Правова практикаСудова практика

Відділ державної виконавчої служби не несе відповідальності перед стягувачем за прострочення грошового зобов’язання боржником відповідно до статті 625 ЦК України

20.12.2016 / 16:00
2001
+A
-a

Відділ державної виконавчої служби не несе відповідальності перед стягувачем за прострочення грошового зобов’язання боржником відповідно до статті 625 ЦК України

Господарськими судами відмовлено у задоволенні позову Товариства до відділу державної виконавчої служби про стягнення коштів у зв’язку з невиконанням рішення господарського суду.

Свої вимоги до відділу державної виконавчої служби Товариство обґрунтовувало тим, що зазнало майнових втрат у зв’язку з неналежним, несвоєчасним, безпідставним та протиправним невиконанням рішення господарського суду відділом державної виконавчої служби. 

На підтвердження посилань про протиправність невиконання рішення суду Товариством надано копію ухвали господарського суду про визнання незаконною бездіяльності відділу ДВС щодо виконання наказу господарського суду.

Товариство нарахувало 3% річних та інфляційні витрати на загальний розмір грошових коштів (основний борг, пеня, штраф, проценти за користування чужими грошовими коштами, судовий збір), які підлягали стягненню з боржника відповідно до наказу господарського суду, в рахунок відшкодування збитків, які спричинені відділом ДВС позивачу неналежним і несвоєчасним виконанням судового рішення.

Господарські суди не погодились з позицією Товариства та відмовили у задоволенні позовних вимог.

Статтею 11 Закону України «Про державну виконавчу службу» (чинного на час виникнення правовідносин) передбачено, що шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

Відповідно до статті 87 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-XIV збитки, завдані державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом.

Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено обов’язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов’язання, сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання та є формою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання. Відшкодування майнової шкоди є позадоговірною відповідальністю.

Відмовляючи у позові Товариства, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли висновку, що правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі, пов'язані з примусовим виконанням судового рішення, де державна виконавча служба виступає інструментом примусового стягнення коштів за виконавчими документами, а не боржником у грошовому зобов'язанні, та є відповідальною за свої дії чи бездіяльність у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 3 % річних та інфляційні втрати за своєю правовою природою є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, боржником у даному зобов'язанні є приватне підприємство, з якого і можуть бути стягнуті відповідні суми, а не виконавча служба. Також судами зазначено, що позивачем не доведено наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, що є необхідним для відшкодування збитків (шкоди).

Залишаючи в силі судові рішення попередніх інстанцій, Вищий господарський суд України зазначив, що позивачем помилково ототожнюється сам факт можливості відшкодування збитків, завданих державним виконавцем юридичним особам під час здійснення виконавчого провадження, (деліктної відповідальності) з наявністю у виконавчої служби обов'язку виконати грошове зобов'язання боржника перед стягувачем (постанова від 13.12.2016 № 916/1405/16).

КОМЕНТАРІ  0 + Додати коментар
Право на суверенітет: набуття і втрата donum auctoris Право на суверенітет: набуття і втрата
Сильна держава має суверенітет, який забезпечує формування і реалізацію незалежної внутрішньої та зовнішньої полі...
Вересень 2017
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
28 29 30 31 1 2 3
4
04.09.2017 09:00:00 - Інноваційне право
5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20
20.09.2017 09:00:00 - II International Compliance Forum
21 22 23 24
25 26 27 28 29 30 1
ЗАХОДИ
04.09.2017 09:00:00 - Інноваційне право
06.09.2017 10:00:00 - IBA EuropeCaucasus-Asia Forum 2017
20.09.2017 09:00:00 - II International Compliance Forum
21.09.2017 09:00:00 - VІ Податковий форум
Опитування
  • Що найбільш негативно впливає на рівень довіри до суду в Україні?

Використання будь-яких матеріалів, розміщених на порталі "Українське право", дозволяється за умови посилання на ukrainеpravo.com. При копіюванні матеріалів порталу "Українське право" для інтернет-видань обов'язковим є пряме та відкрите для пошукових систем гіперпосилання в першому абзаці на цитованну статтю або новину.
Яндекс.Метрика