НовиниУкраїна

Роль органу конституційної юрисдикції у питанні забезпечення прав людини та національної безпеки

27.06.2019 / 21:11
635
+A
-a

Роль органу конституційної юрисдикції у питанні забезпечення прав людини та національної безпеки

Напередодні дня Конституції України, 27 червня 2019 року, Конституційним судом України спільно із Національною академією правових наук України та КНУ ім. Тараса Шевченка за підтримки Координатора проектів ОБСЄ в Україні було проведено Міжнародно-практичну конференцію на тему «Права людини і національна безпека: роль органу конституційної юрисдикції».

Захід складався із трьох офіційних засідань, церемонії підписання Угоди про співробітництво між Конституційним судом України та КНУ ім. Тараса Шевченка та покладання квітів до пам'ятника М. Грушевському.

Окрім низки провідних вітчизняних науковців-конституціоналістів, на захід був також запрошений представник Президента України, заступник секретаря РНБО, судді та секретаріат Конституційного суду України, судді Верховного суду, представники органів державної влади України, представники органів конституційної юрисдикції іноземних держав та міжнародних організацій, дипломатичних представництв тощо та іноземні експерти. 

Урочисте відкриття заходу розпочалось із привітання Голови Конституційного суду України Шаптали Наталя Костянтинівна, яка зазначила, що День Конституції України - це свято кожного свідомого громадянина України, і проведення подібного науково-практичного заходу є надзвичайно важливим та актуальним саме в даний час. Спікер наголосила на доцільності акцентування доповідачами уваги саме на визначенні практичних аспектах забезпечення дотримання балансу між інтересом окремої особи та держави.

Наступним слово взяв представник Президента України Веніславський Федір, який наголосив на очевидній необхідності забезпечення прав людини і громадянина в сучасному суспільстві, що є основним обов'язком держави. «Саме на суддів Конституційного суду покладається чи не найбільша відповідальність за забезпечення прав і свобод людини і громадянина та державної цілісності та суверенітету», - зазначив доповідач.

Заступник секретаря РНБО Литвиненко Олександр Валерійович також відзначив актуальність порушеної теми та подякував організаторам за сміливість проведення даного заходу. Спікер зазначив також, що сучасне становище національної безпеки зумовлює можливість маніпулювання окремими політичними силами різноманітними фактами, що зумовлює дестабілізацію в державі.

Також доповідач зазначив, що хоч в державі й існує демократичний цивільний контроль за діяльністю РНБО та законодавчо визначений порядок нагляду за станом національної безпеки, однак поки що даний механізм не працює в повній мірі і лише нещодавно було розпочато розробку стратегії імплементації прийнятих норм в життя. Так, наприклад, спікер повідомив про важливе засідання, яке відбулося сьогодні у РНБО, з приводу розгляду питання про доцільність та ефективність використання державних коштів у сфері оборони, що, за словами спікера, безпосередньо впливає на захист життя людей.

Завершив вступну частину ректор КНУ ім. Тараса Шевченка Губерський Леонід Васильович, який наголосив, що ще 23 роки тому саме права та свободи людини і громадянина стали орієнтиром розвитку нашої держави, при чому важливу роль в питанні їх забезпечення та захисту відіграє й орган конституційної юрисдикції.

Опісля вступної частини учасники заходу перейшли до офіційних засідань. 

БАЛАНС ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ ТА ЗАХИСТУ ПРАВ ЛЮДИНИ

Перша частина заходу була присвячена обговоренню загальних особливостей політики захисту прав людини у ХХІ столітті з урахуванням необхідності забезпечення національної безпеки всієї країни. З доповіддю на відповідну тему виступив Петришин О. В., президент НАПрН України. Доповідач зазначив, що, хоч тема прав людини є досить загальною та неодноразово піднімалась як на подібних заходах, так і іншими способами, однак саме зараз пошук наукових та методологічних підходів до визначення балансу між правами та свободами окремого громадянина та держави є актуальним для України.

Повертаючись до історії, доповідач зазначив, що існують різні думки з приводу того, коли вперше піднялось питання про права людини: окремими науковцями зазначаються різні роки, століття і навіть тисячоліття. Пізніше дане питання трансформувалось у пошук механізму захисту цих прав, цим самим сам обсяг прав поступово «кристалізувався» та формувався.

