Міжнародне правоМіжнародне публічне право

Роль та функції емблеми Червоного Хреста через призму порівняльного аналізу законодавства України та Норвегії

Роль та функції емблеми Червоного Хреста через призму порівняльного аналізу законодавства України та Норвегії

У 1859 році Анрі Дюнан, швейцарський бізнесмен, подорожуючи Італією, став свідком жахливих наслідків битви при Сольферіно. Після повернення до Женеви він записав враження про побачене «Спогади про Сольферіно», в яке заклав дві пропозиції, спрямовані на вдосконалення допомоги людям, що постраждали від війни:

• Створити в мирний час у кожній країні групи добровольців, готових надавати допомогу постраждалим на війні;

• Закликати країни до домовленості про захист медичних працівників та поранених на полі бою [Воспоминание о битве при Сольферино/Пер.с фр.– 3-е изд., без изм. – М.: Международный Комитет Красного Креста, 2004. – 128 с.].

Перша пропозиція призвела до створення національних товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця. В даний час їх налічується 190 та всі вони входять до складу Міжнародного руху Червоного Хреста і Червоного Півмісяця [http://www.ifrc.org/en/who-we-are]. Друга пропозиція стала основою для розробки Женевських Конвенцій про захист жертв війни, до яких на теперішній час приєдналися всі держави світу [Hans Haug, Humanity for all: The International Red Cross and Red Crescent Movement / Hans Haug. In cooperation with Hans-Peter Gasser. Henry Dunant Institute. – Berne; Stuutgart; Vienna: Haupt, 1993].

Ухвалення єдиного розпізнавального знаку, який означав би правовий захист медичних служб збройних сил, добровольців, які надають допомогу пораненим, і жертв збройних конфліктів - одне з головних завдань, які поставив перед собою комітет, що складався з 5 членів. 17 лютого 1863 р. комітет провів засідання, щоб розглянути пропозиції, висунуті Дюнаном. Пізніше цей комітет перетворився в Міжнародний Комітет Червоного Хреста (МКЧХ)               [https://www.icrc.org/ru/who-we-are/history].  Цей знак, або емблема, як його зрештою стали називати, повинен був бути простим, добре помітним на відстані, відомим всім і однаковим для друга й для ворога.

Дипломатична конференція, що проходила в Женеві в серпні 1864 р. прийняла в якості такої емблеми червоний хрест на білому тлі - зворотне розташування кольорів швейцарського прапора [Jean S. Pictet, Le signe de la croix rouge, Geneve, CICR, 1949, 37 pages (tire-a-part de la Revue international de la Croix-Rouge, № 363, mars 1949, pp. 167-201)]. Однак, під час Російсько-турецької війни 1876-1878 рр. Османська імперія заявила про свій намір використовувати в якості захисної емблеми Червоний Півмісяць замість Червоного Хреста, повідомивши при цьому, що буде поважати Червоний Хрест, який використовується ворогом. Персія також вирішила відмовитися від Червоного Хреста й вибрала для себе емблему Червоного Лева і Сонця. Ці нові емблеми були визнані на дипломатичній конференції, що проходила в 1929 р. У 1980 р. Ісламська республіка Іран ухвалила рішення відмовитися від емблеми Червоного Лева й Сонця та використовувати замість неї емблему Червоного Півмісяця [Международное гуманитарное право: отвечаем на ваши вопросы, Международный Комитет Красного Креста, апрель 2016 г.].

В цілому, емблеми Червоного Хреста і Червоного Півмісяця користуються повагою, з якою міжнародне право пропонує до них ставитися. Однак, іноді вони можуть мати культурне, релігійне або політичне значення, що послаблює захист, який вони надають жертвам збройних конфліктів, медичним службам збройних сил та співробітникам гуманітарних організацій.

Більше того, таке становище зберігалося до недавнього часу. Національні товариства, які не хочуть використовувати емблему Червоного Хреста або Червоного Півмісяця, не визнавалися в якості повноправних членів Руху. Це не дозволяло Руху реалізувати один зі своїх основоположних принципів - принцип універсальності - і створювало загрозу виникнення різних додаткових емблем [Francois Bugnion, Vers une solution globale de la question de l’embleme CICR, Geneve, juin 2000 (tire-a-part de la Revue international de la Croix-Rouge, № 838, juin 2000, pp. 427-477); seconde edition, novembre 2003, 64-page; troisieme edition, mai 2005, 72 pages; quatrieme edition, juin 2006, 105 pages.].

