Міжнародне правоМіжнародне публічне право

Діяльність ООН з захисту осіб з інвалідністю

Діяльність ООН з захисту осіб з інвалідністю

Міжнародний день осіб з інвалідністю відзначається у всьому світі щорічно 3 грудня відповідно до резолюції 47/3 Генеральної Асамблеї від 14 жовтня 1992 року. Метою резолюції є просування прав осіб з інвалідністю у всіх сферах суспільного життя, а також привернення уваги широкої громадськості до проблем осіб з інвалідністю.

На сьогоднішній день в світі налічується понад 1 мільярд осіб з обмеженими можливостями - це 15 відсотків населення.

Глава ООН зазначив, що багато осіб з інвалідністю позбавлені можливості працевлаштуватися, не мають належного доступу до освіти, медицини та інших послуг. Найчастіше вони виявляються на узбіччі суспільства і стикаються з серйозними перешкодами на шляху реалізації прав у сфері розвитку.

Генеральний секретар підкреслив, що прийшов час покінчити зі стереотипами щодо осіб з інвалідністю та створити необхідні передумови для їхньої повноправної участі в житті суспільства. Глава ООН висловив упевненість в тому, що для успішного досягнення цілей Порядку денного на період до 2030 року необхідно забезпечити участь осіб з інвалідністю в її здійсненні.

Ухвалення Конвенції про права осіб з інвалідністю у 2006 році стало логічним продовженням багаторічної роботи ООН у цій галузі.Вона стала першою юридично зобов'язуючою міжнародною угодою про захист цієї вразливої ​​категорії населення. Документ містить 50 статей, в яких викладаються заходи, спрямовані на захист і заохочення прав осіб з інвалідністю, ліквідацію дискримінації по відношенню до них, забезпечення їх права на роботу, охорону здоров'я, освіту, повноцінну участь у житті суспільства, доступ до правосуддя, особисту недоторканність, свободу від експлуатації та зловживань, свободу пересування, індивідуальну мобільність і т.д.

Стаття 1 Конвенції про права осіб з інвалідністю 2006 р. вказує, що її метою є  заохочення, захист й забезпечення повного й рівного здійснення всіма особами з інвалідністю всіх прав людини й основоположних свобод, а також у заохоченні поважання притаманного їм достоїнства.

До осіб з інвалідністю, як зазначається в Конвенції 2006 р., належать особи зі стійкими фізичними, психічними, інтелектуальними або сенсорними порушеннями, які при взаємодії з різними бар'єрами можуть заважати їхній повній та ефективній участі в житті суспільства нарівні з іншими.

У статті 4 Конвенції про права осіб з інвалідністю 2006 р. визначені загальні зобов'язання держав-учасниць, а саме:

1. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечувати й заохочувати повну реалізацію всіх прав людини й основоположних свобод всіма особами з інвалідністю без будь-якої дискримінації за ознакою інвалідності. Із цією метою держави-учасниці зобов’язуються:

a) вживати всіх належних законодавчих, адміністративних та інших заходів для здійснення прав, що визнаються в цій Конвенції;

b) вживати всіх належних заходів, зокрема законодавчих, для зміни чи скасування існуючих законів, постанов, звичаїв та практик, які є дискримінаційними стосовно осіб з інвалідністю;

c) ураховувати осіб з інвалідністю в усіх стратегіях і програмах захисту і заохочення прав людини;

d) утримуватися від будь-яких дій або методів, які не узгоджуються із цією Конвенцією, і забезпечувати, щоб державні органи та установи діяли відповідно до цієї Конвенції;

e) уживати всіх належних заходів для усунення дискримінації за ознакою інвалідності з боку будь-якої особи, організації або приватного підприємства;

f) проводити або заохочувати дослідну та конструкторську розробку товарів, послуг, устаткування та об’єктів універсального дизайну (який визначено в статті 2 цієї Конвенції), пристосування яких до конкретних потреб особи з інвалідністю вимагало б якомога меншої адаптації й мінімальних витрат, сприяти наявності й використанню їх, а також просувати ідею універсального дизайну під час вироблення стандартів і керівних орієнтирів;