В подальшому виникло питання визначення ролі держави у захисті прав людини, при тому, що було встановлено, що в деяких випадках саме держава є порушником прав людини. «Велику роль в захисті прав людини відіграє саме Конституційний суд, якість рішень якого безпосередньо відображає ефективність його роботи,» - зазначив науковець. Окрім цього, Олександр Віталійович звернув увагу і на роль практики інших судів України та необхідність збільшення рівня обгрунтованості судових рішень.

Досить актуальну тему особливостей дотримання конституційних прав і свобод внутрішньо-переміщених осіб і осіб, які проживають на тимчасово окупованій території представив Представник Уповноваженого з питань партнерства з інститутами громадянського суспільства Мамалига А. В.

Спікер згадав, що агресія Російської Федерації щодо українських територій у 2014 році, зумовила необхідність в оперативному порядку приймати нові законодавчі акти, які як були покликані врегулювати нові цивільні правовідносини, що виникли на окупованих територіях, так і стабілізувати правовідносини всередині держави. Як стало зрозуміло в подальшому, окремі акти, які були тоді прийняті, виявились неякісно прописаними та неконституційними, що підтвердили останні рішення Конституційного суду України.

Що стосується інших актів, які приймались з метою забезпечення прав осіб, які знаходяться на тимчасово окупованій території (наприклад, що стосуються пенсійного забезпечення тощо), то спікер наголосив на їх неповноті та неможливості застосування в повній мірі. Відтак, деякі порядки вчинення окремих дій, які згадуються в Законах і в подальшому мали бути розроблені Урядом України, залишаються лише проектами, що не дає фізичної можливості правозастосування прийнятих норм.

Доповідь директора Інституту держави і права імені В. М. Корецького Шемшученка Ю. С.була присвячена темі соціальної держави та соціальної стратегії в Україні на сучасному етапі, який відзначив, що саме можливість держави здійснювати ефективну соціальну політику є одним із показників стабільності держави.

Напрям на становлення соціальної держави у ХХ століття взяли Німеччина, Франція, пізніше - інші західні іноземні держави, а в 1990-х роках подібні норми імплементували у свої Конституції майже всі пострадянські держави. Не стала винятком і Україна.

Водночас, як зауважив спікер, нормативне закріплення соціальних прав громадян не забезпечує в повній мірі їх реалізацію, що зумовлює необхідність періодичного формування нової стратегії в цьому напрямі новообраними Президентами України. Вихід із ситуації науковець бачить у здійсненні низки комплексних заходів: внесенні змін до Конституції України, реформуванні судових, правоохоронних та державних органів, напрацюванні науковцями нових засад соціальної політики тощо.

На тему прав людини та національної безпеки у контексті подолання «минулого» і сучасних викликів виступив суддя Конституційного суду України Колісник В. П., який звернувся до історичної ретроспективи та на прикладах з судової практики іноземних судів відобразив роль судових рішень та доказового права, яке дає змогу шляхом застосування офіційних та неофіціійних актів та документів в повному обсязі дослідити обставини, що відбулись раніше. Прикладами послугували справи, які стосувались подій Другої світової війни та захисту прав і свобод громадян.

IMG_9008.JPG

НОВІТНІ ВИКЛИКИ ТА ПРОБЛЕМИ

Питанню викликів та проблем захисту прав і свобод людини в контексті забезпечення національної безпеки було присвячено друге засідання Конференції, в якому також взяли участь іноземні експерти та представники конституційних інституцій іноземних держав.

Так, першим поділився досвідом своєї держави Енгін Їлдірім, заступник Голови Конституційного суду Турецької Республіки. Спочатку суддя розповів про наукову публікацію, яку було висвітлено в одному з провідних видань, у якій, поміж іншим, зазначалось, що зменшення обсягу прав людини далеко не завжди має позитивне значення для національної безпеки держави, а навпаки призводить до ерозії конституційних прав. 

Також суддя зазначив, що Конституційний суд Турецької Республіки багато уваги приділяє саме захисту прав та свобод людини. Відтак, цим судом було розглянуто низку справ з даним предметом, у 3500 з яких було встановлено порушення прав людини: це як справи щодо обмеження доступу громадян до Facebook і Twitter, так і порушення прав громадян під час запровадження надзвичайного стану, що відбулось у державі, яку представляє суддя, декілька років тому. 

Андрєй Абрамовіч, суддя Конституційного скду Республіки Хорватія, присвятив свою доповідь двом справам, які свого часу розглядались судом, до складу якого входить спікер, і які стосуються порушення прав та свобод громадян. 

