Судова правдаФемідаПро новели Кодексу адміністративного судочинства, переваги медіації та межі судового контролю в адміністративних спорах - в інтерв’ю з суддею Суду справедливості ЄС, міжнародним експертом проекту ЄС «Право-Justice» Валанчусом Віргіліусом

Про новели Кодексу адміністративного судочинства, переваги медіації та межі судового контролю в адміністративних спорах - в інтерв’ю з суддею Суду справедливості ЄС, міжнародним експертом проекту ЄС «Право-Justice» Валанчусом Віргіліусом

31.05.2019 / 10:15
1494
+A
-a

Про новели Кодексу адміністративного судочинства, переваги медіації та межі судового контролю в адміністративних спорах - в інтерв’ю з  суддею Суду справедливості ЄС,  міжнародним експертом проекту ЄС «Право-Justice»  Валанчусом Віргіліусом

Для початку хотілося б торкнутися нової редакції Кодексу адміністративного судочинства, яка наповнена великою кількістю новел. Так, там визначено, що однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства є, зокрема, неприпустимість зловживання процесуальними правами. Чи не є це однією з можливостей тиску на сторони?

Треба сказати, що цей принцип існує також в кодексах інших країн, але застосовується рідко. Фактично - це своєрідний щит від зловживань окремих осіб, як-от подання великої кількості позовів без будь-якої перспективи. Звичайно, на практиці судам необхідно розробити критерії для застосування цього принципу, але він є насправді необхідним.

Актуальним в адміністративному судочинстві є питання судового контролю в різних адміністративних спорах. Якими є межі свободи виконавчих органів від такого контролю?

Ключовим питанням залишається визначення обсягу та меж повноважень виконавчих органів у різних адміністративних спорах, а саме, у якій мірі виконавчі органи повинні бути вільні від судового контролю для ефективної роботи, а також в якій мірі суди повинні забезпечити перевірку на обґрунтованість при здійсненні цього розсуду.

Якщо брати випадки, коли судова влада може втручатися в процеси виконавчої влади, то вони обмежені з точку зору ефективного судового захисту. При цьому доступ до перегляду рішень органів виконавчої влади має забезпечувати, перш за все, дотримання основних прав і свобод громадян.

З іншого боку, не можна забувати про принцип поділу влади. Судова влада є та має залишатися незалежною від виконавчої.

З огляду на ці умови у кожній європейській країні функціонує своя найбільш доцільна та ефективна модель. Але водночас обсяг повноважень органів виконавчої влади, що не підлягають судовому розгляду, є досить обмеженим, адже на першому місці завжди має залишатися захист основних прав і свобод громадян. А ось вже інтенсивність судового контролю в різних країнах є полем для дискусії.

Як на мене, що більше свободи законодавець дає виконавчим органам то менший обсяг судового контролю. Загалом йде мова про дискрецію. Я не бачив жодної країні ЄС, де б було чітко та просто описано визначення цього терміну.

Це залежить від окремих факторів, як-от: предмета спору, законодавчої бази кожної країни, системи адміністративного судочинства тощо.

Свобода повинна бути, але іншим головним моментом є те, що адміністративне судочинство не повинно підміняти державні органи. Вони ж в свою чергу повинні відповідно працювати. Якщо належної роботи нема та права людини не захищені, то адміністративне судочинство може втручатись в процес.

Тобто, основний принцип – органи виконавчої влади виконують свою роботу, а суд контролює чи дотримані відповідні процедури в їхній діяльності та чи була забезпечена свобода цих органів.

Це складне питання, зокрема через різні тлумачення дискреції. Наша ціль - зблизити такі тлумачення як з боку органів виконавчої влади так і зі сторони адміністративного судочинства. Така практика уже застосовувалася на прикладі інших країн.

Зрозуміло, що отримання рішення суду на свою користь недостатньо для досягнення мети, задля якої люди звертаються до системи правосуддя – захисту порушених прав і свобод. Як суд впливає саме на ефективність виконання судового рішення?

Я погоджуюсь з Вами, що судова система ефективна тоді, коли рішення судів виконуються. На сьогодні, згідно із даними статистики, в Україні виконується тільки 15-20 відсотків рішень. Це дуже низький показник. Але в адміністративному судочинстві з’явилися новели, наприклад, коли суддя має можливість втручатись в процес виконання рішення через штраф. Це є достатньо ефективним засобом впливу на покращення ситуації.

На Вашу думку чи є виправданим включення експерта в галузі права до переліку інших учасників процесу? Чи не буде тут зловживання думкою?

Для мене введення такого інституту, як експерт в галузі права не зовсім зрозуміле. Навіть більше: такої практики я не зустрічав в жодній європейській країні. Це дуже дискусійний момент в законодавстві.

Майбутні служителі Феміди проходять складний процес відбору, в результаті чого залишаються кращі з кращих. Суддя є найкращим експертом права – це основний принцип. А тому судове рішення - персональна відповідальність судді, а не експерта в галузі права.

Якщо торкнутися порушення процедури прийняття рішень суб’єктами владних повноважень. Чи може це впливати на їх чинність?

