Судова правдаФемідаЧому мій вибір - Вища рада правосуддя: суддя Дніпропетровського апеляційного адмінсуду Сергій Чумак

Чому мій вибір - Вища рада правосуддя: суддя Дніпропетровського апеляційного адмінсуду Сергій Чумак

08.02.2018 / 17:20
2204
+A
-a

Чому мій вибір - Вища рада правосуддя: суддя Дніпропетровського апеляційного адмінсуду Сергій Чумак

Професійний шлях Сергія Юрійовича Чумака розпочався в 1997 році з роботи в прокуратурі. У серпні 2004 року Указом Президента він призначається на посаду судді Жовтневого суду міста Маріуполя. У 2010 році суддя починає працювати в адміністративній юстиції, а саме в Донецькому апеляційному адміністративному суді. З 2015 року у зв’язку з подіями на сході переведений до Дніпропетровського апеляційного адмінсуду, де працює і нині. У 2017 році брав участь у конкурсі до Верховного Суду і в конкурсі на посаду судді Конституційного суду України по квоті з’їзду суддів.

- Сергію Юрійовичу, що для Вас стало тією причиною, яка підштовхнула подати документи на конкурс? Чому тоді Ви обрали саме ВРП, а не ВККС, куди зараз також триває відбір?

Такою причиною є незадоволення, як і у більшості колег, діяльністю цього органу. Зокрема, хотілося б виділити дві основні проблеми: по-перше, ВРП не є незалежним органом, а по-друге, допускає неоднаковий, вибірковий підхід до різних суддів в одних і тих же правових ситуаціях. Для розуміння наведу два приклади:

1) не розумію сенсу псевдореформи з ліквідацією й укрупненням судів – ніхто з представників влади нічого прийнятного стосовно мотивів такої ліквідації ні суддям, ні суспільству не довів. Спочатку влада знекровила суди своєю непослідовністю у проведенні реформ, а потім замість проведення конкурсів на вакантні посади вирішила, що краще ці суди взагалі ліквідувати. Яскравим прикладом є Житомирський апеляційний адмінсуд – 21 посада судді за штатом, 9 працювало реально. Ліквідували з поясненням, що не може бути апеляційних судів зі штатом 9 суддів. Вихід із ситуації був простим – проведення конкурсу і заповнення вакансій! Але ж ні – краще суд ліквідувати, і ВРП освячує це рішення фактично без обговорення;

2) не розумію непослідовності і непередбачуваності рішень ВРП з притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності та рекомендації для призначення безстроково. Найбільш «яскравим» прикладом є рішення ВРП стосовно колегії суддів Донецького окружного адміністративного суду (судді Абдукадирова, Стойка, Бєломєстнов), яка розглядала позов щодо скасування Указу Президента України Ющенка В.А. про присвоєння звання Героя України Степанові Бандері. Так, стосовно перших двох прийнято рішення про внесення подання Президентові для їх призначення на посади, а відносно третього – відмовлено у внесенні такого подання. За одних і тих же обставин. Скажіть мені, як таке взагалі можливе в правовій державі?! 

На мою думку, перший приклад свідчить про те, що ВРП є органом, який повністю залежить від Адміністрації Президента України, а другий - засвідчує наявність вибіркових підходів до вирішення однієї й тієї ж ситуації відносно різних осіб, що є неприпустимим і з чим сама ВРП покликана боротись у діяльності суддів.

Я йду до ВРП з метою створення у цьому органі критичної кількості таких членів, без яких буде неможливим прийняття будь-якого рішення і які зможуть заблокувати прийняття рішень, подібних наведених мною вище. 

- До цього часу Ви працювали суддею. За час Вашої професійної кар'єри, чи могли б Ви назвати інші напрями Вашої діяльності, окрім роботи в суді?

У 2014 - 2015 роках я був членом Ради суддів України, найбільш демократичного і незалежного, на мою думку, її складу, з яким ми намагались всіма способами запобігти знущанню над суддями як з боку влади, так і з боку різного роду «активістів». 

Тоді, наприклад, у липні 2015 року РСУ відмовилась погоджувати Порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання суддів (рішення від 22.07.2015 № 71), оскільки його проект не відповідав ані приписам чинного на той час законодавства України, ані міжнародним стандартам щодо оцінювання суддів. На нашу думку, положення цього Порядку були спрямовані на утворення додаткових перешкод у професійній діяльності діючим суддям і, більше того, свідчили про намагання створити і запровадити механізм масового звільнення суддів з метою реалізації «нав'язаної» політиками думки щодо необхідності звільнення усіх суддів. Цей Порядок все ж було погоджено, однак вже у грудні, новим складом Ради суддів України.

