Представництво інтересів в судах
Правовий поглядАналітика

Арбітражні керуючі в Україні: престижний статус на папері

22.11.2017 / 13:05
8075
+A
-a

Арбітражні керуючі в Україні: престижний статус на папері

Мало хто в своєму буденному житті стикається з професією арбітражного керуючого. Здебільшого про них згадують або правники, або власники бізнесу, який переживає скрутні часи. То хто ж такі арбітражні керуючі та в чому полягає особливість їх правового статусу?

Якщо охарактеризувати професію арбітражного керуючого простими словами, то це особа, що має спеціальну ліцензію та може бути призначена господарським судом у справі про банкрутство в якості розпорядника майна (процедура розпорядження майном), в якості керуючого санацією (процедура санації – фінансове “оздоровлення” підприємства) та ліквідатором (в ліквідаційній процедурі).

Як і в будь-якій сфері, наразі арбітражні керуючі стикаються із низкою проблем, і, як зазначив Артур Мегеря у своїй доповіді на ІІІ Форумі з конкурсного права АПУ, “на жаль, ми зараз вимушені говорити, що життя арбітражного керуючого не полегшується, а навпаки ускладнюється”. То в чому ж полягають особливості роботи арбітражних керуючих та з якими проблемами вони стикаються на практиці?

Винагорода арбітражних керуючих

Згідно із законодавством для арбітражних керуючих прямою нормою передбачається обов’язкова винагорода за виконання повноважень. Зокрема, для розпорядників майна передбачена середньомісячна заробітна плата керівника, але не менше 2 мінімальних заробітних плат; якщо ліквідатор – то це дві середньомісячні заробітні плати керівника, але не більше 10 мінімальних заробітних плат, а також додатково 5% за повернені боржнику кошти чи майно та 3% за погашені вимоги кредиторів.

Однак насправді всі ці цифри є лише на папері. Як зазначає Владислав Філатов, арбітражний керуючий, член Дисциплінарної комісії Міністерства юстиції України, для розпорядників майна ці суми виплачуються лише шляхом ініціації складної процедури та постійних звернень і скарг. До того ж, що стосується 2 мінімальних заробітних плат, про які йшлось вище, то судова практика пішла іншим шляхом: згідно листа ВГСУ, застосовуючи аналогію закону, суди при обрахуванні сум винагороди виходять не з розміру мінімальної заробітної плати (3200 грн), а з прожиткового мінімуму (1600 грн).

Що стосується ліквідатора, то тут випадки виплати винагороди арбітражному керуючому є великою рідкістю, зокрема з тієї причини, що ці суми відносяться до першої черги виплат, поряд із заробітною платою, а тому виплати здійснюються у пропорційному розмірі, що нерідко дорівнює майже нулю.

Однак навіть у випадку виплати такої винагороди, здебільшого це здійснюється не в законний спосіб, зокрема через високі ставки оподаткування та, як наслідок, незацікавленість арбітражного керуючого у проведенні оплати офіційно. Зі свого боку, ДФС досить неефективно та досить рідко здійснює перевірки в цьому секторі, на відміну від, наприклад, перевірок нотаріусів.

З іншого боку, перевірки ДФС є також певним негативом, оскільки часто здійснюються нарахування безпідставних штрафів, після чого слідує довга процедура їх оскарження. До того ж, зауважимо, що зі слів Владислава Філатова, минулого тижня була вказівка ДФС перевірити роботу арбітражних керуючих на предмет дотримання строків проведення відповідних процедур та надання детальних планів. Однак, за словами арбітражного керуючого, ці вимоги є завідомо такими, які важко виконати, що в подальшому зумовить низку звернень та скарг з боку ДФС до Дисциплінарної комісії Міністерства юстиції.

Дисциплінарна відповідальність арбітражних керуючих

Щодо дисциплінарної відповідальності, то, за словами Владислава Філатова, за 2017 рік Дисциплінарна комісія розглянула близько 185 подань територіальних органів, що стосувались питання притягнення арбітражних керуючих до процесуальної відповідальності. З них: 19% подань було відхилено, 45% - попередження, 35% - позбавлення права на зайняття цією діяльністю. Однак у разі накладення дисциплінарного стягнення, його можна оскаржити у суді. До того ж, виходячи із практики, близько 74% з оскаржуваних рішень було скасовано, тобто здебільшого позови задовольняються на користь арбітражних керуючих.

Однак навіть тут спостерігається негатив, оскільки мотивація судових рішень у таких справах здебільшого пов’язана із порушенням формальних ознак притягнення арбітражних керуючих до дисциплінарної відповідальності (наприклад, не викладені чи неналежним чином викладені порушення, закінчення строку притягнення до відповідальності тощо), а суть порушення майже ніколи не розглядається. Тому задоволення такого позову залежить, по факту, лише від врахування усіх формальностей Мін'юстом при підготовці та розгляді дисциплінарної справи.

Оскарження рішень та дій арбітражного керуючого

У даному питанні цікавим є те, що насправді оскаржити рішення, дії чи бездіяльність арбітражних керуючих може будь-хто, навіть не учасник справи, що і трапляється на практиці.

