Судова правдаФеміда«Простий суддя знову повинен стати однією з найповажніших постатей у країні», - суддя Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду Сергій Чумак

«Простий суддя знову повинен стати однією з найповажніших постатей у країні», - суддя Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду Сергій Чумак

06.12.2018 / 10:07
904
+A
-a

«Простий суддя знову повинен стати однією з найповажніших постатей у країні», - суддя Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду Сергій Чумак

Інформаційне агентство «Українське право» спільно з Асоціацією розвитку суддівського самоврядування України проводить інтерв’ю з кандидатами у члени Вищої ради правосуддя та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, метою яких є познайомити читачів, зокрема і суддів, які будуть голосувати на з'їзді (19-20 грудня 2018 року), із кандидатами, їх життєвим шляхом, цілями, які вони перед собою ставлять як майбутні члени цих органів та їх баченням судової реформи загалом. За новими інтерв'ю слідкуйте у розділі "Судова правда".

Професійний шлях Сергія Юрійовича Чумака розпочався в 1997 році з роботи в прокуратурі. У серпні 2004 року Указом Президента він призначається на посаду судді Жовтневого суду міста Маріуполя. У 2010 році суддя починає працювати в адміністративній юстиції, а саме в Донецькому апеляційному адміністративному суді. З 2015 року у зв’язку з подіями на сході переведений до Дніпропетровського апеляційного адмінсуду, де працює і нині. У 2017 році брав участь у конкурсі до Верховного Суду і в конкурсі на посаду судді Конституційного суду України по квоті з’їзду суддів.

- Пане Сергію, Ви не вперше подаєте документи на конкурс до Вищої ради правосуддя. Що Вас спонукало до цього кроку?

Усвідомлюючи і поділяючи незадоволення більшості колег діяльністю цього органу і бажаючи здійснити суттєвізмінина краще, я вирішив подати свою кандидатуру для обрання З’їздом суддів до складу Вищої ради правосуддя.

Другий склад ВРП має стати кардинально іншим, ніж перший, фактично за усіма критеріями. Особливо, що стосується незалежності цього органу.

Обранням стійких і непоступливих у питаннях суддівської незалежності суддів З’їзд повинен сформувати у Вищій раді правосуддя таку критичну кількість членів від її складу, яка більше не дозволить цьому органу виконувати забаганки влади щодо ліквідації судів чи вибіркового притягнення до відповідальності непокірних суддів.

- Який Ваш особистий життєвий досвід може допомогти Вам у роботі у ВРП? Які напрями діяльності, окрім суддівського, Ви здійснювали протягом останніх років?

У 2014-2015 роках я був членом Ради суддів України.

Це був саме той склад Ради, який 22 липня 2015 року рішенням № 71 відмовився погоджувати поданий Вищою кваліфікаційною комісією суддів України Порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання суддів, оскільки останній не відповідав ні приписам чинного на той час законодавства України, ні міжнародним стандартам щодо оцінювання суддів.

Так, лише після переобрання РСУ (у листопаді 2015 року) вже у грудні того року новим складом Ради суддів України цей Порядок був погоджений.

При прийнятті рішення від 22 липня 2015 року РСУ керувалась тим, що положення запропонованого для погодження Порядку були спрямовані на створення перешкод у професійній діяльності діючим суддям, а не на сприяння у підвищенні ними кваліфікаційного рівня, що, в свою чергу, свідчило про намагання створити і запровадити механізм масового звільнення суддів з урахуванням існуючої наразі політичної думки, яка нав'язується політиками пересічним громадянам, щодо необхідності звільнення усіх суддів.

Треба відмітити також, що, на моє переконання, саме за цю непоступливість у питаннях захисту незалежності суддівРада суддів України вже за новим Законом «про судоустрій» була позбавлена законодавцем усіх значущих повноважень, причому саме на користь Вищої ради правосуддя, створивши по суті «монстра» з надмірними і невластивими цьому органу повноваженнями.

Фактично влада залишила нашому органу самоврядування лише право висловлювати занепокоєння і стурбованість. І ця ситуація потребує рішучих змін.

