Правовий поглядПраво в мистецтві

Вони мають дванадцять клаптиків паперу… дванадцять шансів на вбивство (х/ф «12 розгніваних чоловіків», 1956)

30.01.2019 / 17:14
541
+A
-a

Вони мають дванадцять клаптиків паперу… дванадцять шансів на вбивство (х/ф «12 розгніваних чоловіків», 1956)

Через свою бездоганність, «вічну» актуальність тематики та ідеї, певну зразковість, а також значущість в контексті впливу на подальший розвиток кіно і світогляд цілих поколінь глядачів, є певна особлива «когорта» фільмів, яку знавці кіномистецтва справедливо називають «класикою світового кінематографу».

Цього разу «Українське право» представляє своїм читачам рецензію якраз на один із таких фільмів, який, без зайвих перебільшень, стоїть біля витоків створення жанрів юридичної та судової драми в кіно, і під впливом якого було виховано не одне покоління юристів. Якщо ви ще не бачили цього фільму, дуже рекомендуємо його подивитись. Якщо бачили – наразі ми спробуємо переконати Вас виділити ще одні 96 хвилин Вашого часу на повторний перегляд цього справжнього шедевру кіномистецтва.

Весь сюжет кінострічки «12 розгніваних чоловіків» розгортається навколо справи юного американця, італійського походження, якого звинувачують у вбивстві власного батька. Судовий розгляд завершено. Тепер дванадцять абсолютно різних за віком, соціальним статусом, характером й поглядом на життя людей мають де-юре відповісти на питання: чи є цей хлопець справді винним, а де-факто – вони вирішують саджати обвинуваченого на електричний стілець або ні. Річ у тім, що, враховуючи той факт, що хлопець вже має судимість, американське законодавство того часу передбачало найвищу міру покарання для засудженого за умисне вбивство. Однак, попри на те, що в їх руках фактично знаходиться життя обвинуваченого, присяжні пропускають етап обговорення, аби якомога швидше проголосувати, винести вердикт та нарешті піти по своїх справах.

Відбувається голосування. 11 присяжних згідні з прокурором, але присяжний №8 (Генрі Фонда) – єдиний голосує «проти». Попри неприкрите невдоволення решти присутніх, персонаж Фонди вимагає від колегії обговорити справу як слід. Адже, на йому думку, адвокат не надто ретельно підготувався до справи, а непрямі докази є не такими вже й переконливими, якими можуть здатись на перший погляд. Обговорення справи присяжними перетворюється на палкі дебати, від результату яких залежить подальша доля життя обвинуваченого…

Історія створення кінострічки «12 розгніваних чоловіків» цілком закономірно розпочинається саме із судової зали, де в якості присяжного був присутній вже достатньо відомий американський сценарист Реджинальд Роуз. Перебуваючи під враженням від розгляду справи про вбивство, й, зокрема, від своєї роботи в колегії присяжних, Роузу спало на думку написати саме такий твір, де основними героями стали б не обвинувачений та потерпілий, не прокурор та адвокат, а…присяжні. Пізніше він напише: «Мої колеги по справі люто сперечались між собою протягом 8 годин, і я подумав, яка чудова мала б вийти драма!».

На самому початку Роуз пише п’єсу лише для телеспектаклю, прем’єра якого досить успішно пройшла у 1954 році. За цей спектакль сценарист навіть отримав премію «Еммі». Декілька років потому Роуз здійснює адаптацію сценарію вже для «великого екрану», і разом із відомим актором, виконавцем головної ролі у фільмі Генрі Фондою виступає продюсером майбутньої кінострічки. Варто відзначити, що Роуз і Фонда так повірили у власний проект, що вклали в нього власні кошти та відмовились від гонорарів.

Режисером фільму був обраний 33 річний Сідні Люмет, який до цього мав справу лише із телевізійними проектами. Таким чином, фільм «12 розгніваним чоловіків» став його дебютом у «великому кіно». Пізніше Люмет стане одним із «найплодовитіших» та водночас найталановитіших режисерів Голлівуду. За всю свою кар’єру він зняв більше 40 кінострічок, які в сукупності отримали близько 50 номінацій на «Оскар». Проте його дебютний фільм з першого погляду важко назвати абсолютно успішним. Попри те, що стрічка «12 розгніваних чоловіків» отримала загалом 13 кінонагород, картина з тріском провалилась за зборами у США. І тут можна виявити три основні причини.

