ПРАВО В ОСОБАХ
Задорожній Олександр Вікторович 15.09.2017

Задорожній Олександр Вікторович

Задорожній Олександр Вікторович – український правознавець, державний та громадський діяч, д.ю.н, професор, член-кореспондент Національної академії правових наук України, заслужений юрист України, відомий фахівець в галузі історії та теорії міжнародного права, а також міжнародно-правових аспектів україно-російських відносин.

Олександр Вікторович Задорожній народився 26 червня 1960 року в смт Красний Кут Луганської області. Навчався на факультеті міжнародних відносин Київського університету імені Тараса Шевченка, який закінчив у 1982 році. Вся подальша науково-педагогічна діяльність О. В. Задорожнього пов’язана з Київським університетом. У 1982-1989 рр. працював асистентом кафедри міжнародного права та іноземного законодавства факультету міжнародних відносин та міжнародного права, у 1988-1990 роках був заступником декана цього факультету, у 1989-2003 рр. – доцент кафедри міжнародного права, з 2003-2017 рр. – завідувач кафедри міжнародного права.

У 1988 р. Олександр Вікторович Задорожній захистив кандидатську дисертацію «Генезис і еволюція мондіалізму: міжнародно-правові аспекти». У 2003 р. О. В. Задорожнього було обрано членом-кореспондентом Національної академії правових наук України, а у 2008 р. присуджено вчене звання професора. У 2015 р. О. В. Задорожній захистив докторську дисертацію «Міжнародне право у відносинах України та Російської Федерації», в якій узагальнив результати своїх багаторічних досліджень у галузі міжнародно-правового регулювання україно-російських відносин.

Науково-викладацьку діяльність О. В. Задорожній вдало поєднував з практичною роботою. У 1990 р. Олександр Вікторович заснував першу в Україні юридичну фірму «Проксен», директором якої був до 1998 р. У 1998 р. він був обраний народним депутатом України ІІІ скликання. Протягом 2000-2002 рр. очолював Комітет Верховної Ради України з питань правової політики. У 2002 р. О. В. Задорожнього було обрано народним депутатом України ІV скликання; протягом 2002-2005 рр. він був постійним представником Президента України у Верховній Раді України. Будучи народним депутатом України двох скликань, О. В. Задорожній активно займався законодавчої роботою - за його авторства та співавторства підготовлено понад 300 законопроектів. У 2004-2007 рр. Олександр Вікторович Задорожній був членом Вищої ради юстиції України, 2008-2010 рр. – радником Прем’єр-міністра України. У 2006-2008 рр. обіймав посаду проректора з наукової-педагогічної роботи Київського національного університету ім. Тараса Шевченка.

З 1999-го по 2017 рік Олександр Вікторович Задорожній був Головою Президентської ради Української асоціації міжнародного права та головним редактором «Українського часопису міжнародного права». Олександр Вікторович Задорожній був членом Постійної палати третейського суду від України. У 2000 році О. В. Задорожній отримав звання «Заслужений юрист України». Олександр Вікторович Задорожній нагороджений орденом «За заслуги» III ступ. (2004), Почесною грамотою Верховної Ради України (2005), Почесною відзнакою Вченої ради Київського національного університету ім. Тараса Шевченка з нагоди 175-річчя університету (2009).

Олександр Вікторович Задорожній займався дослідженням широкого кола питань міжнародного права та національного права України. До сфери його наукових інтересів входять історія міжнародного права, теорія міжнародного права, міжнародно-правові аспекти зовнішньої політики України, та особливо її відносини з Російською Федерацією, міжнародне інвестиційне право, підприємницьке право, правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності. У своїй кандидатській дисертації «Генезис і еволюція мондіалізму: міжнародно-правові аспекти» О. В. Задорожній дослідив еволюцію мондіалістських концепцій міжнародного порядку в політико-правовій думці Давньої Греції, доктрину римської «світової імперії», концепції середньовічного мондіалізму як релігійного, так і імперсько-світського забарвлення, ранньобуржуазні мондіалістські концепції. Велика увага була приділена розкриттю значення для розвитку міжнародно-правової науки мондіалістських концепцій міждержавного порядку епохи Просвітництва та XIX ст., зокрема у німецькій класичній філософії, ліберально-пацифістській літературі. Також О. В. Задорожнім було досліджено мондіалістські концепції у науці міжнародного права ХХ ст., зокрема такі напрямки доктрини міжнародного права, як структуралізм та універсалізм, а також проаналізовані функціональні мондіалістські моделі світового порядку, які розроблялися у західній міжнародно-правовій науці у другій половині ХХ ст.

