Оскарження рішень органів місцевого самоврядування
Правовий поглядПраво в мистецтві

Влада («Vice», 2018)

26.02.2019 / 16:48
1109
+A
-a

Влада («Vice», 2018)

«Vice» – фільм-біографія про Діка Чейні, його історію приходу у Білий дім, успішну кар’єру від стажиста у Дональда Рамсфелда до посади віце-президента за каденції Джорджа Буша. Режисером фільму є Адам Мак-Кей, який також був режисером фільму-викриття про походження фінансової та іпотечної світової кризи 2007 року – «Гра на пониження» (The Big Short). Вбачається, що тема влади, діяльності держави та її несправедливих наслідків для суспільства і громадян,  є темою зацікавленості відомого режисера.

Фільм поділено на дві частини, які відповідають кар’єрному поступу головного героя. Перша частина присвячена роботі Чейні під керівництвом Дональда Рамсфелда, помічника президента Річарда Ніксона та міністра оборони за часів президентства Джеральда Форда. « - Бачиш ті двері? - До офісу Кіссинджера? … - За наслідками розмови Ніксона і Кіссинджера, що зараз відбувається за тими дверима, всього в 5 метрах від нас, вже через кілька днів, за 10 тисяч кілометрів відбудеться гроза із 750 кілограмових бомб, що будуть скинуті з бомбардувальників Б-52, що пролетять на висоті десятки тисяч метрів над містами і селами вздовж Камбоджі. Тисячі помруть ….. і світ зміниться на краще, або гірше. Ось такої сили влада існує в цій маленькій потворній будівлі». Перша частина фільму показує, як головний герой рухається по кар’єрних владних сходах, та формує у себе думку, що в президента США недостатньо повноважень для ефективного управління країною. Так автор фільму нас знайомить з існування «унітарної виконавчої теорії».

«Унітарна виконавча теорія» (Unitary executive theory) – це теорія американського конституційного права, яка вважає, що президент має повноваження контролювати всю виконавчу владу, таке трактування вбачають з положень статті 2 Конституції США. Оскільки США є федерацією, кожен штат має право обирати (шляхом прямих виборів) представників на публічну службу: губернатор, віце-губернатор, секретар-штату, прокурор штату, тощо.

За умов наявності виборності, вважається що виконавча влада є множинною і об’єднується на основі певного консенсусу – ідеї національного інтересу. Представники ж «унітарної виконавчої теорії», вбачають що в часи військової (національної) загрози, Президент має право контролювати всю гілку виконавчої влади, а отже і призначати відповідних представників.

Щоб провести паралель із сучасністю, можна навести приклад зі спробою діючого президента Д.Трампа увести в дію указ про заборону в’їзду до США представників деяких країн, як то Іран, Ірак, Судан, Сирія … Вже наступного дня федеральний окружний суд Нью-Йорка призупинив дію указу, а федеральний прокурор Боб Фергусюн звернувся до суду про визнання такого неконституційним. Для вітчизняного читача будуть незвичними новини, де прокуратура оспорює законність указів діючого президента, оскільки можуть бути кадрові наслідки для такого оспорювання. Натомість в США вибудовується складна і багаторівнева система стримувань і противаг для уникнення потенційної узурпації влади.

«Доктрина справедливості». У 1934 році у Законі «Про засоби зв’язку» було закріплено положення про обов’язковість рівності участі усіх (протилежних) сторін при висвітленні спірних питань, що мають публічне значення. Такий принцип піддався критиці, зокрема президент Рейган наклав вето на закон, а таке положення назвав неконституційним та таким, що суперечить свободі преси, що гарантується Першою поправкою. У подальшому це положення було скасовано, і як показують автори фільму, не без участі та лобіювання Чейні, який був депутатом нижньої палати та головою Комітету республіканської політики. Таке скасування дало змогу навколо республіканським ЗМІ розпочати нову форму взаємодії з телеглядачами і читачами та формування прореспубліканської точки зору, без висвітлення точки зору опонентів.

