НовиниУкраїна

Становлення медіації в Україні: як знаходити компроміс без суду

22.12.2015 / 09:22
9824
+A
-a

Становлення медіації в Україні: як знаходити компроміс без суду

У всьому світі медіація є однією з найпопулярніших форм врегулювання конфліктів. Медіація (від лат. mediation - посередництво) - це приватне та конфіденційне використання посередників для виходу з конфліктної ситуації. Вона дає можливість уникнути втрати часу в судових розглядах та додаткових і непередбачуваних матеріальних витрат.

У процесі медіації нейтральна третя сторона, медіатор, допомагає вирішити конфлікт, сприяючи виробленню добровільної угоди між конфліктуючими сторонами. Медіатор полегшує процес спілкування між сторонами, допомагає глибше зрозуміти їхні позиції та інтереси, шукає ефективні шляхи вирішення проблеми, надаючи можливість сторонам дійти власної згоди.

На відміну від формального судового чи господарського процесу, під час медіації сторони доходять згоди самі - медіатор не приймає рішення за них.

Наразі Україна знаходиться лише на етапі формування моделі медіації, однак вже з впевненістю можна констатувати, що необхідність запровадження інституту примирення (медіації) підтримується широким колом фахівців. Така підтримка ґрунтується, насамперед, на позитивних результатах практики застосування інституту примирення у багатьох країнах світу, які свідчать про його ефективність. До того ж це відповідає загальній позиції України щодо гармонізації національного законодавства із законодавством Європейського Союзу, адже питанню примирних процедур присвячена ціла низка рекомендацій і рішень Ради Європи, зокрема Рекомендації № R(99)19 "Про посередництво в кримінальних справах" від 15 вересня 1999 року, що є одним з основних документів Ради Європи щодо реалізації програм відновного правосуддя та Основоположного рішення Ради Європейського Союзу від 15 березня 2001 року "Про місце жертв злочинів у кримінальному судочинстві" (2001/220/JHA), які наголошують на необхідності розвитку та впровадження програм відновного правосуддя в національні системи права.

Варто також зазначити, що на сьогодні, незважаючи на відсутність спеціального законодавства, в Україні вже є власний досвід застосування процедури медіації, який підтверджує високу ефективність застосування цього інституту при вирішенні конфліктів. Так, починаючи з 2003 року активно проводяться експерименти у судах (зокрема, у Києві, Харкові, Івано-Франківську та інших). Також на території України діє низка регіональних груп медіації, які об`єдналися в Асоціацію груп медіації України та Український центр порозуміння, який активно займається впровадженням програм примирення потерпілих і правопорушників та просвітницькою діяльністю у цій сфері.

Разом з тим судді-медіатори наголошують, що одним із інструментів популяризації медіації в суспільстві може стати прийняття відповідного Закону, основною ідеєю якого буде розробка рамкових положень щодо мети, завдань і принципів медіації. Із введенням медіаторів на законодавчому рівні отримає законодавче закріплення і судова медіація, або «модель правосуддя», що має на меті покращити функціонування правової системи та запропонувати альтернативний спосіб вирішення спору, дозволить уникнути таких чинників, як тривалість судового процесу, перевантаженість судів.

Перший проект Закону "Про медіацію" було зареєстровано у парламенті ще на початку 2015 року групою депутатів на чолі з Альоною Шкрум - головою підкомітету з питань державної служби та служби в органах місцевого самоврядування Комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування. Проект було розглянуто відповідними комітетами Верховної Ради, однак у сесійній залі він жодного разу не обговорювався, оскільки Комітет з питань правової політики та правосуддя в цілому підтримав необхідність чіткого законодавчого регулювання процедури медіації в Україні, однак до запропонованого законопроекту члени комітету висловили низку зауважень.

Аналізуючи сферу застосування медіації, комітет зазначив, що вона має бути визначена більш детально. Зокрема, з метою запобігання зловживанням при проведенні медіації та, як наслідок, дискредитації цього інституту, було б доцільно певним чином обмежити сферу її застосування. Так, наприклад, врегулювання спору шляхом медіації в кримінальних справах щодо всіх категорій злочинів не узгоджується із загальними завданнями відповідного законодавства, зокрема із завданням запобігання злочинам шляхом покарання за їх вчинення, і може призвести до звільнення осіб від кримінальної відповідальності в обхід установленого Кримінальним кодексом України порядку.

Поданий законопроект висуває відповідні вимоги до кваліфікації медіатора та професійності здійснення ним медіаційної діяльності. Водночас недоліком проекту є відсутність чіткої правової регламентації порядку доступу до професії медіатора та припинення статусу медіатора. Крім того, не вирішується належним чином питання правового статусу медіатора як суб’єкта підприємницької діяльності або незалежної професійної діяльності (за аналогією зі статусом адвоката, арбітражного керуючого, нотаріуса).

