Юридичний супровід бізнесу
Правовий поглядАналітика

Конституційна скарга: чи буде реальною участь громадян у формуванні правової політики держави?

09.11.2017 / 11:47
319
+A
-a

Конституційна скарга: чи буде реальною участь громадян у формуванні правової політики держави?

"У Конституційному суді України очікують на надходження понад семи тисяч конституційних скарг щорічно", - з такою заявою на початку жовтня 2016 року виступив тодішній Голова КСУ Юрій Баулін. На той момент в Конституційному Суді вже знаходилась перша конституційна скарга, хоча пройшло лише вісім днів з моменту набрання чинності змін до Конституції України, які дозволили українцям звертатись до Конституційного Суду напряму із скаргами щодо неконституційністі окремих законів. 

Однак з часу тієї заяви пройшло вже більше року, і наразі до Конституційного суду подано 387 конституційних скарг, що майже у 20 разів менше очікуваної кількості. 

Раніше "Українське право" повідомляло, що за 2017 рік Конституційний Суд ще не прийняв жодного рішення, в тому числі і по конституційних скаргах. До того ж повноцінно розглядати такі скарги Конституційний Суд зміг би лиш після прийняття профільного закону (тобто починаючи з серпня 2017 року), оскільки тільки після цього з’явилась чітко виписана процедура розгляду таких скарг та вимоги до них, а не лише декларативні положення, як це було в Конституції. 

Однак, незважаючи на відсутність регламентованої процедури розгляду конституційних скарг, станом на момент набрання чинності новою редакцією Закону України "Про Конституційний Суд України" в суді було зареєстровано вже близько 120 скарг, які, зрозумілим чином, не могли відповідати усім нововведеним вимогам. Для цього у прикінцевих положеннях нового закону з’явились положення, що врегульовували цю колізію. Так, передбачалось, що якщо конституційна скарга, подана до 3 серпня 2017 року (дати набрання законної сили профільним законом), не відповідає вимогам закону, то суб’єкт звернення має можливість привести таку конституційну скаргу у відповідність до вимог цього закону протягом трьох місяців з дня набрання ним чинності. Встановлений строк закінчився нещодавно.

Незважаючи навіть на встановлений законодавцем строк для доопрацювання звернень, статистика щодо якості підготовки конституційних скарг вражає. Як повідомив вчора науковий консультант судді КСУ Олександр Євсеєв: "На думку секретаріату суду, повністю відповідають вимогам, передбаченим у законі, лише 8-10 % із цих конституційних скарг". Тобто фактично Конституційний Суд зможе розглядати в середньому лиш одну із десяти конституційних скарг. Щодо строків розгляду таких скарг, то згідно закону вони обраховуються з моменту відкриття провадження і не можуть перевищувати шести місяців. Однак, наскільки відомо із інформації на сайті КСУ, наразі є лише одна ухвала про відкриття провадження, і не відомо, чи має вона відношення до конституційних скарг. 

Повертаючись до самого інституту конституційних скарг, варто зазначити, що це є суто новим досвідом для України. Звичайно, ж про результати доцільніше було б говорити, аналізуючи певні конкретні рішення, однак наразі такі відсутні. 

До речі, станом на сьогодні, за словами Олександра Євсеєва, до КСУ надходить багато скарг із однотипних питань. Зокрема, 14 скарг надійшло на розгляд від ліквідаторів аварії на ЧАЕС з Харківської області, які порушують одні й ті ж питання. Скоріш за все, Конституційний Суд об`єднає ці скарги в одне провадження, оскільки процедура таке об’єднання допускає. 

До того ж, за словами науковця, переважна більшість конституційних скарг присвячена двом проблемам: відстоюванню громадянами своїх соціальних прав та доступу до правосуддя. Натомість наразі ще не надходило скарг, які відстоювали б особисті та політичні права громадян. 

Повертаючись до особливостей щодо подання конституційної скарги та процедури такого подання, можна виділити декілька умов прийнятності конституційної скарги, до яких можна віднести: 

1. Суб’єктом права на конституційну скаргу  є особа, яка вважає, що застосований в остаточному судовому рішенні в її справі закон України (його окремі положення) суперечить Конституції України. Але в ст.55 Конституції України більш детально визначається, що «право звернутись із конституційною скаргою до Конституційного Суду України гарантується кожному», тобто, як це прийнято розуміти в Основному Законі та в науці конституційного права, – громадянам, іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України. Разом з тим, таким суб’єктом може бути і юридична особа приватного права, а юридичні особи публічного права, як це визначено профільним законом, до суб’єктів права на конституційну скаргу не належать.

