ВиданняЕсе з права ІТ

Комп’ютерні програми та їх правова охорона

09.01.2018 / 15:00
196
+A
-a

Комп’ютерні програми та їх правова охорона

Програми – як секс: краще, коли безкоштовно
Лінус Торвальдс – архітектор та засновник ОС «Linux».

В умовах ринкових відносин та стрімкого зростання вартості об’єктів інтелектуальної власності, здобутки діяльності суспільства, що пов’язані зі створенням об’єктів в цій сфері, перетворює останні в досить цінні інвестиції та потенційний засіб отримання прибутку. Як наслідок, в даний час досить стрімко як на національному так і на міжнародному рівнях відбувається процес розвитку права інтелектуальної власності. Один з основних аспектів такого розвитку пов'язаний з охороною та захистом прав на «інтелектуальні об’єкти».

Варто відзначити, що особливе місце серед таких об’єктів займає комп’ютерна програма, яка в еру інформаційних технологій є одним із головних стратегічних ресурсів як держави в цілому так і окремих осіб.

Швидке поширення комп’ютерних програм та програмного забезпечення, а також стрімке оновлення технологій їх створення, збільшили не тільки сферу застосування описуваного об’єкта права інтелектуальної власності, але і надали йому нових особливих ознак.

Вказане вище лише підкріплює необхідність аналізу, характеристики та наданню пропозицій щодо перегляду існуючої концепції правової охорони комп’ютерної програми, а існуюча судова практика, пов’язана з вирішенням спорів та притягненням до відповідальності осіб у зв’язку з порушенням прав на описуваний об’єкт власності, вказує на доцільність перегляду ключових принципів правової охорони комп’ютерних програм.

Статтею 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» закріплено визначення комп’ютерної програми, відповідно до якого остання – це набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів чи у будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування комп’ютером, які приводять його у дію для досягнення певної мети або результату.

Варто зазначити, що дана дефініція комп’ютерної програми є доволі складною, адже містить у собі багато технічних характеристик, які є не повною мірою зрозумілими не лише для звичайної людини, але й для суду, що розглядає спір. У зв’язку з цим деякі науковці доводять необхідність проведення детального тлумачення поняття комп’ютерної програми та подібних до неї об’єктів сфери програмування у спеціалізованих Державних стандартах (ДСТУ).

Якщо порівнювати ситуацію з правовою охороною комп’ютерних програм в Європейському Союзі, варто вказати, що даний об’єкт, відповідно до Директиви Європейського Парламенту від 23.04.2009 р. № 2009/24/ЄС, яка не ратифікована Україною, має захищатись саме авторським правом як літературний твір.

Згідно даної Директиви, захист застосовується до будь-якої форми вираження комп’ютерної програми, за винятком ідей та принципів, що лежать в основі будь-якого з елементів програми, включаючи її інтерфейси. Єдиним критерієм визначення прийнятності програми для захисту є її оригінальність у значенні, що це власне інтелектуальне творіння автора.

Хоча вітчизняне законодавство і визначає комп’ютерну програму як об’єкт авторського права, дискусії з приводу необхідності законодавчого закріплення нового, більш наповненого визначення поняття «комп’ютерна програма» а також віднесення програми до об’єкта промислової власності не вщухають й досі.

Обговорення, що виникають з приводу обрання оптимальної моделі охорони прав на комп’ютерні програми та програмне забезпечення виникають зокрема і у зв’язку з великою кількістю судових спорів, пов’язаних з захистом порушених прав на описуваний об’єкт.

Комп’ютерні програми є тим об’єктом інтелектуальної власності, який зазнає найбільшого впливу від правопорушень, що обумовлено суттєвою різницею між витратами ресурсів на створення комп’ютерних програм та витратами на їх незаконне копіювання та розповсюдження.

Статтею 51 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачено, що захист особистих немайнових і майнових прав суб’єктів авторського права і суміжних прав здійснюється в порядку, встановленому адміністративним, цивільним і кримінальним законодавством.

