S.A. - 1970. - Vol. 2 : Lloyd’s Law Reports 99. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http:||www.i-law.com|ilaw|browse_lawreports.htm?volume=2&year=97 0&name=Lloyd’sLawReports].

Вибір або зміна права після укладання договору не впливає на його формальну дійсність і не перешкоджає правам третіх сторін.

Принцип автономії волі щодо вибору права не вимагає від сторін наявності будь-якого взаємозв'язку між обраним правом і сторонами або їх транзакцією. Сторони можуть обрати право будь-якої третьої держави.

Укладення сторонами договору про вибір суду або третейського суду щодо врегулювання спорів, що виникли в зв'язку з відповідним договором, само по собі не є еквівалентом вибору права. Вибір сторонами відповідного суду означає тільки те, що саме той суд буде мати повноваження щодо розгляду їхнього спору. Вибір права для розгляду спору є окремим питанням.

Право, яке обрали сторони, регулює всі аспекти договору між сторонами, включаючи:

1) тлумачення;

2) права та зобов'язання, що витікають із договору;

3) виконання та наслідки невиконання зобов'язань, включаючи оцінку шкоди;

4) різні способи погашення зобов'язань та строки давності;

5) дійсність і наслідки недійсності договору;

6) тягар доказування та правові презумпції;

7) зобов'язання, що існували до укладення договору, але не обмежуючись ними.

Автономія волі поширюється і на договори щодо передачі прав кредитора у відношенні боржника. У разі договірної передачі прав кредитора щодо боржника, що виникають з договору між боржником та кредитором:

а) якщо сторони договору поступки обирають право, що регулює договір, то обране право регулює взаємні права та зобов'язання кредитора та цесіонарія, що випливають з першого договору;

б) якщо сторона договору між боржником та кредитором обрали право, що регулює цей договір, то обране право регулює:

- питання про те, чи можна послатися на цю поступку відносно боржника;

- права цесіонарія відносно боржника;

- питання про те, чи були виконані зобов'язання боржника.

Тим не менш, принцип автономії волі не є абсолютним. Так, у Принципах, що стосуються вибору права в міжнародних комерційних договорах, що були підготовлені Гаазькою конференцією з міжнародного приватного права та прийняті Комісією ООН з права міжнародної торгівлі 29 червня 2015 р., зазначено, що  імперативні норми і публічний порядок мають переважну силу (ordre public). Тобто у випадку, коли справа буде розглядатися у суді, суд може застосовувати імперативні норми права держави суду, які, як зазначалося, мають переважну силу і які застосовуються незалежно від обраного сторонами права (ст. 11 Принципів). На підставі права держави суду визначаються умови, при яких суд може або повинен застосовувати або враховувати імперативні норми іншого права, що мають переважну силу.

Суд може виключити застосування того чи іншого положення обраного сторонами права тільки в тих випадках і в тій мірі, в яких наслідки такого застосування явно суперечитимуть публічному порядку (ordre public) держави суду.

У випадках, в яких суд може або повинен застосовувати або враховувати публічний порядок (ordre public) держави, право якого буде застосовуватися за відсутності обраного права, визначається на підставі положень права держави суду.

 

Л.І. Пашковська, к.ю.н., доцент кафедри морського та митного права Національного університету «Одеська юридична академія»

 

КОМЕНТАРІ  0 + Додати коментар
Чи потрібно стати на коліна: про цінність життя і право donum auctoris Чи потрібно стати на коліна: про цінність життя і право
Так співпало – трагічні події під Павлополем, загибель чотирьох українських захисників, які все, що бачили та відчу...
Україна рекомендувала до обрання суддею Європейського суду з прав людини найдостойніших кандидатів: інтерв’ю з Михайлом Буроменським Феміда Україна рекомендувала до обрання суддею Європейського суду з прав людини найдостойніших кандидатів: інтерв’ю з Михайлом Буроменським
26 липня завершила роботу Комісія для проведення конкурсу з добору кандидатів для обрання суддею Європейського суду...
Захист від непроханих гостей: чи існує межа необхідної оборони? Справа Захист від непроханих гостей: чи існує межа необхідної оборони?
Безпека передусім! Відомий і справедливий вислів. І тільки в наших силах зробити так, щоб наші рідні, і ми самі поч...
Серпень 2019
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
29 30 31 1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28 29 30 31 1
ЗАХОДИ
Опитування
  • Як ви оцінюєте нове процесуальне законодавство?

Використання будь-яких матеріалів, розміщених на порталі "Українське право", дозволяється за умови посилання на ukrainеpravo.com. При копіюванні матеріалів порталу "Українське право" для інтернет-видань обов'язковим є пряме та відкрите для пошукових систем гіперпосилання в першому абзаці на цитовану статтю або новину.
Яндекс.Метрика