Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду виніс постанову щодо визнання удаваним договору дарування частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю.
Предметом спору у справі №910/19473/17 є вимоги позивача про визнання договорів дарування часток у статутному капіталі товариства недійсними з підстав їх удаваності.
Відповідно до приписів ст.235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
За змістом ч.1 ст.202, ч.3 ст. 203 ЦК України головним елементом правочину є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків. Отже, основним юридичним фактом, який підлягав встановленню судом у цій справі є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договорів дарування та з'ясування питання про те, чи не укладені ці правочини з метою приховати інші та які саме.
Проте суди попередніх інстанцій до уваги зазначене вище не взяли та не дослідили питання дійсної спрямованості волі сторін. Висновок про те, що з’ясування мотивів укладення відповідачами спірних договорів не відповідає вимогам закону і не може вплинути на вирішення спору сторін по суті є помилковим та не ґрунтується на нормах права.
Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
Перекладення на сторону обов’язку доказати певний факт або спростувати його в умовах, коли такий обов’язок об’єктивно спроможна виконати лише інша сторона, може призвести до необґрунтованого свавільного рішення.
Тобто за відсутності належних обґрунтувань відповідачів (дарувальників та обдаровуваного) щодо дійсного наміру укладення саме договорів дарування часток у статутному капіталів товариства, передчасними є висновки судів про те, що позивач не обґрунтував удаваності договорів дарування частки у статутному капіталі товариства з метою приховання договору купівлі-продажу таких часток. З огляду на це колегія суддів КГС ВС передала справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.
З повним текстом постанови можна ознайомитися за посилання.