Міжнародне правоМіжнародне публічне право

Звіт офісу прокурора Міжнародного кримінального суду про ситуацію в Україні за 2017 р.

Звіт офісу прокурора Міжнародного кримінального суду про ситуацію в Україні за 2017 р.

Офіс  Прокурора  Міжнародного кримінального суду 4 грудня 2017 р. опублікував «Звіт про дії з попереднього розслідування 2017 р.».

УКРАЇНА

Історія процесу

79. Справа «Ситуація в Україні» є об'єктом попереднього розслідування з 25 квітня 2014 року. Офіс Прокурора отримала 70 звернень відповідно до статті 15 Статуту щодо злочинів, можливо скоєних з 21 листопада 2013 року.

80. 17 квітня 2014 року уряд України представив заяву відповідно до статті 12 (3) Статуту про визнання юрисдикції Суду щодо передбачуваних злочинів, скоєних на території України в період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року.

81. Відповідно до правил Канцелярії Прокурора про попереднє розслідування, Прокурор почала 25 квітня 2014 року попереднє розслідування у справі «Ситуація в Україні» в зв'язку з так званими «подіями на Майдані Незалежності».

82. 8 вересня 2015 року уряд України представив другу заяву відповідно до статті 12 (3) Статуту про визнання юрисдикції Суду щодо передбачуваних злочинів, скоєних на території України після 20 лютого 2014 року без кінцевої дати. На підставі другої заяви України відповідно до статті 12 (3), Прокурор оголосила 29 вересня про включення в попереднє розслідування у справі «Ситуація в Україні» передбачуваних злочинів, скоєних після 20 лютого 2014 року в Криму і на сході України.

Попередні питання по юрисдикції

83. Статут не ратифіковано Україною. Проте, згідно з двома заявами відповідно до статті 12 (3), представленими урядом України 17 квітня 2014 року і 8 вересня 2015 року, Суд може здійснювати юрисдикцію щодо злочинів, які підпадають під дію Римського статуту, скоєних на території України починаючи з 21 листопада 2013 року.

Контекст ситуації

Події на Майдані Незалежності

84. На момент початку подій, які є об'єктом попереднього розслідування Канцелярії Прокурора, в уряді України домінували представники Партії регіонів, лідером якої був займаючий в той момент пост президента України Віктор Янукович. Масові акції протесту в районі площі Незалежності (Майдан Незалежності) почалися 21 листопада 2013 року і були викликані рішенням уряду України не підписувати Угоду про асоціацію з ЄС. Протягом наступних тижнів протестний рух, що одержав назву «євромайдан», міцнів і диверсифікувався, охопивши групи і індивідуальних осіб, які були в цілому незадоволені урядом Януковича і вимагали його відставки.

85. Під час демонстрацій відбулося кілька запеклих зіткнень. Як серед демонстрантів, так і серед співробітників правоохоронних органів були поранені. Кілька демонстрантів загинули. Увечері 18 лютого 2014 року відбулося різке загострення насильства після того, як, згідно з рядом повідомлень, органи влади почали операцію зі звільнення площі від протестуючих. Протягом наступних трьох днів загинуло кілька десятків людей, і сотні отримали поранення. 21 лютого 2014 року, за посередництва представників ЄС, між президентом Януковичем і представниками опозиції було укладено угоду про формування нового уряду і на травень 2014 року було призначено президентські вибори. Однак, 22 лютого 2014 року Парламент України проголосував за відставку президента Януковича, який в той же день покинув державу, виїхавши в Російську Федерацію.

Події в Криму і на сході України, починаючи з 20 лютого 2014 року.

Крим

86. В останніх числах лютого 2014 року розпочався ріст протестних акцій проти нового українського уряду, зокрема в східних регіонах держави і в місті Сімферополі, столиці Автономної Республіки Крим. 27 лютого 2014 збройні особи у військовій формі без розпізнавальних знаків захопили урядові будівлі в Сімферополі, включаючи будівлю Парламенту Криму. Російська Федерація пізніше визнала той факт, що у встановленні контролю над Кримським півостровом брав участь її військовий персонал.

