Представництво інтересів в судах
Правовий поглядАналітика

Футбольне правосуддя в Україні: загальний огляд та проблеми функціонування

28.11.2018 / 10:28
684
+A
-a

Футбольне правосуддя в Україні: загальний огляд та проблеми функціонування

Останні декілька років «футбольні правовідносини» в нашій державі розвиваються з нечуваною швидкістю. Значною мірою, це обумовлено процесом все більшого наближення вітчизняної правової системи у цій сфері до міжнародних стандартів, а також відносно нещодавнім прийняттям Україною низки футбольних чемпіонатів (Євро-2012 та Фінал Ліги Чемпіонів УЄФА 2018 в Києві). З огляду на актуальність теми ми вирішили розкрити проблематику такого важливого аспекту футбольного права як відправлення правосуддя.

23 листопада поточного року Асоціацією правників України спільно із юридичним факультетом КНУ ім. Шевченка було проведено науково-практичний круглий стіл на тему: «Футбол та право: Європейська практика та національні особливості України та Польщі». Відзначимо, що окремі тези учасників цього заходу були використані під час написання цієї статті.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПАЛАТИ З ВИРІШЕННЯ СПОРІВ ФФУ

Нормативна база. Органом, який фактично здійснює розгляд більшості справ у сфері футбольного права в нашій державі, є Палата з вирішення спорів Федерації футболу України, що була створена відповідно до рішення Виконавчого комітету ФФУ у вересні 2012 року. Ключовим нормативним документом Палати є Регламент, який так само затверджується Виконкомом ФФУ, і який був прийнятий на основі модельного документа ФІФА.Окрім цього, Палата застосовує в своїй діяльності регламентні та статутні документи ФІФА, ФФУ, практику розгляду спорів ФІФА та Спортивного арбітражного суду (САС) в місті Лозанна Швейцарія, Галузеву угоду в професійному футболі України, положення футбольних контрактів між футболістом і клубом, тренером і клубом. Й лише у випадку, якщо після застосування вищезазначених документів, спір не було вирішено, Палата використовує законодавство України.

Компетенція. Відповідно до статті 2 Регламенту Палати, до компетенції цього органу належить розгляд спорів, пов’язаних з діяльністю у футболі, зокрема:

1)між професіональними клубами та футболістами, а такожміж професіональними клубами та тренерами, які стосуються питань працевлаштування і контрактних спорів, що виникають із трудових правовідносин;

2) між професіональними клубами з питань виконання трансферних зобов’язань;

3) між професіональними клубами та аматорськими клубами або дитячо-юнацькими спортивними закладами з питань визначення розміру та виплати компенсації за підготовку футболістів та за механізмом солідарності;

4) між клубами та футболістами стосовно всіх контрактних спорів, що виникають із договорів на спортивну підготовку футболіста;

5) спори за участю посередників (футбольних агентів), як це визначено Регламентом ФФУ щодо діяльності посередників.

Слід зауважити, що остання компетенція щодо вирішення спорів за участі посередників була додана до Регламенту лише влітку поточного року.

Склад та порядок прийняття рішення. Палата з вирішення спорів ФФУ максимально може складатись із 12 осіб:

- Голова та заступник голови, кандидатури яких зі списку щонайменше з п’яти осіб, затвердженого Виконкомом ФФУ. Вони обираються членами Палати на її першому засіданні на основі консенсусу: голова та заступник голови Палати вважаються обраними, якщо їх кандидатури підтримані більшістю членів Палати представників футболістів та більшістю членів Палати представників клубів/ліг.

- П’ять членів Палати-представників футболістів, запропонованих Всеукраїнською професійною спілкою «Футбол України» та Всеукраїнською асоціацією футболістів-професіоналів.

- П’ять членів Палати-представників, запропонованих від клубів/ліг; при цьому у складі Палати не може бути більше одного представника від одного клубу.

Палата приймає рішення простою більшістю голосів присутніх на розгляді членів. Якщо кількість голосів є рівною, вирішальний голос має головуючий по справі.

