Відкрити фірму в Польщі
Правова практикаСудова практика

ВАСУ вказав, як вирішувати спори у зв’язку з відмовою органу держреєстрації актів цивільного стану

26.10.2016 / 12:23
4523
+A
-a

ВАСУ вказав, як вирішувати спори у зв’язку з відмовою органу держреєстрації актів цивільного стану

Пленум Вищого адміністративного суду України у своїй постанові від 29 вересня 2016 року № 12 узагальнив практику вирішення адміністративними судами спорів, які виникають у зв’язку з відмовою органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Як зазначається у постанові, аналіз рішень судів першої та апеляційної інстанцій, Вищого адміністративного суду України, ухвалених із застосуванням положень Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 2747-IV, Закону України від 01.07.2010 №2398-VI «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» (зі змінами), Правил  внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 № 96/5 (зі змінами), інформації, наданої апеляційними адміністративними судами за результатами вивчення судової практики з цього питання, показав, що у правозастосовній діяльності судів є низка проблем.

Тому для забезпечення однакового застосування як положень матеріального права згідно із Законом «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затвердженими наказом Міністерства юстиції України, так і положень КАС України суди повинні враховувати таке.

З огляду на положення статей 1, 3, 17 КАС України з урахуванням того, що орган державної реєстрації актів цивільного стану є державним органом – суб’єктом владних повноважень, уповноваженим здійснювати державну реєстрацію актів цивільного стану, яка має публічно-правову природу, спір щодо відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису цивільного стану за заявою особи слід кваліфікувати як публічно-правовий спір, що належать до адміністративної юрисдикції.

Предметом спору щодо відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану, внести зміни до актового запису цивільного стану за заявою особи є власне рішення, дії чи бездіяльність відповідного органу, а не наявність в особи особистого немайнового права.

При розгляді справ, пов’язаних з відмовою органу державної реєстрації актів цивільного стану неприпустимим є вихід адміністративного суду за межі публічно-правових аспектів справи і встановлення юридичних фактів, що мають значення для внесення змін до актових записів цивільного стану. Суд не уповноважений встановлювати достовірність обставин, засвідчених поданими документами, чи іншим способом встановлювати юридичні факти; такі справи належать до цивільної юрисдикції і вирішуються, зокрема, у порядку окремого провадження. 

В аспекті предметної підсудності відповідно до частини другої статті 18 КАС України справи розглядуваної категорії підсудні окружним адміністративним судам. Розгляд таких справ із застосуванням альтернативної підсудності (місцевим загальним судом як адміністративним судом або окружним адміністративним судом), як це визначено частиною третьою статті 18 КАС України, суперечить правовій природі відповідача – державного органу, яким є орган державної реєстрації актів цивільного стану 

В аспекті територіальної підсудності до справ досліджуваної категорії слід застосовувати положення частини другої статті 19 КАС України, якою визначена альтернативна підсудність – за місцем проживання (перебування) позивача або за місцезнаходженням відповідача. При визначенні місцезнаходження відповідача слід брати до уваги, що належним відповідачем у справах досліджуваної категорії є орган державної реєстрації актів цивільного стану, уповноважений на розгляд відповідних заяв фізичних осіб частиною третьою статті 22 Закону «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та пунктом 2.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання. У переважній більшості випадків це орган державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання позивача. 

Належним позивачем у справах досліджуваної категорії є особа, наділена правом звернення до органу державної реєстрації актів цивільного стану із заявою щодо внесення виправлення чи зміни в актовий запис цивільного стану. Такі особи визначені частиною другою статті 22 Закону «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та пунктом 2.5 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання.

При визначенні належного позивача судам слід брати до уваги, що особа може звертатися щодо внесення змін в актовий запис, складений відносно цієї особи; при цьому самі зміни можуть стосуватися персональних даних іншої особи. Водночас особа, якій належать персональні дані, не може вимагати їх зміни в актових записах, складених відносно іншої особи, крім випадків, коли один із батьків, опікун чи піклувальник дитини, опікун недієздатної особи, представник органу опіки та піклування звертається з відповідною вимогою в інтересах та стосовно актового запису щодо особи, яка має право на подання такої заяви, однак внаслідок недієздатності (обмеженої, часткової чи неповної дієздатності) не може скористатися цим правом особисто.

