Міжнародне правоМіжнародне публічне право

Міжнародно-правова оцінка будівництва мосту через Керченську протоку

Міжнародно-правова оцінка будівництва мосту через Керченську протоку

Одним з найбільш зухвалих наслідків окупації та анексії Криму РФ стало будівництво мосту через Керченську протоку. Як саме будівництво, так і експлуатація мосту спричинили за собою ланцюг подій, які визначають справжню мету будівництва мосту через Керченську протоку – забезпечення РФ повного контролю над протокою та в цілому над Азовським морем, фактично анексувавши його. Оскільки води Азовського моря та Керченської протоки є внутрішніми водами України та Російської Федерації, то, міжнародно-правовий термін «агресія» має в даній ситуації не тільки політичне, але й суто юридичне значення.

Оцінку ситуації, що виникла в зв’язку з будівництвом РФ мосту через Керченську протоку й політико-правові наслідки цього будівництва (що пов’язані з обмеженням судноплавства, забрудненням морського середовища, пошкодженням підводної культурної спадщини, погіршенням стану морських живих ресурсів тощо) необхідно оцінювати через призму трьох рівнів міжнародно-правової регламентації.

По-перше, будівництво мосту через Керченську протоку, контроль та обмеження судноплавства в Керченській протоці (Керч-Єнікальському каналі) є наслідком порушення РФ основних принципів міжнародного права внаслідок окупації та анексії Криму, та найбільш серйозного порушення – агресії. У зв’язку з цим, будь-які дії, які є похідними від міжнародно-протиправного діяння, є міжнародно-протиправними. Відповідно до п. 2 ст. 41 Статей про відповідальність держав за міжнародно-протиправні діяння, жодна держава не визнає правомірним положення, що склалося внаслідок серйозного порушення державою зобов’язання, що випливає з імперативної норми загального міжнародного права, і не надає допомоги або сприяння у збереженні такого стану. Тобто саме будівництво мосту через Керченську протоку, яке є наслідком порушення РФ принципів територіальної цілісності, непорушності кордонів, інших основних принципів міжнародного права, є міжнародно-протиправним, відповідно до загального принципу права Ex in juria jus non oritur (Неправомірні дії не можуть бути основою прав для правопорушника).

Про оцінку будівництва мосту через Керченську протоку як міжнародно-протиправного діяння свідчать санкції, введені Україною, ЄС та низкою держав щодо компаній та окремих осіб, які брали участь у будівництві моста через Керченську протоку. Санкції є одним із міжнародно-правових інструментів припинення міжнародно-протиправних діянь РФ в Азовському морі та Керченській протоці, а також закликання її до відповідальності.

Не викликає сумнівів, що власне будівництво мосту через Керченську протоку стало можливим, здійснювалося і було доведено до закінчення внаслідок окупації та анексії Криму РФ, які, безперечно, є міжнародно-протиправними. Тобто первинне порушення, як зазначених універсальних норм міжнародного права, так і значного числа регіональних і двосторонніх норм, що діяли між Україною та РФ на момент окупації та анексії Криму, яке спричинено окупацією та анексією РФ Криму, робить протиправними
будь-які похідні від первинного порушення дії, в даному випадку – будівництво мосту через Керченську протоку.

Дії, які пов’язані з обмеженням судноплавства через Керченську протоку, як власне і контроль РФ над протокою в цілому, та, особливо підкреслимо, контроль над Керч-Єнікальським каналом, який став наслідком окупації та анексії Криму, так само є протиправними. Обмеження проходу суден через Керченську протоку в процесі будівництва моста через Керченську протоку, обмеження проходу суден за габаритами внаслідок спорудження моста через Керченську протоку, як і затримки, зупинки та огляди суден при проходженні через Керченську протоку, також є міжнародно-протиправними. Так само протиправними є будь-які інші наслідки будівництва (економічні, екологічні, культурні).

По-друге, зазначені дії РФ є протиправними згідно з принципами та звичаєвими нормам міжнародного морського права, Конвенції ООН з морського права 1982 р. (далі – «Конвенції 1982 р.»), що є однією з підстав звернення України до Арбітражу, створеного відповідно до положень Додатка VII до Конвенції ООН з морського права 1982 р.

Про які принципи та норми Конвенції 1982 р. може йти мова? Перш за все, це положення преамбули Конвенції 1982 р. щодо мети та принципів Конвенції 1982 р., які стосуються співпраці, взаєморозуміння, забезпечення миру та безпеки, і фактично порушуються діями РФ в Азовському морі та Керченській протоці. Особливо відзначимо положення преамбули Конвенції 1982 р., згідно до якого «питання, які не врегульовані цією Конвенцією, продовжують регламентуватися нормами та принципами загального міжнародного права». Таким чином, не викликає сумнівів, щодо ситуації в Азовському морі та Керченській протоці мають застосовуватися загальні норми та принципи міжнародного права.

