Правова практикаСудова практика

Строк дії договору поруки, передбачений ЦК України, є преклюзивним та не може бути поновлений

03.01.2018 / 15:25
1809
+A
-a

Строк дії договору поруки, передбачений ЦК України, є преклюзивним та не може бути поновлений

Особа звернулась до суду з позовом про визнання договору поруки припиненим. У позові вказувала, що на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між нею та Банком було укладено договір поруки.

У серпні 2012 року Банк направив на її адресу вимогу про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, у зв'язку із чим було змінено строк виконання основного зобов'язання. А у жовтні 2013 Банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором. Оскільки позовна заява була подана після спливу шестимісячного строку від настання основного зобов'язання, позивач просила на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України визнати припиненим договір поруки.

Суд першої інстанції задовольнив позов. Суд встановив, що у договорі поруки не зазначено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки про його дію до повного виконання зобов'язань за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить частині першій статті 251 та частинні першій статті 252 ЦК України.

Тому суд дійшов висновку, що в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Суд зауважив, що строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки. А тому і право кредитора, і обов'язок поручителя по його закінченні припиняються. Відповідно й жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Апеляційний суд залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Банк не погодився з позицією судів та не визнавав наявності підстав для припинення договору поруки, а тому звернувся до ВССУ.

Банк вказував на те, що пред'явлена банком вимога до поручителя не змінювала строку виконання основного зобов'язання, а також на те, що наявні підстави для поновлення строку вимоги до поручителя у зв'язку із визнанням нею заборгованості.

ВССУ касаційну скаргу Банку відхилив.

ВССУ вказав, що пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання, а тому перебіг строку за вимогами банку про повернення кредиту та платежів за ним почався з наступного дня, зазначеного кредитором у вимозі про дострокове повернення кредиту як кінцевий строк виконання її умов (правова позиція ВСУ, викладена у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1707цс15).

ВССУ роз’яснив, що з огляду на преклюзивний характер строку поруки й зумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію забезпеченого порукою зобов'язання, застосовану в другому реченні ч. 4 ст. 559 ЦК України фразу «… якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя» слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя.

ВССУ вказав, що вимогу до поручителя про виконання ним зобов'язання за договором поруки слід пред'явити в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або з дня, встановленого кредитором для дострокового повернення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого ч. 2 ст. 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту одноразовим платежем). Такий правова позиція викладена у постанові ВСУ від 06.09.2017 року у справі № 6-623цс17.

Також необґрунтованими визнав ВССУ й доводи касаційної скарги щодо наявності підстав для поновлення строку вимоги до поручителя у зв'язку із визнанням нею заборгованості у поданій до Банку заяві у листопаді 2013 року, оскільки строк дії договору поруки, передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України, є преклюзивним та не може бути поновленим (ухвала ВССУ від 13.12.2017 у справі № 481/465/16-ц).

КОМЕНТАРІ  0 + Додати коментар
Ілюзія права donum auctoris Ілюзія права
Суспільство, не навчене праву, не має соціальних перспектив, а цивілізаціний поступ такого суспільства дорівнює с...
Як судді захистити своє право: у відповідь на мовчання Ради суддів суддя оголосив голодування Феміда Як судді захистити своє право: у відповідь на мовчання Ради суддів суддя оголосив голодування
Намагаючись привернути увагу до проблеми суддівської винагороди, з 3 січня 2018 року суддя Снегірьов розпочав без...
Трагедія однієї сім'ї Справа Трагедія однієї сім'ї
Кожна судова справа – це історія, історія окремих людей або й цілих сімей, історія про кохання та зраду, історія ...
Січень 2018
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29 30 31 1 2 3 4
ЗАХОДИ
Опитування
  • Що найбільш негативно впливає на рівень довіри до суду в Україні?

Використання будь-яких матеріалів, розміщених на порталі "Українське право", дозволяється за умови посилання на ukrainеpravo.com. При копіюванні матеріалів порталу "Українське право" для інтернет-видань обов'язковим є пряме та відкрите для пошукових систем гіперпосилання в першому абзаці на цитованну статтю або новину.
Яндекс.Метрика