Для того, щоб вирішити ці проблеми, була висунута ідея прийняти третю емблему, яка стала би прийнятною для всіх національних товариств. Ця ідея, активно підтримана Рухом, була втілена в життя в грудні 2005 року, коли дипломатична конференція визнала Червоний Кристал поряд із Червоним Хрестом і Червоним Півмісяцем [ Les Conventions de Geneve du 12 aout 1949, Commentaire, publie sous la direction de Jean S. Pictet, 4 volumes, Geneve, CICR, 1952-1959, vol. I, La Convention de Geneve pour l’amelioration du sort des blesses et des maladies dans les forces armees en campagne, 1952, en particulier les pp.330-381.].

8 грудня 2005 року держави-учасники Женевських Конвенцій прийняли Третій Додатковий Протокол, який встановлює додаткову емблему - Червоний Кристал. Додаткова емблема, встановлена Третім Додатковим Протоколом:

• позбавлена будь-якого релігійного, культурного або політичного значення;

• володіє таким самим правовим статусом, як і Червоний Хрест і Червоний Півмісяць, і може бути використана на тих самих умовах;

• може тимчасово використовуватися національними товариствами та медичними службами збройних сил замість їх звичайної емблеми з метою посилення захисту;

• може бути використана в виняткових випадках МКЧХ, Міжнародною федерацією товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (Міжнародна Федерація) та національними товариствами.

Цей Протокол допомагає державам і національним товариствам проявляти більшу гнучкість при використанні емблем і дозволяє національним товариствам, які не бажають використовувати хрест або півмісяць, стати повноправними членами Руху.

Відповідно до положень Додаткового Протоколу ІІІ Червоний Кристал відіграє наступну роль:

• не замінює Червоний Хрест і Червоний Півмісяць;

• робить більш широким вибір емблем;

• сприяє дотриманню принципу універсальності Руху;

• підсилює захисне значення емблем;

• дозволяє більш гнучко використовувати емблеми;

• запобігає виникненню нових емблем.

У міжнародній практиці та у відповідності до основних нормативних міжнародно-правових актів емблеми можуть використовуватися в двох цілях – захисної та розпізнавальної.

Захисна функція полягає в тому, що емблеми, які використовуються в якості захисного знаку в період збройного конфлікту, виконують роль відомого знаку захисту, що надається Женевськими Конвенціями та Додатковими протоколами до них, співробітникам гуманітарних організацій і медичному персоналу, медичних формувань, а також транспортним засобам. В цьому випадку емблеми повинні бути якомога більших розмірів і не містити ніякої додаткової інформації.

Розпізнавальна функція - емблеми, які використовуються з метою позначення, показують, що ними позначені особи або об’єкти пов’язані з Рухом. У цьому випадку емблеми повинні містити додаткову інформацію (наприклад, назва національного товариства) і не повинні бути поміщені на нарукавних пов’язках і на дахах будівель. Це робиться для того, щоб їх не сплутали з емблемами, використовуваними з захисною метою.

Будь-яке зловживання у використанні емблем може послабити їх захисне значення і серйозним чином знизити ефективність діяльності з надання гуманітарної допомоги.

Згідно із Законом України «Про символіку Червоного Хреста, Червоного Півмісяця і Червоного Кристала в Україні» (Закон) від 8 липня 1999 року порядок та умови використання й захисту емблеми Червоного Хреста на території України встановлюються відповідно до вимог Женевських конвенцій 1949 року, учасником яких є Україна.

Стаття 1 Закону, дає наступне визначення терміну символіка  Червоного  Хреста, Червоного Півмісяця, Червоного Кристала  (у  тому  числі  Міжнародного  руху  Червоного Хреста та Червоного Півмісяця) -  це  емблеми  Червоного  Хреста,  Червоного Півмісяця,  Червоного  Кристала  (зображення  відповідно червоного хреста на білому тлі;  червоного півмісяця на білому тлі; червоної рамки у формі квадрата на білому тлі,  що стоїть на одній із своїх вершин),  назви (слова  "Червоний  Хрест",  "Червоний  Півмісяць", "Червоний   Кристал")   і   розпізнавальні   сигнали   (спеціальні міжнародно   визнані   допоміжні   сигнали   (світлові,    радіо-, електронні),  що  використовуються  як  захисні  та розпізнавальні знаки для позначення осіб, рухомого та нерухомого майна відповідно до Женевських  Конвенцій  про  захист  жертв  війни  від 12 серпня 1949 року, Додаткових  протоколів до  них  та вищезгаданого Закону [Законом України «Про символіку Червоного Хреста, Червоного Півмісяця і Червоного Кристала в Україні»: за станом на 22.10.2009. : офіц. вид./ Верховна Рада України. – Київ: Відомості Верховної Ради. – Режим доступу:http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/862-14?test=4/UMfPEGznhhDY0.ZiHFFQmFHI47Us80msh8Ie].