При цьому варто вказати, що громадяни України також можуть звертатись за захистом порушених прав у сфері інтелектуальної власності до Європейського суду з прав людини. Підтвердженням цьому є рішення даного суду по справам A.D. v. the Netherlands від 11.01.1994 року та Melnychuk v. Ukraine від 05.07.2005 року, відповідно до яких останній дійшов висновку, що інтелектуальна власність захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Повертаючись до вітчизняної правової системи, доцільно навести приклади та проаналізувати окремі судові справи у кожному із порядків захисту.

Кримінальний процес

Адміністративний процес

Цивільний процес

Вищий спеціалізований суд України            Ухвала від 12.02.2013 р.  Справа: 5-86км13

Вищий адміністративний суд України                         Ухвала від 14.04.2015 р. Справа: К/800/35353/14

Вищий спеціалізований суд України           Ухвала від 22.01.2015 р.  Справа: 6-40849св14

Верховний Суд України

Узагальнення застосування судами законодавства у справах про адміністративні правопорушення у сфері інтелектуальної власності від 01.01.2006 р.

Апеляційний суд м. Києва

Рішення від 16.09.2015 Справа: 752/9813/13-ц

Комп’ютерна програма і кримінальна відповідальність

 

Ряд порушень прав інтелектуальної власності стосуються підробки або контрабанди комп’ютерних програм, що є злочином. Статтею 176 Кримінального кодексу України передбачено санкції до осіб, що порушили авторське право, в результаті чого заподіяний збиток, розмір якого перевищує у 100 і більше разів неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Склад цього злочину сформульовано як матеріальний. Злочин вважається закінченим з моменту настання матеріальної шкоди у значному розмірі.

При цьому в судовій практиці при розгляді кримінальних справ наявні судові рішення, в яких суд звертає увагу на необхідність встановлення права власності на комп’ютерну програму.

Так, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 12.02.2013 р. по справі 5-86км13, задовольняючи частково касаційну скаргу засудженого за ч. 1 ст. 176 Кримінального кодексу України, зазначив, що в матеріалах справи відсутні документи, що підтверджують право власності на комп’ютерну програму компанії Adobe Systems.

Суд касаційної інстанції вказав, що серед доказів, які містяться в судовій справі, відсутні документи на підтвердження того, що компанія цивільний позивач є офіційним дистриб’ютором корпорації Adobe Systems inc. в Україні.

Відповідальність за порушення прав на комп’ютерну програму у разі вчинення адміністративного правопорушення

Кодексом України про адміністративні правопорушення, зокрема статтею 512 передбачено, що незаконне використання, серед іншого, комп’ютерної програми карається штрафом від 10 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією незаконно виготовлених програм.

Верховний Суд України в Узагальненні застосування судами законодавства у справах про адміністративні правопорушення у сфері інтелектуальної власності від 01.01.2006 р. також звертає увагу на необхідності зазначення при складанні протоколу про адміністративне правопорушення інформації щодо того, кому належить право інтелектуальної власності на комп’ютерну програму, що неправомірно використовувалися.

Комп’ютерна програма в спорах з податковою

Питання авторства на комп’ютерну програму, як не дивно, виникають також при розгляді податкових спорів.

Так, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 14.04.2015 р. по справі К/800/35353/14 за позовом ТОВ «ВО «Кременчуцький автоскладальний завод» зазначив, що позивачем неправомірно до включено до податкового кредиту суму у розмірі 19 140 000 грн. за рахунок придбання прав на комп’ютерні програми.

Суд касаційної інстанції вказав, що твердження податкового органу про завищення сум податкового кредиту є вірним з огляду на те, що реальна вартість програм становить приблизно 15 000 грн. та 17 000 грн. відповідно.

Задовольняючи касаційну скаргу відповідача суд керувався висновком суб’єкта оціночної діяльності а також поясненнями авторів програм, відповідно до яких, придбані комп’ютерні програми є складовими частинами дипломних проектів студентів НТУ «Київський політехнічний інститут», реальна вартість яких становить 15 та 17 тисяч гривень.

Цивільна відповідальність за порушення авторського права на комп’ютерну програму

Стаття 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» містить перелік прав, які може реалізувати потерпіла сторона внаслідок порушення його майнових і немайнових прав в рамках притягнення до цивільної відповідальності.

