ДБР: що розслідуватиме та як працюватиме
ДБР: що розслідуватиме та як працюватиме
13.11.2015 / 09:10
7832
+A
-a

ДБР: що розслідуватиме та як працюватиме

Перша спроба створення Національного бюро розслідувань була здійснена ще у 1997 році. Тоді був намір об'єднати Головне управління боротьби з організованою злочинністю та боротьби з корупцією Міністерства внутрішніх справ України. Однак Указ Президента, яким створювалося Нацбюро, був визнаний неконституційним.

Вдруге створити подібний орган у 2005 році намагався  Віктор Ющенко, створивши своїм розпорядженням робочу групу з розроблення концепції утворення та організації діяльності Національного бюро розслідувань України. Однак це розпорядження було скасоване 6 серпня 2008 року.

13 квітня 2012 року був прийнятий новий Кримінальний процесуальний кодекс України, згідно з яким Державне бюро розслідувань визначалося як орган досудового розслідування. 

Проект відповідного закону був поданий ще у лютому 2015 року, навесні був прийнятий за основу, однак одразу прийняти закон в другому читанні не вдалося – депутати відправили його на доопрацювання Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності. І нарешті 12 листопада Закон таки прийняли.

Доповідаючи у сесійній залі про підготовку проекту, було зазначено, що загалом до проекту надійшло 206 поправок та пропозицій, з них враховано лише 120, решту було відхилено. Голова комітету Андрій Кожем’якін коротко охарактеризував, що на Державне бюро розслідувань планується покласти обов'язки щодо розслідування злочинів, які зараз підслідні прокуратурі, а саме, злочинів, вчинених вищими посадовими особами. Тобто прокуратуру буде остаточно позбавлено функції досудового розслідування.

Згідно із Законом на Державне бюро розслідувань покладаються завдання із запобігання, виявлення, припинення, розкриття і розслідування:

1) злочинів, пов’язаних з діяльністю організованих груп та злочинних організацій;

2) випадків катування та інших злочинів, пов’язаних з жорстоким, нелюдським або таким, що принижує гідність, поводженням або покаранням, вчинених працівниками правоохоронних органів;

3) особливо тяжких насильницьких злочинів, за які Кримінальним кодексом України передбачено покарання у вигляді довічного позбавлення волі;

4) військових злочинів;

5) злочинів, вчинених службовими особами, які займають особливо відповідальне становище відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про державну службу" (Президент  України,  Голова  Верховної  Ради України  та його  заступники,  голови постійних комісій Верховної Ради  України  та  їх  заступники,  народні  депутати  України, Прем'єр-міністр України,  члени  Кабінету  Міністрів  України, Голова та члени Конституційного Суду України, Голова  та  судді Верховного  Суду України, Голова та судді Вищого спеціалізованого суду  України, Генеральний прокурор України та його заступники), особами, посади яких віднесено до першої - третьої категорій посад державної служби, суддями та працівниками правоохоронних органів (крім випадків, коли ці злочини віднесено до підслідності детективів Національного антикорупційного бюро України);

6) злочинів, вчинених службовими особами Національного антикорупційного бюро України, прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (крім випадків, коли досудове розслідування цих злочинів віднесено до підслідності детективів підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України).

Закон визначає злочини, які належать до підслідності Державного бюро розслідувань, шляхом внесення відповідних змін до статті 216 Кримінального процесуального кодексу. Слідчі Державного бюро розслідувань здійснюватимуть досудове розслідування таких злочинів:

1) злочини злочинних груп та організацій:

створення злочинної організації (ст. 255 ККУ)

сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності (ст. 256 ККУ)

бандитизм (ст. 257 ККУ)

створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань (ст. 260 ККУ);

2)  особливо тяжкі насильницькі злочини:

умисне вбивство двох або більше осіб; малолітньої дитини або жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності; заручника або викраденої людини; вчинене з особливою жорстокістю; вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб; з корисливих мотивів; з хуліганських мотивів; особи чи її близького родича у зв'язку з виконанням цією особою службового або громадського обов'язку; з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення; поєднане із зґвалтуванням або насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом; вчинене на замовлення; вчинене за попередньою змовою групою осіб; вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості (ч. 2 ст. 115 ККУ)