87. 18 березня 2014 року було оголошено про включення Криму і міста Севастополя до складу Російської Федерації. Цьому передував проведений двома днями раніше референдум, визнаний недійсним як тимчасовим урядом України, так і більшістю держав-членів Генеральної Асамблеї ООН.

88. У 2016 році Офіс Прокурора опублікував свою оцінку ситуації на території Криму і Севастополя, яку вона кваліфікувала як міжнародний збройний конфлікт між Україною і Російською Федерацією, який виник саме пізніше 26 лютого 2014 року. Згідно з оцінкою Офісу Прокурора, право міжнародних збройних конфліктів можна застосувати і після 18 березня 2014 року в тій мірі, в якій в Криму і Севастополі буде фактично зберігатися стан окупації. Незважаючи на попередній характер цієї оцінки, в ній визначається правова основа для поточного аналізу інформації про злочини, імовірно скоєні в контексті ситуації в Криму в період з 20 лютого 2014 року.

Східна Україна

89. Одночасно з подіями в Криму, в інших регіонах України, головним чином на сході держави, після відставки президента Янковича відбулися антиурядові протести. Протистояння стрімко загострювалося і перетворилося в збройний конфлікт. 15 квітня 2014 року уряд України оголосив про початок «антитерористичної операції» і розгорнув в східних областях держави свої збройні сили. До кінця квітня тимчасово виконуючий обов'язки президента України заявив, що уряд України більше не контролює повною мірою ситуацію в Донецькій і Луганській областях, оголосив в державі «стан повної бойової готовності» і видав указ про відновлення військової служби за призовом. 2 травня 2014 року, протистояння в Одесі між противниками і прихильниками федералізації набуло насильницький характер і призвело до смерті 40 чоловік. Більшість загиблих були прихильниками федералізації. Вони загинули під час пожежі в Будинку профспілок, де вони спробували сховатися.

90. Після проведених 11 травня 2014 року «референдумів», які уряд України визнав недійсними, представники самопроголошених «Донецької і Луганської народних республік» ( «ДНР» / «ЛНР») виступили із заявами, що проголошували «незалежність» від України. ДНР і ЛНР також звернулися до Росії з проханням про включення їх до складу Російської Федерації. Переважна більшість держав досі не визнало ці дві самопроголошені «республіки».

91. Інтенсивність військових дій на сході України стрімко росла. Незважаючи на кілька спроб забезпечити тривале перемир'я, включаючи підписану в лютому 2015 року другу мінську угоду, моніторинг за виконанням якого ведеться Організацією з безпеки і співробітництва в Європі («ОБСЄ»), щодня надходять повідомлення про численні порушення режиму припинення вогню. Протягом більше трьох років тривають сутички різного ступеня інтенсивності з використанням обома сторонами важкого озброєння.

92. Під час конфлікту були зареєстровані два періоди особливо запеклих боїв: у Іловайську (Донецька область) в серпня 2014 року і в Дебальцеві (Донецьк) з січня по лютий 2015 року. Збільшена інтенсивність бойових дій протягом зазначених періодів пояснюється можливим притоком з Російської Федерації військ, транспортних засобів і озброєнь для посилення позицій збройних груп.

93. У січні і лютому 2017 року повідомлялося про інтенсивні обстріли міст Авдіївка і Ясинувата, зокрема їхніх житлових кварталів, по обидва боки лінії зіткнення в Донецькій області. Ці події спонукали Раду Безпеки ООН опублікувати 31 січня 2017 року заяву для преси, в якій вона висловила «серйозну стурбованість» «небезпечним загостренням» ситуації на сході України, через яку «сильно страждає місцеве цивільне населення».

