Правова практикаСудова практика

ВГСУ вказав, чи необхідно сплачувати авансовий внесок при повторному пред’явленні до виконання виконавчого документа, який перебував на виконанні до 05.10.2016

30.08.2017 / 14:16
2915
+A
-a

ВГСУ вказав, чи необхідно сплачувати авансовий внесок при повторному пред’явленні до виконання виконавчого документа, який перебував на виконанні до 05.10.2016

05.10.2016 набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII.

Вказаним Законом передбачено при пред’явленні виконавчого документа до виконання сплату стягувачем авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру та рішень про забезпечення позову - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Також Законом визначено категорії стягувачів, які звільняються від сплати авансового внеску.

Відповідно до пункту 8 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу у випадку ненадання ним підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов’язковим.

Товариство втретє звернулось до відділу ДВС із заявою про прийняття (повторно) до виконання наказу господарського суду про стягнення грошових коштів.

Попередньо виконавчий документ двічі повертався Товариству на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV (відсутність у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення).

Пред’являючи документ втретє, у період чинності нового Закону України «Про виконавче провадження», Товариство не сплатило авансовий внесок, у зв’язку з чим виконавчий документ було повернуто без прийняття до виконання.

Товариство не погодилось із діями ВДВС щодо повернення виконавчого документу та оскаржило їх до господарського суду.

Скаржник вважав, що виконавче провадження у цій справі не було завершене на час введення в дію Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 02.06.2016 № 1404-VIII, а тому державний виконавець безпідставно застосував до цих правовідносин положення Закону в цій редакції, а не редакцію Закону від 21.04.1999 № 606-XIV, яка не передбачала, що позивач при зверненні із заявою про прийняття наказу до виконання зобов'язаний був сплачувати авансовий внесок.

Відповідно до пунктів 6, 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження. Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні скарги Товариства. Суд зазначив, що під поняттям «завершення виконавчого провадження» слід розуміти винесення такої постанови органом державної виконавчої служби, якою припиняється можливість вчинення державним виконавцем виконавчих дій, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. При цьому, постанова про повернення виконавчого документа на підставі ст. 47 Закону «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 і є завершенням виконавчого провадження.

У період з вересня 2016 року по листопад 2016 року рішення не виконувалося відділом ДВС (не перебувало на виконанні у відділі ДВС, відкритого виконавчого провадження у відділі ДВС не було, виконавчі дії за ним не здійснювались, попереднє виконавче провадження було завершене).

Крім того, суд звернув увагу, що згідно з частиною 2 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» сплата авансового внеску є обов’язковою при кожному пред’явленні виконавчого документа до виконання, а не лише за умови пред'явлення виконавчого документа до виконання вперше, як стверджував скаржник.

З ухвалою місцевого господарського суду погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій.

ВГСУ зазначив, що оскільки поняття «завершення виконавчого провадження» не визначено в Законі України «Про виконавче провадження» ні в редакції від 21.04.1999 № 606-XIV, ні від 02.06.2016 № 1404-VIII, суди попередніх інстанцій, здійснивши аналіз вказаного Закону (в обох редакціях), прийшли до правильного висновку, що завершенням виконавчого провадження є такі дії державного виконавця (винесення органом ДВС відповідної постанови) якими припиняється можливість вчинення ним дій у даному виконавчому провадженні (постанова від 23.08.2017 у справі № 914/1220/14).

КОМЕНТАРІ  0 + Додати коментар
Юридична еліта України: проблема формування donum auctoris Юридична еліта України: проблема формування
Останнім часом активно опрацьовується питання формування і діяльності юридичної або ж правової еліти суспіль...
Трагедія однієї сім'ї Справа Трагедія однієї сім'ї
Кожна судова справа – це історія, історія окремих людей або й цілих сімей, історія про кохання та зраду, історія ...
Листопад 2017
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
30 31 1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21
21.11.2017 10:00:00 - Медіаправо 2017
22 23 24 25 26
27 28 29 30 1 2 3
ЗАХОДИ
10.11.2017 10:00:00 - Ukrainian Software Development Forum
21.11.2017 10:00:00 - Медіаправо 2017
Опитування
  • Що найбільш негативно впливає на рівень довіри до суду в Україні?

Використання будь-яких матеріалів, розміщених на порталі "Українське право", дозволяється за умови посилання на ukrainеpravo.com. При копіюванні матеріалів порталу "Українське право" для інтернет-видань обов'язковим є пряме та відкрите для пошукових систем гіперпосилання в першому абзаці на цитованну статтю або новину.
Яндекс.Метрика