Статистика розгляду справ. За інформацією заступника Голови Палати з вирішення спорів ФФУ Віктора Крижанівського, протягом 6 років роботи в Палаті перебувало на розгляді 284 справи, серед яких по 270 вже було прийняте рішення. За 2012 рік до Палати надійшло 49 справ, за 2013 – 71, за 2014 – 57, за 2015 – 43, за 2016 – 23, за 2017 – 17, за 2018 (станом на 23.11) – 20 справ. Тобто, як відзначає пан Крижанівський, з кожним роком можна прослідкувати тенденцію поступового зменшення кількості поданих заяв до Палати. Все це свідчить про те, що суб’єкти футболу намагаються все більше врегульовувати свої конфліктні ситуації самотужки шляхом переговорного процесу. «Серед всіх цих 270 вирішених справ тільки по близько 15 було подано апеляційну скаргу до Спортивного арбітражного суду (САС), що знаходиться в м. Лозанна, Швейцарія. По жодній з цих справ САС не скасував рішення Палати, а по одній з них лише змінив частину рішення», - додає спікер.

ВІДПОВІДНІСТЬ РІШЕНЬ ПАЛАТИ З ВИРІШЕННЯ СПОРІВ ФФУ ЗАКОНОДАВСТВУ УКРАЇНИ ТА МЕХАНІЗМИ ЇХ ВИКОНАННЯ

Питання відповідності рішень Палати законодавству України. Футбольні контракти, трансфери, трудові, допінгові спори, компенсація за підготовку молодих футболістів – всі ці та багато інших питань, які виникають у сфері футболу,майже повністю врегульовуються відповідно до приватного права ФІФА, ФФУ, практики Спортивного арбітражу в Лозанні. У зв’язку із цим в контексті України виникає цілком обґрунтоване питання відповідності вітчизняному законодавству права ФФУ, зокрема, рішень, які приймаються Палатою з вирішенню спорів ФФУ.

Згідно із статтею 124 Конституції України, правосуддя в нашій державі здійснюють виключно суди. Окрім державних судів, в нашій країні можуть існувати ще й третейські суди, які в розумінні положень Конституції не здійснюють правосуддя, й, відповідно, їх рішення знаходяться поза компетенцією Державної виконавчої служби Мін'юсту. Примусове виконання рішень таких судів здійснюється через подання відповідних заяв до судів загальної юрисдикції. За логікою речей, Палата з вирішення спорів ФФУ мала б зареєструватись у встановленому законом порядку в якості саме третейського суду. Проте тут не все є так просто. За статтею 6 Закону України «Про третейські суди», з підвідомчості третейських судів виключаються трудові спори, які як раз й є основною категорією справ, що розглядає Палата. З огляду на це Палата не була зареєстрована як третейський суд, і, як наслідок, вона знаходиться поза межами юридичного поля України, і, відповідно, рішення Палати не можуть бути піддані примусовому виконанню за українським законодавством.

Така ситуація створює правову колізію, адже в разі виникнення спорів між суб’єктами футболу будь-яка зі сторін може звернутись одночасно як до Палати, так і до українського суду загальної юрисдикції. Власне, так і відбулось в рамках гучної справи екс-футболіста львівських «Карпат» Володимира Гудими проти свого клубу. На самому початку пан Гудима подав заяву до Палати із вимогою сплати «Карпатами» боргу за зарплатнею. Палата задовольнила вимоги футболіста та зобов’язала клуб сплатити йому борг у сумі 73 800 доларів. «Карпати» відмовились виконувати це рішення. І у зв’язку із цим Контрольно-дисциплінарний комітет ФФУ наклав санкції на клуб. Після цього «Карпати» звернулись до Франківського районного суду м. Львова із вимогою скасування рішення про сплату боргу перед футболістом, а також санкцій, накладених ФФУ. Ця справа не була доведена до кінця, і, врешті-решт, сторони уклали мирову угоду. Як відзначає Андрій Харитончук, начальник юридичної служби ФК «Шахтар»: «Через врегулювання «справи Гудими» шляхом мирової угоди ми так і не дізнались правової позиції суду з цього питання, але, враховуючи те, що рішення Палати не мають такого ж статусу, як рішення загального чи третейського судів, не важко собі уявити, що суд фактично розглядав би цю справу спочатку, наче ніякого рішення Палати не існувало зовсім».