В останнє десятиріччя Олександр Вікторович Задорожній активно розробляє широке коло питань, пов’язаних з ґенезою міжнародної правосуб’єктності України та застосуванням міжнародного права у взаємовідносинах України з РФ. Результатом цих досліджень стали індивідуальні монографії «Генеза міжнародної правосуб’єктності України» (2014 р.), «Міжнародне право в міждержавних відносинах України і Російської Федерації 1991-2014) (2014 р.), «Порушення агресивною війною Російської Федерації проти України основних принципів міжнародного права» (2015 р.), підготовлена за загальною редакцією О. В. Задорожнього колективна монографія «Українська революція гідності, агресія РФ і міжнародне право» (2014 р.) та захищена у 2015 р. докторська дисертація «Міжнародне право у відносинах України та Російської Федерації». Досліджуючи основні етапи становлення міжнародної правосуб’єктності України, О. В. Задорожній довів, що на українських землях протягом тисячоліть існували державні утворення, які виступали суб’єктами міжнародного права і вели активну міжнародно-правову діяльність і які виступили попередниками сучасної України. Олександр Вікторович Задорожній здійснив аналіз міжнародно-правової діяльності Антського племінного союзу, Київської Русі, Галицько-Волинського князівства, Великого князівства Литовського, Війська Запорозького, Гетьманщини, Української Народної Республіки часів Центральної Ради та Директорії, Гетьманської держави 1918 р. П. Скоропадського, УРСР. Олександр Вікторович Задорожній розробив комплексний аналіз широкого кола проблем застосування міжнародного права в україно-російських відносинах впродовж усього строку їхнього існування, особливу увагу приділивши питанню міжнародної-правової кваліфікації подій, пов’язаних з застосуванням сили з боку РФ з метою порушення територіальної цілісності та політичної незалежності України. Олександр Вікторович Задорожній пропонує наступну періодизацію застосування міжнародного права в україно-російські відносинах від їхнього зародження і до відновлення повноцінної державності України у 1991 році:

1) формування україно-російських міжнародних правовідносин (IV – XVI cт.);

2) двостороння міжнародно-правова взаємодія часів націєтворення (ХVII – початок ХХ ст.);

3) період новітньої державності у відносинах України та Росії (ХХ ст.).

Щодо застосування міжнародного права у відносинах України та РФ після припинення існування СРСР О. В. Задорожній виокремлює наступні періоди, які характеризуються певними визначальними ознаками:

Період усвідомлення та формулювання міжнародно-правових позицій держав безпосередньо після припинення СРСР (1991-1997). Цьому періоду притаманні: а) брак розуміння сторонами необхідності комплексної стратегії розвитку двосторонніх міждержавних відносин і створення відповідних договірних та інституційних механізмів їх регулювання; б) безсистемність та застосування «ручного режиму» при розв’язанні проблем двосторонньої взаємодії замість застосування належних міжнародно-правових інструментів; в) переростання у зв’язку із вище вказаним, у хронічні найгостріших проблем; г) нерівноправність взаємин; ґ) системні порушення російською стороною основоположних норм і принципів міжнародного права, положень міждержавних договорів.

Період намагань договірного врегулювання відносин та вирішення міжнародно-правовими засобами їхніх основних проблем (1997-2004). Для цього періоду характерними рисами є: а) зменшення конфліктності двосторонньої взаємодії і укладення у травні 1997 р. загального Договору про дружбу, співробітництво і партнерство; б) консервування угодами щодо Чорноморського флоту 1997 р. проблеми розміщення Чорноморського Флоту РФ на території України, брак договірних механізмів регламентації відносин щодо флоту; в) зумовлені контрпродуктивною позицією російської сторони труднощі у делімітації і демаркації україно-російського кордону; г) послідовна відмова РФ від запровадження реально діючої зони вільної торгівлі, реалізована шляхом договірного закріплення вилучень та обмежень; ґ) невдалі спроби реалізації політично вмотивованого проекту Єдиного економічного простору, який суперечив Конституції України і договірним нормам міжнародного права; д) системні проблеми у двосторонніх відносинах, демонстрація інцидентом щодо острова Тузла готовності РФ до порушення основоположних норм міждержавних договорів щодо територіальної цілісності і непорушності кордонів та потенціалу агресії проти України.