94. У своєму Звіті про дії з попереднього розслідування 2016 рік Офіс Прокурора відзначив, що до 30 квітня 2014 року інтенсивність бойових дій між українськими урядовими військами й антиурядовими збройними елементами на сході України досягла рівня, яка тягне за собою застосування права збройних конфліктів, і що збройні групи, що діють на сході України, включаючи ЛНР і ДНР, досить організовані, щоб розглядатися як сторони не міжнародного збройного конфлікту. Офіс Прокурора також привела додаткові відомості, що вказують на факт існування прямого військового протистояння між збройними силами Російської Федерації і України, з чого випливає, що найпізніше з 14 липня 2014 року, паралельно з неміжнародним конфліктом, на сході України мав місце міжнародний збройний конфлікт.

95. Офіс Прокурора продовжує розглядати заяви про те, що Російська Федерація здійснювала і здійснює загальний контроль над збройними групами на сході України, щоб встановити, чи можна розглядати цей збройний конфлікт між ЗСУ (Збройні сили України) та антиурядовими збройними групами, який в інших випадках вважався б не міжнародним, як по суті міжнародний конфлікт. Факт існування єдиного міжнародного збройного конфлікту на сході України передбачає застосування щодо відповідного періоду статей Статуту, що стосуються збройних конфліктів міжнародного характеру.

Передбачувані злочини

96. Нижченаведений короткий виклад передбачуваних злочинів носить попередній характер і ґрунтується на повідомленнях і на інших відомостях, що знаходяться у відкритому доступі, отриманих Офісом Прокурора, в тому числі за звітний період. Наведений нижче опис не виключає можливого виявлення Офісом Прокурора в ході свого аналізу інших передбачуваних злочинів і не повинні розглядатися як свідчення будь-яких конкретних правових обмежень або фактичних оцінок щодо передбачуваних діянь.

Крим

97. Передбачувані зникнення і вбивства: наявна інформація свідчить про те, що протягом аналізованого періоду щонайменше 10 людей зникли безвісти і вважаються убитими, імовірно членами загонів самооборони. За наявними повідомленнями, деякі з жертв відкрито виступали проти нового статусу Криму, інші були членами громади кримських татар.

98. Передбачуване жорстоке поводження: в період з березня по червень 2014 року жертвами жорстокого поводження з боку членів загонів самооборони імовірно стали не менше 10 осіб, які сприймалися як «проукраїнські» активісти. Крім іншого, вони піддавалися побоям і електрошоку. За наявними повідомленнями, факти жорстокого поводження мали місце на контрольно-пропускних пунктах і в неофіційних місцях утримання під вартою.

99. Передбачуваний примусовий призов жителів Криму на службу в Збройних Силах Російської Федерації: є повідомлення, що проживають в Криму чоловіки призовного віку двічі призивалися в збройні сили Російської Федерації - навесні 2016 року і в період з квітня по липень 2017 року. Стверджується, що тим, хто відмовлявся служити, де-факто влада погрожувала юридичними санкціями. Повідомляється, що з метою уникнути призову на військову службу або кримінального переслідування кілька чоловіків покинули Крим.

100. Передбачувані порушення права на справедливе і нормальне судочинство: принаймні в шести кримінальних справах йдеться про яке порушення права обвинувачених на справедливе і нормальне судочинство і про недотримання в ході судових розглядів основних судових гарантій.

101. Передбачуване переміщення частини цивільного населення Російської Федерації в Крим і частини населення Криму за межі його території: стверджується, що влада Російської Федерації сприяли, шляхом реалізації низки заходів, міграції в Крим великої кількості російських громадян з наміром поселити їх там на постійній основі. Також повідомлялося про те, що де-факто влади Криму перевели певне число ув'язнених з Криму до в'язниць на території Російської Федерації.

102. Передбачуване захоплення майна: повідомляється, що де-факто влади Криму зробили кроки з передачі самим собі права власності на все громадське майно в Криму та захопленню приватної нерухомої власності тих осіб, які виступали проти нового статусу півострова.

