Оскарження рішень органів місцевого самоврядування
НовиниУкраїна

Топ цікавих фактів про вибори у різних країнах світу

22.07.2019 / 18:11
417
+A
-a

Топ цікавих фактів про вибори у різних країнах світу

Минулої неділі в Україні відбулись дострокові парламентські вибори, в ході яких українці мають обрати 225 народних депутатів за партійними списками, та 199 – за мажоритарною системою (виключаючи округи, які знаходяться на непідконтрольних територіях Донбасу та Криму). 

В очікуванні офіційних результатів від Центральної виборчої комісії, неминучих скандалів, пов’язаними із їх фальсифікаціями та оскарженнями,а також інформації щодо складу майбутньої парламентської коаліції та кандидатур до уряду, «Українське право» підготувало для наших читачів добірку цікавих та курйозних фактів щодо виборчого процесу минулого й тепер в різних країнах світу.

Програти вибори, але потрапити у Білий дім

В історії Сполучених Штатів є відомими чотири випадки, коли кандидат, який набрав меншу кількість голосів порівняно із своїм суперником, все ж ставав президентом. Це є можливим, оскільки переможець визначається більшістю голосів вибірників, а їх кількість залежить від загальної кількості населення кожного штату. У більшості штатів більш популярний серед виборців кандидат отримує всі голоси вибірників, навіть якщо різниця між цифрами підтримки різних кандидатів становить всього один голос.

Загалом наразі у США є 538 членів колегії вибірників. Кількість вибірників від кожного штату дорівнює числу його представників в конгресі (два сенатори і члени палати представників, кількість яких, в свою чергу, дорівнює числу виборчих округів на території штату). Федеральний округ Колумбія, на території якого знаходиться столиця Вашингтон, в Конгресі не представлений, але на президентських виборах має трьох вибірників. Президентські вибори виграє той кандидат, який набере просту більшість: не менше 270 голосів виборщиків. Якщо жоден з кандидатів не набере потрібної кількості голосів, президента США на спеціальному засіданні прямим таємним голосуванням обиратиме Палата представників Конгресу США з числа не більше трьох кандидатів, які отримали більшість. Віце-президента обиратиме Сенат.

У 1824 році на пост президента США балотувалися чотири кандидати від єдиної на той момент політичної сили в країні - Демократично-Республіканської партії. Для перемоги кандидатам необхідно було здобути абсолютну більшість електоральних голосів вибірників, яка тоді складала 131 голос. До речі, ці вибори стали єдиними, коли президента обирав саме Конгрес. Крім того, перший і останній раз переможець не отримав не тільки більшості голосів виборців, а й більшості електоральних голосів. Незважаючи на те, що 41.4% населення і 99 вибірників віддали перевагу Ендрю Джексону, Палата представників обрала на пост президента Джона Квінсі Адамса, який мав підтримку 30.9% американців і 84 вибірників.

Через 52 роки з перевагою в один електоральний голос президентські вибори виграв республіканець Ратерфорд Хейс. За попередніми результатами виборів 1876 року він отримав 165 голосів вибірників з 369 і програв, але потім оскаржив результати голосування в штатах Флорида, Луїзіана і Північна Кароліна, вирвавши у кандидата від Демократичної партії Семюела Тілдена необхідні для перемоги 20 голосів. Абсолютна більшість виборців - 51% - при цьому підтримала Тілдена.

Перевага кандидата від Республіканської партії Бенджаміна Гаррісона на президентських виборах 1888 року була беззаперечною: за нього проголосували 233 вибірників, а демократу Гроверу Клівленду голоси віддали лише 168 членів Колегії. Але якби підсумок голосування визначали безпосередньо виборці, результат був би іншим: Клівленд отримав на 90,5 тисячі більше народних голосів.

