НовиниУкраїна

Захист учасників бойових дій, які брали участь в АТО, адміністративними судами

16.09.2016 / 16:22
6198
+A
-a

Захист учасників бойових дій, які брали участь в АТО, адміністративними судами

Пріоритетом для будь-якої держави має бути дотримання прав і свобод людини. Наразі у зв’язку з проведенням антитерористичної операції та тимчасовою окупацією території України найнеобхіднішим для нашої країни є захист прав учасників АТО та членів їх сімей, що здійснюється за закріпленим у законодавстві механізмом. Водночас аналіз судової практики показав чималу кількість питань, які виникають у правозастосуванні, з чого можна зробити висновок, що законодавство у цій сфері не є досконалим.

Однією з найактуальніших проблему сфері захисту прав учасників АТО  є, власне, отримання статусу учасника бойових дій, який  потім надає їм право на пільги, а їхнім сім’ям – соціальні гарантії. Також учасники АТО звертаються з питань, що стосуються надання пільг,земельних ділянок, поліпшення житлово-комунальних умов, з приводу соціального захисту сімей загиблих учасників АТО тощо.

Водночас головним правом учасників антитерористичної операції залишається використання всього комплексу прав та гарантій соціального і правового захисту, встановленого законодавством.

У представленому вашій увазі матеріалі здійснено спробу розібратись у правовому регулюванні та правозастосуванні, пов’язаному з виконанням військового обов’язку під час особливого періоду проведення антитерористичної операції та наданням статусу учасника бойових дій таким  особам.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв’язку з виконанням ними конституційного обов’язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснюється відповідно до Закону України від  25 березня 1992 року № 2232-XII  «Про військовий обов’язок і військову службу» із змінами та доповненнями.

Як визначено положеннями частини першої статті 3 цього Закону, правовою основою військового обов’язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов’язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Призов військовозобов’язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Частиною другою статті 39 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» встановлено, що громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 51, частиною п’ятою статті 53, частиною третьою статті 57, частиною п’ятою статті 61 Закону України «Про освіту».

Окрім того, за приписами частини третьої статті 39 названого Закону, за громадянами України, які призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийняті на військову службу за контрактом, у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, не припиняється державна реєстрація підприємницької діяльності фізичних осіб-підприємців. У разі не провадження ними підприємницької діяльності у період проведення мобілізації нарахування податків і зборів таким фізичним особам-підприємцям не здійснюється.

Гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов’язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв’язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами. (стаття 40 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу».

Відповідно до положень статті 6 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII  «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» зі змінами, внесеними Законами України від 07.04.2015 р. № 291-VIII, від 23.12.2015 р.  № 901-VIII та від 02.02.2016 р. № 965-VIII, військовослужбовці (резервісти, військовозобов’язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, а також особи, які у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, за умови, що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів віднесено до осіб, які належать до учасників бойових дій.

Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним вище, категорії таких осіб та терміни їх участі (забезпечення проведення) в антитерористичній операції, а також райони антитерористичної операції визначає Кабінет Міністрів України.

Такий порядок затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. № 413(далі по тексту – Порядок).

У цьому Порядку визначено процедуру надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, та категорії таких осіб.

Пунктом 2 Порядку визначено осіб, яким надається статус учасника бойових дій.

Відповідно до пункту 3 Порядку, райони проведення антитерористичної операції та терміни її проведення визначаються Антитерористичним центром при СБУ.

Підставою для надання особам статусу учасника бойових дій, згідно з пунктом 4 Порядку, є документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, направлення (прибуття) у відрядження до районів проведення антитерористичної операції, їх перебування в таких районах з метою виконання завдань із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України шляхом безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, директив, розпоряджень, посвідчень про відрядження, оперативних завдань, журналів бойових дій, бойових донесень, дислокацій, книг нарядів, графіків несення служби, звітів, зведень, донесень, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень, а також інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції у районах її проведення).

Як передбачено вказаним Порядком (п. 5) рішення про надання статусу учасника бойових дій приймається:

- комісіями з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореними в Міноборони, МВС, Національній поліції, Національній гвардії, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Генеральній прокуратурі України, Управлінні державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, ДСНС, ДПтС, ДФС;

- міжвідомчою комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", яка утворюється Державною службою у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції (далі - міжвідомча комісія) у разі виникнення спірних питань, що потребують міжвідомчого врегулювання

У свою чергу,підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є довідки за формою, передбаченою додатком до Порядку та документи, які зазначені у пункті 4 цього Порядку. Такі довідки та інші підтверджуючі документи зобов'язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу чи працювали особи,після завершення особами виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення (після видання відповідного наказу керівника Антитерористичного центру при СБУ). Командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники установ, закладів у місячний строк після завершення особами виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення (після видання відповідного наказу керівника Антитерористичного центру при СБУ) зобов'язані подати довідки на розгляд комісії.

