Правова практикаСудова практика

Посилання в заяві про вжиття запобіжних заходів на можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення обґрунтування не є достатньою підставою для її задоволення

16.05.2017 / 15:05
1358
+A
-a

Посилання в заяві про вжиття запобіжних заходів на можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення обґрунтування не є достатньою підставою для її задоволення

ВГСУ залишив в силі постанову апеляційного господарського суду щодо скасування ухвали місцевого суду про накладення арешту на майно приватного підприємства.

Відповідно до статті 43-1 Господарського процесуального кодексу України особа, яка має підстави побоюватись, що подача потрібних для неї доказів стане згодом неможливою або утрудненою, а також підстави вважати, що її права порушені або існує реальна загроза їх порушення, має право звернутися до господарського суду з заявою про вжиття, передбачених статтею 43-2 цього Кодексу, запобіжних заходів до подання позову.

Статтею 43-2 ГПК України встановлено, що запобіжні заходи включають: 1) витребування доказів; 2) огляд приміщень, в яких відбуваються дії, пов'язані з порушенням прав; 3) накладення арешту на майно, що належить особі, щодо якої вжито запобіжні заходи, і знаходиться в неї або в інших осіб.

До господарського суду звернувся Банк із заявою про вжиття запобіжних заходів щодо приватного підприємства шляхом накладення арешту на майно.

Заявник посилався на порушення його прав приватним підприємством внаслідок невиконання ним зобов’язання за кредитним договором щодо повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами, комісії, плати за порушення грошового зобов’язання, інфляційних втрат, пені за прострочення повернення кредитних коштів, сплати процентів та комісії на загальну суму 13121243 грн. 43 коп.

Суд першої інстанції задовольнив заяву та вказав, що порушення прав Банку підтверджується кредитним договором з додатками, додатковими договорами до нього та розрахунком стягуваної суми заборгованості.

Апеляційний господарський суд скасував ухвалу місцевого суду та у задоволенні заяви про вжиття запобіжних заходів відмовив.

Суд апеляційної інстанції встановив, що відповідно до умов Кредитного договору кінцевим строком виконання зобов'язання з повернення кредитних коштів є 27.01.2017, отже заявником не обґрунтовано наявності у нього порушеного права станом на день звернення з відповідною заявою про вжиття запобіжних заходів 11.11.2016.

Суд зазначив, що крім розрахунку суми заборгованості за Кредитним договором матеріали справи не містять інших доказів (первинних документів), які б підтверджували дійсність вимоги заявника (щодо порушеного його права) та свідчили б про необхідність вжиття заходів забезпечення позову. Крім того, заявником не надано доказів того, що майно на яке він просить накласти арешт, може бути відчужено, тобто не обґрунтовано можливості настання реальної загрози порушення його прав.

ВГСУ погодився з рішенням апеляційного суду та зазначив, що згідно із п. 9 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.04.2007 № 01-8/251 «Про деякі питання практики вжиття запобіжних заходів» у вирішенні питання про вжиття запобіжних заходів господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх застосування з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника;
наявності зв'язку між конкретним видом запобіжних заходів і предметом відповідної позовної вимоги, яку заявник повинен подати у строк, встановлений частиною третьою статті 43-3 ГПК України;
імовірності настання обставин, зазначених у статті 43-1 ГПК України;
запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

Звертаючись із відповідною заявою, заявник з урахуванням вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, повинен навести обставини, якими обґрунтовується необхідність вжиття таких заходів, і які повинні узгоджуватися з приписами ст. 43-1 ГПК України, та подати відповідні докази на їх підтвердження, у тому числі докази наявності у нього відповідного права та терміновості вжиття запобіжних заходів.

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення заяви про вжиття запобіжних заходів (постанова ВГСУ від 11.05.2017 у справі № 925/1411/16).

КОМЕНТАРІ  0 + Додати коментар
Невідворотність покарання в українському праві donum auctoris Невідворотність покарання в українському праві
Право набуває здатності виконати соціальні функції внаслідок чималої кількості чинників, серед яких не другорядни...
Григорій Квітка-Основ’яненко: письменник, совісний суддя, голова палати карного суду Феміда Григорій Квітка-Основ’яненко: письменник, совісний суддя, голова палати карного суду
Військовослужбовець, послушник монастиря, актор, директор театру, повітовий предводитель дворянства, совісний суд...
Убивство в кар’єрі Справа Убивство в кар’єрі
100 років тому відомий італійський диктатор Беніто Муссоліні сказав: «Добре довіряти іншим, але не довіряти – зна...
Липень 2018
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
25 26 27 28 29 30 1
2 3 4 5 6 7 8
9 10 11 12 13 14 15
16 17 18
18.07.2018 09:00:00 - Digital Finance & Technology
19 20 21 22
23 24 25 26 27 28 29
30 31 1 2 3 4 5
ЗАХОДИ
18.07.2018 09:00:00 - Digital Finance & Technology
Опитування
  • Як ви оцінюєте нове процесуальне законодавство?

Використання будь-яких матеріалів, розміщених на порталі "Українське право", дозволяється за умови посилання на ukrainеpravo.com. При копіюванні матеріалів порталу "Українське право" для інтернет-видань обов'язковим є пряме та відкрите для пошукових систем гіперпосилання в першому абзаці на цитованну статтю або новину.
Яндекс.Метрика