Найбільш свіжою з цих історій є президентські перегони 2000 року, коли переможець Джордж Буш-молодший набрав на пів мільйона менше голосів ніж його суперник-демократ Альберт Гор. Тодішні вибори журналісти справедливо охрестили як «битва за Флоріду», штат, перемога в якому, власне, й стала ключовою для 43 президента США. У Флориді Гор набрав 2,912,253 голосів, а Буш - 2,912,790. Ця різниця в близько 500 голосів і принесла Бушу перемогу в штаті, зокрема, і в країні загалом У підсумку Джордж Буш отримав всі 25 електоральних голосів Флориди, що забезпечило йому перевагу у кількості п’яти голосів вибірників.

Штраф або тюремне ув’язнення за неявку на вибори

В минулому або й навіть до сьогодні в деяких країнах світу існує обов’язкове голосування - юридичний обов’язок виборців брати участь у голосуванні. Таке явище склалось історично та пояснюється як засіб боротьби із абсентеїзмом виборців, забезпечуючи таким чином високу явку на голосуванні. Однак побічним ефектом подібних заходів є відсутність власного інтересу виборця до виборів, що ставить під сумнів щирість і обґрунтованість його волевиявлення. Тому питання легітимності таким способом обраної влади залишається предметом дискусій в рамках теорії конституційного та виборчого права.

На сьогоднішній момент в країнах, де передбачений механізм обов’язкового вотуму, найчастіше застосовується санкція у вигляді штрафу за неявку на вибори. Приміром, від 20 до 200$(Аргентина), від 80 до 200$ (Ліхтенштейн), близько 25$ (Австралія), 60$ (Пакистан). Аби уникнути штрафу в цих країнах може існувати можливість надіслати заяву до виборчої комісії із поясненням причини своєї неявки. Окрім штрафів, за відсутність на виборах громадян можуть позбавити певних прав, наприклад, права бути прийнятим на державну або муніципальну служби на певний строк (Аргентина, Ліхтенштейн, Бельгія). Також в деяких країнах за вчинення такого правопорушення передбачається й позбавлення волі (Пакистан, Єгипет, Греція).

Виграти всенародні вибори на пост очільника держави із…6 голосами

В результаті народного повстання у 1862 році в Греції було скинуто тодішнього правлячого монарха Оттона І. Після цього греки провели всенародний референдум щодо виборів нового глави держави. Бюлетенів з кандидатами не було, тому кожен підданий Греції мав можливість запропонувати свою кандидатуру очільника країни, а також форму правління. За результатами цього плебісциту переконливу перемогу здобув із більш ніж 230 тис. голосами другий син британської королеви Вікторії Альфред Саксен-Кобург-Готський. Незважаючи на це,королем принц Альфред так і не став. За 30 років до цієї події Франція, Великобританія та Росія на Лондонській конференції підписали договір, за якого жоден із членів їх монарших родин не може мати права на грецький трон. Врешті-решт, із 6 голосами королем став данський принц Вільгельм –Георг І, який зайняв на голосуванні лише 18 місце, адже всі кандидати попереду нього за різних причин відмовились від грецької корони. Попри свою «електоральну поразку» Георг І виявився доволі успішним монархом, проправивши країною близько 50 років. За нього Греція приймала І Олімпійські ігри сучасності в 1896 року, та внаслідок балканських війн із Туреччиною територія країни збільшилась майже удвічі.

«Вибори без вибору»

Найчастіше вищезазначена формула застосовується до системи безальтернативних виборів, за якої виборцеві пропонується проголосувати за чи проти одного кандидата чи партії. Гаїтянський диктатор минулого Дювальє в цьому питанні пішов ще далі. На виборах 1964 року він провів референдум, на якому ставилось питання про обрання його президентом пожиттєво. На питання: «Чи Ви згодні?» - крупними літерами була надрукована єдина відповідь «Так». Ті, хто бажав проголосувати «Ні» , мали вписати цю відповідь від руки, що неодмінно спричиняло репресії для такого виборця. Слід відзначити, що хоча безальтернативні вибори часто-густо є основним видом виборів в країнах з авторитарним або тоталітарними режимами (наприклад, СРСР, Північна Корея, В’єтнам (до 1992 року), фашистська Італія), а й в деяких демократичних країнах.

