Судова правдаФемідаЧому мій вибір – Вища рада правосуддя та Вища кваліфікаційна комісія суддів: суддя Канівського міськрайонного суду Оксана Хорошун

Чому мій вибір – Вища рада правосуддя та Вища кваліфікаційна комісія суддів: суддя Канівського міськрайонного суду Оксана Хорошун

16.02.2018 / 19:51
1716
+A
-a

Чому мій вибір – Вища рада правосуддя та Вища кваліфікаційна комісія суддів: суддя Канівського міськрайонного суду Оксана Хорошун

Свою трудову діяльність майбутня суддя розпочала ще під час навчання в Міжрегіональній академії управління персоналом. Першою роботою Оксани Володимирівни була професія юрисконсульта, пізніше – секретар судових засідань в Канівському районному суді, консультант цього суду та ще через рік помічник голови суду. У вересні 2004 року пані Оксана повертається на приватну службу та знову починає працювати на посаді юрисконсульта на різних підприємствах. Після цього протягом півтора роки вона навчається в Інституті підготовки професійних суддів ОНЮА та в липні 2006 року повертається на роботу до Канівського (тепер уже) міськрайонного суду. Суддею цього суду Оксана Володимирівна призначається Указом Президента від 15.02.2007 року та продовжує працювати і досі. 

- Оксано Володимирівно, що для Вас стало тією причиною, яка підштовхнула подати документи на конкурс? Ви – єдиний кандидат, який бере участь і в конкурсі до ВРП, і до ВККС. Чому так?

Як і в багатьох кандидатів, які подали документи на участь у конкурсі до ВРП і до ВККС, причиною такого рішення стало, перш за все, незадоволення діяльністю цих органів. Зокрема, обидва органи, про які на даний час йде мова, наразі не є незалежними в своїй діяльності, як це передбачено чинним законодавством. Так сталось, що незалежність цих органів лише прописана на папері як в Законі України «Про судоустрій та статус суддів», Законі України «Про Вищу рада правосуддя» так і в регламентах цих органів.

Крім цього, варто також згадати про непоодинокі випадки неоднакового застосування чинних положень законодавства до різних суддів за одних і тих же умов, тобто прослідковується вибірковість, що не є допустимим у діяльності цих органів.

Слід також звернути увагу, що ні ВРП, ні ВККС у своєму складі не мають представників судів першої інстанції, що унеможливлює забезпечення захисту цієї категорії судової ланки в вищевказаних органах. Судді першої інстанції розглядають «левову частку» всіх справ, які надходять в суди, і навантаження, яке існує саме в судах першої інстанції, пов’язане саме з неефективною роботою ВРП та ВККС. Один орган тривалий час затягує процедуру з наданням рекомендацій для призначення суддів, інший орган затягує процедуру кваліфоцінювання суддів – обидві ситуації впливають на кількісне укомплектування судів.

Також прослідковується непослідовність та непередбачуваність рішень ВРП з притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності. З них можна ще раз переконатися, що за період роботи ВРП до дисциплінарної відповідальності притягуються лише судді першої інстанції, і в жодному разі судді апеляційної чи касаційної інстанції.

Прикладом цього є рішення Вищої ради правосуддя від 31.10.2017 року, 07.11.2017 року, 05.12.2017 року про залишення без змін рішення дисциплінарної палати про притягнення до  дисциплінарної відповідальності суддів. Водночас, якщо поглянути на рішення Вищої ради юстиції № 2353/0/15-16 від 16.09.2016 р., то бачимо, що за тих же обставин цим рішенням було відмовлено у відкритті дисциплінарної справи стосовно суддів апеляційного суду Черкаської області, які переглядали рішення слідчих суддів Черкаської області в той час.

У зв’язку з наведеним логічно постає питання: «Чому все таки в діях суддів апеляційної інстанції, які переглядали судові рішення слідчих суддів на підставі одних і тих же клопотань та доданих до них матеріалів, що і перша інстанція, відсутнє вчинення дисциплінарного проступку та порушення присяги судді, а в діях суддів першої інстанції за тих же обставин ВРП вбачається вчинення дисциплінарного проступку та порушення присяги судді?». Скажіть, як таке взагалі можливе в правовій державі і чи не свідчить даний факт про наявність вибіркових підходів до вирішення однієї й тієї ж ситуації відносно різних осіб, що є неприпустимим і з чим сама ВРП покликана боротись у діяльності суддів? І такі випадки, на жаль, є непоодинокі.

За останній рік я детально ознайомилася з діяльністю цього органу і з впевненістю можу сказати, що незалежність судової влади можлива лише за умови, що ВРП позбудеться пристосування до політичної течії в державі.

Моє рішення про участь у конкурсі є свідомим і обдуманим, в мене є ціль та мета і я готова йти вперед для їх досягнення, і це не лише незалежність судової гілки влади, а й забезпечення захисту суддів не тільки апеляційної чи касаційної інстанцій, а насамперед першої інстанції, які є професіоналами своєї справи, але про них завжди всі забувають.