Взагалі адміністративне судочинство у будь-якій країні контролює дотримання всіх процедур прийняття рішень органами державної влади. Необхідно щоб кожне рішення було прийнято у відповідності до встановлених внутрішніх процедур, які повинні бути відомі прозорі та розумні.

Якщо такі процедури недотримані, то рішення повинно бути скасованим.

Тут треба згадати про принцип належного управління (“good administration”), який має стати своєрідним орієнтиром для формування та реформування правових засад правотворчості.

У правовому вимірі поганим вважається адміністрування у випадках, коли органу публічної влади не вдається діяти згідно з правилами або принципами, які їх зобов’язують.

Як вважаєте, чи мають бути межі застосування практики ЄСПЛ суддями? Чи можуть судді прямо застосовувати цю практику?

Треба розуміти , що ратифікувавши Конвенцію про захист з прав людини та основоположних свобод, Україна взяла на себе відповідні зобов’язання. Зокрема, в Україні практика ЄСПЛ є джерелом права, на відміну від інших європейських країн. Там існують різні способи її застосування - прямо або через тлумачення національних законів в світлі практики ЄСПЛ. Такими чином можна застосувати її і в Україні, не бачу принципової різниці.

Якщо говорити на прикладі Литви, то тут прямо застосовується рішення ЄСПЛ. Зокрема, йде мова не тільки про справи проти Литви. Основне щоб практика ЄСПЛ була схожою з проблематикою, яка є в національному суді.

Наскільки популярним є застосування медіаціїї в Європі, які її переваги? Чи повинні займатися медіацією виключно судді чи спеціальні фахівці?

Альтернативне врегулювання спорів в адміністративних провадженнях підтримується різними інституціями в усіх країнах Європи. Це дедалі більше використовується на рівні державних органів.

Законодавчі засади судової медіації в адміністративних спорах існують у Великій Британії, Франції, Німеччині, Польщі, Бельгії та інших країнах ЄС. З 1 травня 2019 року ця можливість була впроваджена і в Литві. Попри це, слід брати до уваги, що адміністративні судді все ще доволі консервативно ставляться до судової медіації.

Для гарантії успішності - реалізація можливості мирного врегулювання спорів повинна бути гнучкою, як щодо процедур яких потрібно дотримуватись так і щодо способів ведення переговорів.

Спроба мирного врегулювання спору не завжди передбачає, що вимоги позивача будуть повністю задоволені. Навпаки, йдеться про визначення, після оцінки інтересів обох сторін, чи зможе мирне врегулювання краще задовольнити інтереси обох сторін.

Якщо говорити про переваги….

Державні органи мають бути зацікавлені в тому, щоб припинити спір із приватною особою якомога швидше. Вирішення спорів за допомогою судової медіації за активної участі обох сторін вважається найбільш надійним методом. Медіація зменшує кількість цих спорів та досягається соціальний мир між державою та громадянами.

Чи повинні займатися медіацією виключно судді чи спеціальні фахівці? Це залежить від культури. Зараз ми бачимо, що в Україні тільки повертається довіра до судової влади. Близько 20 років тому важко уявити в Україні в ролі медіатора суддю, як-от зараз в цивільному судочинстві.

Медіація - це компроміс і від судді-медіатора залежить дуже багато важливих процесів. Так, складення вичерпного списку обставин, які, імовірно, сприяють мирному врегулюванню спору, не завжди можливе чи доцільне. Це залежить від конкретної справи. А отже, у цьому контексті суддя може краще оцінити, чи доцільно робити спроби врегулювати спір мирно.

Зеновія Суховерська, для «Українського права»


Чи потрібно стати на коліна: про цінність життя і право donum auctoris Чи потрібно стати на коліна: про цінність життя і право
Так співпало – трагічні події під Павлополем, загибель чотирьох українських захисників, які все, що бачили та відчу...
Україна рекомендувала до обрання суддею Європейського суду з прав людини найдостойніших кандидатів: інтерв’ю з Михайлом Буроменським Феміда Україна рекомендувала до обрання суддею Європейського суду з прав людини найдостойніших кандидатів: інтерв’ю з Михайлом Буроменським
26 липня завершила роботу Комісія для проведення конкурсу з добору кандидатів для обрання суддею Європейського суду...
Захист від непроханих гостей: чи існує межа необхідної оборони? Справа Захист від непроханих гостей: чи існує межа необхідної оборони?
Безпека передусім! Відомий і справедливий вислів. І тільки в наших силах зробити так, щоб наші рідні, і ми самі поч...
Серпень 2019
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
29 30 31 1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28 29 30 31 1
ЗАХОДИ
Опитування
  • Як ви оцінюєте нове процесуальне законодавство?

Використання будь-яких матеріалів, розміщених на порталі "Українське право", дозволяється за умови посилання на ukrainеpravo.com. При копіюванні матеріалів порталу "Українське право" для інтернет-видань обов'язковим є пряме та відкрите для пошукових систем гіперпосилання в першому абзаці на цитовану статтю або новину.
Яндекс.Метрика