Судова правдаФемідаЧому мій вибір – Вища рада правосуддя: суддя Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Олена Волкова

Чому мій вибір – Вища рада правосуддя: суддя Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Олена Волкова

02.03.2018 / 09:55
1465
+A
-a

Чому мій вибір – Вища рада правосуддя: суддя Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Олена Волкова

Свій професійний шлях юриста Олена Іванівна Волкова розпочала в 1992 р., обійнявши посаду консультанта в Первомайському міському суді Миколаївської області. А з 1999 р. вона стала начальником відділу ДВС Первомайського міського управління юстиції. З 2003 р. і дотепер Олена Іванівна працює суддею Южноукраїнського міського суду Миколаївської області. Крім того, з 2014 р. пані Олена є суддею-тренером в Одеському регіональному відділенні Національної школи суддів. 

- Олено Іванівно, що стало для Вас тією причиною, яка підштовхнула подати документи на конкурс? Чому Ви обрали саме ВРП, а не ВККС, куди зараз також триває відбір?

Причиною, яка підштовхнула мене подати документи на конкурс до ВРП, стало те, що я на собі відчула всі недоліки існуючої системи, покликаної позбавити суддів тиску, надати можливість виносити рішення по закону та по справедливості, а моя родина стала заручником недосконалих механізмів захисту та байдужості членів ВРП.

Так, 24 березня 2017 р. я звернулася із заявою про тиск до цього органу. Мені відмовили у захисті, посилаючись на спотворені факти, щодо яких навіть не була проведена перевірка. Відтепер я знаю, що поліція, яка має бути важелем підвищення довіри до держави, здатна на будь-яку провокацію, а адміністрація суду може безкарно вживати будь-яких заходів, аби змусити суддю працювати «правильно». Знаю, що ВРП може вибірково ігнорувати одні факти та спотворювати інші, знаю, що безліч суддів справляються самотужки – або ламаються, стають «кишеньковими», адже фактичного захисту не отримують. Що й казати, якщо вручення мені протоколу про адміністративне правопорушення (за яким мене не було визнано винною у скоєнні інкримінованих дій) перетворили у справжнє «маски-шоу», серед білого дня перериваючи судовий процес, на очах людей вриваючись до кабінету нарядом поліції та тут же, в суді, несучи плітки, що це все, аби «суддя не втекла». Це – не сценарій дешевого бойовика. Це наші реалії. Бажаєте і далі так працювати? Я – ні. Я хочу бути впевнена, що кожний суддя отримає належний захист.

Я не маю статків, як інші, моє майно обмежується долею квартири, де я мешкаю, та спадковим будиночком від померлої мами. У мене немає автомобілів та яхт. Дякувати Богові та моїм захисникам, я спромоглася довести факт, що я не корупціонерка, а чесна громадянка України, яка навчала дитину та лікувала важко хвору маму за рахунок кредитів. І ось тому, що мені важко приплести якісь сумнівні прибутки або дорікнути темними плямами у біографії, мене й почали вичавлювати із системи. Складно воювати із тим, кому немає чим дорікнути. Хіба що брудними методами. Мої звернення по захист та тиск ігнорували, проте будь-яку скаргу на мене вивчали майже під мікроскопом, приймаючи за істину найбезглуздіші факти, посилаючись на неіснуючі судові рішення, не зупиняючи протиправні дії поліції. Можливо, їх сумніви поховані під пластами невпевненості та відчуттям власної незахищеності, якщо вони приймуть рішення за своїм сумлінням?

- До цього часу Ви працювали суддею. Окрім основної роботи в суді, чи могли б Ви назвати основні напрями Вашої діяльності: можливо, просвітницька діяльність?

Суддею я працюю в місцевому судді 14 років, а розпочинала свій трудовий шлях з посади консультанта у 1992 році, загальний стаж 24 роки. У 2013 році на Міжнародному форумі в м. Львові висловила бачення, як повинні відстоювати свою незалежність судді відповідно до ст. 6 Конвенції, навела власні приклади, а фактично довела та продемонструвала ще в 2010 році, як слід відстоювати незалежність. Моя боротьба – у всіх на очах. Я намагаюсь працювати, враховуючи імплементовані норми європейського законодавства, борючись із недоладністю та незграбністю бюрократичної системи. Ну в якій державі суддя приймає постанову та постанову судді того ж рівня, не скасовуючи її належним чином? У нас – легко! Я вивчаю шляхи удосконалення правосуддя, спрямовані на те, щоб єдиним фактором, який впливає на прийняття рішення судом, був закон.