     Статтею 15 цього ж Закону, визначено, що «забороняється використання емблем Червоного Хреста, Червоного Півмісяця,  Червоного   Кристала,  комбінацій  цих  емблем;  слів "Червоний   Хрест",   "Червоний  Півмісяць",  "Червоний  Кристал", комбінацій  цих   слів; розпізнавального знака чи будь-якого іншого знака,  найменування  або  сигналу,  які  являють  собою  імітацію (використання   подібних   кольорів   або  зображень)  або  можуть призвести до змішування, незалежно від мети такого використання» [Законом України «Про символіку Червоного Хреста, Червоного Півмісяця і Червоного Кристала в Україні»: за станом на 22.10.2009. : офіц. вид./ Верховна Рада України. – Київ: Відомості Верховної Ради. – Режим доступу:

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/862-14?test=4/UMfPEGznhhDY0.ZiHFFQmFHI47Us80msh8Ie].

Саме тому практика, якої дотримується Товариство Червоного Хреста України та інші національні товариства Міжнародного руху Червоного Хреста та Червоного Півмісяця, – це захист емблеми, яку можна здалеку та за стресової ситуації прийняти за позначення національного товариства Червоного Хреста і Червоного Півмісяця [Conseil des Delegues, Seoul, 16-18 novembre 2005, Rapport sur l’embleme, Document etabli par la Commission permanente de la Croix-Rouge et du Croissant-Rouge, Geneve, septembre 2005, 7 page + annexes.]. Задля поглибленого розуміння позиції Міжнародного руху Червоного Хреста та Червоного Півмісяця варто навести приклад судової практики Верховного Суду Норвегії від 12 травня 2010 року, який підтримав сторону Червоного Хреста Норвегії у спорі щодо імітації емблеми Червоного Хреста іншим суб’єктом.

Довгий час приватна стоматологічна клініка «Toyen Tannlegevakt» використовувала у своєму логотипі емблему Червоного Хреста. Відповідно до розділу другого статті 328 Цивільного кримінального кодексу Норвегії накладається покарання у вигляді штрафу чи тюремного ув'язнення строком до 3-х місяців на будь-яку особу, яка без офіційних повноважень або з корисливих мотивів використовує будь-який знак чи позначення, які за міжнародними договорами, учасниками яких є Норвегія, були визначені такими, що використовуються щодо допомоги пораненим і хворим, чи захисту культурних цінностей під час війни і будь-яке позначення, помітка, печать чи знак, які з легкістю можна сприйняти за знаки. Емблема Червоного Хреста захищена підпунктом «b» вищевказаної статті згідно з Женевською конвенцією 1949 року.

Для правильного тлумачення положення про емблему Червоного Хреста Суд повернувся до історії створення захисних емблем, зокрема емблеми Червоного Хреста. Женевська Конвенція 1864 року прийнята з метою захищати хворих і поранених під час війни та заборони військових дій проти лікарень і медичного персоналу. Червоний Хрест на білому фоні використовувався для позначення того і тих,  хто підлягає захисту. Жодні вимоги щодо внутрішнього законодавства договірним сторонам не передбачалися. Проте Цивільний кримінальний кодекс Норвегії 1902 року встановив покарання для тих, хто без повноважень носив одягав, прапор чи нарукавну нашивку, запроваджену Женевською конвенцією 22 серпня 1864 року (ст. 328 р. 2 цього Кодексу). Женевська конвенція 1906 року містить вимогу, що сторони договору своїм законодавством мають застерегти неправомірне використання емблеми Червоного Хреста. У Норвегії це зробили 1909 року, коли до 328 Цивільного кримінального кодексу були внесені зміни. Навіть пішли далі, ніж передбачено у Конвенції, заборонивши використання знаків, які можна легко сплутати з емблемою. Женевська конвенція 1929 року вимагає від сторін договору заборонити законом не тільки неправомірне «використання емблеми Червоного Хреста, а і використання будь-якого знаку чи позначення, яке містить його імітацію для комерційних чи інших цілей». У зв'язку з підписанням міжнародного договору Норвегією, розглядалося питання про необхідність внесення правок до Закону, але Міністерство прийняло рішення, що це не той випадок. У пропозиції Парламенту №47 1931 року на Женевську конвенцію від 27 липня 1929-го на сторінках 4, 5 зазначено: «у відповідності зі статтями 28 і 29 має бути зазначено, що після обговорення з Міністром торгівлі, Міністерством Юстиції та Поліції встановило, за запитом, що приєднання Норвегії до Конвенції не вимагає ніяких внесень поправок до чинного законодавства Норвегії.».