Вивчення документів, заслуховування пояснення осіб, свідків та прийняття рішення щодо надання статусу учасника бойових дій здійснюється комісією упродовж місяця.

Спірні питання, які потребують міжвідомчого розгляду,розглядають міжвідомчою комісією у місячний строк з дня надходження документів для уточнення інформації.

Поряд з тим у разі неподання командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) або іншим керівником установи, закладу до комісії документів, необхідних для надання статусу учасника бойових дій, особи, зазначені в Порядку, можуть самостійно звернутися до відповідної комісії. Крім того, Порядком передбачено, що питання про надання особі зазначеного статусу може повторно виноситися на розгляд комісії за рішенням керівника відповідного міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади чи іншого державного органу.

Необхідно зазначити, що частиною другою пункту 8 Порядку передбачено випадки, коли комісії мають право позбавляти осіб статусу учасника бойових дій, до таких, зокрема, віднесено:

- наявність обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення особою умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в період участі в антитерористичній операції;

- виявлення факту підроблення документів про участь в антитерористичній операції, у забезпеченні її проведення або надання недостовірних даних про особу;

- подання особою заяви про позбавлення її статусу учасника бойових дій.

Рішення комісії (міжвідомчої комісії) може бути оскаржено в судовому порядку.

Прикметним є те, що в переважній більшості адміністративних справ, пов’язаних з наданням статусу учасників бойових дій, адміністративні суди стають на сторону осіб, учасників антитерористичної операції та зобов’язують відповідні комісії розглянути питання про визначення їм відповідного статусу.

До прикладу, у справі № 822/2961/15 постановою Хмельницького окружного адміністративного суду, залишеною без змін Вінницьким апеляційним адміністративним судом, частково задоволено адміністративний позов особи до Комісії з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій, Хмельницького обласного комісаріату про скасування рішення про відмову у визнанні учасником бойових дій, зобов’язання визнати позивача учасником бойових дій та видати посвідчення встановленого зразка.

Судом встановлено, що рішення про відмову у визнанні вказаного статусу було прийнято у зв’язку з відсутністю відомостей про безпосередню участь в антитерористичній операції та забезпеченні її проведення.

Водночас у матеріалах справи наявні звернення позивача до в/ч В2233 про надання документів та відповіді на них, якими особі повідомили, що усі документи, пов'язані з участю в/ч В2233 у АТО, дана військова частина не може надати у зв'язку з не підтвердженням Антитерористичним центром при Службі безпеки України відомостей про те, що в/ч В2233 була включена до складу сил та засобів АТО.

Крім того, в одній із відповідей в/ч В2233 зазначила, що 24.06.2015 року наказом заступника голови СБУ № 0154 військову частину В2233 було включено до складу сил та засобів антитерористичної операції в період з 03.07.2014 року по 14.09.2014 року, тому готується комплект документів, необхідний для внесення змін у накази штабу АТО, що в свою чергу дозволить надати всі необхідні документи позивачу.

Під час розгляду справи судом досліджено витяг з наказу командира в/ч В2233 про прибуття позивача в район зосередження та довідку про відсутність травм чи поранень за період перебування в районі проведення АТО.

З огляду на наведене та послуговуючись принципами адміністративного судочинства й нормами законодавства, суди вказали, що не може бути підставою для відмови у наданні статусу учасника бойових дій неподання позивачем документів, з підстав, які від нього не залежать. Враховуючи встановлені обставини справи, позов щодо визнання протиправним та скасування рішення комісії суд задовольнив, а для захисту прав та інтересів позивача зобов'язав комісію повторно розглянути питання щодо визначення йому статусу учасника бойових дій.

Натомість безумовною підставою для позбавлення особи статусу учасника бойових дій є наявність обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення особою умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в період участі в антитерористичній операції.

Такого висновку дійшли Хмельницький окружний адміністративний суд та Вінницький апеляційний адміністративний суд у справі № 822/5455/15.

