ПРАВО В ОСОБАХ
Сурілов Олексій Васильович 30.06.2017

Сурілов Олексій Васильович

Сурілов Олексій Васильович - вчений-правознавець, спеціаліст в сфері загальнотеоретичної юриспруденції, методології юридичної науки, історії права та держави. 

Наукові інтереси Сурілова нерозривно пов'язані з дослідженням фундаментальних проблем теорії держави і права, зокрема методології юридичної науки, категорій сутності, змісту та форми держави, праворозуміння, природоохоронної функції держави, правових проблем захисту природного середовища і екологічної правосвідомості, що відрізнялися науковою новизною й отримали визнання широкої юридичної громадськості не тільки в Україні, а й за її межами.

Одним із пріоритетних напрямків наукових досліджень вченого була методологія юридичної науки, комплексний підхід до представлення її принципів та методів, пізнання держави та права на загальнотеоретичному рівні.

Олексій Васильович Сурілов народився 17 березня 1928 р. у селі Дачне (Гнилякове) Біляївського району Одеської області, помер 6 березня 1999 р.

У 1935 р. розпочав навчання в місцевій школі, яке було перервано під час окупації. Після визволення Одеси, з 1944 р. навчався в артилерійській і військово-повітряній спецшколах, але у зв’язку з частковою втратою слуху змушений був перейти до 105-ї середньої школи м. Одеси, яку закінчив у 1945 р. Того ж року він поступив на юридичний факультет Львівського державного університету. О.В. Сурілов прослухав навчальний курс теорія держави і права, який для першокурсників читав П.О. Недбайло. У вересні 1947 р. О.В. Сурілов перевівся на юридичний факультет Одеського державного університету ім. І. І. Мечникова. У 1949 р. він достроково закінчив навчання і поступив до аспірантури Одеського університету на кафедру теорії та історії держави і права, яку закінчив в 1952 р.

Свою науково-педагогічну діяльність О. В. Сурілов розпочав на юридичному факультеті Одеського університету, на посаді старшого викладача кафедри теорії та історії держави і права після закінчення аспірантури.

У 1953 р. у Московському університеті ім. М. В. Ломоносова О.В. Сурілов успішно захистив кандидатську дисертацію на тему «Суспільно-політичний лад і право Бессарабії у першій половині ХІХ ст.» («Общественное устройство и управление Бессарабии в первой половине ХІХ века») і отримав наукову ступінь кандидата юридичних наук.

У зв’язку з закриттям юридичного факультету Одеського державного університету у 1954 р. О.В. Сурілов перейшов на посаду виконуючого обов’язки доцента Одеського кредитно-економічного інституту, а у 1955 р. пройшов за конкурсом на посаду старшого викладача Всесоюзного юридичного заочного інституту (ВЮЗІ), де працював до 1959 р. спочатку в Одеському, а потім в Кишинівському філіалах. У 1959 р. Кишинівський філіал ВЮЗІ був перетворений на юридичний факультет Кишинівського державного університету. Там О. В. Сурілов працював на посаді доцента, а з 1962 р. - завідувачем кафедри державно-правових дисциплін. У цей час його наукові інтереси зосереджувалися головним чином на проблемах історії держави і права. Дослідника зокрема зацікавила майже забута на той час проблематика Литовсько-руської держави. Відповідні наукові пошуки вченого були узагальнені у праці «Общественно-политический строй и право Великого княжества Литовского» (Кишинів, 1961р.).

Необхідно відзначити вклад О. В. Сурілова у розвиток історії і теорії молдавської національної державності і права. У 1963 р. вийшли його підручник «История государства и права Молдавской ССР (1917-1959)» та монографія «Государственно-правовые акты Молдавской ССР (1924-1941)».

У 1966 р. в Харківському юридичному інституті Сурілов захистив докторську дисертацію на тему: «Утворення і розвиток національної державності в Молдавії (1924-1959 рр.)» («Образование и развитие национальной государственности в Молдавии (1924-1959 г.)»), а у 1967 р. рішенням ВАК СРСР йому присвоїли вчене звання професора за спеціальністю «Державно-правові дисципліни».

О. В. Сурілов приймав активну участь не тільки в громадському житі університету й міста Кишинева. В університеті за його ініціативою була проведена міжреспубліканська конференція, присвячена проблемам методології юридичної науки, яка мала великий резонанс в радянській юриспруденції. На той час вчений працював заступником редактора газети «Кишиневский университет», був позаштатним консультантом Президії Верховної Ради МРСР, членом Науково-консультативної ради при Верховному Суді МРСР.

