НовиниУкраїна

Врегулювання податкових спорів у судовому порядку: практика ВСУ

22.01.2016 / 09:18
8722
+A
-a

Врегулювання податкових спорів у судовому порядку: практика ВСУ

За 2015 рік Верховний Суд розглянув низку податкових спорів, висловивши цікаві правові позиції при їх вирішенні.

Якими ж рішеннями здивував правову спільноту Верховний Суд?

Так, у справі № 21-425а14 щодо визнання незаконним наказу про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки та визнання протиправними дій суд вказав, що безпідставне видання наказу про податкову перевірку або його видання з порушеннями призводить до визнання перевірки незаконною. Зокрема, Верховний Суд України дійшов висновків, що лише дотримання встановлених умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місцем проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Саме невиконання вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі незаконного або протиправного наказу, може бути скасоване.

У справі № 2а/0570/17001/2012 щодо стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ, Верховний Суд України зазначив, що повернення помилково та/або надмірно сплачених митних платежів із Державного бюджету України є виключними повноваженнями митних органів та органів державного казначейства, а відтак - суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення таких платежів. Те саме стосується й повернення надмірно сплачених сум податкових зобов’язань, оскільки умови такого повернення також урегульовано статтею 43 ПК України. Таким чином, Верховний Суд України виключив можливість стягнення з бюджету простроченої заборгованості з відшкодування ПДВ за судовим рішенням. Натомість, відшкодувати ПДВ з бюджету можна або шляхом отримання висновку фіскального органу, який в подальшому має бути виконаний органом державного казначейства, або зверненням до суду з вимогою зобов’язати  контролюючий орган виконати покладені на нього Законом і підзаконними актами обов’язки щодо надання органу казначейства висновку про повернення відповідних сум коштів із відповідного бюджету.

 Отже, безпосередньо стягнути кошти з бюджету за виконавчим документом, виданим судом, платник податків, на думку ВСУ, не може.

 У низці справ про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення Верховний Суд України, вивчаючи обставини справи, дійшов до таких висновків:

1. Податкові накладні, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, не можуть вважатися належно оформленими 

У справі № 810/5645/14 ВСУ дійшов висновку, що складена з відповідними дефектами податкова накладна (у тому числі підписана неуповноваженою чи невстановленою особою від імені фіктивного суб'єкта господарювання), не може використовуватися для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування, але тільки за умови, якщо буде встановлена відсутність факту здійснення господарської операції. В іншому разі можливість формування платником податку податкового кредиту та/або суми бюджетного відшкодування з ПДВ за допомогою отриманих навіть від фіктивної особи контрагентів не виключається, якщо буде підтверджений факт придбання товарів (послуг) від імені фіктивного суб'єкта господарювання. Виняток становить ситуація, за якої буде доведено обізнаність платника податку із протиправним характером діяльності його контрагента.

2. Обов'язок зі сплати земельного податку у фізичної особи виникає з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно

У справі № 826/12388/13-а суд зазначив, що хоча позивач не зареєстрував право власності чи користування земельною ділянкою під належними йому на праві власності нежитловими приміщеннями, але виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК України, обов'язок зі сплати земельного податку у фізичної особи виникає з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

3. Тимчасова митна декларація не дає права формувати податковий кредит з ПДВ

У справі № 2а-18022/12/2670 Верховний Суд зазначив, що тимчасова або неповна декларація не є завершальним документом, її подання не є фактом завершення декларування, а передбачає лише спрощений порядок випуску товарів у вільний обіг. Таке спрощення покладає на декларанта обов'язок протягом 30 днів з дня випуску товарів у вільний обіг подання митної декларації, заповненої у звичайному порядку, тим самим забезпечується завершеність процедури декларування. Прийняття митним органом такої декларації і є завершальним юридичним фактом правовідносин митного оформлення.

Таким чином, у цій справі Верховний Суд України дійшов висновків, що після подання тимчасової митної декларації можливі зміни щодо зазначених у ній відомостей, зокрема й вартості ввезеного на митну територію товару, що є базою оподаткування ПДВ, тому тимчасова митна декларація не дає права формувати податковий кредит з податку на додану вартість.