Перша з чотирьох діючих Женевських конвенцій 1949 року про поліпшення долі поранених і хворих у регулярних арміях містить, як і Конвенція 1929 року, заборону на імітацію символу. Стаття 53 цієї Конвенції встановила наступне: «приватним особам, товариствам, фірмам або компаніям, як державним, так і приватним, крім тих, які на це мають право відповідно до цієї Конвенції, завжди заборонено використовувати емблему або назву «Червоний хрест» і «Женевський хрест» чи будь-який знак або найменування, які їх імітують, незалежно від мети використання та дати їхнього прийняття».

З приєднанням Норвегії до цієї Конвенції знову постало питання внесення поправок до законодавства. Сторінка 17 Пропозиції до Парламенту Міністерства юстиції та Поліції акцентувала «особливу увагу до питання, щодо зміни діючого кримінального законодавства згідно зобов'язань Норвегії за цим та де-якими іншими міжнародними договорами».

Посилання на викладене дає підстави думати, що законодавчий орган вважав, що зобов'язання захисту емблеми Червоного Хреста, які випливають з Женевських Конвенцій, гарантувалися кримінальним правом. Стаття 328 розділу другого Цивільного кримінального кодексу спрямована на виконання зобов'язання щодо нинішньої Женевської конвенції. Верховний Суд, даючи тлумачення цим зобов'язанням, зазначив, що відправною точкою має бути спрямування Конвенції на захист хворих та поранених під час війни. Ось чому під час воєнних конфліктів емблема Червоного Хреста надзвичайно важлива. Це відправна точка, що визначає тлумачення виразу «можна легко сплутати». Емблема має бути впізнаваною, аби з нею рахувались під час збройних конфліктів. Враження, яке створює логотип на певній відстані й у відносно стресовій ситуації теж має враховуватись. У випадку для логотипів, які не підпадають під це положення, за таких обставин ситуація «можна легко сплутати» не виникне; 

Даючи оцінку правопорушенню Суд установив таке визначення використання: «у заяві логотип зображено у вигляді червоного хреста, який складається із рівних за довжиною ліній. Чотири літери А розміщенні на кожній лінії хреста, а посередні розташований зуб всередині двох кілець з маленькою зіркою, щоб позначити його здоровим. Букви та зуб білі і складають дві п'ятих поверхні хреста. Хрест на зеленому фоні і має тінь... Не обговорюється, що «Toyen Tannlegevark» використовував логотип у інших значеннях. Логотип - лише хрест з буквами та зубом серед інших знаків, що розміщенні над вхідними дверима приміщень, - є підсвіченим знаком на цегляній стіні. Поруч з логотипом білими підсвіченими літерами слова «TANNLEGEVAKTEN» (термінова стоматологічна допомога). Хрест також використовується в різних формах у рекламі, на постерах, в інтернеті і на білому фоні».

В аспекті наведеного суддя зазначив, що логотип, так як він розміщений над вхідними дверима, можна легко переплутати з емблемою Червоного Хреста. Та, ймовірно, що деякі елементи логотипу при відносно близькому розгляді допомагають додати логотипу власну відмінну оцінку: чотири літери А та зуб по середині на світло-зеленому фоні. Проте на значній відстані і особливо в нічний час, коли світлова ілюмінація вимикається, ці ознаки втрачають однозначну інформативність. Основний знак - червоний хрест - сприймається визначальним. Також Суд додав, що випадок не є виключенням, тому що слова «TANNLEGEVAKTEN» написані поряд із логотипом.

На останок, суд додав, зв'язок національними зобов'язаннями за міжнародним правом та пунктом «с» статті 328 розділу другого є природнім. І вказує на ризик захисту вищезазначених положень про емблему Червоного Хреста згідно Женевської конвенції 1949 року за інших обставин [Norwegian Supreme Court Emblem decision, judgment in HR-2010-00816-A, (case no. 2010/253), criminal case, appeal against a judgement, 12 May 2010].

