ПРАВО В ОСОБАХ
Чубинський Павло Платонович 16.04.2018

Чубинський Павло Платонович

Юридична освіта та юридична професія були популярні в усі часи. Віддати свою дитину у навчальний заклад вивчати право, іноді всупереч її бажанням, завжди вважалося престижним. Часто людина сама йшла освоювати юриспруденцію та згодом ставало зрозуміло, що професія юриста не єдине, що приваблює, і можна суміщати юридичну та іншу вподобану діяльність. Таким був і автор слів Гімну України «Ще не вмерла Україна» Чубинський Павло.

Практично півтора сторіччя жили ці слова у серцях українців, щоби врешті-решт стати офіційним Гімном нашої незалежної держави. А чи багато з нас знають, ким був насправді для України Павло Чубинський - «скромний чиновник міністерства транспорту», як стверджують видані вже за часів незалежності енциклопедичні довідники, повертаючи із забуття надовго викреслене із історії ім’я. Хто ж такий цей поет, слова якого взято за символ всього українського народу?

Народився 27 січня 1839 року у селі Нова Олександрівка (тепер Чубинське) Полтавської губернії у небагатій дворянській сім'ї. Навчався в Переяславському повітовому училищі, згодом у 2-й Київській гімназії, а потім - у Петербурзі. Закінчив Другу Київську гімназію, а також навчався у Петербурзькому університеті на юридичному факультеті. У студентські роки брав участь у діяльності петербурзької української громади. Був автором журналу «Основа», де познайомився з Т. Шевченком, М. Костомаровим. Після мітингу проти розправи над учасниками варшавської маніфестації Чубинського виключають з університету і він деякий час живе на Чернігівщині, в селі Ропша. 1861 року захищає в Петербурзі дисертацію «Нариси народних юридичних звичаїв і понять з цивільного права Малоросії» й одержує вчений ступінь кандидата правознавства. Після закінчення університету Чубинський повернувся в Україну. Як юрист вважав за обов’язок допомагати селянам, які тоді звільнились від кріпацтва і мали багато клопотів із власністю на землю. Власне, за таку українську народницьку пропаганду з 1862 по 1869 рр. Чубинський відбував заслання в Архангельській губернії. Причому відправленому в заслання не повідомлять не лише, за що його покарано, а й навіть на який термін!

На хуторі під Борисполем, де проживала родина Чубинських, жандарми влаштують нічний обшук, в якому лише в ролі понятих братиме участь понад 40 осіб. Однак нічого крамольного так і не буде знайдено, а результатом звернення згорьованого батька на «височайше ім’я» стане лише відповідь ІІІ жандармського відділення з переліком «провин» Павла Чубинського. Це, по-перше, «посещение могилы Шевченко»; по-друге, «пение возмутительных песен»; по-третє, «напивость водкою» і, по-четверте, «ношение малорусского костюма».

Даремно Павло Чубинський у своїх численних зверненнях до владних структур доводитиме, що немає нічого «злочинного у відвідинах могили нашого дорогого поета», нагадуючи вже як юрист: «що не заборонено - те дозволено і ergo - карати за це не можна». Стосовно ж горілки, то він не має «до неї прив’язаності». А якби навіть напивався, то «в цьому немає злочину, особливо державного». Та й «простонародний костюм не був заборонений, то яка ж у тому провина?». Слабка людина опустила б руки, а Павло Чубинський навпаки береться до праці. Почавши зі скромної посади судового слідчого у м. Пенега, він вже невдовзі стає секретарем Архангельського губернського статистичного комітету, паралельно з цим працюючи на посадах редактора «Губернских ведомостей», молодшого, а згодом старшого чиновника з особливих доручень при губернаторові краю.

