Судова правдаФемідаЯк судді захистити своє право: у відповідь на мовчання Ради суддів суддя оголосив голодування

Як судді захистити своє право: у відповідь на мовчання Ради суддів суддя оголосив голодування

10.01.2018 / 10:26
3487
+A
-a

Як судді захистити своє право: у відповідь на мовчання Ради суддів суддя оголосив голодування

Питання переведення суддів наразі беззаперечно є актуальним і насамперед для суддів. Власне протягом декількох останніх років із зрозумілих причин судді переводяться із зони проведення АТО, також нещодавно розпочалась “хвиля відряджень” до столичних судів, а ще в недалекому майбутньому в ході реорганізації та об’єднання місцевих та апеляційних судів будуть переводитись і судді цих установ.

Порядок відряджень, в ході яких і здійснюється тимчасове переведення суддів з одного суду до іншого, було затверджено лише 24 січня 2017 року рішенням Вищої ради правосуддя № 54/0/15-17 (далі – Порядок). Досить новий нормативно-правовий акт, прийнятий дещо нашвидкоруч, безумовно, викликає низку питань під час його застосування і, як виявилось, інколи такі питання залишаються без відповіді.

Прикладом цього є історія одного із суддів з Луганської області. У зв’язку з неможливістю здійснювати правосуддя через бойові дії, що відбуваються в районі розташування Брянківського міського суду, що на Луганщині, де Снегірьов Віталій Андрійович працював з 2006 року на посаді судді, його тимчасово було прикріплено до Рубіжанського міського суду Луганської області.

Пізніше Указом Президента України від 07.08.2017 року за № 212/2017 суддю Снегірьова було відряджено до Новозаводського районного суду міста Чернігова, куди за сімейними обставинами він не зміг відбути. Як наслідок, після тривалого листування наказом голови Рубіжанського міського суду Луганської області рішення щодо його тимчасового переведення було скасоване.

Водночас, незважаючи на це, суддівська винагорода за цей період судді Снегірьову не виплачувалась та не виплачується і досі. З даного приводу суддя вів тривалу переписку як з представниками Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області, так і з Вищою кваліфікаційною комісією суддів України (далі – ВККСУ), Вищою радою правосуддя (далі – ВРП) та Державною судовою адміністрацією (далі – ДСА України).

Так, наприклад, ДСА України надала відповідь та зазначила, що виплата суддівської винагороди під час дії Указу Президента України про відрядження судді може здійснюватися лише за місцем відрядження. Тобто по факту не зазначено роз’яснення щодо виплати суддівської винагороди у випадку фактичного невідбуття судді за місцем відрядження.

Дане питання є дійсно дискусійним і заслуговує на детальне дослідження. Як зазначалось вище, правовою основою для відряджень суддів є зазначений Порядок, затверджений 24 січня 2017 року рішенням Вищої ради правосуддя. У п. 3 розділу 5 цього Порядку згадується про дії ВРП у випадку, якщо суддя упродовж 10 днів без поважних причин не прибув до суду, до якого його відряджено. Так, у цьому разі ВРП може скасувати рішення про відрядження судді за поданням ВККСУ. Водночас у Прикінцевих положеннях Порядку зазначається, що дії, про які йдеться вище і які пов’язані з виконанням рішення про відрядження судді, тимчасово, до 30.09.2018 року, здійснюються на підставі Указу Президента України про відрядження судді як тимчасове переведення. Водночас не зрозумілим залишилося те, хто в такому випадку повинен ініціювати скасування вказаного рішення у зв’язку з неприбуттям судді за місцем відрядження і як діяти, якщо таке скасування не відбулось.

Що стосується безпосередньо питання виплати суддівської винагороди, то слід звернути увагу на ч. 10 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якої суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу. Тобто Закон передбачає, що суддівська винагорода (але без доплат за вислугу років та ін.) виплачується судді у будь-якому разі доти, поки він обіймає посаду, у тому числі коли він з тих чи інших причин не здійснює правосуддя. До речі, на практиці така ситуація має місце досить часто.

Водночас, якщо повернутись до положень Порядку, про який ішлось вище, то бачимо, що дійсно передбачена імперативна норма, у якій закріплено, що “зазначені виплати (суддівська винагорода та витрати на відрядження – ред.) здійснюються судом, до якого відряджений суддя” (п. 3 розділу 6 Порядку). Аналогічне за змістом положення міститься у ч. 4 ст. 55 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Відтак названими нормативно-правовими актами залишена поза  увагою ситуація, яка склалась навколо відрядження судді Снегірьова В.А. і, про яку згадується у п. 3 розділу 5 Порядку.