Підставою для однієї із справ стала конституційна заява поліцейського, якому було відмовлено у зайнятті посади очільника поліції міста. Оскарження цього рішення до адміністративного суду не принесло результату, що стало підставою для подальшого звернення до Конституційного суду. Як було встановлено, підставою для оскаржуваного рішення про відмову став факт непроходження ним спеціальної перевірки. Вимоги позивача, поміж іншим, полягали і в наданні йому інформації, які саме відомості стали підставою для відмови. Конституційний суд своїм рішенням скасував згадане рішення та постановив, що хоч відомості джерела інформації спеціальних служб підлягають збереженню в таємниці, однак особа має право на отримання інформації, яка стосується неї особисто та є підставою для зупинення її участі в конкурсі. 

Друга справа, схожа за змістом, стосувалась проведення конкурсу до Верховного суду та оскарження однією із кандидаток рішення про зупинення її участі в конкурсі у зв'язку із непроходженням однієї із спецперевірок. Особливістю є те, що Конституційний суд в даній справі не скасував згадане рішення та не зобов'язав призначити особу суддею, а лише вирішив, що конфіденційність певної інформації може обгрунтовуватись необхідністю національної безпеки, однак не в тій мірі, щоб позбавити людину можливості брати участь в певній процедурі. Відповідно було зобов'язано відповідного суб'єкта провести повторний конкурс на засадах принципу рівності. 

Щодо регіональних викликів у врегулюванні питання врівноваження національної безпеки та прав людини виступив Дейнюс Жалімас, голова Конституційного суду Литовської Республіки, який поділився прикладами справ, які перебували у провадженні суду, головою якого є доповідач, а саме справ щодо здійснення перевірок розвідкою щодо державних службовців, щодо корупції, щодо інформаційної війни Російської федерації (про свободу інформації) тощо. 

Член Венеційської комісії та колишній голова Конституційного суду Республіки Молдова Александру Тенасє свою доповідь присвятив питанню наукового аналізу міжнародних стандартів незмінюваності суддів, що є основною гарантією верховенства права.

Також свою доповідь на тему проблем формування права національної безпеки та системи військової юстиції в контексті захисту конституційних прав і безпеки людини представив директор Науково-дослідного інституту інформатики і права НАПрН України Пилипчук В. Г. 

Відтак науковець виділив наступні основні загрози конституційним правам і свободам людини у сфері забезпечення національної та міжнародної безпеки України, а саме: криза сучасної системи міжнародної безпеки, невиконання міжнародних гарантій безпеки, наданих Україні при ліквідації ядерної зброї, гібридна війна та формування РФ зон «керованих конфліктів» на пострадянському просторі, застосування інформаційної зброї, соціально-економічне розшарування населення та виникнення суспільно-політичних конфліктів, проблеми нормотворчої діяльності та імплементації законів у галузі безпеки. 

На завершення своєї доповіді та перефразовуючи відомий принцип «свобода однієї людини закінчується там, де починається свобода іншої», доповідач зазначив: «Свобода закінчується там, де закінчується безпека». 

Підсумувала засідання науковець Щербанюк О. В. із доповіддю на тему проблем забезпечення Конституційним судом прав людини та національної безпеки. У доповіді науковець навела різні підходи вітчизняних та іноземних вчених з приводу визначення критеріїв обмеження прав людини, превалювання людини та державою тощо. 

Також у своїй доповіді спікер зробила акцент на словах А. Барака, президента Верховного Суду Ізраїлю, який зазначив, що: «Будь-який баланс між безпекою та свободою накладає певні обмеження як на безпеку, так і на свободу. ... Баланс і компроміс – це ціна демократії. Тільки сильна, безпечна та стабільна демократія може дозволити собі захищати права людини, і лише демократія, заснована на фундаменті прав людини, може існувати в безпеці».

РОЛЬ КОНСТИТУЦІЙНОЇ ЮРИСДИКЦІЇ

Дискусія на третьому засіданні продовжилась за участю іноземних експертів. Так, питанню висвітлення ролі Конституційного суду Чорногорії в творенні конституційного правосуддя присвятив свою доповідь Драголюб Драшковіч, голова Конституційного суду Чорногорії.

Як зазначив доповідач, повноваження Конституційного суду Чорногорії дуже схожі до повноважень відповідного органу в Україні - це орган фактично відділений від інших гілок влади, до повноважень якого відноситься перевірка конституційності законів та тлумачення нормативно-правових актів. У Чорногорії також існує інститут конституційної скарги, відповідник якого щодавно був запроваджений в Україні. 