g) проводити або заохочувати дослідну та конструкторську розробку, а також сприяти наявності й використанню нових технологій, зокрема інформаційно-комунікаційних технологій, засобів, що полегшують мобільність, обладнання та допоміжних технологій, підхожих для осіб з інвалідністю, приділяючи першочергову увагу недорогим технологіям;

h) надавати особам з інвалідністю доступну інформацію про засоби, що полегшують мобільність, обладнання та допоміжні технології, зокрема нові технології, а також інші форми допомоги, допоміжні послуги та об'єкти;

i) заохочувати викладання спеціалістам і персоналу, що працюють з особами з інвалідністю, прав, які визнаються в цій Конвенції, щоб удосконалювати надання гарантованих цими правами допомоги та послуг.

2. Що стосується економічних, соціальних та культурних прав, то кожна держава-учасниця зобов'язується вживати, максимально залучаючи наявні в неї ресурси, а у випадку необхідності - удаючися до міжнародного співробітництва, заходів для поступового досягнення повної реалізації цих прав без шкоди для тих сформульованих у цій Конвенції зобов'язань, які є безпосередньо застосовними відповідно до міжнародного права.

3. Під час розробки й застосування законодавства й стратегій, спрямованих на виконання цієї Конвенції, і в рамках інших процесів ухвалення рішень з питань, що стосуються осіб з інвалідністю, держави-учасниці тісно консультуються з особами з інвалідністю, зокрема дітьми з інвалідністю, й активно залучають їх через організації, що їх представляють.

4. Ніщо в цій Конвенції не зачіпає будь-яких положень, які більшою мірою сприяють реалізації прав осіб з інвалідністю і можуть міститися в законах держави-учасниці або нормах міжнародного права, що є чинними в цій державі. Не допускається жодне обмеження чи применшення будь-яких прав людини й основоположних свобод, що визнаються або існують у будь-якій державі-учасниці цієї Конвенції на підставі закону, конвенцій, правил або звичаїв, під приводом, що в цій Конвенції не визнаються такі права чи свободи або що в ній вони визнаються в меншому обсязі.

5. Положення цієї Конвенції поширюються на всі частини федеративних держав без жодних обмежень чи вилучень.

Конвенція вказує шляхи реалізації вже існуючих загальновизнаних прав людини. На сьогоднішній день особами з інвалідністю є понад мільярд жителів планети. Багато з них стикаються зі стигмою, дискримінацією та ізоляцією.

Порядок денний в галузі сталого розвитку до 2030 року, і ряд основних глобальних стратегій в області розвитку закріплюють основи діяльності щодо подальшого просування прав осіб з інвалідністю.

Порядок денний до 2030 року спрямований на досягнення благополуччя для всіх жителів планети. Особи з інвалідністю можуть внести свій посильний внесок у вирішення цього завдання, включаючи діяльність в області пом'якшення наслідків стихійних лих, гуманітарних операцій та містобудування. Уряди, особи з інвалідністю, організації, що захищають їхні права, академічні установи та приватний сектор можуть спільно допомогти в досягненні цілей в галузі сталого розвитку.

КОМЕНТАРІ  0 + Додати коментар
Довіра до суду donum auctoris Довіра до суду
Довіра до суду не існує окремо від довіри до влади. Наше внутрішнє ставлення до рішень, які виносить суддя, отото...
Трагедія однієї сім'ї Справа Трагедія однієї сім'ї
Кожна судова справа – це історія, історія окремих людей або й цілих сімей, історія про кохання та зраду, історія ...
Грудень 2017
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
27 28 29 30 1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30 31
ЗАХОДИ
16.12.2017 09:00:00 - Технології та право
Опитування
  • Що найбільш негативно впливає на рівень довіри до суду в Україні?

Використання будь-яких матеріалів, розміщених на порталі "Українське право", дозволяється за умови посилання на ukrainеpravo.com. При копіюванні матеріалів порталу "Українське право" для інтернет-видань обов'язковим є пряме та відкрите для пошукових систем гіперпосилання в першому абзаці на цитованну статтю або новину.
Яндекс.Метрика