Що стосується судової реформи в частині укрупнення та ліквідації судів, то вважаю, що це є черговим, запланованим політичним кроком для руйнування судової гілки влади як такої, оскільки завжди руйнується те, що працює.

Слід звернути увагу, що саме під час укрупнення та ліквідації судів страждає наш простий пересічний громадянин,  оскільки:

таке реформування порушує його права на доступ до правосуддя через віддаленість місцезнаходження суду від місця проживання особи, яка звертається за захистом порушеного права;

унеможливлює вчасний розгляд «невідкладних справ», що в свою чергу тягне за собою блокування роботи органів досудового розслідування;

затягує розгляд справ у складі колегій.

У свою чергу, вся процедура укрупнення та ліквідації тягне за собою також немалі видатки з Державного бюджету України як на відрядження суддів для розгляду справ у складі колегій, так і на переоформлення документації, штампів, печаток судів, а також кадрове та матеріально-технічне забезпечення судів. Наразі наші суди не готові до тих змін, які на даний час запропоновано ввести законодавчою та виконавчою владою, оскільки, як мінімум, матеріально-технічне програмне забезпечення судів недосконале.

- У продовження теми судової реформи, на Вашу думку, чи вдалими є перші результати її проведення, наприклад, створення Верховного Суду та внесення змін до процесуальних кодексів?

Під час кожного реформування є як позитивні, так і негативні наслідки. В Україні створено новий Верховний Суд: проведено конкурс, призначені судді. Вважаю, що лише час може показати все ж таки результативність роботи цього органу. На даний час будь-які висновки робити ще рано.

Що стосується нових процесуальних кодексів, то вважаю, що вдалим результатом є уніфікація процесуальних кодексів. Водночас законодавцем було надано занадто мало часу як суддям, так і правникам для вивчення нового законодавства та підготовки до їх практичного застосування. Все нове завжди є незрозумілим, але цікавим, а тому вважаю, що для правничої спільноти немає нічого неможливого і вони зможуть розгадати той ребус, який законодавець заклав у нові процесуальні кодекси.

Також прикро, що під час прийняття кодексів законодавець мало прислухався до рекомендацій щодо змісту положень кодексів, які були викладені у пропозиціях Асоціації суддів України та Національної асоціації адвокатів України, які щодня застосовують кодекси на практиці, адже кому як не їм краще бачити процесуальні проблеми.

У нашому суспільстві завжди критикується те, що зроблено не нашими руками, а чиїмись, тому в нас завжди є можливість змінювати і створювати щось нове, в тому числі і правову, демократичну державу, в якій незалежна судова гілка влади існуватиме не лише на папері, але й в дійсності. 

- Яке Ваше особисте ставлення до створення Антикорупційного суду в Україні?

Такий суд в Україні ще не створений, але кожний з нас вже розуміє, що він не зможе виконувати основні принципи судочинства: він не буде незалежним і в ньому не буде панувати верховенство права. Хоча саме ці принципи є основною запорукою для існування Антикорупційного суду.

Немалозначну роль у створенні цього суду відіграють саме ВРП та ВККС, які також не є незалежними органами, а тому вони, у їх сучасному складі, не можуть забезпечити прозору, відкриту та якісну процедуру відбору та призначення суддів до нового органу.

- Повертаючись до конкурсу на посаду члена ВРП та ВККС,чи могли б Ви назвати три основні цілі, які Ви для себе ставите, як для можливого майбутнього члена одного з цих органів?

Є такий крилатий вислів, що «один в полі не воїн», але дозволю собі не погодитися з ним, оскільки я вірю, що навіть один “воїн” зможе показати приклад іншим та мотивувати їх до вчинення дій на свій захист.

Особисто я хочу бути в команді незалежних, незаангажованих, сміливих і рішучих колег, які мають надію і сили для того, щоб повернути довіру суспільства до судової системи, і доведуть всім, що правда та справедливість існує, що суддівський корпус, який є і який буде сформований в майбутньому, це грамотні, досвідчені, компетентні професіонали своєї справи, які стоять на захисті прав людини в державі Україна.

- На Вашу думку, яким чином можна повернути довіру суспільства до суддів? Яку роль в цьому може відіграти ВРП та ВККС?

Як на мене, недовіра до суддів створена штучно політиками нашої держави, оскільки тільки вони кричать про це з телеекранів. Здійснюючи правосуддя, починаючи з 2007 року, я щодня задаю питання учасникам судового процесу: «Чи довіряєте Ви суду?». Відповідь себе не чекає: «Так». То чи не є це фактором довіри суспільства?