Особливим є випадок звернення спадкоємця померлого щодо внесення змін в актовий запис цивільного стану померлого. Внесення змін до актових записів цивільного стану, які відображають певні особисті немайнові права особи, після смерті особи не можуть здійснюватися на захист прав померлої особи. Спадкоємець померлої особи, звертаючись щодо внесення таких змін стосовно померлого, має на меті захист свої власних прав, свобод та інтересів.

При розгляді справ про внесення змін до актових записів щодо персональних даних батьків позивача необхідно брати до уваги і власне ставлення цих інших осіб до таких змін. Особливо обережно слід ставитися у таких випадках до зміни персональних даних померлих осіб, власна воля яких щодо цих питань не може бути встановлена.

Законодавство не передбачає можливості виступати позивачем у таких справах юридичним особам. Водночас необхідне законодавче уточнення щодо можливості звернення з вимогою про внесення змін до актових записів щодо померлої особи юридичної особи, яка є спадкоємцем за заповітом. Судова практика засвідчує наявність неузгодженості положень законів «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»; окремі положення останнього вимагають надання юридичній особі права звернення до органів державної реєстрації актів цивільного стану. Законодавець повинен усунути зазначену неузгодженість двох законодавчих актів.

Особливу групу складають справи, пов’язані з оскарженням відмови органів державної реєстрації цивільного стану внести зміни до актових записів цивільного стану щодо встановлення або зміни національності особи, щодо якої здійснено запис, або її батьків.

Суди повинні враховувати, що чинним законодавством України не передбачено зазначення в актових записах цивільного стану та свідоцтвах про державну реєстрацію актів цивільного стану національності батьків дитини чи осіб, які вступають у шлюб. Тим самим забезпечується рівність усіх незалежно від національності чи етнічного походження, а також право особи вільно обирати та відновлювати національність. У зв’язку з цим варто визнати, що вимоги про встановлення (зміну) національності особи в актових записах цивільного стану не належать до юрисдикції адміністративних судів, а відповідні позовні заяви повинні повертатися позивачам без відкриття провадження у відповідних справах.

Необхідно звернути увагу судів на те, що не може братися до уваги постанова Пленуму Верховного Суду України від 07.07.1995 № 12 «Про практику розгляду судами справ про встановлення неправильності запису в актах громадянського стану» як така, що не відповідає чинному законодавству України.

Непідсудність адміністративним судам справ, пов’язаних із встановленням (зміною) національності особи, не виключає врахування при розгляді справ щодо спорів, пов’язаних з відмовою органів державної реєстрації актів цивільного стану у внесенні змін до актових записів цивільного стану, аргументів, пов’язаних з національними традиціями позивача, національна належність якого, заявлена ним, не оспорюється.

КОМЕНТАРІ  0 + Додати коментар
Право на суверенітет: набуття і втрата donum auctoris Право на суверенітет: набуття і втрата
Сильна держава має суверенітет, який забезпечує формування і реалізацію незалежної внутрішньої та зовнішньої полі...
Вересень 2017
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
28 29 30 31 1 2 3
4
04.09.2017 09:00:00 - Інноваційне право
5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20
20.09.2017 09:00:00 - II International Compliance Forum
21 22 23 24
25 26 27 28 29 30 1
ЗАХОДИ
04.09.2017 09:00:00 - Інноваційне право
06.09.2017 10:00:00 - IBA EuropeCaucasus-Asia Forum 2017
20.09.2017 09:00:00 - II International Compliance Forum
21.09.2017 09:00:00 - VІ Податковий форум
28.09.2017 14:00:00 - VІ Судовий форум АПУ
Опитування
  • Що найбільш негативно впливає на рівень довіри до суду в Україні?

Використання будь-яких матеріалів, розміщених на порталі "Українське право", дозволяється за умови посилання на ukrainеpravo.com. При копіюванні матеріалів порталу "Українське право" для інтернет-видань обов'язковим є пряме та відкрите для пошукових систем гіперпосилання в першому абзаці на цитованну статтю або новину.
Яндекс.Метрика