Науковець Райнер Арнольд, професор Регенсбурзького університету, представив погляд німецького законодавства на основоположне право на безпеку та здійснив порівняльний аналіз із правом та реаліями іноземних держав. 

Перш за все, спікер зазначив, що помилковим є розуміння безпеки та свободи як взаємовиключних понять - вони не контрастують, навпаки - свобода є безпека. Безпека охоплює низку сфер: міжнародна, внутрішньодержавна, особиста, економічна тощо. Хоч визначення «безпеки» у Конституції Німеччини немає, однак судова практика та доктрина визначила дане поняття. 

Науковець наголосив, що первинним обов'язком держави, відповідно до норм внутрішнього та міжнародного законодавства, є забезпечення безпеки її громадян. Відтак, доповідь спікера була присвячена пошуку відповіді на питання: чи може кожен громадянин очікувати та вимагати від держави захисту права на безпеку?

Доповідь Георгія Папуашвілі, міжнародного юридичного радника, в свою чергу, була присвячена окремим прикладам з практики Конституційного суду Грузії щодо національної безпеки та обмеження основоположних прав людини та громадянина, які стосувались визначення порядку встановлення надзвичайного стану окремою автономною територією, відмови у реєстрації партії на виборах, заборони передачі інформації зовнішнім агентам тощо. 

Роль звернень загальних і адміністративних судів у здійсненні конституційного контро

лю розкрив у своїй доповіді суддя Конституційного суду Латвійської Республіки Яніс Нейманс. 

Так, спікер зазначив, що у разі якщо нормативно-правовий акт суперечить акту вищої юридичної сили, то він є незаконним ipso facto. Фактично будь-який суддя при правозастосуванні норм повинен перевірити їх законність. Суддя зазначив, що у такому разі законодавство більшості демократичних держав дає змогу судді зупинити провадження у справі до перегляду Конституційним судом норми, які викликали сумніви у судді суду загальної юрисдикції, чи законодавчого акту загалом.

На противагу цьому, спікер навів положення законодавства України, де виключно Верховний суд має право звернутись з відповідним зверненням до Конституційного суду з метою перевірки певних норм права на відповідність її Конституції чи законодавчому акту вищої юридичної сили, що, на думку спікера, призводить до необгрунтованої централізованості порядку вирішеня подібних питань та виникнення низки колізій з приводу уже ухваленого судом нижчої інстанції рішення.

Закривала останнє засідання заходу доповідь науковця Костицького В. В., який розглянув реалістичність конституційних прав і свобод в умовах гібридної війни, проблеми людиноцентризму та соціоцентризму у праві. 

Підсумовуючи виступи доповідачів, учасники закінчили роботу конференції дискусією з приводу колізійних та найбільш болючих питань, які поки що залишаються невирішеними. Сподіваємось, що отриманий науковцями, суддями та представниками державної влади додатковий досвід, в тому числі й іноземних колег, дасть змогу в нацближчому майбітньому вирішити питання пошуку балансу інтересів держави та окремої людини з подальшим відображенням даних засад у законодавчих актах. 

Зозуля Наталія, «Українське право»

КОМЕНТАРІ  0 + Додати коментар
Чи потрібно стати на коліна: про цінність життя і право donum auctoris Чи потрібно стати на коліна: про цінність життя і право
Так співпало – трагічні події під Павлополем, загибель чотирьох українських захисників, які все, що бачили та відчу...
Україна рекомендувала до обрання суддею Європейського суду з прав людини найдостойніших кандидатів: інтерв’ю з Михайлом Буроменським Феміда Україна рекомендувала до обрання суддею Європейського суду з прав людини найдостойніших кандидатів: інтерв’ю з Михайлом Буроменським
26 липня завершила роботу Комісія для проведення конкурсу з добору кандидатів для обрання суддею Європейського суду...
Захист від непроханих гостей: чи існує межа необхідної оборони? Справа Захист від непроханих гостей: чи існує межа необхідної оборони?
Безпека передусім! Відомий і справедливий вислів. І тільки в наших силах зробити так, щоб наші рідні, і ми самі поч...
Серпень 2019
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
29 30 31 1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28 29 30 31 1
ЗАХОДИ
Опитування
  • Як ви оцінюєте нове процесуальне законодавство?

Використання будь-яких матеріалів, розміщених на порталі "Українське право", дозволяється за умови посилання на ukrainеpravo.com. При копіюванні матеріалів порталу "Українське право" для інтернет-видань обов'язковим є пряме та відкрите для пошукових систем гіперпосилання в першому абзаці на цитовану статтю або новину.
Яндекс.Метрика