Міжнародне правоМіжнародне публічне право

70 років Загальної декларації прав людини: як приймали найпрогресивніший документ в історії людства

10.12.2018 / 22:05
1661
+A
-a

70 років Загальної декларації прав людини: як приймали найпрогресивніший документ в історії людства

10 грудня світ відзначає 70-річчя Загальної декларації прав людини.

Людство, ледь пережило жорстоку диктатуру в самому серці Європи, об'єдналося, щоб заявити про пріоритет людського життя, цінності свободи, про необхідність рівноправності і духа братерства. Історичний екскурс був підготовлений Наргіс Шекінською.

Історичний момент

Палац Пале-де-Шайо, Париж, 10 грудня 1948 року. 183-тє пленарне засідання Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй. 48 держав-членів підтримали історичний документ - Загальну декларацію прав людини. Засідання вів представник Австралії Херберт Евват.

«Вперше міжнародне співтовариство прийняло Загальну декларацію, що визнає фундаментальні свободи людини, - заявив він. - Документ відображає думки Об'єднаних Націй як єдиного органу. Він стане джерелом надії і натхнення і дороговказною зіркою для мільйонів людей по всьому світу від Парижа до Нью-Йорка. Я хочу привітати людей, які так довго працювали не покладаючи рук, щоб досягти цього результату».

Особливі вітання звучали на адресу вдови американського президента Франкліна Рузвельта - Елеонорі Рузвельт. Відома своєю громадською діяльністю колишня перша леді США вважала Декларацію «своїм дітищем». В архівах ООН зберігся виступ Рузвельт у Парижі.

«Ми є сьогодні свідкам великої події, як для Організації Об'єднаних Націй, так і для всього людства, - сказала тоді Елеонора Рузвельт. - Загальна декларація прав людини може стати основоположним документом для всього людства. Ми сподіваємося, що її прийняття Генеральною Асамблеєю порівняно за значимістю з прийняттям Декларації прав людини французьким народом у 1789 році, Білля про права людини в США й інших аналогічних документів в інших державах».

СРСР не підтримав Декларацію

Робота над Декларацією «оголила» ідеологічні розбіжності між союзниками по Другій світовій війні - СРСР і державами Заходу. При голосуванні утрималися кілька держав-членів, у тому числі СРСР і його «сателіти» - Білоруська РСР, Українська РСР, Чехословаччина, Польща та Югославія. З повідомлення ТАСС від 10 грудня 1948 року: «Англо-американська більшість відхилила і всі поправки, подані делегацією СРСР з метою усунути найбільш суттєві недоліки проекту Декларації. Поступово таким чином, англо-американський блок дав наочне підтвердження того очевидного факту, що він має намір використовувати прийняту сьогодні Декларацію лише як ширму для прикриття картини безправ'я і нелюдських умов життя мільйонів простих людей у капіталістичних державах».

Радянську делегацію на історичному засіданні Генасамблеї очолював Андрій Януарійович Вишинський, який займав в ту пору пост заступника міністра закордонних справ СРСР. За іронією долі, саме ця людина залишилася в історії як один з активних учасників сталінських репресій. Багато пунктів Загальної декларації прав людини тоді Москву категорично не влаштовували. Кремль зразка 48-го року не міг підтримати свободу пересування, свободу слова і зборів. Навіть на папері. Це суперечило принципам, на яких тримався сталінський режим. Однак формальна претензія до документа звучала досить невинно: СРСР був незадоволений його декларативним характером. З архіву ООН: виступ Вишинського на Генасамблеї в Парижі: «Не дивлячись на деякі свої достоїнства, цей проект має ряд великих недоліків, головний з яких полягає у його формально-юридичному характері і відсутності в цьому проекті яких би то не було заходів, які були б здатні сприяти здійсненню проголошених в цьому проекті основних свобод і прав людини. Що ж залишається? Залишається голе проголошення. Сентенція. Побажання. Вигук. Гасло. Але не стаття».

Елеонора Рузвельт висловилася про протистояння Радянського Союзу дипломатично, похваливши радянську делегацію за наполегливість.

«Ми в Сполучених Штатах захоплюємося тими, хто бореться за свої переконання, а радянська делегація боролася за свої переконання, - зазначила вона. - Однак у старіших демократіях ми навчилися тому, що іноді доводиться схиляти голову перед волею більшості. При цьому ми не повинні відмовлятися від своїх переконань. Ми можемо продовжувати намагатися переконати в своїй правоті, і, можливо, можемо навіть у деяких випадках досягти успіху в цьому. Але ми також знаємо, що повинні працювати спільно в ім'я прогресу».

