НовиниУкраїна

Єдність правових позицій судів як умова повернення довіри суспільства до судової влади

07.12.2017 / 12:55
359
+A
-a

Єдність правових позицій судів як умова повернення довіри суспільства до судової влади

Актуальне для всієї правової системи України питання єдності та сталості судової практики обговорювалось юристами, суддями та науковцями під час презентації Висновку № 20, підготовленого Консультативною радою європейських суддів (КРЄС). Як зазначив один із спікерів зустрічі, а також Голова Верховного Суду України Ярослав Романюк, це є надзвичайно своєчасний та актуальний для України висновок, який повинен бути своєрідним дороговказом, адже судова реформа ще не завершена, вона продовжується, і європейські стандарти судочинства в цьому випадку стають в нагоді.

Висновок № 20, що має назву "Про роль судів у забезпеченні єдності застосування закону" і який схвалено на пленарному засіданні КРЄС 10 листопада 2017 року у Страсбурзі, складається із 8 розділів та 48 пунктів. У ньому порушуються такі важливі питання, як причини важливості та значущості єдиного застосування закону, розглядається судова практика та її роль як джерела права, а також випадки та підстави для відходу від такої практики, зазначаються засоби забезпечення єдиної судової практики (процесуальні механізми, а також роль судів різних інстанцій, інших державних органів, адвокатів, прокурорів у сприянні формуванні єдиної та сталої судової практики).

Під час презентації висновку та обговорення його основних положень кожен зі спікерів зазначив про важливість порушеного питання саме для України. Так, Олексій Філатов, заступник Глави Адміністрації Президента України та координатор Ради з питань судової реформи, зауважив, що єдність судової практики є одним із найважливіших завдань, які зараз стоять перед новим Верховним Судом. Однією із основним складових принципу верховенства права, на запровадження якого і була націлена судова реформа, є правова визначеність, яка не може існувати без єдиної та сталої судової практики. Як наслідок, всі ці поняття є взаємопов’язаними.

Зазначену думку підтримала і Лариса Рогач, суддя Верховного Суду, яка поміж іншого звернула увагу на організаційну діяльність новоствореного Верховного Суду в цьому напрямі. Так, під час Пленуму, що відбувся 30 листопада, було створено робочу групу, що займатиметься розробкою стратегії забезпечення Верховним Судом єдності судової практики. Координатором цієї робочої групи є пані Лариса. Саме єдність судової практики, прогнозованість судових рішень, яка дасть можливість особі перед зверненням до суду передбачати алгоритм розвитку конкретної ситуації, є, на думку судді, основним завданням судової реформи.

"Складовою довіри суспільства є принцип правової визначеності", - погодився із колегою під час свого виступу ректор Національної школи суддів України Микола Оніщук. Саме Верховний Суд як єдиний новостворений орган повинен належним чином забезпечити виконання цієї функції. Так, пан Оніщук у складі Верховного Суду в залежності від функціональної природи виділив касаційні суди, які повинні вирішити питання неправильного та неоднакового застосування правових норм, та Велику палату, до повноважень якої відноситься саме врегулювання неоднакового застосування норм права.

Також спікер звернув увагу на правові механізми та особливості розгляду справи в касаційних судах згідно з новим процесуальним законодавства. До таких можна віднести неможливість повторного перегляду справи Верховним Судом, запровадження принципу “overruling” (можливість передачі справи на розгляд Великій палаті у разі виникнення необхідності відійти від правової позиції, сформульованої раніше – про це ми раніше писали тут), розгляд справи колегією, палатою, об’єднаною палатою чи Великою палатою, запровадження типових та зразкових справ в адмінпроцесі тощо.

IMG_0356.jpg

Найбільше уваги аналізу Висновку №20 та окремих його положень приділив норвезький суддя та Голова КРЄС Нілс Енгстад. Зокрема, під час свого виступу спікер звернув увагу на такі моменти:

- правова визначеність, як один з основоположних принципів, міститься фактично в усіх статтях Європейської конвенції з прав людини;

- єдине застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя;

- конфліктні рішення вищих судів можуть призвести до порушення вимоги щодо справедливого суду;

- повага до правовладдя є спільною відповідальністю усіх трьох гілок влади;

- прецеденти і судова практика були і залишаються дуже важливим аспектом системи загального права, тим не менше в більшості країн з континентальною системою права більшість суддів також користуються практикою вищих судів, як дороговказом для себе;

- однакове й уніфіковане застосування закону дасть можливість забезпечити його загальнообов’язковість, рівність перед ним та правову визначеність у державі, яка керується принципом верховенством права;

- якщо суд вирішує відхилитися від попередньої судової практики, про це має бути чітко зазначено в його рішенні. В той же час з обґрунтування судового рішення має випливати, що суддя знає, що наявна стала судова практика з відповідного питання є іншою, і, до того ж,має бути змістовно пояснено, чому попередня практика повинна змінитися.