Положення проекту, які передбачають внесення змін до процесуального законодавства, також потребують удосконалення та доповнення, оскільки належне функціонування інституту медіації в національній правовій системі передусім залежить від процесуальних механізмів його реалізації. Зокрема, запровадження інституту медіації при розгляді спорів цивільної та господарської юрисдикції неможливе без реформування інституту мирової угоди.

На окреме правове регулювання заслуговує застосування інституту медіації в податкових спорах.

На підставі викладеного вище комітет вирішив рекомендувати Верховній Раді України повернути зазначений законопроект суб’єкту права законодавчої ініціативи на доопрацювання.

Наразі у парламенті зареєстровано вже новий, удосконалений проект Закону № 3665 "Про медіацію" знову ж авторства Альони Шкрум.

Проект Закону визначає основні принципи медіації, правові засади проведення процедури медіації, умови набуття статусу медіатора, особливості проведення процедури медіації під час судового або третейського розгляду, механізми контролю за якістю надання послуг медіації та засади державної політики в сфері медіації.

За законопроектом інститут медіації доповнює, а не змінює чинні правові інститути, такі як мирова угода в цивільному та господарському процесах, примирення в адміністративному судочинстві та кримінальному процесі, тощо.

Якщо порівнювати новий проект з попереднім, то вдосконалення в ньому все ж таки є.

Як зазначає автор законодавчої ініціативи, у справі популяризації медіації як ефективного механізму вирішення спорів суди можуть відігравати значну роль, але введення обов’язкової медіації, навіть по вузьких категоріях справ, як пропонувалось попередніми законопроектами, є на первинному етапі розвитку медіації передчасним. На сьогодні введення обов'язкової медіації в Україні вимагає законодавчих змін на конституційному рівні у зв'язку з Рішенням Конституційного Суду про тлумачення статті 124 Конституції від 9 липня 2002 року, справа № 1-2/2002 № 15-рп/2. Тому цей законопроект відтворює текст статті 5 Директиви 2008/52/EC і запроваджує модель добровільної присудової медіації, де суд має право рекомендувати медіацію сторонам, а сторони можуть відмовитися від цього.

Разом з тим держава встановлює необхідні положення та стандарти, які гарантують дотримання публічних інтересів в сфері медіації. Зокрема, цим проектом передбачено обмеження сфери застосування медіації положенням, що медіація не може бути застосована у справах (провадженнях), за якими сторони не можуть укласти мирову угоду або угоду про примирення згідно з чинним законодавством України. Так, наприклад, за цим положенням медіація не може проводитись в провадженні щодо тяжких злочинів та щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення за статтею 469 Кримінального процесуального кодексу України. Крім того, цей законопроект надає гарантії збереження доступу до суду громадянам, які вдаватимуться до медіації, та вводить такі обмеження: засоби і методи проведення медіації, які обирає медіатор, не повинні суперечити чинному законодавству України; угода за результатами медіації не повинна містити положень, які суперечать законодавству України, інтересам держави та суспільства, його моральним засадам та іншим вимогам законодавства.

Крім того, законопроект закріплює гарантії дотримання прав третіх осіб, зокрема, передбачає, що медіація має бути припинена, якщо виявиться, що спір стосується чи може зачіпати права або законні інтереси третіх осіб, які не беруть участі в процедурі медіації, і за різних причин залучити таких осіб до процедури медіації неможливо.

У законопроекті № 3665 передбачено, що медіація поширюється на цивільні, господарські, адміністративні, трудові, кримінальні справи, а також і на сімейні, чого в попередньому проекті не було. Крім того, зазначається, що медіація може бути проведена у разі виникнення конфлікту (спору) як до звернення до суду (третейського суду), так і під час або після судового чи третейського провадження, у тому числі під час виконавчого провадження. Якщо сторона медіації вчинила тяжкий або особливо тяжкий злочин, медіація може бути проведена виключно щодо обсягу та способу компенсації завданої цим злочином шкоди. Регламентується, що медіатор не залежить від сторін медіації, державних органів, інших юридичних і фізичних осіб. Втручання державних органів, будь-яких юридичних і фізичних осіб у діяльність медіатора при підготовці та проведенні медіації забороняється.

Чітко визначено, що медіатором не може виступати адвокат, представник та/або законний представник сторони медіації. Особа не може виступати адвокатом або представником сторони медіації у справі (провадженні), в якій вона надавала або надає послуги медіатора.