Поряд з цим, одним з актуальних питань, що виникають в цивільному процесі при захисті прав є питання доведення авторства на комп’ютерну програму.

Яскравим прикладом такого спору є справа 6-40849св14 за позовом до компанії ТОВ «Ліра Софт» та Державної служби інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України про визнання співавторства та припинення дій, що порушують авторське право.

Позивачі по справі мотивували свою заяву тим, що вони є співавторами комп’ютерної програми, оскільки саме в них в наявності є вихідні коди модулів програми, права на яку є предметом розгляду по справі.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 22.01.2015 р. залишаючи без змін рішення судів першої та апеляційної інстанції виходив з того, що програмні модулі програм, створених позивачами раніше, не мають ознак комп’ютерної програми та використання їх в програмі, права на яку оскаржуються.

В даній ситуації суд керувався по-перше, висновком комісійної судової експертизи, а по-друге тим, що позивачі не надали жодного доказу, який би свідчив, що саме вони є суб’єктами авторського права незважаючи на презумпцію авторства.

Судова практика в цивільних спорах також свідчить про те, що комп’ютерну програму розглядають не тільки як об’єкт авторського права, але і як винахід.

У справі 752/9813/13-ц за позовом винахідників до Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій і систем НАН та МОН України про стягнення винагороди Апеляційний суд міста Києва у своєму рішенні від 16.09.2015 р. по суті вказав, що комп’ютерна програма являла собою службовий винахід, суть якого полягала у способі комп'ютерної ідентифікації особи за зображенням її обличчя.

Відтак комп’ютерна програма може виступати складовою частиною винаходу.

Проаналізувавши зазначені судові рішення можна зробити певний висновок, що спори щодо комп’ютерних програм найчастіше виникають з приводу визначення автора чи власника даного об’єкта.

В той же час, розгляд програми для комп’ютера як об’єкта промислової власності а також враховуючи існуючі дискусії з приводу місця комп’ютерної програми серед груп об’єктів інтелектуальної власності, доцільним буде проаналізувати способи охорони програми як об’єкта авторського права, об’єкта промислової власності а також можливість охорони даного об’єкту як торговельної марки.

Охорона комп’ютерної програми авторським правом

Комп’ютерна програма охороняється в нашій державі авторським правом як літературний твір.

При цьому авторське право на комп’ютерну програму виникає в момент його створення і не потребує обов’язкової реєстрації.

Зазначені вище рішення судів свідчать, що в даний час, однієї «презумпції авторства» на комп’ютерну програму недостатньо, а тому враховуючи можливі порушення авторських прав в майбутньому, творці комп’ютерних програм вважають за краще реєструвати свої права в Реєстрі, оскільки це має ряд переваг.

По-перше, автори комп’ютерних програм, які зареєстрували об’єкт перебувають у виграшному становищі у разі виникнення непередбачуваних ситуацій. По суті, свідоцтво про реєстрацію авторських прав є надійним аргументом у суперечці за право володіння програмним продуктом.

По-друге, наявність свідоцтва дозволяє вільно розпоряджатися своїми правами на програму та делегувати їх третім особам.

По-третє, на сьогодні реєстрація авторських прав в нашій державі є одним з найдешевших і в той же час швидких способів захистити свої права.

В той же час не секрет, що велика кількість авторів комп’ютерних програм не звертаються до Державної служби інтелектуальної власності України із заявою про отримання свідоцтва.

З однієї сторони це є абсолютно вірним з огляду на наявність «презумпції авторства», проте з огляду на велику кількість порушень авторських прав на комп’ютерні програми, доцільно погодитись з думкую Селіванова М.В., який рекомендує для того, щоб хоч якось захистити в майбутньому права на об’єкт, варто запрограмувати та записати ім’я автора (або авторів) програми у вихідному коді, в аудіовізуальних зображеннях, породжуваних комп’ютерною програмою а також на упаковці носіїв екземпляра програми.