Також 12 березня 2015 року з моєї ініціативи РСУ прийняла рішення № 20, яким звернулась до Президента України, Кабінету Міністрів України та народних депутатів України з пропозицією щодо внесення до Перехідних положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів» норми про збереження суддям, призначеним чи обраним на посаду до набрання чинності цим Законом, визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом. Прийняття такого рішення було дуже важливим та значимим для суддівської спільноти, оскільки Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» суттєво обмежувався перелік посад, робота на яких зараховується до стажу роботи на посаді судді, що, без сумніву, негативно позначилося б на питаннях обчислення стажу, кількості днів відпустки, права на відставку працюючих суддів.

Пізніше, у грудні 2017 року мною разом з іншими суддями Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду було підготовлено і направлено звернення Президенту України, в якому ми висловили незгоду із запропонованим варіантом проекту Указу Президента України стосовно ліквідації судів. Зазначене звернення було оприлюднено у ЗМІ та на моїй сторінці у Фейсбук.

- У продовження теми судової реформи, на Вашу думку, чи вдалими є перші результати її проведення, наприклад створення Верховного суду чи внесення змін до процесуальних кодексів?

На мою думку, ці результати є вкрай невдалими. По-перше, про незрозумілу нікому ліквідацію й укрупнення судів я вже зазначив. Влада намагається зламати те, в побудові чого вона зовсім не розуміється. Важко було дивитись на з'їзді у листопаді 2017 року на Голову ДСА, який намагався презентувати цю реформу суддям, але сам не розумів, для чого це потрібно і як уся ця система буде працювати. Подив і сміх викликали посилання на досвід Канади стосовно забезпечення суддів транспортом для поїздок на слухання справ в інші райони. Ще раз впевнився у справедливості слів, що нашу країну знищить не корупція, а некомпетентність і непрофесіоналізм.

Стосовно конкурсу до Верховного Суду мені важко бути об’єктивним, оскільки я брав у ньому участь, проте за рейтингом не пройшов до першої тридцятки, хоча за наслідками іспиту займав 30-31 місце, а після співбесід деяких кандидатів та визнання їх такими, що не підтвердили здатність здійснювати правосуддя у Верховному Суді, перед оголошенням результатів займав 23-24 місце. Я дійсно готовий визнати свою поразку, але хочу, щоб це було аргументовано та обґрунтовано з боку ВККСУ. Натомість рішення комісії від 27 липня 2017 року № 248/вс-17 стосовно мене не містить жодних доводів чи обґрунтувань. Я вже десь говорив, що після ознайомлення з таким рішенням на розум приходить лише книга Пєлєвіна «Чапаєв і пустота». І такі рішення прийняті не тільки відносно мене, а й відносно всіх кандидатів, тобто встановити, хто і чому переміг у конкурсі, а хто і чому програв, неможливо. Прозорість конкурсу – це зрозумілі для всіх і обґрунтовані його результати, а не красива картинка співбесід у Youtube, як нас намагається переконати ВККСУ.

Що стосується нових процесуальних кодексів, то сподобалась відповідь одного з колег, який на питання, які ж проблеми є в новому Кодексі адміністративного судочинства України, відповів, що у цього Кодексу є лише одна проблема – він сам. Знову ж таки, у знайомих мені суддів склалось враження, ніби кодекси писали особи, що взагалі ніколи не були в суді, в судових засіданнях і не зовсім розуміються на проблемах і потребах судочинства.

- І ще одне питання щодо судової реформи. Яке Ваше особисте ставлення до створення Антикорупційного суду в Україні?

Я повністю підтримую створення в Україні такого суду, проте, якщо відбір суддів до нього буде здійснюватися нинішнім складом ВККСУ, ми отримаємо там повністю зручних, договороздатних і лояльних для діючої влади суддів, тобто цей суд не буде незалежним, що є головною запорукою його створення і існування взагалі.

У такому випадку краще взагалі такий суд не створювати. До вказаних висновків прийшов з огляду на те, як ВККСУ провела конкурс до Верховного Суду. Такої ж думки щодо доброчесності Комісії дійшли й певні міжнародні організації (МВФ, Світовий банк тощо), які після «найпрозорішого у світі конкурсу до ВС» чомусь не вірять ВККСУ і вимагають для міжнародних експертів право повного вето на кандидатури до Антикорупційного суду, яке ВККСУ не зможе подолати.

- Повертаючись до конкурсу на посаду члена ВРП. Чи могли б Ви назвати три основні цілі, які Ви для себе ставите як для можливого майбутнього члена ВРП?

Говорять, що і один в полі воїн, але у колегіальному органі це боротьба з вітряними млинами. Хочу власним прикладом незалежності, незаангажованості, сміливості і рішучості довести колегам, що правда і справедливість є і за неї треба боротись. Що влада в нашій країні є змінною, про що, на жаль, кожна нова влада чомусь забуває. Забувають про це і деякі судді, і члени ВРП, і ВККСУ. Події листопада 2013 – лютого 2014 року повинні були стати запобіжником від неофіційної співпраці з іншими гілками влади та закулісних домовленостей, проте, як на мене, до цього часу не стали. У зв'язку з цим свої три основні цілі можу сформулювати так: ВРП повинна стати незалежним, послідовним (в доброму сенсі цього слова) і справедливим органом.

