Судова правдаФемідаПро стан судової реформи, недоліки суду присяжних та причини невиконання судових рішень – в інтерв’ю з керівником проекту ЄС «Право-Justice» Довидасом Віткаускасом

Про стан судової реформи, недоліки суду присяжних та причини невиконання судових рішень – в інтерв’ю з керівником проекту ЄС «Право-Justice» Довидасом Віткаускасом

27.04.2019 / 11:27
3937
+A
-a

Про стан судової реформи, недоліки суду присяжних та причини невиконання судових рішень – в інтерв’ю з керівником проекту ЄС «Право-Justice» Довидасом Віткаускасом

Проект «Право-Justice» надає підтримку реформ у сфері правосуддя, серед яких - перезавантаження судової влади через відбір і оцінку суддів, перебудова в системі управління судовою владою, створення служб приватних виконавців і пробації, створення електронних реєстрів і зміцнення права власності. Партнерами Проекту є Вища рада правосуддя, Міністерство юстиції, Вища кваліфікаційна комісія суддів, Верховний Суд, Нотаріальна палата та інші інституції правосуддя.

 Якщо говорити про судову реформу, то на Вашу думку, що потребує удосконалення ? Можете виділити позитивні моменти та недоліки в сфері змін у судовій системі?

З точки зору індивідуального перезавантаження судової влади – пройдено чималий шлях та помітні позитивні зміни. Зокрема, створення судів за оновленими процедурами відбору, кваліфоцінювання витіснило зі своїх усталених позицій третину суддів. І це хороший результат.

Але проблеми залишаються із системними питаннями, на які відповіді відсутні. Зокрема, ми чітко не можемо відповісти що відбувається після призначення на посаду судді? Чи здійснюється судочинство ефективно, відповідально з орієнтацією на споживача та оптимальний якісний сервіс? Наскільки судова влада розуміє те, що є повноцінною гілкою влади та наскільки відповідає перед суспільством за свої рішення та формує передбачувану практику?

Торкнемося діяльності Верховного суду - чи досягнуто нової якості?

Якщо звернутись до статистичних даних – то рівень довіри до нового ВС вдвічі вищий ніж загальний рівень довіри до судової влади. Але в контексті професійних параметрів оцінки, можемо стверджувати, що для Верховного суду залишається ще достатньо роботи.

По-перше, необхідно збалансувати свою практику. По-друге, створити такі умови, щоб   рішення ВС були зрозумілими та сприймалися на усіх рівнях як правила поведінки, які не відрізняються від законодавства та дають можливість їх застосовувати у всіх схожих випадках. Тобто йде мова про надання великої структурної та інтелектуальної сили рішенням ВС для того, щоб в Україні гарантувались більш чіткі та передбачувані правила поведінки через єдину практику судів

Правосуддя все ж повинно здійснюватись, насамперед, у судах першої інстанції. Які ж фільтри необхідно застосовувати щоб зменшити кількість справ, які надходять до ВС? Що може впливати і на якість їх розгляду ? Як Ви оцінюєте запровадження інституту зразкових справ?

Це одна з проблем, яка виходить вже за межі внутрішнього управління судової влади. Для цього необхідно більш ефективне законодавство та правила судочинства. Треба зазначити, що в європейських країнах загалом близько 90 відсотків справ вирішуються простіше, аніж в Україні через судовий наказ, медіацію чи спрощені судові процедури. Тільки 10 відсотків, а в деяких країнах і близько 2 відсотків, доходять до повноцінного судового розгляду із залученням сторін.

В цьому плані законодавство в Україні, практика його застосовування, бюджетні та управлінські механізми повинні бути приведені у певну відповідність.