4. Помилкове визначення коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні під час сплати податкового зобов’язання не є достатньою підставою для висновку про несплату грошового зобов’язання

У справі № 21-377а15 Верховний Суд України зазначив, що відповідно до пункту 57.1 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом визначених строків, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу. Зокрема, при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, – у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, за несплату платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання у певний термін законодавець для такого платника передбачив негативні наслідки у вигляді штрафних санкцій.

Крім того, на думку колегії суддів, для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що у передбачений строк платник податків не вчинював дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету. А оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку, а відтак і для застосування штрафних (фінансових) санкцій. 

Таким чином, якщо платник податку сплатив у строки податок, але вказав коди іншого податку, то не вважається, що він пропустив строк сплати податку, а належним чином виконав свої податкові зобов’язання і накладати штраф контролюючі органи не можуть.

5. Митний контроль після завершення митного оформлення можливий за умови обґрунтованої підозри

У справі № 804/6137/13-а суд установив, що підставою для прийняття Митницею податкових повідомлень-рішень про донарахування товариству грошових зобов'язань із ввізного мита та ПДВ стали документи, отримані від митних органів Угорщини, з яких митний орган встановив загальну суму вартості ввезеного товариством на митну територію України товару, відмінну від вартості заявленої декларантом. У справі, що розглядається, митний орган не визначав митну вартість товару, яка була задекларована товариством самостійно. Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України погодилася з висновком апеляційної інстанції про те, що невиїзна документальна перевірка була проведена митницею на законних підставах, а податкові повідомлення-рішення прийняті митницею правомірно та відповідно до норм чинного законодавства, оскільки митниця за обґрунтованої підозри продовжила митний контроль за ввезеним товариством товаром і на підставі документів, отриманих від митних органів Угорщини, встановила розбіжності в сумі вартості ввезеного товариством на митну територію України товару, яка відмінна від вартості, заявленої декларантом при його розмитненні. 

6. Особа, яка є учасником договору про спільну діяльність має право включати відповідні витрати до валових у разі, якщо така особа є платником податку, а не за наявності в неї спеціального дозволу на користування надрами

У справі № 21-39а15 на час виникнення спірних відносин передбачалось право платника податків на включення до складу валових витрат сум внесених (нарахованих) рентних платежів та збору на геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету.

На думку колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, законодавець виходячи із специфіки цих договірних відносин передбачив згідно з умовами договору про спільну діяльність можливість уповноважувати одного із учасників такого договору вести податковий облік, у тому числі сплачувати податкові зобов’язання, які виникають у результаті здійснення спільної діяльності та включати відповідні витрати до валових у разі, якщо така особа є платником податку, а не за наявності в неї спеціального дозволу на користування надрами.

7. Початок перебігу десятиденного строку для сплати зазначеного у декларації податкового зобов’язання пов’язаний із першим робочим днем після вихідного або святкового дня

У справі № 21-18а15 Верховний Суд зазначив, що пунктом 57.1 статті 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Натомість пункт 49.20 статті 49 ПК України чітко визначає, що якщо останній день строку подання  податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

Тому у разі якщо останній день строку подання  податкової декларації, передбачений підпунктом 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 ПК України, припадає на вихідний або святковий день, граничним строком подання такої декларації є перший після нього робочий день. Тому початок перебігу встановленого пунктом 57.1 статті 57 ПК України десятиденного строку для сплати зазначеного у декларації податкового зобов’язання пов’язаний саме із таким робочим днем.

КОМЕНТАРІ  0 + Додати коментар
Довіра до суду donum auctoris Довіра до суду
Довіра до суду не існує окремо від довіри до влади. Наше внутрішнє ставлення до рішень, які виносить суддя, отото...
Трагедія однієї сім'ї Справа Трагедія однієї сім'ї
Кожна судова справа – це історія, історія окремих людей або й цілих сімей, історія про кохання та зраду, історія ...
Грудень 2017
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
27 28 29 30 1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30 31
ЗАХОДИ
16.12.2017 09:00:00 - Технології та право
Опитування
  • Що найбільш негативно впливає на рівень довіри до суду в Україні?

Використання будь-яких матеріалів, розміщених на порталі "Українське право", дозволяється за умови посилання на ukrainеpravo.com. При копіюванні матеріалів порталу "Українське право" для інтернет-видань обов'язковим є пряме та відкрите для пошукових систем гіперпосилання в першому абзаці на цитованну статтю або новину.
Яндекс.Метрика