Як наслідок, зважаючи на неоднозначність регламентації даного питання, паралельно із зазначеними запитами (до ВРП, ВККСУ та ДСА України), суддя Снегірьов звернувся також до Ради суддів України з проханням надати роз’яснення, яким чино, на їх думку, повинна виплачуватись суддівська винагорода у ситуації, що склалася. Перший запит було направлено 26.09.2017 року, однак не отримавши відповідь, через місяць суддя повторно звернувся до РСУ. Ще пізніше, 24.11.2017 року та 07.12.2017 року суддя звернувся до Ради та попросив постановити рішення про соціальний захист судді. “Тобто на розгляді у Раді на цей час знаходиться декілька моїх звернень з одного й того ж питання – виплата суддівської винагороди”, - підсумовує суддя. Однак на жодне з них не було надано відповіді.

По факту процедура розгляду цих звернень є різною. Перші два запити по своїй суті є зверненнями в розумінні Закону України “Про звернення громадян”. Так, максимальний строк розгляду таких звернень не може перевищувати 45 днів. До того ж, забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення, які оформлені належним чином і подані у встановленому порядку.

“Члени Ради суддів України, як ніхто, повинні розуміти що право на звернення має реалізовуватися у незалежності від того як посадова особа відноситься до суб’єкта звернення чи до питання, про вирішення якого йдеться у зверненні”, - коментує ситуацію, що склалась суддя Снегірьов.

Інші два звернення, що були подані в листопаді та грудні 2017 року, вимагають їх розгляду Радою та постановлення відповідного рішення. Так, згідно з п. 2 ч. 8 ст. 133 Закону України “Про судоустрій та статус суддів” Рада суддів України, поміж іншого, розглядає питання соціального захисту суддів та їхніх сімей та приймає відповідні рішення з цих питань.

Водночас протягом більше ніж трьох місяців жодної відповіді на свої звернення від Ради суддів України суддя Снегірьов В.А. так і не отримав. Як наслідок, він був вимушений звернутись до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини із заявою про притягнення винних осіб до адміністративною відповідальності за ст. 212-3 КУпАП України, однак і це звернення було проігнороване.

Намагаючись привернути увагу до висловленої у своїх зверненнях проблеми та зважаючи на те, що, за словами судді, суддівська винагорода є єдиним засобом забезпечення існування його родини, з 3 січня 2018 року суддя розпочав безстрокове голодування, про що завчасно повідомив РСУ. “Моя вимога до Ради суддів України лише одна: розглянути мої звернення, прийняти за зверненнями рішення у порядку передбаченому законодавством  та надати мені відповідь, адже статтею 40 Конституції України передбачено, що кожний громадянин може звернутись до державних органів та має право отримати обґрунтовану відповідь на своє звернення”, - зазначає суддя.

Як пізніше з’ясувалось, така поведінка судді принесла перші результати, і наразі його питання вже винесене на розгляд засідання Ради суддів України, яке відбудеться 12 січня 2018 року. “Сподіваюсь, що збереться кворум і мої звернення розглянуть”, - прокоментував суддя на своїй сторінці у Facebook. “Українське право” слідкуватиме за результатами розгляду звернень судді Снегірьова на засіданні Ради суддів України та за розвитком даної історії, яка безумовно стосується соціального захисту суддів, у тому числі їхнього права на гідне грошове забезпечення як гарантії права на оплату праці. Про результати нетипової історії щодо оплати праці судді, виплати суддівської винагороди ми невдовзі обов’язково повідомимо читачів.

Зозуля Наталія, Українське право

Право і економіка в українських реаліях donum auctoris Право і економіка в українських реаліях
Економіка держави є залежною від соціальних інститутів, серед яких право відіграє важливу, а інколи вирішальну роль
«Необхідно зробити акцент на відповідальності за поширення неправдивої інформації щодо правосуддя», – суддя Голосіївського районного суду міста Києва Наталія Дмитрук Феміда «Необхідно зробити акцент на відповідальності за поширення неправдивої інформації щодо правосуддя», – суддя Голосіївського районного суду міста Києва Наталія Дмитрук
Свій професійний шлях майбутня суддя Наталія Дмитрук розпочала зі стін юридичного факультету КНУ ім. Т. Шевченка, в...
«Синій кит» або квест ціною у життя: історія, яка ще не стала судовою Справа «Синій кит» або квест ціною у життя: історія, яка ще не стала судовою
Декілька років тому суспільство сколихнули чисельні випадки самогубств серед дітей, багато з яких, як виявилось, бу...
Грудень 2018
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
26 27 28 29 30 1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30
31 1 2 3 4 5 6
ЗАХОДИ
Опитування
  • Як ви оцінюєте нове процесуальне законодавство?

Використання будь-яких матеріалів, розміщених на порталі "Українське право", дозволяється за умови посилання на ukrainеpravo.com. При копіюванні матеріалів порталу "Українське право" для інтернет-видань обов'язковим є пряме та відкрите для пошукових систем гіперпосилання в першому абзаці на цитовану статтю або новину.
Яндекс.Метрика