- На Вашу думку, яким чином можна повернути довіру суспільства до суддів? Яку роль в цьому може відіграти ВРП?

Судді є частиною і зрізом суспільства, коли одужає наше суспільство, тоді одужає і судова влада. Не може так бути, щоб у хворому організмі була якась одна здорова частина. Кожному треба розпочинати змінювати країну з себе, а не з сусіда, Президента чи своїх ворогів. Проблема довіри до судової влади дуже сильно перебільшується і розганяється засобами масової інформації та «активістами», які здебільшого зовсім не розуміються на юриспруденції, а виконують певні політичні чи соціальні замовлення. 

Наприклад, я навіть не пам’ятаю, коли мені останній раз відвід заявляли в судовому засіданні, хоча у кожного учасника процесу питаю «чи є у вас відводи складу суду? чи довіряєте ви суду?». І всі відповідають: «Так, довіряю, відводів немає». Чи це не свідчить про довіру до суду? 

Щодо ролі в цих процесах ВРП, то вона спочатку повинна повернути довіру до себе і стати дійсно незалежним, прозорим, незаангажованим та справедливим органом, а вже потім відігравати якусь роль у суспільних процесах.

- Підсумовуючи, що б Ви могли сказати суддям, які будуть голосувати на з'їзді? Чому повинні обрати саме Вас?

Знаєте, у мене в житті є практично все, що мені потрібно: я задоволений і роботою, і посадою, і зарплатою, задоволений своїм життям. Не задоволений я лише станом справ у нашій країні і в судовій владі зокрема. А без цього важко бути повністю щасливим. Я іду у ВРП не заради посад, зарплат чи статусу. Не це мене цікавить. Я іду заради змін на краще, заради утвердження в діяльності ВРП правди і справедливості, заради дійсної незалежності судової влади.

Я мрію, щоб наступний склад ВРП не мав таких проблем взагалі, а тому цей склад повинен був прийняти весь удар на себе. Проте так не сталось. Можливо, через страх певних його членів втратити посади, зарплати, впливовість чи через підконтрольність інших членів суб’єктам свого призначення. Чи, може, тому що важко бути сильним, сміливим і рішучим, що в теперішніх умовах є синонімом конфліктності – набагато спокійніше бути зручним, комфортним і лояльним.

Я готовий до всього цього і впевнений у власних силах, своїх сміливості та рішучості у відстоюванні ідеалів свободи, демократії, незалежності, у відстоюванні інтересів суддівської спільноти в цілому і кожного судді окремо, а не у захисті інтересів можновладців.

На завершення хочу сказати, що у випадку свого обрання обіцяю бути відкритим для суддів і суспільства, крім того, готовий прийти на наступний з’їзд і відзвітувати про свою роботу, вислухати запитання, побажання, зауваження, пропозиції і, звичайно, критику на свою адресу, якщо така буде.

Зозуля Наталія, «Українське право»

Інформаційне агентство «Українське право» спільно з Асоціацією розвитку суддівського самоврядування України проводить інтерв’ю з кандидатами у члени Вищої ради правосуддя та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, метою яких є познайомити читачів, зокрема і суддів, які будуть голосувати на з'їзді (5-6 березня 2018 року), із кандидатами, їх життєвим шляхом, цілями, які вони перед собою ставлять як майбутні члени цих органів та їх баченням судової реформи загалом. За новими інтерв'ю слідкуйте у розділі "Судова правда".

Правовий цинізм: шлях до самознищення donum auctoris Правовий цинізм: шлях до самознищення
Правовий цинізм виявляється у невиконанні правових приписів через політичну доцільність. Правовий цинізм виявляєтьс...
Притягнення до відповідальності суддів за пропуск строків розгляду справи: законність і справедливість Феміда Притягнення до відповідальності суддів за пропуск строків розгляду справи: законність і справедливість
Судові справи, рішення по яких не вдається отримати роками, завжди були проблемою судової системи України. Останнім...
Убивство в кар’єрі Справа Убивство в кар’єрі
100 років тому відомий італійський диктатор Беніто Муссоліні сказав: «Добре довіряти іншим, але не довіряти – значн...
Жовтень 2018
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
1 2 3 4
04.10.2018 09:30:00 - Арбітражні Дні GIAC
5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29 30 31 1 2 3 4
ЗАХОДИ
04.10.2018 09:30:00 - Арбітражні Дні GIAC
Опитування
  • Як ви оцінюєте нове процесуальне законодавство?

Використання будь-яких матеріалів, розміщених на порталі "Українське право", дозволяється за умови посилання на ukrainеpravo.com. При копіюванні матеріалів порталу "Українське право" для інтернет-видань обов'язковим є пряме та відкрите для пошукових систем гіперпосилання в першому абзаці на цитованну статтю або новину.
Яндекс.Метрика