У Мін’юсті презентували дорожню карту щодо реагування на сексуальне насильство

У Міністерстві юстиції України презентували дорожню карту дій державних органів щодо реагування на випадки сексуального насильства, пов’язаного із конфліктом.

Дорожня карта, розроблена за участі представників національних та міжнародних правозахисних організацій, є одним із етапів формування Національної стратегії з протидії сексуальному насильству, пов’язаного із конфліктом.

За словами президента Міжнародного жіночого правозахисного центру «Ла-Страда Україна» Катерини Левченко, дорожня карта з протидії сексуальному насильству, пов’язаного із конфліктом, має чотири цілі.

Перша – підвищення обізнаності та збір інформації. «Мова йде про проведення інформаційних кампаній національного і локального рівнів. Особливу увагу слід приділяти дітям та молоді, підвищенню їхньої обізнаності», – зазначила Левченко.

Друга – попередження сексуального насильства. «У цьому напрямку важливою є робота щодо вдосконалення законодавства в частині протидії сексуальному насильству», – зауважила президент «Ла-Страда Україна».

Третя мета – захист постраждалих та реагування на випадки сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом. «Мова йде про формування системи взаємодії між державними органами задля ідентифікації випадків сексуального насильства, їх перенаправлення до відповідальних інституцій. Також важливим є покращення розслідуванням випадків сексуального насильства, надання постраждалим допомоги –правової, психологічної, медичної, забезпечення притулком», – зазначила правозахисник.

Четверта мета – доступ постраждалих до правосуддя. За словами Левченко, важливою є підтримка обвинувачення в суді у випадках із сексуальним насильством, пов’язаним із конфліктом, ефективне розслідування таких випадків, захист учасників кримінального судочинства, пов’язаного із насильством.

За словами міжнародної консультантки з питань сексуального насильства, пов’язаного із конфліктом Хуми Хан, у рамках конфлікту в Україні варто сфокусувати увагу на таких проявах сексуального насильства, як сексуальне рабство, примусова проституція, примусова вагітність, зґвалтування. Сексуальне насильство варто розглядати як стосовно однієї особи, так і групи осіб, причому як жінок, так і чоловіків.

«У нас немає ефективної підтримки жертвам сексуального насильства. У державних і громадських організаціях, навіть у медичних закладах, недостатньо знань, як працювати з такими людьми. Значна частина послуг жертвам сексуального насильства, надається міжнародними донорами. Доступ до таких послуг на територіях, підконтрольним озброєним групам, є вкрай обмеженим», – зазначила Хума Хан.