Міжнародне правоМіжнародне публічне право

Особи, переміщені всередині держави, і міжнародне гуманітарне право

13.01.2018 / 09:31
1247
+A
-a

Особи, переміщені всередині держави, і міжнародне гуманітарне право

Консультативна служба з міжнародного гуманітарного права МКЧХ підготувала публікацію:  «Особи, переміщені всередині держави, і міжнародне гуманітарне право».

Міжнародне гуманітарне право (МГП), як відомо, є зводом норм, які покликані під час збройного конфлікту з гуманітарних міркувань надавати захист особам, які не беруть участі або таким, що припинили брати участь в бойових діях, а також обмежити засоби і способи ведення військових дій. Таким чином, МГП встановлює мінімальні стандарти гуманного поводження, яких необхідно дотримуватися в умовах збройних конфліктів. Ці стандарти покликані, зокрема, забезпечити захист цивільних осіб і того, що необхідно їм для виживання. Порушення норм МГП - такі, як безпосередні напади на цивільних осіб та всі форми поганого поводження з ними, знищення майна, не викликане військовою необхідністю, зґвалтування або інші форми сексуального насильства, незаконне позбавлення доступу до медичної допомоги та іншим базовим послугам - одна з головних причин переміщення населення в умовах сучасних збройних конфліктів. У результаті переміщення цивільні особи часто лише з великими труднощами можуть задовольнити життєво важливі потреби, а також часом піддаються особливим небезпекам, таким як напружені відносини з місцевим населенням, проживання в небезпечних або малопридатних для життя місцях, а також вимушене повернення у небезпечні райони. Відсутність доступу до офіційних документів, які люди часто залишають або втрачають під час бойових дій, також є однією з ключових проблем осіб, переміщених всередині держав, яка може закрити їм доступ до основних послуг, таким як охорона здоров'я та освіта. МГП містить у собі важливі положення, що дозволяють, перш за все, запобігти переміщенню цивільних осіб і викликані цим страждання. Його мета також у тому, щоб навіть у разі, коли переміщення має місце, особи, переміщені всередині держави, користувалися захистом і отримували допомогу на всіх етапах переміщення. Без більш суворого дотримання норм МГП і більш енергійних зусиль щодо захисту цивільного населення під час збройного конфлікту, продовжить рости кількість переміщених осіб по всьому світу.

Найбільш часто використовується визначення переміщених всередині держави осіб сформульовано в Керівних принципах ООН з питання про переміщення осіб всередині держави. Керівні принципи визначають осіб, переміщених всередині держави, в такий спосіб: «особи або групи осіб, яких змусили або примусили кинути або залишити свої будинки або місця звичайного проживання, зокрема в результаті або щоб уникнути наслідків збройного конфлікту, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини, стихійних або викликаних діяльністю людини лих, та які не перетинали міжнародно визнаних державних кордонів.

Не існує універсального юридично обов'язкового документа, що застосовується в ситуації осіб, переміщених всередині держави. Проте, Комісія Організації Об'єднаних Націй з прав людини в 1998 р. прийняла резолюцію з урахуванням Керівних принципів з питання про переміщення осіб всередині держави. Хоча Керівні принципи не є самі по собі юридично обов'язковими, вони містять безліч норм, які є частиною вже існуючого міжнародного права прав людини (МППЧ) і МГП. Крім того, Керівні принципи отримали широку підтримку міжнародної спільноти, а багато держав інтегрували їх у внутрішньодержавні системи права. Ключовою концепцією Керівних принципів є основна відповідальність держав за запобігання переміщення, захист і допомогу особам, переміщеним усередині держави, і знаходяться під її юрисдикцією, а також за забезпечення довгострокового вирішення їхніх проблем. Для виконання цього завдання державам необхідно мати національні нормативні та політичні основи з необхідними виконавчими структурами і процесами, щоб мати можливість ефективно задовольняти конкретні потреби і реагувати на фактори уразливості осіб, переміщених всередині держави.