Можливі шляхи подолання колізії. На вищезгаданому круглому столі Андрій Харитончук озвучив пропозиції щодо подолання цієї колізії: «Не дивлячись на добре вибудувану систему приватного права ФІФА у світі, в нашій країні вона має очевидні недоліки. Оскільки Палата з вирішення спорів ФФУ не є постійно діючим третейським судом, виникає ризик того, що її рішення будуть відмінені чи заборонені до виконання судами. Навіть якщо зареєструвати Палату в якості постійно діючого третейського суду, це не надасть багато переваг через те, що трудові спори не можна буде піддавати на розгляд цих судів. Вносити зміни до законодавства – шлях досить довгий, не зовсім ясно, до чого він призведе, й також він знаходиться поза контролем компетенції ФФУ. Задля підтримання діючої системи та недопущення її руйнування, мають бути здійснені значні зусилля з боку ФФУ щодо отримання визнання та підтримки з боку вищих судових інстанцій України, а саме визнання повноважень ФФУ накладати дисциплінарні санкції на своїх членів, визнання того, що державна монополія на примусове виконання не порушується існуванням Палати з вирішення спорів ФФУ. Для цього, на мій погляд, треба чітко розставити акценти у регламентних документах ФФУ: Палата ФФУ не є загальним судом, не є третейським судом, а лише органом національної асоціації з футболу, який покликаний вирішувати спірні питання між членами цієї асоціації; всі члени асоціації добровільно зобов’язуються виконувати рішення Палати, і тільки у випадках, коли хтось із членів відмовляється виконувати такі рішення, ФФУ має право застосовувати до такого суб’єкту футболу заходи впливу», - сказав очільник юрслужби «Шахтаря», завершуючи свою промову.

Існуючі механізми забезпечення виконання рішень Палати. Не дивлячись на те, що рішення Палати не підлягають примусовому виконанню за українським законодавством, Палата має в своєму арсеналі інші потужні механізми забезпечення імплементації своїх рішень. Як відзначає член Палати Юрій Юрченко, такими основними механізмами є:

- Контрольно-дисциплінарний комітет ФФУ, який уповноважений накладати санкції на суб’єктів футболу у разі невиконання ними рішень Палати.

- Атестаційний комітет, що приймає рішення про допущення футбольних клубів до змагань. За словами пана Юрченка, цей інструмент впливу є вельми дієвим, якщо не вистачає повноважень КДК ФФУ. В такому разі Атестаційний комітет може просте не видати атестат клубу, який ухиляється від виконання рішень органів ФФУ.

- Спортивний арбітраж в Лозанні, рішення якого імплементуються відповідно до Нью-Йоркської Конвенції про визнання та виконання рішень іноземних арбітражів (Україна є стороною).

Окрім цього, суб’єктами футболу дуже часто використовується такий засіб забезпечення виконання зобов’язань як притримання, наприклад, коли футболіст з якихось причин не виконує пункти свого контракту, клуб може затримати сплату такому футболістові зарплатні ( що, до речі, суперечить чинному законодавству про оплату праці –«УП»)

СПОРТИВНИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД В УКРАЇНІ: TO BE OR NOT TO BE

Обґрунтування ідеї запровадження спортивного арбітражного суду в Україні. Ще одним можливим варіантом впорядкування футбольного судочинства в Україні є створення замість палат з вирішення спорів при спортивних федераціях єдиного арбітражного суду для всіх видів спорту. Олександр Володін, молодший юрист ЮК «Moris Group» наводить наступні аргументи щодо створення такого суду:

- Коштовність процедури звернення до Спортивного арбітражу в Лозанні. На даний момент у разі, якщо суб’єкт футболу не згоден із рішенням Палати з вирішення спорів ФФУ, він має змогу подати апеляційну скаргу до САС. Проте така процедура є дуже коштовною, що робить її недоступною для значної кількості апелянтів.

- Відсутність нормативно визначених органів з вирішення спорів у більшості спортивних федераціях. На відміну від футболу, що є, без зайвих сумнівів, найпопулярнішою спортивною дисципліною Україні, інші види спорту, до яких прикута значно менша увага суспільства й, відповідно, які мають менше фінансування і підтримки, просто не можуть матеріально забезпечити існування такої інституції.

- Відсутність чітко визначеного механізму примусового виконання рішень дисциплінарних палат відповідно до національного законодавства, про що вже йшла мова вище.

За словами Олександра Володіна, процедура розгляду справи в такому арбітражі мала б виглядати так само, як і в САС: подання заяви, обрання сторонами арбітрів, внесення коштів на депозит задля покриття судових витрат і т. д. Крім того, такий суд, спільний для всіх видів спорту, розглядаючи справи в першій інстанції, мав би стати зв’язуючою ланкою між національними федераціями та судом в Лозанні. Відповідно, підвідомчість спортивних справ цьому суду слід закріпити у вигляді змін до регламентів федерацій або арбітражних застережень у спортивних контрактах. Проте, окрім прийняття, власне, закону про цей арбітраж, мають бути здійснені й інші законодавчі новели, зокрема, віддання під розгляд арбітражу категорії трудових спорів, запровадження процедури спрощеного розгляду (в першу чергу, для допінгових справ, для справ підчас змагань, по яким рішення має бути прийняте максимально швидко). Загалом, як відзначає пан Володін, статус спортивного арбітражного суду в Україні має бути аналогічним статус діючого Міжнародного комерційного арбітражу при Торгово-промисловій палаті.