У 1968 р. О. В. Сурілов очолив кафедру теорії та історії держави і права Одеського державного університету. З 1979 р. ним було започатковано новий напрям науково-правових досліджень і колектив кафедри почав роботу над науковою темою «Природоохоронна функція держави». По цій проблематиці під керівництвом О. В. Сурілова було підготовлено та захищено більше десяти кандидатських дисертацій, видано дві колективні монографії «Государственно-правовое управление качеством окружающей среды» (1983), «Государственно-правовое управление качеством прибрежных вод моря» (1986) та близько сотні статей та наукових повідомлень, які були опубліковані у провідних виданнях країни. Проведення досліджень природоохоронної функції держави стало важливим стимулом для розгортання екологічних досліджень в правовій сфері і формування екологічної свідомості як напрямку у розробках українських вчених.

Вчений активно співпрацював з міжнародними організаціями. У 1974 р. О. В. Сурілова було призначено членом Постійної палати Міжнародного Третейського суду в Гаазі. Також він читав лекції з проблем теорії держави і права та правової охорони довкілля в університетах міст Регенсбург і Пассау, а також в Мадриді, Сегеді, Любліні, Нью-Йорку, Чикаго, Лос-Анджелесі.

Ще у 1971 р. О. В. Сурілов в навчальному посібнику звернувся до питання методології та її використання у сфері юриспруденції. При цьому особливе значення в методології приділялося мові права, ролі категоріального апарата, принципу історизму як головному методологічному принципу, використанню формально-логічного методу, методу кількісного та якісного аналізу, порівняльного методу, методу системного аналізу, конкретно-соціологічного підходу.

Наприкінці 80-х рр. ХХ ст. О. В. Сурілов почав систематизацію проблемних питань теорії держави і права. Результатом цієї роботи став вихід у світ навчального посібника «Теория государства и права» (1989). Пізніше О. В. Сурілов опублікував навчальний посібник «Основи загальної теорії держави і права» (1995), який став одним із перших у незалежній Україні з цієї дисципліни.

Багаточисленні роботи О. В. Сурілова, які були присвячені дослідженню фундаментальних проблем теорії та історії держави і права, зокрема методології юридичної науки, сутності держави, праворозуміння, відрізняються суттєвою науковою новизною.

Під керівництвом О.В. Сурілова захищено понад 25 кандидатських та докторських дисертацій. Його учні працюють як в Україні, так і за кордоном (у Німеччині, Йорданії, Молдові, Непалі, Росії, Сирії).

Олексій Васильович Сурілов був чудовим оратором і лектором, одним з найкращих публіцистів і редакторів. У пам’яті одеситів він залишив яскравий слід своїми публічними виступами зі слайдами в Центральному лекторії, підготовленими на підставі особистих вражень від подорожей по країнах і містах світу.

У творчій спадщині О. В Сурілова як літератора шість історичних романів, у яких відображена епоха кінця ХVІІІ – початку ХХ ст. Це трилогія про засновників Одеси: адмірала Дерібаса, дюка Ришельє, фельдмаршала Воронцова; романи «Месть гайдука» - про події на Балканах у ХVІІІ ст. і роман «Омут» - про драматичні події громадянської війни на Півдні України. Останній роман «Государь император Александр ІІ» був присвячений одній з найцікавіших історичних постатей ХІХ ст.

Як представник Одеської школи права професор О. В. Сурілова зробив вагомий внесок у наукову розробку актуальних проблем правознавства, державотворення, політико-правових та культурологічних процесів суспільного розвитку. У 1997 році йому було присвоєно почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України».

До останніх днів свого життя Сурілов працював завідуючим кафедрою теорії держави і права Одеської національної юридичної академії, поєднуючи наукову та навчальну роботу з літературною творчістю.  

Підготувала Л.П.Арнаутова

Судова реформа: чому вчить досвід Польщі donum auctoris Судова реформа: чому вчить досвід Польщі
Політикам і певною мірою юристам видавалося та видається, що судова реформа – це їхня справа, це занадто близько ...
Серпень 2017
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
31 1 2 3 4 5 6
7 8 9 10 11 12 13
14 15 16 17 18
18.08.2017 09:30:00 - Таврійські зорі
19 20
21 22 23 24 25 26 27
28 29 30 31 1 2 3
ЗАХОДИ
18.08.2017 09:30:00 - Таврійські зорі
Опитування
  • Що найбільш негативно впливає на рівень довіри до суду в Україні?

Використання будь-яких матеріалів, розміщених на порталі "Українське право", дозволяється за умови посилання на ukrainеpravo.com. При копіюванні матеріалів порталу "Українське право" для інтернет-видань обов'язковим є пряме та відкрите для пошукових систем гіперпосилання в першому абзаці на цитованну статтю або новину.
Яндекс.Метрика