фальсифікація лікарських засобів або обіг фальсифікованих лікарських засобів, якщо вони спричинили смерть особи, або інші тяжкі наслідки, або вчинені в особливо великих розмірах (ч. 3 ст. 321-1 ККУ)

посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця (ст. 348 ККУ)

посягання на життя судді, народного засідателя чи присяжного у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя (ст. 379 ККУ)

посягання на життя захисника чи представника особи у зв'язку з діяльністю, пов'язаною з наданням правової допомоги (ст. 400 ККУ)

опір начальникові або примушування його до порушення службових обов'язків в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці (ч. 4 ст. 404 ККУ);

3) катування та злочини, пов’язані з іншими жорстокими, нелюдськими або такими, що принижують гідність, видами поводження і покарання, вчинені працівниками правоохоронних органів:

умисне вбивство (ст. 115 ККУ)

доведення до самогубства (ст. 120 ККУ)

умисне тяжке тілесне ушкодження (ч. 2 ст. 121 ККУ)

умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (ч. 2 ст. 122 ККУ)

побої і мордування (ч. 2 ст. 126 ККУ)

катування (ст. 127 ККУ)

незаконне позбавлення волі або викрадення людини (ч. 2 і 3 ст. 146 ККУ)

незаконне поміщення в психіатричний заклад (ст. 151 ККУ)

перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу (ст. 365 ККУ)

завідомо незаконні затримання, привід, домашній арешт або тримання під вартою (ст. 371 ККУ)

примушування давати показання (ст. 373 ККУ)

перешкоджання з'явленню свідка, потерпілого, експерта, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку (ст. 386 ККУ)

перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень (ст. 426-1 ККУ);

4) військові злочини, крім випадків, коли їх досудове розслідування віднесено до підслідності органів безпеки (ст. 402 - 421, 423 - 435 ККУ);

5) злочини, вчинені службовими особами, які займають особливо відповідальне становище відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про державну службу», особами, посади яких віднесено до першої – третьої категорій посад державної служби, суддями та працівниками правоохоронних органів, крім випадків, коли досудове розслідування цих злочинів віднесено до підслідності детективів підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України;

6) злочини, вчинені службовими особами Національного антикорупційного бюро України, прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, крім випадків, коли досудове розслідування цих кримінальних правопорушень віднесено до підслідності детективів підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України.

Система Державного бюро розслідувань складатиметься з центрального апарату, територіальних органів, спеціальних підрозділів, навчальних закладів та науково-дослідних установ. У складі Державного бюро розслідувань діятимуть слідчі, оперативні та інші підрозділи. Зокрема, створюється 6 територіальних органів:

1) з центром у місті Львові, що поширює свою діяльність на Волинську, Закарпатську, Івано-Франківську, Львівську, Тернопільську області;

2) у місті Хмельницькому (Вінницька, Житомирська, Рівненська, Хмельницька, Чернівецька області);

3) у місті Миколаєві (Кіровоградська, Миколаївська, Одеська області);

4) у місті Мелітополі (Автономна Республіка Крим, Запорізька, Херсонська області, місто Севастополь);

5) у місті Полтаві (Дніпропетровська, Полтавська, Сумська, Харківська області);

6) у місті Краматорську (Донецька і Луганська області);

7) у місті Києві (місто Київ, Київська, Черкаська та Чернігівська області).

Діяльність Державного бюро розслідувань контролюватиметься як з боку держави, так і суспільства шляхом подання щорічного письмового звіту про діяльність ДБР Президентові України, Верховній Раді України та Кабінету Міністрів України, який також оприлюднюватиметься в ЗМІ. У складі ДБР діятимуть внутрішні підрозділи контролю. Також створюється Дисциплінарна комісія ДБР та Рада громадського контролю при ДБР. До вступу на службу до Державного бюро розслідувань, а також не рідше одного разу на рік під час проходження служби в Державному бюро розслідувань працівники Державного бюро розслідувань проходитимуть психофізіологічне дослідження із застосуванням поліграфа. Державне бюро розслідувань інформуватиме через засоби масової інформації та на своєму офіційному веб-сайті суспільство про свою діяльність.