По-перше, фільм вийшов в світ у другій половині 50-х, в часи, коли увага глядача була здебільшого прикута саме до кольорових фільмів, в той час, як від старого чорно-білого формату відчувалась загальна втома.

По-друге, хоча акторський склад кінострічки включає, безсумнівно, талановитих акторів, по-справжньому відомий масовому глядачу був на той час лише Генрі Фонда. А, як ми знаємо, глядач найчастіше обирає для перегляду саме ті фільми, в титрах яких він може побачити знайомі прізвища.

І третьою причиною є не зовсім вдала рекламна та дистриб’юторська політика студії «UnitedArtists», що, зокрема, підкреслює й сам Фонда у своїй автобіографії.

Фільм «12 розгніваних чоловіків» отримав своє заслужене визнання дещо пізніше, тоді, коли критики, а згодом і глядачі все ж таки усвідомили, що це справжнісінький шедевр. З часом по всьому світові почали з’являтись рімейки цієї відомої кінокартини, зокрема, «Diez wölf Geschworenen» (1963) у ФРН,«Tolveds vorne menn» (1982) в Норвегії, «Ek Ruka Hua Faisla» (1986) в Індії, «12» (2007) в Росії.

Окремо у стрічці слід відзначити роботу оператора Бориса Кауфмана, який, серед іншого, має коріння з України. Для того, щоб напруга у фільмі постійно зростала, а глядач мав відчуття, що присяжні подібні до «загнаних у клітку звірів», оператором було реалізовано наступний технічний прийом. На самому початку кімната присяжних здається достатньо великою. Ближче до другої частини теж саме приміщення наче «зменшується», герої стають все ближчими до глядача, а стеля розпочинає «тиснути» як на персонажів, так і на глядацьку залу. Тобто, початок фільму був знятий стандартним об’єктивом, а потім фокус поступово подовжується, в кадр потрапляє менше простору.

Окрім цього, перша частина кінострічки була знята трохи зверху, друга – на рівні очей, а третя – знизу, так, що навіть стає видно стелю. Таким чином, простір стискається, напруга зростає. Проте фінальний епізод, коли присяжні вже залишають будівлю суду, на контрасті було знято через ширококутний об’єктив із охопленням максимальної кількості простору, наче надаючи можливість всім нарешті спокійно «видихнути». Саме прагнення виявити у фільмі ці «операторські штучки» на власні очі може стати для Вас цілком переконливим аргументом для повторного перегляду цієї стрічки.

Дванадцять. Розгніваних. Чоловіків. Всі ці три слова для назви фільму були обрані зовсім невипадково, і кожне з них має своє особливе значення. Дванадцять. На перший погляд може здатись, що це число має на меті позначити лише кількість присяжних в американському суді. Це є насправді так, але не до кінця. У фільмі ми бачимо не просто 12 членів колегії присяжних, а, перш за все, 12 особистих драм, 12 абсолютно різних особистостей, розкриття яких можна спостерігати поступово за розвитком сюжету. Хтось із них провів дитинство у злиднях та виключно власними зусиллями зробив собі кар’єру, а хтось навпаки є звичайним робітником, за якого, як він сам сказав, «думає бос», хтось має проблеми у взаєминах із власним сином, а хтось є навіть неприхованим расистом. Це є абсолютно звичайні люди, такі як всі, з однією ключовою відмінністю: в їх руках знаходиться доля іншої особи.

Розгніваних. Тут потрібно розпочати трохи здалеку. Як відомо, в деяких державах, наприклад, в Україні, де законодавством передбачено існування суду присяжних, запис до списків присяжних відбувається на добровільних засадах. В той час, як в інших країнах, зокрема, в США, присяжні визначаються випадковим чином, й обрана людина не може просто так відмовитись від статусу присяжного. Саме тому герої кінострічки у своїй більшості відчувають неабияке невдоволення тим, що замість того, аби займатись власними справами, вони вимушені на протязі багатьох годин слухати справу під час судових засідань, а потім ще й приймати вердикт у задушливій та тісній нарадчій кімнаті. Їх невдоволення сягає піку, коли після голосування один із присяжних не погоджується із думкою більшості. Адже аби не його принципова позиція, вони за кілька хвилин могли бути вже вільні. Тому поведінка присяжних тут є вельми подібною до реакції школярів на ситуацію, коли весь клас дружньо домовився між собою прогуляти останній урок, а один із учнів каже, що залишиться.