Дане положення викликало певний резонанс у юридичній спільноті. Зокрема, як зазначає Юлія Кириченко, експерт Центру політико-правових реформ, Конституція України надає права будь-якій особі звертатися з конституційною скаргою, зокрема і юридичним особам публічного права. Натомість ст. 56 профільного закону вилучає їх із суб’єктів звернення з конституційною скаргою, зокрема ця заборона буде стосуватися органів місцевого самоврядування. На думку експерта, така позиція виглядає дивною, до того ж, з огляду на державну політику щодо  децентралізації.

 Однак зауважимо, що така практика не є виключною для України, зокрема, наприклад, суб’єктами звернення до Федерального конституційного суду Німеччини є не тільки громадяни, але й іноземці – у тій же мірі. Що стосується можливості подачі конституційної скарги юридичними особами, то як зазначають вчені «всі приватні юридичні особи мають право подати скаргу щодо порушення основних прав... у тій мірі, в якій дозволяє це зробити сама природа цих прав». У такому випадку, з цієї ж причини юридичні особи публічного права, за певними виключеннями (такі, як вищі навчальні заклади, політичні партії), не мають права на конституційну скаргу.

2. Предметом звернення є перевірка на відповідність Конституції України (конституційність) закону України (його окремих положень), що застосований в остаточному судовому рішенні у справі суб’єкта права на конституційну скаргу. Можливо, більш логічніше та обґрунтованіше предмет конституційної скарги має складати перелік тих юридичних актів, які визначені у ч.1 ст.150 Конституції України, а саме: закони та інші нормативні акти Верховної Ради України, акти Президента України та Кабінету Міністрів України, правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим, тобто акти, які є предметом конституційного подання. Однак наразі цей перелік обмежений можливістю перегляду лиш законів України, при чому застосування положень яких пов’язане із конкретною справою та порушенням прав осіб.

3. Підставою звернення є порушення основних прав людини і громадянина. Як правило, такому захисту підлягають всі конституційно закріплені права і свободи, хоча у деяких державах передбачено захист виключно окремих груп прав (наприклад у ФРН, Угорщині, Чехії та ін.).

4. Вимоги до конституційної скарги визначаються статтею 55 Закону України «Про Конституційний суд України» і містять перелік відомостей, які повинні бути зазначені в даній конституційній скарзі Так, поміж іншого, у ній зазначаються: обґрунтування тверджень щодо неконституційності закону України (його окремих положень) із зазначенням того, яке з гарантованих Конституцією України прав людини, на думку суб’єкта права на конституційну скаргу, зазнало порушення внаслідок застосування закону.

Дане положення є теж певною мірою суперечливим. Так, як зазначає Юлія Кириченко, це положення закону певним чином обмежує право на звернення з конституційною скаргою до КСУ, закріплене Конституцією, оскільки очевидно, що якщо такого обґрунтування не буде, то Конституційний суд відмовить у розгляді скарги на підставі невідповідності скарги вимогам Закону. Проте Конституція не говорить про захист лише конституційних прав людини від неконституційних положень законів, тобто наразі існує колізія.

Зазначимо, що таке положення зустрічається і в законодавстві інших країн. Зокрема, в Австрії поміж іншого у скаржника є обов’язок довести у зверненні пряму дійсну шкоду, яка завдається або може бути завдана йому від прямої дії закону чи іншого нормативного акту органу публічної влади. Також в Словенії, наприклад, скарга вважається недопустимою у разі, якщо порушення основних прав і свобод не призвело до серйозних наслідків для заявника. Як бачимо, законодавство України в даному випадку є більш лояльним і не передбачає додаткової умови для звернення до КСУ у вигляді обов’язково завданої шкоди, а достатньо лиш факту порушення прав людини.