Комп’ютерні програми та патенти на них

Слід вказати, що незважаючи на очевидні плюси реєстрації описуваного об’єкту авторським правом, ним охороняється лише форма об’єктів і втілення ідей, але не сутність об’єктів і не самі ідеї. Норми авторського права можуть бути застосовані лише для охорони від загального відтворення програми а також від копіювання комп’ютерного коду.

Перевага патентної охорони для комп’ютерних програм полягає у можливості захистити певний алгоритм, втілений у комп’ютерній програмі, від використання його іншими особами без дозволу.

В даний час виключається віднесення програмних продуктів до винаходів, і як наслідок можливість їх патентування, проте для того щоб все ж таки отримати патент, варто подати заявку на реєстрацію алгоритму програми в якості вирішення конкретного завдання. Алгоритм, його суть і етапи записуються у зрозумілій словесній формі, після чого підкріплюються діаграмами та блок-схемами. Після проходження алгоритму на патентоспроможність подається заявка на отримання патенту на винахід.

Дана процедура хоча і є доволі трудомісткою, проте найкраще підходить для того, аби захистити комп’ютерну програму.

Охорона назви програми

Реєстрація назв програм і сайтів, як торговельних марок у Державному департаменті інтелектуальної власності може стати дієвим механізмом уникнення повного або ж часткового копіювання вже існуючого якісного продукту у вигляді комп’ютерної програми.

Така реєстрація дозволяє надійно захистити назви програм, баз даних і сайтів від крадіжки а також отримувати прибуток від використання третіми особами, а власник зареєстрованої торговельної марки може вимагати відшкодування збитку від незаконного використання його торговельної марки а також забороняти використання своєї торгової марки.

Проаналізувавши способи забезпечення охорони прав на комп’ютерну програму, можна зробити висновок, що незважаючи на законодавче закріплення комп’ютерної програми як об’єкта авторського права, все ж таки додатково варто використовувати і «непрямі» методи реєстрації комп’ютерної програми.

Найкращим варіантом охорони для нової комп’ютерної програми стане «пакетна реєстрація» останньої за принципом «Парасольки». Даний метод використовується у США і дозволяє відразу зі створенням нового об’єкту – комп’ютерної програми максимально забезпечити охорону прав інтелектуальної власності на останню, отримавши на неї свідоцтво, патент та свідоцтво на знак для товарів і послуг для назви.

Таким чином підсумовуючи вищевказане, можна зробити висновок, що незважаючи на законодавчо закріплену форму охорони комп’ютерної програми як об’єкта авторського права, засновник програми вільний у виборі способу охорони прав на останню. При цьому, враховуючи шалені темпи розвитку комп’ютерних технологій, та беручи до уваги латинський вираз «Tempore quaedam magna fiunt, non summa» слід пам’ятати, що не так важливий результат як його своєчасність. 

Пасько Т.Г.
аспірант 1 року навчання
Сумського державного університету

*матеріал розміщено в авторській редакції та в рамках співпраці ІА "Українське право"  та ГО "Європейська Асоціація Студентів Права Львів"

КОМЕНТАРІ  0 + Додати коментар
Ілюзія права donum auctoris Ілюзія права
Суспільство, не навчене праву, не має соціальних перспектив, а цивілізаціний поступ такого суспільства дорівнює с...
Як судді захистити своє право: у відповідь на мовчання Ради суддів суддя оголосив голодування Феміда Як судді захистити своє право: у відповідь на мовчання Ради суддів суддя оголосив голодування
Намагаючись привернути увагу до проблеми суддівської винагороди, з 3 січня 2018 року суддя Снегірьов розпочав без...
Трагедія однієї сім'ї Справа Трагедія однієї сім'ї
Кожна судова справа – це історія, історія окремих людей або й цілих сімей, історія про кохання та зраду, історія ...
Січень 2018
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29 30 31 1 2 3 4
Опитування
  • Що найбільш негативно впливає на рівень довіри до суду в Україні?

Використання будь-яких матеріалів, розміщених на порталі "Українське право", дозволяється за умови посилання на ukrainеpravo.com. При копіюванні матеріалів порталу "Українське право" для інтернет-видань обов'язковим є пряме та відкрите для пошукових систем гіперпосилання в першому абзаці на цитованну статтю або новину.
Яндекс.Метрика