Міжнародне правоМіжнародне публічне право

Що змушує експертів ООН безкоштовно захищати права людини?

Що змушує експертів ООН безкоштовно захищати права людини?

У Ради ООН з прав людини, яка стежить за ситуацією в різних державах, є добровільні помічники. Оонівською мовою вони називаються «спеціальні процедури». Насправді це авторитетні, відомі на міжнародному рівні: так звані спеціальні доповідачі і члени робочих груп. Їх призначає Рада, але зарплати за свою роботу вони не отримують.

Спочатку, коли створювалася Комісія з прав людини - попередниця однойменної Ради, - ні про які Спеціальні доповідачі, незалежні експерти і робочі групи не було й мови. Сама Комісія не мала права вчиняти будь-які дії у відповідь на скарги про порушення прав людини. Але до 1965 року до Комісії надійшла маса заяв з Південної Африки, і, піддавшись міжнародному тиску, Комісія відступила від правил і створила тимчасову робочу групу, що складалася з експертів, які мали вивчити ситуацію з правами людини в Південній Африці.

1973 рік - військовий переворот у Чилі: генерал Аугусто Піночет повалив уряд Сальвадоре Альєнде. Двома роками пізніше Комісія створює, знову-таки тимчасову,  робочу групу з розслідування порушень прав людини у Чилі. У 1979 р. її змінили спеціальний доповідач і два незалежні експерти, які зосередилися на долю чилійців, зниклих безвісти. У підсумку в 1980 році була створена перша постійна робоча група, яка стала займатися розслідуванням «насильницьких зникнень». Десять років по тому ще п'ять тем стали предметом дослідження незалежних експертів: незаконні, сумарні або довільні страти, релігійна нетерпимість, найманці, тортури і торгівля дітьми.

На сьогоднішній день у рамках Ради Безпеки працюють у загальній складності 66 так званих «спеціальних механізмів». Це робочі групи, спеціальні доповідачі і незалежні експерти. Їх мандати дуже різноманітні: від проблеми расизму і насильства над жінками до прав інвалідів та альбіносів, від права на здоров'я і харчування до незалежності суддів, права на приватне життя до діяльності транснаціональних корпорацій.

Рада призначає експертів і по окремим державам, які, як вважається, викликають особливе занепокоєння з точки зору дотримання прав людини: в їх числі Білорусь, Іран, Камбоджа, М'янма, Сирія і Центральноафриканська Республіка. Зрозуміло, не всі держави задоволені тим, що до них «приставили» постійного спостерігача. Наприклад, Білорусь так і не визнала мандат спецдоповідача і жодного разу не допустила його в державу. Так що Міклош Харасті збирав інформацію для своїх звітів, спілкуючись з людьми за межами Білорусі. Цього року строк його мандата минув, і Мінськ зажадав ліквідувати цю посаду. Але члени Ради з прав людини не пішли назустріч уряду і призначили спецдоповідача Анаіс Марен з Франції. МЗС Білорусі вже заявив, що не має наміру з нею співпрацювати.

Всі ці експерти - авторитетні юристи або вчені, незалежні від держав-членів ООН. Це дозволяє їм працювати більш ефективно, без оглядки на політичну кон'юнктуру. Один з методів їхньої роботи - подорожі в різні держави, в ході яких вони можуть поспілкуватися не тільки з представниками уряду, але і з активістами та правозахисниками, співробітниками неурядових організацій і ООН і людьми, безпосередньо потерпілими від тих чи інших порушень. Мандат багатьох експертів дозволяє їм відвідувати закриті установи, наприклад, в'язниці, і спілкуватися з ув'язненими наодинці. Правда, не всі держави йдуть їм назустріч. Так, Спецдоповідач з проблеми тортур Хуан Мендес так і не зміг побувати в Гуантанамо, оскільки влада обґрунтували запрошення «неприйнятним», на її думку, умовами.

Найголовніша умова відвідування тієї чи іншої держави - це згода її уряду. Навіть більше - експерти ООН можуть відправитися в державу тільки на запрошення влади. Багато надсилають їм так звані «відкриті запрошення», що означає, що вони готові прийняти представників Ради ООН з прав людини в будь-який момент. Підсумки своєї роботи експерти щорічно представляють у вигляді доповіді Раді, а також Генеральній Асамблеї ООН.

Члени робочих груп, спецдоповідачі і незалежні експерти працюють безкоштовно - ООН оплачує їм тільки поїздки. Чому вони витрачають свій особистий час на цю непросту роботу? Ось що відповів Спеціальний доповідач щодо захисту прав правозахисників Мішель Форст: «Я працюю з правозахисниками вже 20 років, я зустрічаюся з їх близькими, з родичами активістів, включно з тими, хто пропав безвісти. Я вислуховую емоційні свідчення того, як їх переслідує держава, скарги на те, що ООН не завжди може заступитися за правозахисників. Так що я вважаю своїм обов'язком відстоювати їхні права. Та обставина, що мені не платять, дає мені певну свободу: я можу відкрито говорити з можновладцями - і з представниками ООН, які не завжди приділяють належну увагу положенню правозахисників. Так що мною рухає просто відданість справі».

КОМЕНТАРІ  0 + Додати коментар
Неминучість ери правосуддя в Україні donum auctoris Неминучість ери правосуддя в Україні
Утворений у процесі розгорнутої Судової реформи Верховний Суд діє. Хтось називає найвищий судовий орган в Україні н...
Про жарт, який набув ознак шахрайства, і дещо про судову практику Справа Про жарт, який набув ознак шахрайства, і дещо про судову практику
Вдалі жарти – показник здорового духу людини, великий запас позитиву і ставлення до щоденних проблем. А ще гумор – ...
Березень 2019
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
25 26 27 28 1
01.03.2019 13:00:00 - Odessa Legal Business Forum (LBF)
2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30 31
ЗАХОДИ
01.03.2019 13:00:00 - Odessa Legal Business Forum (LBF)
15.03.2019 09:00:00 - II Судовий форум ААУ
Опитування
  • Як ви оцінюєте нове процесуальне законодавство?

Використання будь-яких матеріалів, розміщених на порталі "Українське право", дозволяється за умови посилання на ukrainеpravo.com. При копіюванні матеріалів порталу "Українське право" для інтернет-видань обов'язковим є пряме та відкрите для пошукових систем гіперпосилання в першому абзаці на цитовану статтю або новину.
Яндекс.Метрика