Мені здається, що комусь дуже хочеться зруйнувати судову гілку влади і йому це вдається, зокрема через розголошення масово нібито суспільної недовіри до судів, через внесення дезінформації у ЗМІ тощо. Зауважте, що здебільшого про недовіру до суду говорять громадяни, які жодного разу не були навіть в суді!

Згідно з положеннями Закону України «Про судоустрій та статус суддів» Вища кваліфікаційна комісія суддів України є державним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України. Законом України «Про Вищу раду правосуддя» визначено, що Вища рада правосуддя є органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.

Аналізуючи прийняті за останній рік рішення ВРП, дуже прикро констатувати, що саме цей орган допомагає політикам посягати на незалежність суддів та породжувати у суспільства недовіру, зокрема, штучно показуючи неграмотність чи некомпетентність суддів не апеляційної, касаційної інстанцій, не прокурорів, а саме суддів першої інстанції.

Що стосується роботи ВККС, то дуже важко втриматися, не прокоментувавши проведення кваліфікаційного іспиту суддів, які працюють в судовій системі п’ять та більше років, які замість того, щоб виконувати свою основну функцію - здійснювати правосуддя - тремтять над психологічними чи правовими тестами, позбавляючи в той же час пересічних громадян доступу до правосуддя, оскільки обмежені часом.

Слід звернути уваги і на грошову винагороду суддів, оскільки Конституцією України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що незалежність судді забезпечується, поміж іншого, належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді. Однак законодавець і тут намагається порушити права суддів, внісши зміни в Закон «Про судоустрій та статус суддів» в частині, що право на отримання суддівської винагороди у визначеному Законом розмірі мають виключно судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді або призначені на посаду після набрання чинності цим Законом. Однак законодавцем ніби ігнорується той факт, що кваліфікаційне оцінювання пройшли лише незначна кількість суддів, і, до того ж, не зі своєї вини його не проходять інші судді, які “чекають на свою чергу”. Отже, комусь вигідно затягувати це оцінювання.

Всі засоби масової інформації кричать про високі суддівські зарплати, і ніхто не згадає про те навантаження, яке існує в судах першої інстанції, коли судді часто й густо не можуть приділити уваги своїм рідним і близьким, оскільки вони весь час проводять на робочому місці, понаднормово виконуючи свої професійні обов’язки та не порушуючи права громадян на захист в суді, і отримуючи при цьому мізерні заробітні плати порівняно з чиновниками, які посідають місця в інших органах суддівського врядування.

Вважаю, що ВРП та ВККС повинні, перш за все, повернути довіру до себе і стати дійсно незалежним, прозорим, незаангажованим та справедливим органом, а вже потім відігравати свою роль в суспільних процесах.

- Підсумовуючи, що б Ви могли сказати суддям, які будуть голосувати на з'їзді? Чому повинні обрати саме Вас?

Я бажаю кожному з колег, які висловили бажання взяти участь в конкурсах, перемоги. Вважаю, що саме зараз настав час змін для суддівського корпусу та суспільства в цілому.

Ні ВРП, ні ВККС у своєму складі не мають суддів першої інстанції, які є найбільш вразливою ланкою судової системи, але водночас яка є маховим колесом цієї системи, тому хотілося б на власному прикладі довести, що судді першої інстанції, як і судді апеляційної, касаційної інстанцій, мають право на захищеність та можливість бути не лише вислуханими, а ще й почутими.

Я підтримую поклики своїх сміливих та рішучих колег у відстоюванні суддівської спільноти в цілому і кожного судді окремо. Впевнена, що судді першої інстанції можуть і повинні бути обраними до таких органів з високою назвою - Вища рада правосуддя і Вища кваліфікаційна комісія суддів.

Бажаю всім колегам успіху!

Зозуля Наталія, “Українське право”

Деструктивність (руйнування) громадянського суспільства:  протиправні практики donum auctoris Деструктивність (руйнування) громадянського суспільства: протиправні практики
Процес формуваня громадянського суспільства в Україні набув ознак тривалого і суперечливого руху, який у своїй бе...
Бангалорські принципи поведінки суддів Феміда Бангалорські принципи поведінки суддів
Бангалорські принципи поведінки суддів були схвалені 27 липня 2006 року Резолюцією Економічної та Соціальної Ради...
Убивство в кар’єрі Справа Убивство в кар’єрі
100 років тому відомий італійський диктатор Беніто Муссоліні сказав: «Добре довіряти іншим, але не довіряти – зна...
Серпень 2018
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
30 31 1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30 31 1 2
ЗАХОДИ
Опитування
  • Як ви оцінюєте нове процесуальне законодавство?

Використання будь-яких матеріалів, розміщених на порталі "Українське право", дозволяється за умови посилання на ukrainеpravo.com. При копіюванні матеріалів порталу "Українське право" для інтернет-видань обов'язковим є пряме та відкрите для пошукових систем гіперпосилання в першому абзаці на цитованну статтю або новину.
Яндекс.Метрика