Варто зауважити, що певний позитивний досвід у вирішенні та мінімізації цих спорів принесла Дисциплінарна комісія, яка на свої засідання почала викликати і скаржника, і того, щодо кого подана скарга. Так, протягом останніх півтора років практично припинились спори та обміни скаргами, зокрема і між арбітражними керуючими, яким не вигідні такі публічні обговорення та звернення яких уже не призводять до бажаної цілі.

Невизначеність правового статусу арбітражного керуючого

Невизначеність правового статусу зумовлює додаткові проблеми в його діяльності. Так, згідно профільного закону арбітражний керуючий вважається суб’єктом незалежної професійної діяльності, натомість ВГСУ та ВАСУ, станом на жовтень 2017 року, розглядають його як суб'єкта господарювання з усіма наслідками, що звідси слідують (перевірки тощо).

Також ВГСУ у деяких рішеннях навіть ототожнює арбітражного керуючого з боржником (чи керівником боржника), що є недопустимим (для прикладу, по аналогії ототожнення адвоката з клієнтом є неправильним). Як наслідок, у подальшому виникають проблеми із сплатою судового збору (стягується як з юридичної особи - боржника), у взаєминах з банками, з державними органами тощо.

Характеристика статусу арбітражного керуючого

Що стосується вимог до арбітражного керуючого, то, на думку Владислава Філатова, вони є занадто завищені, до того ж існують надто формалізовані вимоги до документування діяльності, організації архіву та роботи з документами (включаючи закріплення розміру полів, форми бланків тощо).

Також головною рисою арбітражного керуючого, яка робить його схожим із професією судді, є те, що незалежно від того, за клопотанням кого його було призначено, арбітражний керуючий повинен бути незалежним від особистих інтересів кредиторів та боржника. А тому значне місце при розгляді справ про банкрутство займають питання щодо наявності заінтересованості арбітражного керуючого чи конфлікту інтересів.

Перелік осіб, які вважаються заінтересованими, визначає Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Однак, як зазначив Артур Мегеря, на практиці господарські суди відносять до поняття «заінтересованість» не тільки ті критерії, що передбачені законодавством, а будь-які зв’язки арбітражного керуючого з іншими учасниками справи про банкрутство, що мають спільні майнові та особисті немайнові права і можуть вплинути на дії та рішення арбітражного керуючого (наприклад, є односельчанином; є керівником юридичної фірми, що представляє боржника в інших справах; є працівником засновника організатора аукціону тощо).

Для мінімізації негативних наслідків, необхідно на законодавчому рівні врегулювати питання надання чіткого визначення поняттю «заінтересованої особи» у справах про банкрутство та встановити вичерпний перелік підстав віднесення того чи іншого учасника справи про банкрутство до категорії «заінтересованого», що матиме своїм наслідком формування єдиної судової практики та дозволить уникнути зловживання з боку як арбітражного керуючого так і кредиторів.  

Загалом, варто зауважити, що умови, в яких наразі змушені працювати арбітражні керуючі, не є досконалими та потребують найшвидших змін. Відсутність винагороди за здійснену роботу, можливість ініціювання безлічі безпідставних скарг та звернень на дії таких осіб, невизначеність правового статусу – все це негативно впливає на ефективну діяльність арбітражних керуючих та якісне здійснення ними своїх повноважень, що в подальшому призводить до низки незадоволених вимог кредиторів та неефективно ліквідованих підприємств.

Наталія Зозуля, Українське право

КОМЕНТАРІ  0 + Додати коментар
Чи потрібно стати на коліна: про цінність життя і право donum auctoris Чи потрібно стати на коліна: про цінність життя і право
Так співпало – трагічні події під Павлополем, загибель чотирьох українських захисників, які все, що бачили та відчу...
Україна рекомендувала до обрання суддею Європейського суду з прав людини найдостойніших кандидатів: інтерв’ю з Михайлом Буроменським Феміда Україна рекомендувала до обрання суддею Європейського суду з прав людини найдостойніших кандидатів: інтерв’ю з Михайлом Буроменським
26 липня завершила роботу Комісія для проведення конкурсу з добору кандидатів для обрання суддею Європейського суду...
Захист від непроханих гостей: чи існує межа необхідної оборони? Справа Захист від непроханих гостей: чи існує межа необхідної оборони?
Безпека передусім! Відомий і справедливий вислів. І тільки в наших силах зробити так, щоб наші рідні, і ми самі поч...
Серпень 2019
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
29 30 31 1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28 29 30 31 1
ЗАХОДИ
Опитування
  • Як ви оцінюєте нове процесуальне законодавство?

Використання будь-яких матеріалів, розміщених на порталі "Українське право", дозволяється за умови посилання на ukrainеpravo.com. При копіюванні матеріалів порталу "Українське право" для інтернет-видань обов'язковим є пряме та відкрите для пошукових систем гіперпосилання в першому абзаці на цитовану статтю або новину.
Яндекс.Метрика