Конвенція 1982 р. практично не зачіпає питання статусу та режиму внутрішніх вод, та залишає регулювання режиму внутрішніх вод на розсуд прибережних держав. Однак, щодо меж та статусу внутрішніх вод, у ряді випадків їхнього режиму, діють звичаєві норми міжнародного морського права. Це так само стосується й історичних вод, правомірність встановлення яких, у значній мірі заснована саме на звичаєвих нормах міжнародного морського права.

На нашу думку, положеннями Конвенції 1982 р., які можна застосувати, до ситуації, яка склалася щодо Азовського моря та Керченської протоки, є норми Частини IX «Замкнені чи напівзамкнені моря». На наш погляд, Азовське море та Керченська протока підпадають під визначення ст. 122 Конвенції 1982 р. замкненого чи напівзамкненого моря.

Ми не бачимо протиріччя між статусом внутрішніх вод Азовського моря та Керченської протоки, й визначенням їх після 1991 року в якості «замкненого чи напівзамкненого». З 1991 року, як до укладення Договору 2003 р., так і після його укладення, Азовське море з Керченською протокою є замкненим чи напівзамкненим морем відповідно до Конвенції 1982 р.

Зобов’язання держав-членів Конвенції 1982 р., територія яких омивається замкненими чи напівзамкненими морями, створюють положення ст. 123 Конвенції 1982 р. «Співпраця держав, що омиваються замкненими чи напівзамкненими морями», яка вказує, що їм «належить співпрацювати одна з одною у здійсненні своїх прав і у виконанні своїх обов'язків за цією Конвенцією. З цією метою вони або безпосередньо або через відповідну регіональну організацію прагнуть: а) координувати управління живими ресурсами моря, їх збереження, розвідування та експлуатацію; b) координувати здійснення своїх прав і обов'язків щодо захисту і збереження морського середовища; с) координувати політику проведення наукових досліджень і здійснювати там, де це доцільно, спільні програми наукових досліджень у даному районі; d) запрошувати, коли це доцільно, інші зацікавлені держави або міжнародні організації для співробітництва у втіленні в життя положень цієї статті». Фактично будівництво РФ моста через Керченську протоку порушило п. а, b, с ст. 123 Конвенції 1982 р.

Щодо звичаєвих норм міжнародного морського права, які застосовуються як до порядку встановлення внутрішніх вод, у першу чергу історичних, так і до визначення їхнього режиму, то, перш за все, необхідно визначиться з обсягом цих норм. Це стосується, по-перше, підстав, порядку та правомірності встановлення статусу просторів Азовського моря та Керченської протоки, як історичних внутрішніх вод, по-друге, застосування положень звичаєвих норм міжнародного морського права до режиму внутрішніх вод Азовського моря та Керченської протоки і відповідність цим нормам окремих положень Договору 2003 р., і окремо практиці дій РФ в Азовському морі та Керченській протоці; по-третє, застосування положень звичаєвих норм міжнародного морського права до прав та обов’язків держав, що омиваються замкненими чи напівзамкненими морями. Уточнимо, що положення Договору 2003 р. будуть діяти, якщо вони не суперечать універсальним нормам міжнародного морського права (звісно, що також – й імперативним нормам міжнародного права, але це положення ми приймаємо, як само собою зрозуміле). У разі прогалин, наявності неврегульованих питань у Договорі 2003 р. мають застосовуватися універсальні звичаєві норми міжнародного морського права або локальні звичаєві норми міжнародного морського права, які вочевидь визнані Україною та РФ.

Дії РФ з будівництва та експлуатації мосту через Керченську протоку порушують двохсторонній Договір 2003 р. При чому, порушенням Договору 2003 р. є не тільки будівництво та експлуатація мосту, але й попередні дії РФ з окупації та анексії Криму, які призвели до порушення положень преамбули та ст. 1, 2, 3 Договору 2003 року.

Звичайно, що посилання РФ у якості виправдання/обґрунтування своїх дій на анексію, а в риториці РФ «приєднання» Криму, нікчемні, оскільки міжнародно-протиправне діяння не може виправдовувати та робити правомірним інше порушення, а спорудження мосту через Керченську протоку, як й інші самостійні та похідні дії РФ у Керченській протоці,
є ні чим іншим, як порушенням абз. 3 ст. 1 Договору 2003 р.