В ході обговорення проекту до його тексту було внесено лише дві поправки. Перша стосувалася повноважень щодо призначення Директора ДБР. Депутати зійшлися на тому, що Директор Державного бюро розслідувань призначається на посаду Президентом України за поданням Прем'єр-міністра України відповідно до подання комісії з проведення конкурсу на зайняття посади директора ДБ; перший заступник та заступник директора Державного бюро розслідувань призначається на посаду та звільняється з посади директором Державного бюро розслідувань за поданням конкурсної комісії в порядку, передбаченому цим Законом. Гранична чисельність центрального апарату та територіальних управлінь Державного бюро розслідувань становитиме півтори тисячі осіб.

Закон набирає чинності після утворення за рішенням Кабінету Міністрів України Державного бюро розслідувань, але не пізніше 1 березня 2016 року.

КОМЕНТАРІ 0 + Додати коментар

Повернення до списку

Орзіх Марко Пилипович
Орзіх Марко Пилипович
05.05.2017

(1925 - 2016)
академік Академії правових наук України, Української академії політичних наук, Української...

ЧИТАТИ ДАЛІ
Черкес Марко Юхимович
Черкес Марко Юхимович
28.03.2017

(1930 – 2010)
кандидат юридичних наук, професор

ЧИТАТИ ДАЛІ
Бару Мирон Йосипович
Бару Мирон Йосипович
20.03.2017

(1907 - 1998)
професор, доктор юридичних наук, лауреат Державної премії УРСР, заслужений працівник...

ЧИТАТИ ДАЛІ
Бажанов Марко Ігорович
Бажанов Марко Ігорович
02.03.2017

(1922 - 2001)
вчений-правознавець, доктор юридичних наук, заслужений професор Національної...

ЧИТАТИ ДАЛІ
Грошевий Юрій Михайлович
Грошевий Юрій Михайлович
10.02.2017

(1931 - 2013)
відомий український вчений, доктор юридичних наук, професор, академік і віце-президент...

ЧИТАТИ ДАЛІ
Мартиненко Петро Федорович
Мартиненко Петро Федорович
23.01.2017

(1936 - 2013)
відомий український правознавець, заслужений юрист України, професор, суддя Конституційного...

ЧИТАТИ ДАЛІ
Недбайло Петро Омелянович
Недбайло Петро Омелянович
04.11.2016

(1907-1974)
український правознавець, доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент АН УРСР, заслужений...

ЧИТАТИ ДАЛІ
Сокуренко Володимир Гаврилович
Сокуренко Володимир Гаврилович
16.09.2016

(1921-1994)
Український правознавець, доктор юридичних наук, професор

ЧИТАТИ ДАЛІ
Лопушанський Федір Андрійович
Лопушанський Федір Андрійович
25.08.2016

(1920 –2001)
Відомий вчений у галузі кримінології, кримінального права і процесу, заслужений діяч науки...

ЧИТАТИ ДАЛІ
Тарановський Федір Васильович
Тарановський Федір Васильович
27.05.2016

(1875 - 1936)
Правознавець, історик і теоретик права, доктор державного права

ЧИТАТИ ДАЛІ
Календар подій
Травень 2017

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
1 2 3 4 5 6 7
8
08.05.2017 09:30:00 - Product Lawyers Meetup
9 10 11 12
12.05.2017 16:00:00 - Людський фактор
13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26
26.05.2017 10:00:00 - Kyiv Outsourcing Forum
27 28
29 30 31
31.05.2017 09:00:00 - III Ukrainian Antitrust Forum
31.05.2017 09:15:00 - Human Rights Advocacy Forum
1 2 3 4
ЗАХОДИ
  1. Що найбільш негативно впливає на рівень довіри до суду в Україні?