За свідченням сучасників, великою мірою завдяки чесності і порядності П. Чубинського «в час перебування його в Архангельській губернії хабарництво і сваволя якщо й не зовсім зникли, то дуже боялися виходити на світ Божий». А завдяки славі «газетного кореспондента» навіть статті без підпису, в яких діставалось «на горіхи» недолугим і жадібним чиновникам, почали приписувати П. Чубинському, що, як і в Україні, не пішло на користь його стосункам з місцевим жандармським начальством, яке в будь-якій критиці вбачало «замах на устої влади». Відтак заслання могло б стати довічним, якби не винятковий талант П. Чубинського як дослідника.

Після заслання він очолив етнографічну експедицію Російського географічного товариства у Південно-Західний край. За цю роботу Міжнародний етнографічний конгрес у Парижі нагородив Павла Платоновича золотою медаллю.

За словами академіка Л. Берга, експедиція, очолювана Павлом Чубинським у Південно-Західний край, була найвидатнішим явищем в історії тогочасної етнографії. Вже в наш час академік Олександр Білецький писав, що видання етнографічних та фольклорних праць П. Чубинського було надзвичайним фактором у галузі збирання пам’яток. Вражає обсяг і глибина дослідницької праці експедиції, як вражають і ті незліченні скарби народної культури, зібрані в семи томах (дев’яти книгах) «Праць етнографічно-статистичної експедиції в Західно-Руський край», які вийшли в Петербурзі у 1872—1879 роках. Домогтися від уряду, який вважав, що українського народу, української мови немає й ніколи не було, а є лише південна окраїна Російської імперії і зіпсоване польськими впливами «малороссийское наречие», було вельми складно, а вже здійснити таку широкомасштабну експедицію — й поготів.

«Я старався збирати матеріали ще й тому, — писав Чубинський у передмові до першого тому «Праць», — що численні пам’ятки народної творчості вимирають, народ їх забуває. Якби М. Максимович та інші збирачі матеріалів не записали історичних дум і пісень, то багато з них було б назавжди втрачено. Те ж могло б статися з багатьма обрядами, повір’ями, казками, легендами й навіть звичаями; тому й пропускати якусь рису народної творчості чи народного побуту я вважав непрощенним». Чубинський записав майже чотири тисячі обрядових пісень, триста казок, у шістдесяти місцевостях зафіксував і опрацював говірки, звичаї, повір’я, прикмети.

Треба зауважити, що з книг волосних та земських судів, староств та управ він вибрав тисячі справ, випадків та ухвал, які б вияскравлювали характерні типи взаємовідносин між людьми, виявляли залишки стародавніх звичаїв, повір’їв, звичаєвого права, дохристиянських вірувань українського народу, їх залишки й органічне поєднання староукраїнської, дохристиянської та християнської культур. Він скрізь фіксував рід та характер занять населення, відмінності в обробітку грунту, народні прикмети, за якими регламентується сільськогосподарське життя селянина. Особливу увагу вченого привертали головні події людського життя: народження, одруження, проводи в рекрути, смерть людини - і Чубинський на багатьох яскравих прикладах показав велику естетичну наснаженість і гуманістичну значущість обрядових дійств під час цих подій. Завдяки експедиції Чубинського збереглися матеріали про стан торгівлі в різних місцевостях, бджолярства, тютюнництва, виноробства, шовківництва, броварства

Експедиція Чубинського набула розголосу, й до неї прилучилося багато ентузіастів, які надавали їй свої матеріали. Так, О. Кістяківський надав цінні записи з ухвал волосних судів і додав історичний нарис цієї інституції, В. Антонович зробив виписки з судових процесів минулого століття про відьомство та чаклунство, В. Симиренко зібрав рідкісні фотографії народних типів з різних регіонів України, архітектури та улаштування житла.

Упродовж 1861—1862 років пише статті для «Основи». Зокрема, заслуговує уваги така його стаття «Значення могорича у договорі, господарські товариства, найм робітників», де ще в той час він обґрунтував поняття могорича як певного правового звичаю: «На ярмарочній площі красується від 5 до 7 виставок, тобто тимчасових шинків, які мають нотаріальне значення, тому що рогатий скот, коні, колеса, одяг не можуть бути продані без могорича. Річ з тої хвилини вважається проданою, договір святим та непорушним, коли випили могорич». Зокрема, також згадує ситуацію з його знайомим, пов’язану з побудовою сараю, а саме найнявши для цього майстра поїхав по справах служби, коли повернувся робота не була зроблена. На зауваження стосовно бездіяльності майстер заперечив, що не вважає це порушенням домовленостей, тому що могорича ще не пив.