- На Вашу думку, чи вдалими є перші результати судової реформи - новий Верховний Суд та процесуальні кодекси?

Верховний Суд є оновленим, до нього прийшли нові люди, які змусять рахуватися з людськими правами, бо мають серйозні здобутки та добре знаються на правах людини. На жаль, як показала практика, прийняття нових кодексів мало супроводжуватися більш відчутною роботою на рівні удосконалення механізмів реалізації нових норм, адже з прийняттям, здавалося б, цілком відпрацьованих фахівцями кодифікованих актів «повилізали» численні проблеми. Хитруни одразу ж спробували використати їх на свою користь, більш сумлінні кинулися отримувати роз’яснення. А чому не можна було б просто дати ці нові кодекси звичайним правникам на місцях та спитати: «Панове, чи вам все зрозуміло? Що ми маємо доопрацювати, щоб ви без проблеми продовжували роботу!».

Зазначу, що фактично кинуто виклик саме місцевим судам, яким доводиться працювати за мізерну заробітну плату під тиском силових структур, обуреного суспільства, провокацій адміністрації суду, але з дотриманням верховенства права. Судді місцевих суддів розглядають кримінальні провадження за обвинувальними актами, які не містять печатки прокуратури, які затверджує прокурор лише власним підписом, не завжди навіть старшим із групи прокурорів. Саме судді місцевих суддів на підставі таких обвинувальних актів сьогодні ухвалюють вироки іменем України, розглядають кримінальні провадження після повернення з апеляційного суду з усіма відкритими матеріалами справи (де ж об’єктивність судді, у якого на підставі доказів формується думка щодо вини обвинуваченого ще до початку судового розгляду, коли прокурор направляє до суду обвинувальний акт і реєстр). Виникає логічне запитання: як в одному випадку у судді формується думка щодо вини, а в іншому ні? Чи це такі подвійні стандарти? Принаймні видається дивною мовчазна згода суддів апеляції, захисників, правників України. Варто замислитися: якщо такий аргумент стане предметом розгляду в ЄСПЛ, які наслідки будуть для держави.

Прогалина в законодавстві щодо розгляду самовідводу по КПК України в місцевих судах вже призвела до негативних наслідків у Херсоні, де ліквідовано місцеві суди два роки тому, а люди, тобто судді та апарат, одержують заробітну плату, а їх доля не визначена на рівні держави. А ми в цей час утворюємо окружні суди, бо ж немає кому розглядати справи. А слід би державним посадовцям було б сісти за стіл перемовин та розібратися в ситуації.

- Яке Ваше ставлення до створення Антикорупційного суду в Україні? Немалозначна роль в процесі його створення відводиться саме ВРП та ВККС, які повинні забезпечити прозору та якісну процедуру відбору та призначення суддів до нового органу.

Будь-який повноважний орган складається з конкретних людей, які мають владні повноваження та совість. Своє ставлення до цього органу особисто я зможу висловити лише після того, як він запрацює.

- «Краще вчитись на чужих помилках, ніж на своїх», - йдеться у відомому нам всім прислів‘ї. Чи могли б Ви назвати недоліки у сучасній роботі ВРП, які не дають змогу працювати цьому органу максимально ефективно і які в майбутньому можна виправити? Що для цього необхідно зробити?

«Всі люди грішні, один Бог святий». Недоліки роботи ВРП я відчула власне на собі. Адже саме ВРП після моєї заяви щодо провокації та тиску порушила справу проти мене за зверненнями голови та робітників суду (які одержують шалені премії). Але маю велику надію, що члени ВРП звернуть увагу на дивні збіги, увімкнуть здоровий глузд та почують суддів, незалежно від того, як складеться моя доля. Я готова відповідати перед ВРП та суспільством за прийняті мною рішення та дії. Я маю життєвий досвід, власну думку та сумління. І я вважаю, що до складу ВРП мають потрапити не "кишенькові судді", а ті, які змусять ВРП звернути увагу, в яких умовах працюють судді місцевих суддів, слідчі судді! Особливо ті, які розглядають клопотання про обрання запобіжних заходів справедливо, виходячи із принципів верховенства права, не позбавляючи волі невинних людей заради показників.