Для цього передовсім необхідно дисциплінувати суспільство. Адже на сьогодні в Україні досить швидко та дешево потрапити в суд, можна приходити не готовим та без допомоги професійного адвоката. Більше того: по завершенні судового розгляду є велика можливість оскаржувати рішення суду і доходити до вищих судів. Неможливо заперечити, що сторона, яка програла має дуже багато можливостей та шансів у вищих інстанціях не оплачувати, а також не виконувати судові рішення. При такій ситуації важко сподіватися, що люди будуть змінюватись і йти шляхом практичного та прагматичного вирішення спорів, не залучаючи суд. Тут існує видимий причиновий зв’язок між загальною відсутністю дисципліни в суспільстві та усвідомлення невідворотності наслідків судового процесу з однієї сторони та відсутністю спроб в суспільстві своїми ресурсами вирішувати спори. Отже, за допомогою фінансових, управлінських, процесуальних механізмів, а також просвітницьких заходів необхідно донести до громадян, що судовий процес коштує дорого, наслідки невідворотні та платити після судового процесу потрібно. Можливо так ми створимо умови для розвантаження судів.

Щодо зразкових справ… Якщо слідувати усталеній європейській судовій практиці, то у ВС кожна справа має бути зразковою. До ВС повинні доходити невелика кількість найбільш важливих справ для того, щоб увага концентрувалася на серйозних проблемах, а не на незначних питаннях. Але при тій ситуації завантаженості та нестриманого користування засобами судового захисту ВС повинен шукати шляхи для оптимізації своєї роботи.

Наскільки є важливою комунікація судової влади із суспільством, зокрема, у контексті підвищення рівня довіри до судової влади?

Судова влада - це та інституція, де з процесуальної сторони, можливо, сходяться і закінчуються, але точно не зароджуються, усі пороки суспільства. Корупція починається в бізнесі, виходить від приватних осіб, які звертаються з проханням до адвокатів вирішити справу через надання хабара.

Судову владу часто звинувачують в тому, що фундаментально вона є тільки дзеркалом тих пороків та безвідповідальності, що існує в суспільстві.

Наприклад, у фінансових спорах програні справи є результатом безвідповідальної політики кредитного забезпечення банками - не суд винний, що кредити не віддаються, а погане управління ризиками зі сторони банку. Тобто судова влада за своєю суттю не може та й не повинна бути дуже популярною. Завжди буде незадоволена сторона, яка програла спір.

Хоча, звичайно, необхідно працювати для підняття іміджу судової влади. Траєкторія руху в цьому напрямку є позитивною, але, звичайно, стан довіри до судової системи в Україні має досить низькі показники. За останніми даними його можна оцінити так: 15 відсотків – до загальних судів та близько 30 – до новостворених, зокрема до ВС.

Одним з найбільш ефективних способів для повернення довіри до судової системи є включення присяжних в процес. Це дозволить суспільству показати, що люди прямо беруть участь в здійсненні правосуддя

До речі, як Ви ставитеся до суду присяжних у тій формі, що він існує в Україні? Які можна застосувати методи для заохочення громадян до роботи в якості присяжних з огляду на досвід інших країн?

Суд присяжний є дорогим для фінансування і має технічні складнощі, але політика із запровадження цього суду є правильною та дає довготривалий результат. Така форма здійснення правосуддя робить суспільство більш дисциплінованим, відповідальним, і в якомусь плані однозначно підтримує імідж судової влади, створює їй престиж. А поки що суспільство скидає свою відповідальність виключно на правоохоронні структури.

Тут також є і технічна перевага, яка полягає в тому, що суддя може більш детально зосередитися на процесуальних, правових питаннях, залишаючи при цьому питання ключові, такі як встановлення фактів та вини, іншим особам.

Звичайно, не потрібно забувати про навчання. Цим логічно мали б займатися сильні судді, які повинні бути ключовими гравцями в такому процесі. Тобто, суддя повинен роз’яснити присяжним їх роль, базові принципи здійснення правосуддя, запобігати зловживанням сторін, допомогти управляти процесом, попри це залишити можливість прийняття кінцевого рішення по суті за присяжними. Такого досягають роками в розвинених країнах, але рухатися в цьому напрямі реально та потрібно.