Як бачимо, у той час могорич виконував певну нотаріальну функцію, що і обгрунтовував автор у статті. На даний час теоретично і зараз може бути застосований у судовій практиці як звичай, якщо обґрунтувати, що сторона ним керувалася.

Окрім "Основи", Павло Чубинський співпрацює з «Черниговским листком», де публікує матеріал «Декілька слів про значення казок, прислів'їв та пісень для криміналіста», де також обґрунтовує юридичне значення звичаїв, народної творчості, зокрема прислів’їв, та наголошує на тому, що розглядати юридичне прислів’я тільки як словесну оболонку свідчить про її недооцінювання . «Багато прислів’їв - це вироки древніх народних судів, постанов общин. Це скрижалі, які вціліли на протязі віків, в яких народ написав свою політичну діяльність; це залишки сільської автономії. Прислів’я і тепер визначають багато юридичних відносин, які існують в народі, за їх допомогою і тепер вирішуються спори. Нехтувати прислів’ями означає нехтувати неписаними законами, в сфері яких здійснюються відносини між міліонами людей». Співпрацював Чубинський і з «Киевскими губернскими ведомостями», в яких побачила світ його «Програма для вивчення народних юридичних звичаїв у Малоросії» (1862).

У цей час намагається відкрити безкоштовну сільську школу в Борисполі, але не добився дозволу влади.

У 1879 р. Чубинський тяжко захворів, його розбив параліч, і він до кінця життя був прикутий до ліжка.

Діти: Олександра — оперна співачка, Михайло — професор-криміналіст, Федір — ветеринар і Павло — інженер, той, що збудував залізничну платформу Чубинський. Правнук Чубинського Володимир — поет і композитор, був переслідуваний за радянських часів, учинив самогубство. Павло Чубинський помер 26 січня 1884 року та похований на Книшовому кладовищі у Борисполі. Про це мало хто знає.

Вже пройшов той час, коли ми забували свою історію. Павло Чубинський – особистість з великої букви, пам’ять про нього повинна жити у свідомості кожного українця. 

Зеновія Суховерська


Невідворотність покарання в українському праві donum auctoris Невідворотність покарання в українському праві
Право набуває здатності виконати соціальні функції внаслідок чималої кількості чинників, серед яких не другорядни...
Григорій Квітка-Основ’яненко: письменник, совісний суддя, голова палати карного суду Феміда Григорій Квітка-Основ’яненко: письменник, совісний суддя, голова палати карного суду
Військовослужбовець, послушник монастиря, актор, директор театру, повітовий предводитель дворянства, совісний суд...
Чотири протилежні версії, які доказують і спростовують шахрайство Справа Чотири протилежні версії, які доказують і спростовують шахрайство
Щоб відвернути підозру від себе чи приховати докази та факти, люди вибудовують плани та вигадують справжні історі...
Червень 2018
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
28 29 30 31 1
01.06.2018 09:00:00 - Prozorri закупівлі
2 3
4 5 6 7
07.06.2018 15:00:00 - Екскурсія до СІЗО
8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30 1
ЗАХОДИ
01.06.2018 09:00:00 - Prozorri закупівлі
07.06.2018 15:00:00 - Екскурсія до СІЗО
Опитування
  • Як ви оцінюєте нове процесуальне законодавство?

Використання будь-яких матеріалів, розміщених на порталі "Українське право", дозволяється за умови посилання на ukrainеpravo.com. При копіюванні матеріалів порталу "Українське право" для інтернет-видань обов'язковим є пряме та відкрите для пошукових систем гіперпосилання в першому абзаці на цитованну статтю або новину.
Яндекс.Метрика