На регіональному рівні Африканський союз прийняв у 2009 р. Кампальську конвенцію про переміщених всередині держави осіб. Вона була натхненна Керівними принципами і є першим юридично обов'язковим документом, спрямованим на вирішення проблем переміщення осіб всередині держави. З огляду на масштаб цієї проблеми в Африці, Кампальська конвенція є важливим і необхідним підтвердженням існуючих норм МППЧ і МГП, а також внеском у подальшу розробку права на захист, що надається переміщеним усередині держави особам. У ній докладно описані зобов'язання держав, недержавних збройних груп і міжнародних організацій щодо запобігання переміщенню, а також захисту і допомоги переміщеним усередині держави особам. Кампальська конвенція є всеосяжним базовим документом, яким можуть керуватися держави Африки при прийнятті внутрішньодержавних нормативних, стратегічних і практичних заходів, спрямованих на ефективне вирішення проблеми переміщення всередині держави. Щоб конвенція була реалізована повною мірою, вкрай необхідно, щоб вона була ратифікована на всьому континенті, а її положення були переведені в практичну площину.

МГП містить безліч положень, які стосуються запобігання переміщення і захисту осіб, переміщених всередині держави, як частини цивільного населення. В основному вони містяться в Женевській конвенції IV 1949 року  і Додаткових протоколах I та II, а також в звичаєвому міжнародному гуманітарному праві. Держави мають зобов'язання щодо імплементації МГП, у тому числі зобов'язання щодо інтеграції норм міжнародного права в національну нормативно-правову базу. Зокрема, при прийнятті національного законодавства необхідно приділити увагу наступним положенням: заборона насильницького переміщення і право добровільного повернення в безпечне місце; недопущення дискримінації; захист, що надається переміщеним особам як частині цивільного населення, повагу життя, гідності і гуманне поводження; належний рівень життя і гуманітарної допомоги; повагу до сімейного життя і єдності сім'ї; документи; цивільні об'єкти і майно; зайнятість і соціальний захист; освіта; заборона насильницької вербування дітей і їхнього використання для участі у військових діях; кримінальне переслідування.

 

Переклад підготувала к.ю.н. Н. В. Хендель. З повним текстом публікації можна ознайомитись за посиланням «Internally Displaced Persons and International Humanitarian Law».

КОМЕНТАРІ  0 + Додати коментар
Невідворотність покарання в українському праві donum auctoris Невідворотність покарання в українському праві
Право набуває здатності виконати соціальні функції внаслідок чималої кількості чинників, серед яких не другорядни...
Григорій Квітка-Основ’яненко: письменник, совісний суддя, голова палати карного суду Феміда Григорій Квітка-Основ’яненко: письменник, совісний суддя, голова палати карного суду
Військовослужбовець, послушник монастиря, актор, директор театру, повітовий предводитель дворянства, совісний суд...
Чотири протилежні версії, які доказують і спростовують шахрайство Справа Чотири протилежні версії, які доказують і спростовують шахрайство
Щоб відвернути підозру від себе чи приховати докази та факти, люди вибудовують плани та вигадують справжні історі...
Червень 2018
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
28 29 30 31 1
01.06.2018 09:00:00 - Prozorri закупівлі
2 3
4 5 6 7
07.06.2018 15:00:00 - Екскурсія до СІЗО
8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30 1
ЗАХОДИ
01.06.2018 09:00:00 - Prozorri закупівлі
07.06.2018 15:00:00 - Екскурсія до СІЗО
Опитування
  • Як ви оцінюєте нове процесуальне законодавство?

Використання будь-яких матеріалів, розміщених на порталі "Українське право", дозволяється за умови посилання на ukrainеpravo.com. При копіюванні матеріалів порталу "Українське право" для інтернет-видань обов'язковим є пряме та відкрите для пошукових систем гіперпосилання в першому абзаці на цитованну статтю або новину.
Яндекс.Метрика