103. Передбачуваний утиск Кримських татар: за наявними повідомленнями, починаючи з лютого 2014 року, представники Кримських татар та інші мусульманські жителі Криму зазнають утисків і залякування, не тільки за рахунок таких заходів, як обшуки в будинках, арешти, судові розгляди і обмеження свободи слова, зібрань і асоціацій. Повідомляється, що на дію Меджлісу, вищого виконавчого органу кримськотатарського народу, була накладена заборона на тій підставі, що він нібито є «екстремістською» організацією. Як повідомляється, ці заходи спонукали ряд представників кримськотатарського населення покинути територію півострова.

Східна Україна

104. У контексті подій на сході України, Офісом Прокурора зафіксовано понад 1 200 випадків можливого скоєння злочинів після 20 лютого 2014 року.

105. Вбивства: за даними Управління Верховного комісара ООН з прав людини, за час конфлікту загинуло приблизно 10 225 осіб, ще 24 541 осіб отримали поранення. Ці цифри включають військовослужбовців, представників збройних груп і цивільних осіб. У період з квітня 2014 року по серпень 2017 року, в ході бойових дій було вбито як мінімум 2 505 цивільних осіб. Крім цього, 298 цивільних осіб, в тому числі 80 дітей, загинули, коли 17 липня 2014 року було збито пасажирський літак, що виконував рейс MH17. Є повідомлення, що за той же період вiд 7 000 до 9 000 цивільних осіб отримали поранення. Більшість цивільних осіб загинули в результаті обстрілу житлових кварталів як на підконтрольній уряду території, так і на території та в зонах, що знаходяться під контролем збройних груп. Число тих, хто імовірно загинув від стрілецької зброї, менше. Також є заяви про передбачувані сумарні страти осіб, які не брали участь у бойових діях, включаючи українських військовослужбовців і членів збройних груп, взятих в полон супротивною стороною. Винними в цих випадках називаються як проурядові сили, так і збройні угруповання.

106. Руйнування цивільних об'єктів: в ході конфлікту сотні цивільних об'єктів, включаючи об'єкти житлової нерухомості, школи та дитячі садки, імовірно були зруйновані або пошкоджені, головним чином в результаті обстрілів як на території, контрольованій урядом, так і в районах під контролем збройних груп. У ряді випадків передбачається, що обстріл таких об'єктів був навмисним або невибірковим і, що мало місце неналежне використання цивільних об'єктів, включаючи школи, у військових цілях.

107. Тримання під вартою: передбачається, що в контексті конфлікту на сході України всі сторони заарештовували і утримували під вартою як цивільних осіб, так і бійців супротивної сторони. За наявними заявами, українські служби безпеки утримували під вартою без дотримання належної правової процедури як цивільних осіб, так і передбачуваних членів збройних груп, а сили «ДНР» і «ЛНР» довільно утримували під вартою і в багатьох випадках піддавали жорстокому поводженню цивільних осіб, підозрюваних в підтримці України, а також військовослужбовців ЗСУ. За наявними повідомленнями, як проукраїнські сили, так і антиурядові озброєні групи використовували неофіційні місця утримання під вартою. Під час конфлікту мали місце сотні випадків утримання під вартою. У багатьох випадках позбавлені волі особи були передані іншій стороні в рамках взаємного обміну полоненими, часто після тривалих періодів утримання під вартою.

108. Катування / жорстоке поводження: є повідомлення, що в контексті конфлікту обидві сторони застосовували тортури або жорстоке поводження по відношенню до декількох сотень передбачуваних жертв. Побої, електрошок і інші форми фізичного насильства, а також інсценування страти і інші загрози, що викликають важкі психологічні травми, імовірно застосовувалися щодо цивільних осіб, включаючи осіб, підозрюваних у вірності супротивній стороні конфлікту, а також військовослужбовців ЗСУ та членів збройних груп. Більшість передбачуваних випадків тортур або жорстокого поводження мали місце під час утримання під вартою, часто в «неофіційних» місцях утримання під вартою і під час допитів. За наявними повідомленнями, тортури і жорстоке поводження використовувалися, щоб отримати визнання від затриманих осіб або змусити їх співпрацювати.