Як зазначено у новому проекті Закону про медіацію, договір, досягнутий за результатами медіації, є обов’язковим для виконання сторонами у визначені ним строки та спосіб. У разі невиконання стороною узятих на себе зобов'язань за таким договором інша сторона має право звернутися до суду у встановленому законом порядку для захисту порушених прав і законних інтересів.

Суддя або третейський суддя має право звертати увагу сторін на можливість проведення процедури медіації на всіх стадіях судового розгляду справи, також суд або третейський суд має право зупинити провадження у справі за спільним клопотанням сторін на час, необхідний їм для проведення процедури медіації (у раніше поданому проекті пропонувалося обмеження часу проведення процедури медіації – 14 днів).

Також медіатор не може бути примушений давати свідчення в судовому або третейському розгляді щодо обставин, які стали йому відомі у зв’язку з виконанням обов’язків медіатора, за винятком випадків, коли це вимагається для забезпечення захисту інтересів дітей або запобігання шкоди фізичному або психологічному здоров’ю особи, або коли розкриття змісту договору за результатом медіації є необхідним для примусового виконання цього договору.

Щодо статусу медіатора, то у новому проекті конкретизовано, що медіатором не може бути особа, визнана судом обмежено дієздатною або недієздатною; яка має не погашену або не зняту у встановленому законом порядку судимість; звільнена з посади судді, прокурора, слідчого, з державної служби або із служби в органах місцевого самоврядування за порушення присяги, вчинення корупційного правопорушення; яка перебуває на державній службі та яку було виключено з реєстру медіаторів відповідно до статті 20 цього Закону – до спливу трьохрічного строку.

Взагалі процедура медіації є дуже розповсюдженим способом вирішення спорів у всьому світі. Так, наприклад, у США експериментальні програми медіації з використанням добровольців-медіаторів почалися на початку 1970-х в декількох великих містах. Вони виявилися настільки успішними, що сотні інших програм були проведені по всій країні протягом двох наступних десятиліть, і на сьогодні практика медіації досить поширена в Сполучених Штатах. Судова практика США орієнтована на те, щоб більшість спорів вирішувалася добровільно до судового засідання, а суддя може перервати суд і порадити сторонам попрацювати з медіатором.

Медіація в Європі також дуже поширена. Кількість європейських країн, які прийняли закони про медіацію між правопорушником і потерпілим, на сьогодні збільшується. Слід зазначити, що не завжди в європейських законах використовується термін "медіація". У деяких країнах медіація згадується в законах опосередковано, наприклад, йдеться про можливість відшкодування, примирення або "прийняття відповідальності" перед потерпілим. Більше того, у випадках, коли медіація згадується в законах безпосередньо, вона описується в загальних словах. Це також передбачає, що правові гарантії не містяться у формальному законі, а якщо вони й існують, то лише у другорядних постановах або в прецедентах. До того ж формальний закон часто не містить інформації про становище та організацію служб медіації або про статус медіаторів. 

Загалом в Європі можна виділити три типи правового регулювання медіації. По-перше, медіація закріплена в законах про ювенальну юстицію. Подібне явище існує в Каталонії (Іспанія), Англії та Уельсі, Фінляндії, Німеччині, Ірландії та Польщі. Медіація в такому випадку ініціюється прокурором або суддею (або, як в Англії та Уельсі, поліцією чи службою пробації) і діє як один з альтернативних видів впливу у кримінальних справах. По-друге, медіація відносно дорослих правопорушників може регулюватися положеннями кримінально-процесуальних кодексів (Австрія, Бельгія, Фінляндія, Франція, Німеччина, Польща, Словенія) та/або окремими положеннями у кримінальних кодексах (Фінляндія, Німеччина, Польща). В Австрії та Франції в кримінально-процесуальному кодексі також встановлюється медіація для неповнолітніх. Найбільш поширеною є система, коли медіація ініціюється прокурором, який, відповідно до його або її повноважень, може прийняти рішення про передачу справи на медіацію і організувати подальше виконання, як тільки процес медіації завершений. Як правило, йдеться про умовне звільнення. У Швейцарії в кримінальному кодексі передбачається можливість медіації на стадії після винесення вироку, зокрема під час відбування покарання у в’язниці, а також існує федеральний закон про сприяння жертвам правопорушень. По-третє, медіація може регулюватися автономним «законом про медіацію», в якому в деталях встановлюються організація і процес медіації. Подібний закон існує з 1991 року в Норвегії (Закон про муніципальні комітети з медіації; застосовується як до неповнолітніх, так і до дорослих, і охоплює кримінальні та цивільні делікти). У 2002 році в Швеції був прийнятий закон про медіацію, який також повинен виконуватися у співпраці з муніципальними службами. До цієї категорії також належить закон про служби пробації та медіації Чеської республіки (2001), за яким створена база для роботи служб пробації та медіації на території всієї країни.