І, звичайно, потрібно змінювати законодавство, що стосується рівня контролю зі сторони вищих інстанцій, який має бути але в суттєво обмеженому об’ємі. Якщо цього не буде, то назріє питання - для чого такий суд присяжних, рішення якого може повністю змінити чи скасувати професійний суддя . В такій формі - це не повноцінний суд присяжних.

Правосуддя - це не питання суті і змісту, а питання процесу. Вина повинна бути доведена у відкритому суді відповідно до процесуальних правил. Справедливість – це право викласти свої аргументи, оспорити докази, які вважаються недостовірними, але це не є правом отримати бажане рішення

Зрозуміло, що лише отримання рішення суду на свою користь недостатньо для досягнення мети, задля якої люди звертаються до системи правосуддя. Нерідко людина отримує рішення суду на свою користь, але через різні причини не може його виконати. У чому основні причини та які можливі шляхи подолання цієї проблеми?

Перша причина - відсутність незалежної служби виконання рішень. Європейська практика показує, що єдиний спосіб гарантувати таку незалежну та ефективну служби – її приватизація. Потрібно зазначити, що Україна іде цим шляхом, але ще немає достатньої кількості приватних виконавців, щоб покрити суттєву частину ринку. Їх тільки 150, порівняно з 5000 в державній виконавчій службі. Тому тут триває спільна робота з Міністерством юстиції над тим щоб залучити якомога більшу кількість приватних осіб в цю професію та забезпечити належні умови їх праці для конкуренції з державними виконавцями. Таких умов на сьогодні ще немає, оскільки приватні виконавці не можуть діяти проти державного боржника чи державного підприємства боржника.

Звичайно, покладаємо надії на новий парламент, який оцінить важливість ефективного виконання як абсолютну ключову гарантію верховенства права. Тобто, припиниться довготривала практика парламенту України - відступ від судових зобов’язань через мораторії, заморожування виконавчих процесів, привілеювання окремих боржників та дискримінацію кредиторів.

Якщо говорити про боротьбу з корупцією. На сьогодні вже практично створений антикорупційний суд. Як ви оцінюєте саму процедуру формування? Які перешкоди траплялись на цьому шляху?

Більшість міжнародних спостерігачів відзначають високу якість процедури відбору і висловлюють сподівання на високу компетентність обраних кандидатів.

Ключове питання, яке залишається невирішеним - це фрагментація системи управління судової влади. Вертикалі в судовій владі як не було так і немає на сьогодні. Є багато інститутів - Вища рада правосуддя, Вища кваліфікаційна комісія, Рада суддів, судова адміністрація, Національна школа суддів, кожен з яких виконує певну функцію, але жоден не відповідає за судову владу. Хоча формально цю роль мала б належати ВРП, яка мала б очолити вертикаль. Тут необхідним є справжнє перезавантаження цього органу з точки зору мандату та загального розуміння для чого потрібна ця інституція та які цінності вона в собі комунікує та несе суспільству і судовій владі.  

Зеновія Суховерська, для «Українського права»

Право і совість donum auctoris Право і совість
Ми часто звертаємося до совісті, як до вищого внутрішнього закону буття. Очевидно, що моральне обґрунтування права ...
Захист від непроханих гостей: чи існує межа необхідної оборони? Справа Захист від непроханих гостей: чи існує межа необхідної оборони?
Безпека передусім! Відомий і справедливий вислів. І тільки в наших силах зробити так, щоб наші рідні, і ми самі поч...
Липень 2019
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29 30 31 1 2 3 4
ЗАХОДИ
Опитування
  • Як ви оцінюєте нове процесуальне законодавство?

Використання будь-яких матеріалів, розміщених на порталі "Українське право", дозволяється за умови посилання на ukrainеpravo.com. При копіюванні матеріалів порталу "Українське право" для інтернет-видань обов'язковим є пряме та відкрите для пошукових систем гіперпосилання в першому абзаці на цитовану статтю або новину.
Яндекс.Метрика