109. Сексуальні і гендерні злочину: незважаючи на те, що було задокументовано кілька випадків сексуальних і гендерних злочинів, можливо скоєних в контексті конфлікту на сході України, можливо, що наявна інформація недостатньо відображає реальну ситуацію через соціальні та культурні табу, нестачі послуг по підтримці жертв у зонах конфлікту, а також з причини інших факторів. Більшість задокументованих випадків імовірно сталися під час утримання під вартою і були спрямовані проти жертв як чоловічої, так і жіночої статі, включаючи цивільних осіб, військовослужбовців ЗСУ та добровольчих батальйонів, а також членів збройних груп. У передбачуваних злочинах обвинувачуються як державні, так і недержавні сили. У декількох зареєстрованих випадках, сексуальне насильство, включаючи зґвалтування, загрози зґвалтування, побиття геніталій і насильницьке оголення, було скоєно під час допитів.

110. Зникнення: за даними офіційної статистики, більше 15 000 чоловік оголошено «зниклими безвісти» в зоні конфлікту в період з квітня 2014 року. При цьому слід зазначити, що багато хто з цих осіб вважалися загиблими, знаходилися в полоні без зв'язку із зовнішнім світом або з тих пір знову з'явилися. Незважаючи на відсутність чітких статичних даних по фактичній кількості передбачуваних зникнень, достовірні джерела задокументували кілька випадків передбачуваного насильницького зникнення, в більшості з яких звинувачуються проурядові сили.

Дії Офісу Прокурора

111. Протягом минулого року Офіс Прокурора продовжував розглядати додаткову інформацію, що має відношення до класифікації ситуації в Криму і на сході України відповідно до положень міжнародного права.

112. У той же час, Офіс Прокурора продовжує збирати, отримувати і розглядати наявну інформацію з різних джерел про передбачувані злочини, скоєні в Криму і на сході України, а також розглядати одержувану додаткову інформацію, що має відношення до подій на Майдані Незалежності. Офіс Прокурора здійснив ряд заходів, щоб отримати додаткову інформацію про методологію, що використовується різними джерелами, і перевірити серйозність отриманих відомостей, включаючи їх зовнішню верифікацію, наприклад, за допомогою консультацій у кількох достовірних джерел.

113. Офіс Прокурора розширив свою базу даних, яка включає більше 1 200 зареєстрованих випадків, які імовірно сталися в рамках справи «Ситуація на сході України». Ця база даних оновлюється по мірі надходження додаткової інформації та служить основою для попереднього системного аналізу злочинів, що проводиться Офісом Прокурора. Метою цього аналізу є визначення ключових характеристик конфлікту і передбачуваних діянь сторін конфлікту, зокрема, найбільш зачеплених конфліктом територій, тимчасових рамок, типових жертв, різних образів дій, а також числа вбитих і поранених.

114. Через великий обсяг наявної в її розпорядженні інформації та широкого спектру типів діянь, Офіс Прокурора намагається у першу чергу приділяти увагу певним типам передбачуваних діянь, які представляються найбільш характерними для передбачуваної злочинної практики, і аналізувати більш детально випадки, що стосуються конкретних елементів злочинів, які підпадають під юрисдикцію Статуту. Передбачувані злочини, вже проаналізовані Офісом Прокурора, включаючи випадки, які сталися під час утримання під вартою, і обстрілів на сході України, вимагають складних фактичних і правових оцінок, наприклад, щодо ведення військових дій і відповідного законодавства.

115. В ході аналізу Офіс Прокурора також оцінює релевантність представленої обома сторонами інформації для позову, який Україна подала до Міжнародного суду ООН проти Російської Федерації у зв'язку з передбачуваним порушенням останньої зобов'язань за Міжнародною конвенцією про фінансування тероризму та Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації.