- Чи могли б Ви назвати три основні цілі, які Ви для себе ставите як для можливого майбутнього члена ВРП?

1) Домагатися одностайності застосування норм права, перешкоджаючи подвійним стандартам з удосконаленням механізмів захисту суддів та родин, особливо - на рівні місцевих судів, впровадження міжнародних стандартів незалежності правосуддя.

2) Змусити приймати всі рішення ВРП на підставі документів, а розглядати дисциплінарні справи та заяви про тиск з дотриманням ст. 6 Конвенції, адже рішення органу мають буди аргументованими, а не політичними та замовними.

3) Вимагати від ВРП приймати справедливі, обґрунтовані й вмотивовані рішення, які б відповідали міжнародним стандартам.

- Яким чином на Вашу думку можна повернути довіру суспільства до суддів? Яку роль в цьому може відіграти ВРП?

Коли суддя буде об’єктивно ставитися до власної можливості прийняти неупереджене рішення та не боятися заявити самовідвід, сторони будуть упевнені в цій неупередженості, а ВРП захистить суддю у разі прийняття "некомфортних" рішень, ми зможемо вести мову про довіру.

-  І наостанок, щоб Ви могли сказати суддям, які будуть голосувати на з’їзді? Чому вони повинні обрати саме Вас?

Протягом 9 років я перебуваю в зоні конфлікту, який ніхто не бажає вирішити. Мої погляди щодо незалежності суддів відомі всім, я їх неодноразово наголошувала на заходах як тренер-викладач та як суддя в процесуальних документах. На мою думку, необхідно обирати суддів, які добре знаються на людських правах, які постійно підвищують свій фаховий рівень, знаються на міжнародних стандартах.

Тому я підтримаю кандидатуру пана Чумака та пана Гирича, і останній з них правильно зазначив, що до ВРП намагаються пройти кандидати з огляду на владні повноваження в судовій системі, але які не мають навичок роботи в місцевих судах. Для мене не новина, що частково вплинути на голосування цілком реально, адже мова йде про працівників суду, яких можна заохотити премією, а можна натиснути зверху. Проте попри все у мене є перед очима позитивні приклади, як пан Чумак, за якого проголосувало 45 суддів, які, я вважаю, були дійсно незалежними. Саме на таких людей всі мої сподівання. Моя історія явно доводить те, що я власне здатна боротися не лише за себе, але й за інших. За незалежність судової гілки влади.

Даниїл Шаров, Українське право

Правовий цинізм: шлях до самознищення donum auctoris Правовий цинізм: шлях до самознищення
Правовий цинізм виявляється у невиконанні правових приписів через політичну доцільність. Правовий цинізм виявляєтьс...
Притягнення до відповідальності суддів за пропуск строків розгляду справи: законність і справедливість Феміда Притягнення до відповідальності суддів за пропуск строків розгляду справи: законність і справедливість
Судові справи, рішення по яких не вдається отримати роками, завжди були проблемою судової системи України. Останнім...
Убивство в кар’єрі Справа Убивство в кар’єрі
100 років тому відомий італійський диктатор Беніто Муссоліні сказав: «Добре довіряти іншим, але не довіряти – значн...
Жовтень 2018
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
1 2 3 4
04.10.2018 09:30:00 - Арбітражні Дні GIAC
5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29 30 31 1 2 3 4
ЗАХОДИ
04.10.2018 09:30:00 - Арбітражні Дні GIAC
Опитування
  • Як ви оцінюєте нове процесуальне законодавство?

Використання будь-яких матеріалів, розміщених на порталі "Українське право", дозволяється за умови посилання на ukrainеpravo.com. При копіюванні матеріалів порталу "Українське право" для інтернет-видань обов'язковим є пряме та відкрите для пошукових систем гіперпосилання в першому абзаці на цитованну статтю або новину.
Яндекс.Метрика