Для України даний судовий прецедент виступає чудовим прикладом щодо захисту емблеми Червоного Хреста від неправомірного використання. Останнім часом Товариство Червоного Хреста України спостерігає порушення Закону України «Про символіку Червоного Хреста, Червоного Півмісяця і Червоного Кристала в Україні» волонтерськими формуваннями, які проводять свою діяльність в зоні антитерористичної операції. Мова йде про використання емблеми Червоного Хреста на транспортних засобах цих формувань, їхніми волонтерами у військовій уніформі й часто зі зброєю, які не відносяться до Товариства Червоного Хреста України чи медичної служби Збройних Сил України. Поряд із цими випадками зловживання використання емблеми Червоного Хреста спостерігаються випадки використання емблеми в комерційних цілях приватними закладами охорони здоров’я та аптеками.

У чинній редакції Кримінального кодексу України (ККУ) передбачена відповідальність за порушення Закону України «Про символіку Червоного Хреста, Червоного Півмісяця та Червоного Кристала в Україні». Зокрема, статтею 435 передбачено позбавлення волі на строк до двох років за носіння в районі воєнних дій символіки Червоного Хреста або Червоного Півмісяця особами, які не мають на те права, а також зловживання в умовах воєнного стану прапорами чи знаками Червоного Хреста, Червоного Півмісяця і Червоного Півмісяця або пофарбуванням, присвоєним санітарно-транспортним засобам. Згідно з нормами Женевського права сторонам, що воюють, приписано утримуватися від нападу на санітарні формування, транспорт та їх особовий склад, які мають відповідні відмітні знаки для їх кращого розпізнавання й захисту. Якщо ж такі знаки будуть використовуватися сторонами, що воюють, як воєнна хитрість, це може інспірувати напади на зазначені формування, транспорт, їх особовий склад, хворих та поранених тощо і потягти тяжкі наслідки [Коментар до Кримінального Кодексу Украіни.: Режим доступу: http://yurist-online.com/ukr/uslugi/yuristam/kodeks/024/ ].

У відповідності до статті 445 ККУ незаконне використання символіки Червоного Хреста, Червоного Півмісяця і Червоного Кристала, крім випадків передбачених Кримінальним Кодексом України карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.

Від злочину, передбаченого ст. 435, цей злочин відрізняється за ознаками місця (у ст. 445 незаконне носіння відповідної символіка стосується не лише району воєнних дій), часу (за ст. 435 карається лише таке зловживання відповідними прапорами, знаками та пофарбуванням, яке здійснюється в умовах воєнного стану) та суб'єкта (у ст. 445 ним є не військовослужбовець, а інша осудна особа, що досягла 16-річного віку).

Незаконне використання символіки Червоного Хреста, Червоного Півмісяця і Червоного Кристала, вчинене в умовах воєнного стану чи під час збройного конфлікту не військовослужбовцем, кваліфікується за ст. 438 як порушення законів та звичаїв війни. Відтак, слова "крім випадків, передбачених цим Кодексом", означають, що діяння може бути кваліфіковане за ст. 445 лише у разі, якщо воно вчинене цивільною особою не в умовах воєнного стану та не під час збройного конфлікту [Коментар до Кримінального Кодексу Украіни.: Режим доступу: http://yurist-online.com/ukr/uslugi/yuristam/kodeks/024/].

Питання захисту символіки Червоного Хреста, Червоного Півмісяця і Червоного Кристала розглядалися в публікаціях Історія гуманітарного задуму та Захист міжнародним гуманітарним правом символів Червоного Хреста і Червоного Півмісяця: від збройних конфліктів до відеоігор.

 

Національний координатор з міжнародного гуманітарного права

Товариства Червоного Хреста України

Лук’янченко Євгенія Володимирівна

КОМЕНТАРІ  0 + Додати коментар
Юридична еліта України: проблема формування donum auctoris Юридична еліта України: проблема формування
Останнім часом активно опрацьовується питання формування і діяльності юридичної або ж правової еліти суспіль...
Трагедія однієї сім'ї Справа Трагедія однієї сім'ї
Кожна судова справа – це історія, історія окремих людей або й цілих сімей, історія про кохання та зраду, історія ...
Листопад 2017
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
30 31 1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21
21.11.2017 10:00:00 - Медіаправо 2017
22 23 24 25 26
27 28 29 30 1 2 3
ЗАХОДИ
10.11.2017 10:00:00 - Ukrainian Software Development Forum
21.11.2017 10:00:00 - Медіаправо 2017
Опитування
  • Що найбільш негативно впливає на рівень довіри до суду в Україні?

Використання будь-яких матеріалів, розміщених на порталі "Українське право", дозволяється за умови посилання на ukrainеpravo.com. При копіюванні матеріалів порталу "Українське право" для інтернет-видань обов'язковим є пряме та відкрите для пошукових систем гіперпосилання в першому абзаці на цитованну статтю або новину.
Яндекс.Метрика