5. Вичерпання особою всіх інших національних засобів юридичного захисту: це є загальновизнаним критерієм прийнятності скарги як до органів конституційної юрисдикції, так і до міжнародних судових установ. Свідченням того, що особа використала усі наявні засоби національного захисту, буде оскарження судового рішення до суду касаційної інстанції та одержання рішення цього суду. Стосовно категорій справ, у яких судові рішення відповідно до вимог процесуального закону не підлягають касаційному оскарженню, про використання усіх можливих засобів національного захисту буде свідчити рішення суду останньої інстанції у конкретній страві, що набрало законної сили.

6. Строк подання конституційної скарги: протягом трьох місяців з дня набрання законної сили остаточним судовим рішенням, у якому застосовано закон України (його окремі положення). Строк може бути поновлений, якщо його пропуск пов’язаний із невчасною підготовкою повного тексту судового рішення. До того ж, конституційну скаргу може бути подано, виключно якщо остаточне судове рішення у справі особи набрало законної сили не раніше 30 вересня 2016 року.

Окрему увагу поміж іншого варто приділити зупиненню дії остаточних судових рішень під час розгляду скарги у КСУ. Перш за все, зауважимо, що цей факт не призводить до автоматичного зупинення дії остаточного рішення, натомість запроваджується інститут забезпечення, який слугуватиме одним із таких способів.

Так, у виняткових випадках, якщо виникає необхідність запобігти незворотнім наслідкам, що можуть настати у зв'язку з виконанням остаточного судового рішення, Конституційний суд може з власної ініціативи прийняти забезпечувальний наказ про тимчасову заборону вчиняти певну дію. Законом це віднесено до повноважень Великої палати Суду. Однак кожна особа, що звертається з конституційною скаргою і яка вважає, що у його чи її випадку існують зазначені вище ризики настання незворотних наслідків, може подавати одночасно і клопотання про прийняття забезпечувального наказу з відповідним обґрунтуванням. Хоча за законом таке право і не передбачається, але й відсутність прямої заборони не позбавляє заявника у тексті скарги чи окремим клопотанням ставити питання про необхідність вжиття забезпечувальних заходів.

Однак на цьому законодавче регулювання процедури призупинення дії остаточних судових рішень закінчується. Як наслідок, можна встановити, що законодавче регулювання цього питання є неповним та вимагає доопрацювання, щоб не виникало колізійних ситуацій при застосуванні положень законодавства.

Замість висновків 

Наразі  можна стверджувати, що запровадження інституту конституційної скарги є важливою додатковою гарантією у механізмі судового захисту прав та свобод людини і громадянина, яка сприятиме зміцненню демократії та громадянського суспільства, адже даний інститут є однією з форм контролю за владою та рішеннями, що нею приймаються, який надасть можливість громадянину бути не лише спостерігачем, але й активним учасником формування правової політики держави. 

Проте сутність і реальний зміст інституту конституційної скарги продемонструє практика, а тут нас можуть очікувати непередбачувані законом ситуації, які повною мірою будуть залежати від процесуальної активності громадян щодо захисту свого права і від діяльності судової системи, відокремленою ланкою якої є Конституційний Суд. 

Наталія Зозуля, Українське право 

КОМЕНТАРІ  0 + Додати коментар
Юридична еліта України: проблема формування donum auctoris Юридична еліта України: проблема формування
Останнім часом активно опрацьовується питання формування і діяльності юридичної або ж правової еліти суспіль...
Трагедія однієї сім'ї Справа Трагедія однієї сім'ї
Кожна судова справа – це історія, історія окремих людей або й цілих сімей, історія про кохання та зраду, історія ...
Листопад 2017
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
30 31 1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21
21.11.2017 10:00:00 - Медіаправо 2017
22 23 24 25 26
27 28 29 30 1 2 3
ЗАХОДИ
10.11.2017 10:00:00 - Ukrainian Software Development Forum
21.11.2017 10:00:00 - Медіаправо 2017
Опитування
  • Що найбільш негативно впливає на рівень довіри до суду в Україні?

Використання будь-яких матеріалів, розміщених на порталі "Українське право", дозволяється за умови посилання на ukrainеpravo.com. При копіюванні матеріалів порталу "Українське право" для інтернет-видань обов'язковим є пряме та відкрите для пошукових систем гіперпосилання в першому абзаці на цитованну статтю або новину.
Яндекс.Метрика