Для порівняння, в українському національному законодавстві наявний інститут «спростування». Для будь-якої особи, право на спростування, зокрема доступ до ЗМІ, гарантується Цивільним кодексом України, Законом України «Про інформацію» та Законом України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні». А на час виборів, це ще додатково закріплюється для кандидатів на ті чи інші посади. Таким чином, політики завжди можуть вимагати ефірного часу чи шпальти газети в тому ж об’ємі, що і опоненти, які розповсюдили недостовірну інформацію щодо них.

Друга частина фільму вже стосується 2000-х років, а саме – президентства Дж.Буша. Головний герой спочатку вміло відмовляється від пропозиції в майбутньому стати віце-президентом заради можливості виторгувати для себе преференції в наділенні повноваженнями, в разі, якщо він все ж погодиться стати віце-президентом. У США посада віце-президента полягає у наявності особи, що зможе у надзвичайній ситуації замінити президента, чи то у зв’язку зі станом здоров’я, чи то у зв’язку з втратою повноважень. Така посада піддається критиці, оскільки формально громадяни обирають саме президента, а віце-президента обирає сам президент. Тому, існує ймовірність, що особа без активної політичної діяльності, тобто така,що не знайома електорату, у будь-який момент може очолити державу. З іншого боку, політична партія, яку представляє обраний президент, не буде позбавлена можливості продовження певного політичного курсу. Окрім того, президента обирають на 4 роки, тому мабуть і не вбачають доцільним проводити позачергові вибори, через досить короткий термін правління.

Лобізм. За результатами виборів президента у 2001 році, Дік Чейні стає
віце-президентом та оточує себе вузьким колом лояльних радників і великим колом представників в усіх можливих органах влади. Окрім цього, він відкриває свої офіси (кабінети) у Нижній Палаті, в Сенаті, Пентагоні, ЦРУ. І задля захисту інтересів спонсорів партії відвідує зібрання організації «Американці за податкову реформу» (далі АПР). У фільмі показують, як лобіюється питання зменшення або скасування податків для багатіїв, зокрема на прикладі податку на успадковану нерухомість. У разі набуття нерухомості, вартість якої перевищує 2 000 000$ сплачується податок в розмірі 40% від надлишкової вартості. Отож, АПР на гроші спонсорів наймає маркетологів , щоб вони вивчили думку населення про ці податки та реакцію у разі скасування або зміни умов оподаткування. І маркетологи пропонують через ЗМІ нав’язати громадськості обговорення теми «посмертного податку», а саме в частині того, «що навіть після смерті, держава збирає податки – а це несправедливо». Завдяки громадській підтримці депутатам «не залишається нічого іншого», як підняти поріг вартості нерухомості що підлягає оподаткуванню. До речі, в 2010 році цей податок узагалі було скасовано, але тільки на один рік.

Інший приклад лобізму та юридичних тонкощів - створення «Групи з розробки національної енергетичної політики», яку очолив наш головний герой. Чейні мав бажання бути на прямому контакті з очільниками енергетичних компаній (спонсорами партії), щоб оперативно реагувати на запити та потреби.   На заваді був закон «Про федеральний консультативний комітет», зокрема у ситуації, яка зображена у фільмі, для правомірності проведення зустрічей «Енергетичної групи» на таких зустрічах був потрібний представник Департаменту енергетики. Таким шляхом наче забезпечувався принцип, відповідно до якого на таких консультаціях
з бізнесом будуть зберігатися та відстоюватися інтереси громадськості.
У фільмі, показують, як на таку зустріч було запрошено стажиста з Департаменту енергетики з вказівкою тихо сидіти біля вікна, і завдяки такому формалізму склалося враження, що не було порушень (конфлікту інтересів) у зустрічі другої особи держави з керівниками енергетичних гігантів.