З огляду на значну кількість пропозицій щодо впровадження медіації в Україні, ми вирішили поцікавитися думкою правника щодо цього питання. Про перспективи закріплення медіації на законодавчому рівні в Україні та ефект від запровадження медіації в українську правову систему говоримо з генеральним директором Європейської правничої компанії, кандидатом юридичних наук, доцентом Павлом Богуцьким.

- Павле Петровичу, з вищенаведених положень нового проекту Закону "Про медіацію" чи можна стверджувати, що його положення більш чітко визначають правові засади надання послуг медіації, порівняно з попередніми проектами? Чи все-таки певні положення потребують доопрацювання?

- Новий законопроект ураховує ті численні зауваження і справедливу критику, які були раніше висловлені як народними депутатами України, так і науковцями, практикуючими юристами, а тому є більш якісним і таким, що може бути предметом розгляду у парламенті. Водночас законопроект потребує подальшого доопрацювання, у тому числі з метою узгодження його положень з чинним процесуальним законодавством, а також з кримінальним законодавством. Таке доопрацювання не виключає розгляду законопроекту у парламенті та прийняття його у першому читанні. Закон "Про медіацію" є очікуваним, його прийняття відповідає потребам суспільства.

- При вирішенні яких спорів, на Ваш погляд, застосовування медіації є більш виправданим чи, можливо, більш ефективним засобом розв’язання конфлікту?

- Застосування медіації можливе у багатьох випадках, і це важливо для розуміння необхідності законодавчого урегулювання  такої діяльності. Найбільш ефективно, і з цим потрібно погодитися, застосування медіації може діяти у тих спорах і у тих конфліктах, які передбачають відшкодування матеріальної, моральної шкоди потерпілим. Медіація є ефективним засобом у вирішенні цивільних, господарських спорів щодо виконання договірних зобов’язань, стягнення  штрафних санкцій. Водночас медіація є вкрай необхідним правовим засобом вирішення трудових спорів.

- Стосовно застосування медіації в кримінальних провадженнях, чи маєте Ви якісь застереження?

- У кримінальних провадженнях наразі існує процесуальний  інститут угод і визнання вини. На наше переконання, у тих випадках, коли йдеться про спричинення матеріальної та моральної шкоди потерпілим питання  цивільної відповідальності має всі шанси бути вирішеним шляхом медіації. Інша річ - визначення покарання  за вчинений злочин. Проте і в таких випадках необхідно враховувати можливість застосування медіації щодо відшкодування шкоди як обставини, яка суттєво впливає на прийняття судом рішення про кримінальне покарання. Проте, звертаю увагу, законодавство про медіацію у цій частині потребує жорсткого узгодження з кримінальним і кримінальним процесуальним законодавством.

Як вже зазначали деякі фахівці, позасудове вирішення спорів не може повністю замінити судовий розгляд, але може прийти на допомогу і частково звільнити від навантаження судові органи. На Ваш погляд, чи має медіація всі шанси зайняти гідне місце і в Україні?

- Медіація покликана сприяти правосуддю і для цього містить усі можливості процесуального (процедурного) та матеріального характеру. Проте наразі проведення медіації містить чимало ризиків, серед яких чи не перше місце займають корупційні  ризики. Саме тому законопроект про медіацію має пройти ретельну антикорупційну перевірку, експертизу. Без сумніву, медіація є сучасним правовим засобом вирішення соціальних конфліктів. Успішному вирішенню питання впровадження медіації в Україні має сприяти постать медіатора, що потребує особливої уваги, тому що від підготовки і вибору медіаторів залежатиме майбутнє цього правового інституту у нашому суспільстві. 

КОМЕНТАРІ  0 + Додати коментар
Юридична еліта України: проблема формування donum auctoris Юридична еліта України: проблема формування
Останнім часом активно опрацьовується питання формування і діяльності юридичної або ж правової еліти суспіль...
Жовтень 2017
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
25 26 27 28 29 30 1
2 3 4 5 6 7 8
9 10 11 12 13 14 15
16 17 18 19
19.10.2017 15:00:00 - Minsk Legal Forum 2017
20 21 22
23 24 25 26 27 28 29
30 31 1 2 3 4 5
ЗАХОДИ
19.10.2017 15:00:00 - Minsk Legal Forum 2017
Опитування
  • Що найбільш негативно впливає на рівень довіри до суду в Україні?

Використання будь-яких матеріалів, розміщених на порталі "Українське право", дозволяється за умови посилання на ukrainеpravo.com. При копіюванні матеріалів порталу "Українське право" для інтернет-видань обов'язковим є пряме та відкрите для пошукових систем гіперпосилання в першому абзаці на цитованну статтю або новину.
Яндекс.Метрика