Відмовляючи у задоволенні  адміністративного позову у цій справі, суди виходили з того, що  рішення комісії з питань розгляду матеріалів, пов'язаних з визначенням учасників бойових дій, та спірних питань щодо зарахування до вислуги років окремих періодів військової служби Міністерства оборони України про відмову позивачу у наданні статусу учасника бойових дій у зв'язку із засудженням,  оформлене протоколом №22 від 30.03.2015 правомірне, прийняте  відповідно до  чинного законодавства.

Доводи позивача про те, що приписами Порядку, затвердженого постановою  Кабінету Міністрів України від  20 серпня 2014 року № 413, комісія має право позбавити  статусу учасника бойових дій, а  не  відмовляти у наданні статусу учасника бойових дій у  випадку наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення особою умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в  період участі в  антитерористичній операції не ґрунтуються на законі.

Враховуючи, що  наявність обвинувального вироку   суду, який набрав законної сили, за вчинення особою умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в період участі в  антитерористичній операції, законодавцем визначено  безумовною підставою для   позбавлення особи статусу учасника бойових дій, то відповідно  наявність такого вироку унеможливлює  надання особі, щодо якої обвинувальний вирок постановлено, статусу  учасника бойових дій на стадії подання документів.

Серед предметів позовів, пов’язаних з наданням статусу учасника бойових дій, досить часто зустрічається вимога про визнання протиправною бездіяльності командира частини щодо ненадання відповідних документів для отримання такого статусу.

Прикладом вирішення адміністративними судами такої категорії спорів, є ухвала Вищого адміністративного суду України від 24 травня 2016 року № К/800/5080/16.

В обґрунтування позову у цій справі особа зазначила, що з 17 липня по 9 вересня 2014 року брала безпосередню участь у проведенні антитерористичної операції на території Луганської та Донецької областей. Перед своїм звільненням позивач звернувся із вимогою від 27 липня 2015 року надати відповідні документи для отримання статусу учасника бойових дій, у свою чергу військова частина В2731 жодним чином не відреагувала, чим допустила неправомірну бездіяльність.

Вказані дії відповідача пояснюються тим, що наказом командира військової частини В2731 від 31 липня 2015 року позивача звільнено з військової служби за призовом по мобілізації у запас згідно з пунктом «е» частини 8 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і  військову службу», а саме через службову невідповідність виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік до Шевченківського РВК у м. Київ.

Як зазначив Вищий адміністративний суд, задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій на підставі наявних у справі даних встановили обставини, за яких таке відбулося, не можуть впливати на право подачі документів для отримання статусу учасника бойових дій.

Так, суть спору сторін зводиться виключно до захисту позивачем реалізації свого законного права на отримання статусу учасника бойових дій. При цьому надання такого статусу суті спору сторін не стосується, а полягає у необхідності отримання певних документів для їх подальшої подачі до відповідної комісії.

Без отримання позивачем усіх необхідних документів для звернення до відповідної Комісії, реалізація його права на отримання статусу учасника бойових дій не можлива

Оскільки суть спору сторін полягає саме у ненаданні позивачу таких документів відповідачем, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, щодо допущеної бездіяльності та зобов'язали вчинити відповідні дії.

Підсумовуючи наведену інформацію зазначимо, що коло проблемних питань, які виникають при захисті учасників антитерористичної операції не обмежується наведеними фактами. Висвітлення інших питань очікуйте в наступних рубриках.

Джерело:  ВААС
КОМЕНТАРІ  0 + Додати коментар
Юридична еліта України: проблема формування donum auctoris Юридична еліта України: проблема формування
Останнім часом активно опрацьовується питання формування і діяльності юридичної або ж правової еліти суспіль...
Жовтень 2017
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
25 26 27 28 29 30 1
2 3 4 5 6 7 8
9 10 11 12 13 14 15
16 17 18 19
19.10.2017 15:00:00 - Minsk Legal Forum 2017
20 21 22
23 24 25 26 27 28 29
30 31 1 2 3 4 5
ЗАХОДИ
19.10.2017 15:00:00 - Minsk Legal Forum 2017
Опитування
  • Що найбільш негативно впливає на рівень довіри до суду в Україні?

Використання будь-яких матеріалів, розміщених на порталі "Українське право", дозволяється за умови посилання на ukrainеpravo.com. При копіюванні матеріалів порталу "Українське право" для інтернет-видань обов'язковим є пряме та відкрите для пошукових систем гіперпосилання в першому абзаці на цитованну статтю або новину.
Яндекс.Метрика