Як це було

У 1947 році члени Комісії по роботі над текстом документа зібралися в містечку Лейк-Саксес під Нью-Йорком. Головувала на засіданні Елеонора Рузвельт.

Починалося все в 1947 році, коли в містечку Лейк-Саксес під Нью-Йорком 18 членів Комісії ООН з прав людини зібралися на своє перше засідання. Дуже скоро стало ясно, що навіть складання первинної чернетки під загрозою - надто відрізняються погляди членів Комісії. У підсумку вирішили, що проект документа напишуть три представника, а повний склад збереться пізніше для обговорення. Так описував процес роботи над документом представник Канади Ральф Мейбанк.

«Кожен народ має власні усталені погляди на права людини, - заявив він. - Ці погляди засновані на юридичній і філософській концепції, прийнятої в тій чи іншій державі. В результаті такого розмаїття до Загальної декларації прав людини було запропоновано 150 поправок. Кожна з них викликала дебати. Дебати зайняли час. Було б несправедливо назвати ці дебати часом, витраченим даремно. Обмін думками, навіть коли він викликає бурхливі суперечки, є здоровою і необхідною частиною будь-якої міжнародної конференції».

 Деякі члени Комісії побоювалися, що права людини в результаті будуть зведені до найважливіших базових потреб - угамування голоду, дах над головою і можливість працювати і заробляти гроші, а право на свободу думки і політичні погляди не буде враховано. Однак цього не сталося. Людство вже встигло пережити вітер змін французької та американської революцій, і пізнати смак справжньої свободи. Це архівний запис виступу одного з членів Комісії Чарльза Маліка ще до появи на світло готового тексту Декларації: «У Декларації, яку ми наполовину узгодили, ми намагаємося окреслити в конкретних термінах права і свободи людини. Дуже важливим моментом є те, що декларація стане результатом консолідованих зусиль 57 держав. Таким чином, вона являє собою звід переконань наших сучасників щодо основ гідності людини. Це буде міжнародний документ першорядної важливості. Його будуть читати і вивчати наші діти і діти наших дітей».

Боротьба за права людини - це процес

Як зазначала пізніше Елеонор Рузвельт, Декларація не була ідеальною. Однак це був найкращий варіант з усіх можливих, з огляду на «різноголосся». Вона також розуміла, що і її власний світ далекий від ідеалу. США, держава, що воювала за включення в документ найпрогресивніших ідей і батьківщина авторів Білля про права людини, все ще була сегрегованою. Мрія Мартіна Лютера Кінга, Антидискримінаційна політика Кеннеді - все це ще було попереду, а до повного скасування заборони на міжрасові шлюби ще залишалося близько трьох десятиліть. Знадобилося ще понад півстоліття, щоб Верховний суд схвалив одностатеві шлюби.

Борець за громадянські права Мартін Лютер Кінг в 1967 році побував в ООН. У наступному році він був убитий. Боротьба за права людини - це процес. Естафета передається від покоління до покоління. У Декларації про права людини відображений «золотий стандарт», до якого повинні прагнути народи світу.

КОМЕНТАРІ  0 + Додати коментар
Чи потрібно стати на коліна: про цінність життя і право donum auctoris Чи потрібно стати на коліна: про цінність життя і право
Так співпало – трагічні події під Павлополем, загибель чотирьох українських захисників, які все, що бачили та відчу...
Україна рекомендувала до обрання суддею Європейського суду з прав людини найдостойніших кандидатів: інтерв’ю з Михайлом Буроменським Феміда Україна рекомендувала до обрання суддею Європейського суду з прав людини найдостойніших кандидатів: інтерв’ю з Михайлом Буроменським
26 липня завершила роботу Комісія для проведення конкурсу з добору кандидатів для обрання суддею Європейського суду...
Захист від непроханих гостей: чи існує межа необхідної оборони? Справа Захист від непроханих гостей: чи існує межа необхідної оборони?
Безпека передусім! Відомий і справедливий вислів. І тільки в наших силах зробити так, щоб наші рідні, і ми самі поч...
Серпень 2019
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
29 30 31 1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28 29 30 31 1
ЗАХОДИ
Опитування
  • Як ви оцінюєте нове процесуальне законодавство?

Використання будь-яких матеріалів, розміщених на порталі "Українське право", дозволяється за умови посилання на ukrainеpravo.com. При копіюванні матеріалів порталу "Українське право" для інтернет-видань обов'язковим є пряме та відкрите для пошукових систем гіперпосилання в першому абзаці на цитовану статтю або новину.
Яндекс.Метрика