- Які недоліки в роботі ВРП, на Вашу думку, не дають змоги даному органу працювати найбільш ефективно? Чи змінилась ситуація за останні півроку?

Найголовнішим недоліком Вищої ради правосуддя, на мою думку,є фактична відсутність у цього органу справжньої, а не лише задекларованої незалежності. І від цього йдуть практично усі недоліки в її діяльності.

Про відсутність незалежності свідчить, насамперед, те, що головою Вищої ради правосуддя є представник Президента України. Це є неприпустимим, на моє переконання. Головою нового складу ВРП повинен стати суддя, обраний на З’їзді суддів. І це питання не підлягає обговоренню чи компромісам.

Я переконаний, що лише після надбання цим органом дійсної незалежності можлива його нормальна ефективна робота, без постійних озирань на думку представників виконавчої чи законодавчої влади.

- У разі, якщо Вас оберуть до складу ВРП, у яких основних напрямках Ви плануєте працювати?

Загалом, діяльність ВРП регламентована спеціальним Законом, як і права та обов’язки її члена. Зокрема, це право вносити пропозиції щодо вдосконалення роботи ВРП та щодо проектів рішень ВРП, а також ініціювати скликання засідання ВРП, засідання органу ВРП тощо.Будь-який член ВРП повинен працювати з усіх питань, які віднесені Законом до її повноважень.

Що стосується конкретних пропозицій, то у зв’язку з надмірними повноваженнями, які порушили баланс між органами суддівського врядування (ВРП) та самоврядування (РСУ), вважаю, що Вища рада правосуддя повинна стати ініціатором повернення до Ради суддів України усіх відібраних у останньої законодавцем повноважень, в тому числі і права призначати голову Державної судової адміністрації та його заступників. На мою думку, голову ДСА не повинні призначати представники Президента, Верховної Ради України чи прокуратури.

Крім того, голова ВРП та інші члени цього органу не повинні соромитись приходити на засідання відповідних комітетів Верховної Ради України, які розглядають профільні законопроекти, що зачіпають питання існування судової влади, і не тільки висловленнями занепокоєння чи стурбованості, але і конкретними діями відстоювати незалежність суддів, доводячи до народних обранців дійсний стан речей і розвіюючи ті фантазії, якими певні народні депутати овіяли життя і добробут суддів.

- Останнім часом багато дискусій в суддівській спільноті викликає ситуація із станом безпеки в судах, неповагою до суддів з боку громадян тощо. Як, на Вашу думку, можна реформувати дану сферу?

Це питання, як на мене, є дуже простим:потрібні лиш належна охорона та жорстке покарання порушників.

Монополія на насильство повинна бути виключно у держави – це одна з основ теорії держави і права, яка викладається на першому курсі юридичних факультетів. Проте держава поки що ділиться цією монополією з іншими громадянами – такий стан речей руйнує основи нашої державності, але діюча влада чомусь цього не розуміє – мабуть, погано вчились в інститутах.

- Минув майже рік з початку роботи нового Верховного суду та вступу в силу нових редакцій процесуальних кодексів? Який ефект від цих нововведень відчули Ви? На Вашу думку, зазначені моменти можна назвати досягненнями судової реформи чи вони потребують додаткового доопрацювання?

З Вашого дозволу, утримаюсь від характеристики діяльності нового Верховного Суду, оскільки приймаю участь у конкурсі, що наразі проводиться,і на даному етапі вважаю неетичним висловлювати свої погляди.

- Яке Ваше ставлення до реорганізації органів судової влади (так званого «укрупнення судів») та проведення кваліфікаційного оцінювання суддів?

Якщо відверто, то чим більше я дивлюсь на все, що відбувається, тим більше переконуюсь, що ця реформа проводиться непродумано, поспішно, без мінімальної стратегії, хоча б на пару років.У зв’язку з цим, постійно виникають якісь прогалини, які затикаються по ходу самих перетворень.

Іноді виникає відчуття, що люди, які проводять реформу, взагалі не розуміють, що вони роблять, не розуміють потреб ані суспільства, ані самої судової системи.