Період прояву невідповідності двосторонніх міжнародно-правових інструментів потребам двосторонніх відносин (2005-2010 рр.). Цьому періоду притаманні: а) системна криза міждержавних стосунків, зумовлена європейським курсом України та протидією РФ; б) звернення РФ до застосування щодо України протиправних засобів – «торговельних війн», «газових війн», організації провокацій на Кримському півострові й інших дій як засобів боротьби проти України; в) відмова сторін від міжнародно-правового програмування двосторонніх відносин; пріоритет позапланового розв’язання проблем; г) брак прогресу у вирішенні проблем делімітації і демаркації кордонів та інших ключових проблем двосторонніх відносин; ґ) неефективне використання сторонами інституційних механізмів регулювання двостороннього співробітництва.

Період намагань «модернізувати» міжнародно-правову договірну основу відносин (2010-2013 рр.). Для цього періоду властивими є такі ознаки: а) декларування повернення до «стратегічного партнерства», загальна активізація співпраці та міжнародно-правової взаємодії на всіх рівнях; б) ініціювання РФ укладення договорів щодо об’єднувальних проектів у стратегічних сферах економіки України; в) нерівноправність правовідносин і поступки з боку України у ключових питаннях, створення Харківською угодою 2010 р. безпосередньої загрози національній безпеці; г) зростання напруженості у взаєминах на тлі нездатності врегулювати, шляхом внесення змін до відповідних угод, проблеми постачання газу; ґ) зумовлений підготовкою до підписання Україною та ЄС Угоди про асоціацію перехід РФ до жорсткого економічного тиску в порушення основоположних норм міждержавних договорів.

Порушення агресивною війною РФ проти України основних принципів міжнародного права (з лютого 2014 р.).

Олександр Вікторович Задорожній здійснив міжнародно-правову кваліфікацію конфлікту між РФ та Україною і визначив, що дії РФ у Криму та частині Луганської і Донецької областей не відповідають жодній з вимог правомірності застосування державами сили без рішення РБ ООН (за концепціями «гуманітарної інтервенції», права на превентивну самооборону та застосування сили для захисту власних громадян за кордоном у порядку самооборони); є військовою агресією проти України в розумінні норм Резолюції ГА ООН «Визначення агресії» від 14.12.1974 р. і Римського статуту Міжнародного кримінального суду. О. В. Задорожній переконливо показав невідповідність подій у Криму у лютому-квітні 2014 р. нормам міжнародного права стосовно самовизначення народів та визначив, що РФ проведено військову операцію з анексії частини території України. Дії РФ щодо частини Донецької і Луганської областей, на думку Олександра Вікторовича Задорожнього, є протиправною військовою окупацією. 

О. В. Задорожній показав, що російська агресія проти України супроводжується грубими, системними, масовими порушеннями основних прав і свобод людини. О. В. Задорожній послідовно відстоював позицію, що за нормами міжнародного права РФ як держава відповідальна за порушення прав людини її органами влади, посадовими особами, армією та спецслужбами у Криму, Донецькій та Луганській областях, а також незаконними збройними формуваннями, і наголошує на порушенні з боку РФ як міжнародних договорів у сфері захисту прав людини, так і обов’язків держави-окупанта за міжнародним гуманітарним правом. Таким чином, Олександр Вікторович Задорожній робить висновок, що РФ з 2014 р. грубо порушує усі обов’язки, передбачені принципами добросовісного виконання міжнародних зобов’язань, мирного розв’язання міжнародних спорів, суверенної рівності і невтручання у внутрішні справи держав, і, відповідно, права України. 

Підготував кандидат юридичних наук, доцент К. О. Савчук


Юридична еліта України: проблема формування donum auctoris Юридична еліта України: проблема формування
Останнім часом активно опрацьовується питання формування і діяльності юридичної або ж правової еліти суспіль...
Жовтень 2017
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
25 26 27 28 29 30 1
2 3 4 5 6 7 8
9 10 11 12 13 14 15
16 17 18 19
19.10.2017 15:00:00 - Minsk Legal Forum 2017
20 21 22
23 24 25 26 27 28 29
30 31 1 2 3 4 5
ЗАХОДИ
19.10.2017 15:00:00 - Minsk Legal Forum 2017
Опитування
  • Що найбільш негативно впливає на рівень довіри до суду в Україні?

Використання будь-яких матеріалів, розміщених на порталі "Українське право", дозволяється за умови посилання на ukrainеpravo.com. При копіюванні матеріалів порталу "Українське право" для інтернет-видань обов'язковим є пряме та відкрите для пошукових систем гіперпосилання в першому абзаці на цитованну статтю або новину.
Яндекс.Метрика