Так, перший президент США Джордж Вашингтон став єдиним очільником американської держави, який завдяки своєму авторитетові був обраний безальтернативно. Він обирався за відсутністю інших кандидатів у 1789 та 1792 роках. Одночасно з президентом обирався й віце-президент. Однак за чинною тоді редакцією Конституції його обирали окремо від президента, і вже на цю посаду на обох виборах претендувало декілька кандидатів.

Однак практика засвідчує, що безальтернативні вибори можливіне лише у 18 столітті, а й в сучасних країнах розвиненої демократії. Приміром, в 2016 році в Естонії безальтернативно була обрана президентом Керсті Кальюлайд. Така ситуація обумовлена певними особливостями виборчої системи країни. В Естонії президентські вибори є непрямими: очільник держави обирається 2/3 складу Рійгікогу (назва парламенту) або спеціальною Колегією вибірників, якщо Рійгікогу провалює цю задачу. Після трьох безрезультатних раундів президентських виборів в Рійгікогу і двох в Колегії вибірників Рада старійшин парламенту Естонії 27 вересня висунула Кальюлайд єдиним кандидатом на пост глави держави. 3 жовтня 2016 року у виборах президента Естонії в Рійгікогу вона набрала 81 голос з 101, ставши першою жінкою-президентом цієї балтийської країни.

Як стати мером міста, вигравши партію в покер або в комп’ютерній грі?

В Америці у штаті Нью-Мексико є вельми цікавий закон, відповідно до якого, якщо два кандидати на якусь посаду набрали однакову кількість голосів, результат визначається якою-небудь грою. Реальний випадок застосування цього закону був зафіксований у відносно недалекому 1998 році в містечку Естансія. Джеймс Фаррінгтон і Джоан Карлсон набрали по 68 голосів. Джеймс захотів виявити переможця в покер, а Джоан запропонувала кинути кістки. Спочатку підкинули монетку, яка визначила гру у покер, а потім Джеймс переміг і став мером міста.

Не менш цікавий випадок трапився на мерських перегонах у Варшаві в 2002 році. Під час передвиборчої кампанії кандидатам запропонували позмагатися в управлінні містом в комп’ютерній грі SimCity 3000. Для мети цього змагання була змодельована приблизна карта Варшави, і кожному учасникові видали однакова суму ігрової валюти. Щоправда, більшість віддали перевагу доручити розвиток комп'ютерного міста членам своєї команди, а самі в цей час спілкувалися з глядачами, але така ситуація якраз добре відображає суть роботи мера. Кращого результату домігся Лех Качинський, який потім й переміг на виборах, а згодом був обраний президентом Польщі.

Даниїл Шаров, «Українське право»

КОМЕНТАРІ  0 + Додати коментар
Чи потрібно стати на коліна: про цінність життя і право donum auctoris Чи потрібно стати на коліна: про цінність життя і право
Так співпало – трагічні події під Павлополем, загибель чотирьох українських захисників, які все, що бачили та відчу...
Україна рекомендувала до обрання суддею Європейського суду з прав людини найдостойніших кандидатів: інтерв’ю з Михайлом Буроменським Феміда Україна рекомендувала до обрання суддею Європейського суду з прав людини найдостойніших кандидатів: інтерв’ю з Михайлом Буроменським
26 липня завершила роботу Комісія для проведення конкурсу з добору кандидатів для обрання суддею Європейського суду...
Захист від непроханих гостей: чи існує межа необхідної оборони? Справа Захист від непроханих гостей: чи існує межа необхідної оборони?
Безпека передусім! Відомий і справедливий вислів. І тільки в наших силах зробити так, щоб наші рідні, і ми самі поч...
Серпень 2019
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
29 30 31 1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28 29 30 31 1
ЗАХОДИ
Опитування
  • Як ви оцінюєте нове процесуальне законодавство?

Використання будь-яких матеріалів, розміщених на порталі "Українське право", дозволяється за умови посилання на ukrainеpravo.com. При копіюванні матеріалів порталу "Українське право" для інтернет-видань обов'язковим є пряме та відкрите для пошукових систем гіперпосилання в першому абзаці на цитовану статтю або новину.
Яндекс.Метрика