До того ж цікавим є те, що, як зазначив Нілс Енгстад, наступний висновок КРЄС, який планується підготувати та схвалити у 2018 році, буде стосуватись доброчесності та корупції в судовій владі, що також є дуже актуальним питанням для української судової системи.

IMG_0358.jpg

Погоджуючись загалом зі своїми колегами, суддя Конституційного Суду України, член КРЄС Віктор Городовенко запропонував розглянути питання забезпечення єдності та сталості судової практики з дещо іншої сторони. Так, більш звичним для української правової системи є радянський механізм уніфікації судової практики, який використовувався при підготовці постанов пленумів вищих судів та різноманітних узагальнень. Однак він є хибним, і необхідно застосовувати так званий прецедентний метод, який, на відміну від попереднього, дає змогу враховувати конкретні фактичні обставини справи, а не спрямований на уніфікацію абстрактної ідеї.

Також суддя розповів про міжнародний досвід забезпечення "фактичної однаковості судових рішень". Так, в країнах центральної та східної Європи вона досягається тим, що, якщо суддя суду першої чи апеляційної інстанції не дотримується практики касаційного суду, то тоді таке рішення скасовується, і це стає одним із методів оцінки діяльності та кар’єри судді. Тобто застосовуються механізми, які не передбачені в процесуальному законодавстві, але також є способом впливу.

Значну увагу єдності та сталості судової практики в Україні приділили також науковці, присутні на заході. Так, Олена Захарова, к.ю.н., доцент кафедри правосуддя КНУ ім. Тараса Шевченка, розпочала свою доповідь із того, що головним завданням, метою судді, який розглядає судову справу, повинно бути навіть не вирішення цієї справи по суті, а реалізація мети цивільного процесу, а саме захист порушених, невизнаних, оспорюваних прав, свобод та інтересів. Також вчена звернула увагу на певні колізії в законодавстві, що виникли після прийняття нових кодексів, зокрема, що стосуються невизначеності правового статусу прокурорів в цивільному процесі, відсутність термінологічної уніфікації (в профільному законі залишається "безоплатна правова допомога", а не "правнича") тощо.

Людмила Луць, д.ю.н., професор кафедри теорії та філософії права ЛНУ ім. Івана Франка, продовжила дискусію колеги та звернула увагу на поширеність в науці та практиці низки термінів, які є схожими за значенням, однак все ж мають і відмінні риси: "єдиний", "однаковий", "єдність", "уніфікація" (останній вважає найбільш вдалим). До того ж вчена зауважила, що не потрібно заперечувати необхідність використання прецедентного права в Україні, правова система в якій є континентальною, однак позначати це поняття краще терміном "судова практика".

Насамкінець завершив дискусію Ярослав Романюк, до наукового інтересу якого входить питання єдності судової практики та чия монографія з цього питання є досить відомою. "Завданням Верховного Суду є не те, чого очікують суди нижчого рівня: "скажіть як, і ми будемо вирішувати так". В такому випадку не потрібно було б живої людини, достатньо було б комп’ютера, в якого ввести умови задачі, висновки Верховного Суду, і комп’ютер скаже, як правильно. Завданням ВС є витлумачити, що мав на увазі законодавець, як саме він ставив собі за мету врегулювати спірні правовідносини і задати критерії, як на практиці цю норму права слід застосовувати вже до конкретних ситуацій, до конкретної справи", - підсумував суддя.

Отже, можна констатувати, що Висновок № 20, підготовлений КРЄС, є дійсно "на часі" для української правничої спільноти, враховуючи проведення судової реформи та запуск роботи нового Верховного Суду вже з 15 грудня 2017 року. Сподіваємось, що судді нового найвищого судового органу розумітимуть важливість місії, яку на них поклало суспільство, та братимуть до уваги основні стратегічні завдання та мету діяльності Верховного Суду, робота якого повинна забезпечувати єдність та сталість судової практики в Україні, цим самим підвищуючи довіру населення до правосуддя загалом.

Наталія Зозуля, Українське право

КОМЕНТАРІ  0 + Додати коментар
Довіра до суду donum auctoris Довіра до суду
Довіра до суду не існує окремо від довіри до влади. Наше внутрішнє ставлення до рішень, які виносить суддя, отото...
Трагедія однієї сім'ї Справа Трагедія однієї сім'ї
Кожна судова справа – це історія, історія окремих людей або й цілих сімей, історія про кохання та зраду, історія ...
Грудень 2017
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
27 28 29 30 1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30 31
ЗАХОДИ
16.12.2017 09:00:00 - Технології та право
Опитування
  • Що найбільш негативно впливає на рівень довіри до суду в Україні?

Використання будь-яких матеріалів, розміщених на порталі "Українське право", дозволяється за умови посилання на ukrainеpravo.com. При копіюванні матеріалів порталу "Українське право" для інтернет-видань обов'язковим є пряме та відкрите для пошукових систем гіперпосилання в першому абзаці на цитованну статтю або новину.
Яндекс.Метрика