116. Протягом звітного періоду Офіс Прокурора продовжував взаємодіяти з державними органами та міжурядовими та неурядовими організаціями з метою вирішення цілої низки питань, що мають відношення до попереднього розслідування, а також запитувати додаткову інформацію для подальшого формування своєї оцінки передбачуваних злочинів та інших пов'язаних з ними питань. З цією метою Офіс Прокурора провів ряд зустрічей з відповідними зацікавленими сторонами як за місцем знаходження Суду, так і під час місії в Україну в квітні 2017 року. Під час цієї місії Офіс Прокурора провела широкі консультації з Генеральною прокуратурою України, щоб оцінити доступність інформації, що має відношення до проведеного ним аналізу. Офіс Прокурора також зустрівся з іншими зацікавленими сторонами, включаючи ряд організацій громадянського суспільства, з метою подальшої перевірки серйозності отриманих відомостей, а також щоб обговорити співпрацю і прогрес в ході попереднього розслідування.

117. Офіс Прокурора проводить аналіз додаткової інформації про події на Майдані Незалежності, отриманих ним у 2017 році. Нова інформація розглядається в світлі раніше проведеного Офісом Прокурора попереднього аналізу, за результатами якого була дана оцінка, а саме, що злочини, імовірно скоєні в період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року, не є злочинами проти людяності відповідно до Статуту.

118. У вересні 2017 року представник Офісу Прокурора також відвідав Україну для участі у панельній дискусії, організованій Міжнародним фондом «Ренесанс» у рамках щорічної конференції «Ялтинська європейська стратегія». Головна тема цієї дискусії, аудиторію якої становили учасники конференції, експерти в галузі міжнародного і українського права та інші зацікавлені представники громадянського суспільства, - «Повернення правосуддя в Крим і східну Україну».

Висновок і наступні кроки

119. Офіс Прокурора продовжить взаємодію з органами влади України, громадянським суспільством та іншими відповідними зацікавленими сторонами з усіх питань, що мають відношення до попереднього розслідування справи «Ситуація в Україні».

120. Офіс Прокурора продовжить детальний аналіз передбачуваних злочинів, строго керуючись положеннями Статуту, і прагнучи до того, щоб в розумні строки винести висновок з питань юрисдикції. З огляду на те, що Україна визнала юрисдикцію МКС на необмежений строк, Офіс Прокурора також продовжить реєстрацію звинувачень у злочинах, скоєних в Україні, в тій мірі, в якій вони підпадають під юрисдикцію Суду. На даній стадії аналізу відповідно до правил про попереднє розслідування Офіс Прокурора може проводити збір подальших відомостей про відповідні судові розгляди на національному рівні.


Детально ознайомитися з міжнародним кримінальним правом та діяльністю Міжнародного кримінального суду можливо у публікації «Принципи міжнародного кримінального права».

КОМЕНТАРІ  0 + Додати коментар
Довіра до суду donum auctoris Довіра до суду
Довіра до суду не існує окремо від довіри до влади. Наше внутрішнє ставлення до рішень, які виносить суддя, отото...
Трагедія однієї сім'ї Справа Трагедія однієї сім'ї
Кожна судова справа – це історія, історія окремих людей або й цілих сімей, історія про кохання та зраду, історія ...
Грудень 2017
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
27 28 29 30 1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30 31
ЗАХОДИ
16.12.2017 09:00:00 - Технології та право
Опитування
  • Що найбільш негативно впливає на рівень довіри до суду в Україні?

Використання будь-яких матеріалів, розміщених на порталі "Українське право", дозволяється за умови посилання на ukrainеpravo.com. При копіюванні матеріалів порталу "Українське право" для інтернет-видань обов'язковим є пряме та відкрите для пошукових систем гіперпосилання в першому абзаці на цитованну статтю або новину.
Яндекс.Метрика