2.jpg

Існуючі виклики. Незважаючи на певні переваги запровадження цієї нової ланки спортивного судочинства, перспективи такої ідеї виглядають вкрай туманно, та, як зазначає пан Володін, концепція спортивного арбітражного суду в Україні викликає скепсис у більшості спортивних юристів. Річ у тім, що в світі існує не так багато країн, досвід яких ми могли би проаналізувати або навіть запозичити для створення власної такої інституції. До прикладу, в сусідній Білорусі була спроба запровадити власний арбітраж, але через відсутність зацікавленості призначених арбітрів та місцевих федерацій спорту ця ідея була провалена. Більш-менш успішно спортивні арбітражі існують у Великобританії та Польщі, хоча в останній арбітраж має вигляд не єдиної спортивної судової інстанції, а декількох самостійних арбітражів для поки шістьох видів спорту. Слід також мати на увазі, навіть якщо законодавець все ж таки вирішить створити спортивний арбітражний суд в Україні, невідомо, як це нововведення сприймуть представники всіх спортивних співтовариств. Адже наврядчи українські спортивні федерації з великим ентузіазмом передаватимуть функції вирішення спорів від власних контрольваних палат до якоїсь нової, ще невідомої їм інституції. Саме тому існує значний ризик повторити негативний досвід Білорусі.

Замість висновків. Підсумовуючи вищевикладене, можна сказати, що на даний момент в процесі вирішення спорів у сфері футболу закладено позиційний конфлікт між українською системою законодавства та приватним правом ФІФА. В ідеалі це протистояння мало б вирішитись повноцінною інтеграцією права ФІФА, ФФУ, практики арбітражного суду в Лозанні до системи українського законодавства, а також визнанням українськими судами компетенції органів ФФУ накладати санкції на членів суб’єктів футболу. Крім цього, з огляду на природньо низький рівень обізнаності українських суддів загальних судів з норм спортивного права, зокрема, у сфері футболу, на рівні законодавця або практики Верховного Суду можна було б передбачити механізм звернення за висновком до відповідного експерта. Що стосується ж ідеї запровадження єдиного спортивного арбітражного суду в Україні, то, враховуючи зазначені вище фактори, ця пропозиція навряд чи отримає широку підтримку з боку фахових юристів та спортивних співтовариств у найближчому майбутньому, хоча слід визнати прогресивність такої ідеї. Водночас, важливим видається подолати іншу суттєву проблему – невизнання органами управління футболом права суб’єктів футболу на звернення до суду за вирішенням трудових спорів, що суперечить як положенням Конституції, так і положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Даниїл Шаров, «Українське право»

КОМЕНТАРІ  0 + Додати коментар
Неминучість ери правосуддя в Україні donum auctoris Неминучість ери правосуддя в Україні
Утворений у процесі розгорнутої Судової реформи Верховний Суд діє. Хтось називає найвищий судовий орган в Україні н...
Суддя-спікер Інгулецького районного суду про новели відеофіксації судових засідань Феміда Суддя-спікер Інгулецького районного суду про новели відеофіксації судових засідань
Суддя-спікер Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області В’ячеслав Мазуренко розповів ...
«Синій кит» або квест ціною у життя: історія, яка ще не стала судовою Справа «Синій кит» або квест ціною у життя: історія, яка ще не стала судовою
Декілька років тому суспільство сколихнули численні випадки самогубств серед дітей, багато з яких, як виявилось, бу...
Січень 2019
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
31 1 2 3 4 5 6
7 8 9 10 11 12 13
14 15 16 17 18 19 20
21 22 23 24 25 26 27
28 29 30 31 1 2 3
ЗАХОДИ
Опитування
  • Як ви оцінюєте нове процесуальне законодавство?

Використання будь-яких матеріалів, розміщених на порталі "Українське право", дозволяється за умови посилання на ukrainеpravo.com. При копіюванні матеріалів порталу "Українське право" для інтернет-видань обов'язковим є пряме та відкрите для пошукових систем гіперпосилання в першому абзаці на цитовану статтю або новину.
Яндекс.Метрика