Досі суддям ніхто не пояснив, як фізично будуть працювати новостворені укрупнені та оптимізовані суди: як буде проводитись розподіл справ, де і як вони будуть розглядатись, чи будуть судді знаходитись в єдиному новому приміщенні чи у своїх «старих» судах, як до укрупнених судів будуть добиратись люди і самі судді, хто буде відшкодовувати витрати на переїзди тощо. Але найголовнішим є інше запитання – навіщо і заради чого це всеробиться. Усі ці та багато інших питань задавались на минулому З’їзді голові ДСА, проте відповісти на них він не зміг. Таким чином, доводиться констатутвати, що розуміння, як будуть працювати нові суди, у реформаторів немає.

Наведу приклад із суду, де я працюю. З 30 працюючих суддів у Дніпропетровському апеляційному адміністративному суді до новоствореного Третього перевели 21. Таким чином, 9 суддів з різних причин залишились у «старому» і тепер правосуддя не здійснюють.

Результатом стало збільшення навантаження на суддів нового суду в 2,5-3 рази – таким чином, якщо раніше в провадженні окремого судді було 55-70 справ на місяць, то тепер – 150-200 справ. Відповідно, це вплинуло і на якість, і на строки розгляду справ.

Ось таким виявився ефект від реформи. Відповідь «стало краще чи гірше» можете зрозуміти самостійно. Не думаю, що нашій країні потрібні реформи заради самих реформ.

- Ще однією нагальною проблемою судової влади є дефіцит кадрів. Яка Ваша позиція щодо даної проблеми? Чи можливо її виправити найближчим часом, і яка роль в цьому ВРП?

Як на мене, дефіцит кадрів – це знову ж таки результат непродуманої поспішної судової реформи.

За часи її проведення звільнилось вже більше трьох тисяч суддів. На заміну їм прийшли одиниці. Десятки судів в Україні вже фізично не працюють. В десятках інших працює по одному судді. Навантаження надмірне. Новий добір у суди іде вже більше півтора року і закінчиться не раніше весни 2019 року, якщо знову щось не перешкодить.

На жаль, залишається констатувати, що ще одна подібна реформа, і країна може взагалі залишитись без суддів.

- Насамкінець, які мотивації Вашої участі в конкурсі до ВРП? Чому на З‘їзді повинні обрати саме Вас?

Свої мотиви участі у конкурсі я виклав у мотиваційному листі, який розміщений на сайті Вищої ради правосуддя в розділі «Кандидати до ВРП», а також здебільшого розкрив і у відповідях на Ваші запитання.

Я працюю суддею вже 14 років, а всього в юридичній професії 21 рік.

Бачив і хороше, і погане. Те, що відбувається зараз, мені вкрай не подобається. Вважаю, що як у країні, так і в судовій системі нарешті потрібно наводити порядок, припинити експерименти над суддями і суспільством.

Окремий простий суддя знову повинен стати однією з найповажніших постатей у країні, а не тим, кого роблять винуватим у всіх її бідах.

Сподіваюсь, що на з’їзді ми усі разом зможемо переламати ситуацію та обрати до складу ВРП суддів, які будуть думати не лише про себе, а й про проблеми і захист усіх суддів в Україні.

Зозуля Наталія, «Українське право»

Неминучість ери правосуддя в Україні donum auctoris Неминучість ери правосуддя в Україні
Уже рік ( якщо прискіпливо, то вже більше) як діє відповідно до положень Судової реформи Верховний Суд. Хтось назив...
«Синій кит» або квест ціною у життя: історія, яка ще не стала судовою Справа «Синій кит» або квест ціною у життя: історія, яка ще не стала судовою
Декілька років тому суспільство сколихнули чисельні випадки самогубств серед дітей, багато з яких, як виявилось, бу...
Грудень 2018
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
26 27 28 29 30 1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30
31 1 2 3 4 5 6
ЗАХОДИ
Опитування
  • Як ви оцінюєте нове процесуальне законодавство?

Використання будь-яких матеріалів, розміщених на порталі "Українське право", дозволяється за умови посилання на ukrainеpravo.com. При копіюванні матеріалів порталу "Українське право" для інтернет-видань обов'язковим є пряме та відкрите для пошукових систем гіперпосилання в першому абзаці на цитовану статтю або новину.
Яндекс.Метрика