Обмежуючи аналіз дій РФ з будівництва та експлуатації мосту через Керченську протоку і відповідних похідних дій, виключно положеннями Договору 2003 р., відзначимо, що РФ порушила, по-перше, положення преамбули Договору 2003 р., а саме щодо важливого «значення Азовського моря та Керченської протоки для економічного розвитку України і Росії»; «що всі питання, які стосуються Азовського моря та Керченської протоки, повинні вирішуватися лише мирними засобами спільно або за згодою України і Росії»; «виходячи з необхідності збереження Азово-Керченської акваторії як цілісного господарського та природничого комплексу, що використовується в інтересах України та Росії». Дані положення є загальними та визначають принципи, мету, основні завдання Договору 2003 р., а тому інші його норми повинні тлумачитися та реалізовуватися відповідно до положень преамбули Договору 2003 р.. Фактичні дії РФ з будівництва та експлуатації мосту через Керченську протоку було проведено без узгодження, та всупереч волі України (Заява МЗС України у зв'язку із протиправним відкриттям Росією мосту через Керченську протоку), вони були наслідком агресії, із застосуванням збройних підрозділів РФ для окупації Криму, яка кваліфікується як міжнародний збройний конфлікт, порушили права та інтереси України в сфері збереження Азово-Керченської акваторії як цілісного господарського та природничого комплексу, що використовується в інтересах України, призвели до погіршення економічного розвитку України внаслідок обмеження судноплавства через Керченську протоку за габаритами суден, збільшення строків та затримок при проході суден через протоку у зв’язку з оглядами правоохоронними органами РФ.

Також РФ порушила положення абз. 3 ст. 1 Договору 2003 р., оскільки будівництво та експлуатація мосту через Керченську протоку призвели до змін щодо акваторії Керченської протоки, а вказана норма передбачає що «Врегулювання питань, що відносяться до акваторії Керченської протоки, здійснюється за угодою між Сторонами». Звісно, що на зазначені дії згоди України не було. Підкреслимо, що ця норма Договору 2003 р. вже була порушена самим фактом окупації та анексії Криму, і подальшими змінами в питаннях статусу, режиму та використання акваторії Керченської протоки, але ми в цьому параграфі обмежуємося питаннями будівництва та експлуатації мосту через Керченську протоку.

Не викликає сумніву, що затримки та контроль РФ щодо суден, їхнього проходу через Керченську протоку в Договорі 2003 р. є тісно пов’язаними з питаннями заходу й судноплавства в Азовському морі. Однак, відзначимо, що міжнародно-правова оцінка ситуації, яка пов’язана з протиправними діями РФ в Азовському морі та Керченській протоці, знаходиться в єдиному причинно-наслідковому зв’язку з окупацією та анексією Криму, і повинна розглядатися в комплексі, починаючи від причини та закінчуючи наслідками.

Всі ці дії тягнуть міжнародно-правову відповідальність РФ на підставі загального міжнародного права, і перш за все, згідно з нормами інституту міжнародно-правової відповідальності, що кодифіковані у Статтях про відповідальність держав за міжнародно-протиправні діяння. Будівництво мосту через Керченську протоку та наслідки, що пов’язані з ним, є частиною міжнародно-протиправних діянь, які скоєні РФ, у зв’язку з чим, відповідальність РФ за будівництво мосту через Керченську протоку та наслідки, що пов'язані з ним, є частиною більш широкої відповідальності за окупацію і анексію Криму та в цілому агресію проти України. Вона включає у себе обов’язок припинити міжнародно-протиправне діяння та відшкодувати шкоду, що була цим діянням спричинена.

 

Т.Р. Короткий

КОМЕНТАРІ  0 + Додати коментар
Правовий цинізм: шлях до самознищення donum auctoris Правовий цинізм: шлях до самознищення
Правовий цинізм виявляється у невиконанні правових приписів через політичну доцільність. Правовий цинізм виявляєтьс...
Притягнення до відповідальності суддів за пропуск строків розгляду справи: законність і справедливість Феміда Притягнення до відповідальності суддів за пропуск строків розгляду справи: законність і справедливість
Судові справи, рішення по яких не вдається отримати роками, завжди були проблемою судової системи України. Останнім...
Убивство в кар’єрі Справа Убивство в кар’єрі
100 років тому відомий італійський диктатор Беніто Муссоліні сказав: «Добре довіряти іншим, але не довіряти – значн...
Жовтень 2018
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
1 2 3 4
04.10.2018 09:30:00 - Арбітражні Дні GIAC
5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29 30 31 1 2 3 4
ЗАХОДИ
04.10.2018 09:30:00 - Арбітражні Дні GIAC
Опитування
  • Як ви оцінюєте нове процесуальне законодавство?

Використання будь-яких матеріалів, розміщених на порталі "Українське право", дозволяється за умови посилання на ukrainеpravo.com. При копіюванні матеріалів порталу "Українське право" для інтернет-видань обов'язковим є пряме та відкрите для пошукових систем гіперпосилання в першому абзаці на цитованну статтю або новину.
Яндекс.Метрика