Пам'ятки про катування. За наслідками трагічних подій вересня 2001 року виникло питання про відповідь на акт агресії та ефективних заходів впливу стосовно учасників організації агресора. За результатами вироблення юридичного підходу виникли так звані «Пам'ятки про катування Йу». Пам’ятки завдячують своїй назві прізвищу заступника генерального прокурора США – Джона Йу. Під ними розуміють три документи: Стандарти проведення допитів, Допити учасників Аль-каїди та лист Джона Йу до юридичного радника Білого дому Альберта Гонзалеса, останні два були написані самим Йу. За правовими позиціями, закріпленими в цих документах, відбувалися допити підозрюваних в організації теракту 11 вересня. Самі скандальні допити здійснювалися на базі Гуантанамо.   Такий порядок допитів було затверджено Міністром оборони, базуючись з цих Памяток Йу, оскільки в останніх роз’яснювався правовий статус таких процедур відносно національного законодавства та Женевської конвенції про поводження з військовополоненими. Окрім тортур, в той час були обмежені і особисті права громадян. Зокрема, було прийнято «Патріотичний акт», що наділив спецслужби правом нагляду за громадянами, а саме правом прослуховування, доступу до листування та електронного листування без санкції суду. Все це, підводить автор фільму, наділило президента ультимативною владою, яка ніким не обмежувалася.

У подальшому головний герой стає перед новою проблемою,яка полягає у тому, що акт агресії відбувався, але суспільство не розуміє яка держава за цим стоїть. Знову залучаються експерти, вивчається громадська думка і формується образ зовнішнього ворога. Таким ворогом постає Садам Хусейн та держава Ірак. Ця частина фільму показує неадекватність рішень, які досить часто приймаються політичною елітою про початок воєнних дій та трагічні наслідки. Автор фільму намагається залишити відкритим питання – чи дійсно влада Президента США є «обмеженою» і яка відповідальність за прийняті рішення.

У підсумку. Фільм цілком придатний для маркування, як юридичний. Сюжет розкриває тонкощі розподілу влади у США та вплив адміністрації президента на діяльність усього державного апарату у федеративній державі. Окремо приділено увагу впливу приватних ЗМІ та великого бізнесу на формування (лобізм) та прийняття владою рішень. Крім того, фільм є історичною ретроспективою реальних подій, а тому перегляд не буде зайвим для ознайомлення та власної оцінки.  

Гомзяк Ігор , «Українське право»

КОМЕНТАРІ  0 + Додати коментар
Неминучість ери правосуддя в Україні donum auctoris Неминучість ери правосуддя в Україні
Утворений у процесі розгорнутої судової реформи Верховний Суд діє. Хтось називає найвищий судовий орган в Україні н...
Про стан судової реформи, недоліки суду присяжних та причини невиконання судових рішень – в інтерв’ю з керівником проекту ЄС «Право-Justice» Довидасом Віткаускасом Феміда Про стан судової реформи, недоліки суду присяжних та причини невиконання судових рішень – в інтерв’ю з керівником проекту ЄС «Право-Justice» Довидасом Віткаускасом
Проект «Право-Justice» надає підтримку реформ у сфері правосуддя, серед яких - перезавантаження судової влади через...
Про жарт, який набув ознак шахрайства, і дещо про судову практику Справа Про жарт, який набув ознак шахрайства, і дещо про судову практику
Вдалі жарти – показник здорового духу людини, великий запас позитиву і ставлення до щоденних проблем. А ще гумор – ...
Травень 2019
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
29 30 1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15
15.05.2019 09:00:00 - Kyiv Law & Trade Forum 2019
16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30 31
31.05.2019 13:00:00 - Lviv Legal Business Forum
1 2
ЗАХОДИ
15.05.2019 09:00:00 - Kyiv Law & Trade Forum 2019
25.05.2019 10:00:00 - Forum «Legal Business for Young»
31.05.2019 13:00:00 - Lviv Legal Business Forum
Опитування
  • Як ви оцінюєте нове процесуальне законодавство?

Використання будь-яких матеріалів, розміщених на порталі "Українське право", дозволяється за умови посилання на ukrainеpravo.com. При копіюванні матеріалів порталу "Українське право" для інтернет-видань обов'язковим є пряме та відкрите для пошукових систем гіперпосилання в першому абзаці на цитовану статтю або новину.
Яндекс.Метрика