Правова практикаСудова практика

Кошти, сплачені після визнання недійсним договору поруки боржником-поручителем у виконавчому провадженні, підлягають поверненню

31.05.2017 / 15:36
617
+A
-a

Кошти, сплачені після визнання недійсним договору поруки боржником-поручителем у виконавчому провадженні, підлягають поверненню

Особа звернулась до суду з позовом до Банку про повернення безпідставно набутих грошових коштів.

Відповідно до обставин справи заочним рішенням суду 2011 року стягнуто на користь Банку грошові кошти в солідарному порядку з позичальника та поручителів (в тому числі і з позивача).

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання договору поруки недійсним, оскільки він такий договір не підписував. Рішенням суду 2014 року договір визнано недійсним з моменту укладення.

Позивачу було відмовлено у перегляді заочного рішення 2011 року про стягнення заборгованості на користь Банку та у перегляді рішення за нововиявленими обставинами.

У відділі ДВС перебувало виконавче провадження про стягнення коштів на підставі рішення суду 2011 року. На майно позивача відділом ДВС було накладено арешт.

У 2015 році позивач сплатив борг для того, щоб звільнити майно з-під арешту. Після цього звернувся до Банку з вимогою повернути безпідставно отримані кошти. Банк у поверненні коштів відмовив, що і породило судовий спір.

Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив. Зазначив, що згідно із ч. 2 ст. 556 ЦК до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора в цьому зобов'язанні, у тому числі й ті, що забезпечували його виконання. Тобто безпосередньо законом закріплено право поручителя вимагати від боржника відновлення свого майнового стану, який зазнав змін в результаті виконання ним обов'язку за боржника.

Суд вказав, що за вимогами чинного законодавства по кредитним зобов'язанням фізичної особи, кошти за позичальника може внести будь-яка особа, жодних обмежень щодо цього законом не встановлено. Позивач самостійно вніс кошти, не будучи вже фактично поручителем за недійсним у судовому порядку правочином, однак при нескасованому (в т.ч. за нововиявленими обставинами) рішенні суду. Тому, спосіб захисту позивачем вибрано невірно, оскільки він вправі вимагати у позичальника стягнення коштів, внесених банку як стягувачу, за виконане ним рішення суду.

Суд апеляційної інстанції з таким вирішенням спору не погодився, рішення суду в цій частині скасував та задовольнив вимогу про повернення коштів.

Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Апеляційний суд вказав, що такий підхід до захисту прав позивача не відповідає вимогам справедливості - на особу всупереч праву покладено обов`язок по неіснуючому зобов`язанню, по цьому ж неіснуючому зобов`язанню (про що державний виконавець знав) арештовано його майно, і він був змушений сплатити кошти, а тепер у рішенні суду позивачеві вказано, що він обрав не той спосіб захисту і йому знову потрібно звертатись до суду вже до решти боржників. Позивач був вимушений платити і обставиною, яка змусила його сплатити кошти був арешт його автомобіля. Позивач доводить свою непричетність до зобов`язання з 2011 року і, не зважаючи на рішення суду на його користь, не може відновити свої права (рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 05.07.2016 у справі № 344/1852/16-ц).

ВССУ залишив рішення суду апеляційної інстанції без змін та зазначив, що апеляційний суд дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів, оскільки сплата позивачем коштів у даному випадку не є ні визнанням свого боргу, ні виконанням зобов'язання, оскільки такого волевиявлення і обов`язку у позивача не було (ухвала ВСУ від 22.05.2017).

КОМЕНТАРІ  0 + Додати коментар
Юридична еліта України: проблема формування donum auctoris Юридична еліта України: проблема формування
Останнім часом активно опрацьовується питання формування і діяльності юридичної або ж правової еліти суспіль...
Трагедія однієї сім'ї Справа Трагедія однієї сім'ї
Кожна судова справа – це історія, історія окремих людей або й цілих сімей, історія про кохання та зраду, історія ...
Листопад 2017
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
30 31 1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21
21.11.2017 10:00:00 - Медіаправо 2017
22 23 24 25 26
27 28 29 30 1 2 3
ЗАХОДИ
10.11.2017 10:00:00 - Ukrainian Software Development Forum
21.11.2017 10:00:00 - Медіаправо 2017
Опитування
  • Що найбільш негативно впливає на рівень довіри до суду в Україні?

Використання будь-яких матеріалів, розміщених на порталі "Українське право", дозволяється за умови посилання на ukrainеpravo.com. При копіюванні матеріалів порталу "Українське право" для інтернет-видань обов'язковим є пряме та відкрите для пошукових систем гіперпосилання в першому абзаці на цитованну статтю або новину.
Яндекс.Метрика