Чоловіків. За сюжетом фільму склад колегії налічує дванадцять саме чоловіків. Без жодної жінки. До того ж, абсолютно всі присяжні є білошкірими американцями. Якби стрічку «12 розгніваних чоловіків» було знято на декілька десятиліть потому, така ситуація викликала б чимало критики. Проте в 50-х роках минулого століття у Сполучених Штатах ще досі панувала расова дискримінація, а роль представниць слабкої статі в суспільстві ще не досягла рівня ролі чоловіків. Тому такий стан речей несе в собі певне відображення епохи того часу, коли стрічка вперше вийшла на великі екрани.

Отже, наостанок хотілось би додати, що кожен, хто подивиться фільм «12 розгніваних чоловіків», може винайти для себе якийсь власний особливий сенс. Особисто я виділив для себе такі три принципово важливі речі. По-перше, ця стрічка є ілюстрацією налагодження прекрасної командної роботи, в ході якої зайвий раз підтверджується справедливість вислову: «під час спору народжується істина». По-друге, цей фільм навчає своїх глядачів тонкощам критичного мислення, що є необхідною навичкою для представників майже будь-якої професії, особливо юридичної. Зокрема, на самому початку майже всі присяжні без особливих вагань повірили аргументам прокурора, не обтяжуючи себе хоча б співставити один із доказів обвинувачення з іншими. І найголовніше – не треба боятись висловлювати та обстоювати свою позицію навіть, якщо всі присутні є проти тебе.

Наприкінці традиційно пропонуємо добірку цікавих фактів до стрічки.

1) Після смерті Джека Клагмена наприкінці 2012 року, жодного з акторів, що зіграли колегію присяжних у стрічці, немає серед живих.

2) Весь фільм за винятком трьох хвилин було знято в тісній площею 5х7 метрів «кімнаті для присяжних».

3) Акторський склад фільму включає трьох володарів премії «Оскар»: Генрі Фонду, Мартіна Бальзама, Еда Беглі, а також двох номінантів: Джека Вардена та ЛіДж. Кобба.

4) Через те, що фільм провалився в прокаті, продюсер та виконавець головної ролі Генрі Фонда так і не отримав частину своєї зарплатні, яка рахувалась у відсотках від касових зборів. Незважаючи на це, видатний актор завжди називав «12 розгніваних чоловіків» одним із трьох своїх найкращих фільмів. Іншими двома є «Грона гніву» (1940) та «Випадок в Окс-Боу» (1943).

5) Свого часу фільм був номінований аж на три премії «Оскар», але всі з них програв стрічці «Міст через річку Квай».

6) У липні 2008 року Американський інститут кіномистецтва поставив «12 розгніваних чоловіків» на другу сходинку у рейтингу жанру «судова драма».  

Оригінальна назва: «12 Angry Men», країна виробництва: США, жанр: трилер, юридична драма, детектив; рейтинг IMDb: 8.9; режисер: Сідні Люмет; у ролях: Генрі Фонда, Мартін Болсам, Лі Дж. Кобб, Джозеф Свіні, Ед Беглі та ін.

Даниїл Шаров, «Українське право»

КОМЕНТАРІ  0 + Додати коментар
Неминучість ери правосуддя в Україні donum auctoris Неминучість ери правосуддя в Україні
Утворений у процесі розгорнутої Судової реформи Верховний Суд діє. Хтось називає найвищий судовий орган в Україні н...
Про жарт, який набув ознак шахрайства, і дещо про судову практику Справа Про жарт, який набув ознак шахрайства, і дещо про судову практику
Вдалі жарти – показник здорового духу людини, великий запас позитиву і ставлення до щоденних проблем. А ще гумор – ...
Квітень 2019
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13
13.04.2019 14:00:00 - Писанкарство
14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26
26.04.2019 09:30:00 - Legal Medical Forum
27 28
29 30 1 2 3 4 5
ЗАХОДИ
13.04.2019 14:00:00 - Писанкарство
26.04.2019 09:30:00 - Legal Medical Forum
Опитування
  • Як ви оцінюєте нове процесуальне законодавство?

Використання будь-яких матеріалів, розміщених на порталі "Українське право", дозволяється за умови посилання на ukrainеpravo.com. При копіюванні матеріалів порталу "Українське право" для інтернет-видань обов'язковим є пряме та відкрите для пошукових систем гіперпосилання в першому абзаці на цитовану статтю або новину.
Яндекс.Метрика