Правовий поглядАналітика

Особливості правового регулювання кіберспорту

24.04.2019 / 10:48
2199
+A
-a

Особливості правового регулювання кіберспорту

Упродовж останніх десятиліть таке явище як комп’ютерні ігри перестало бути просто засобом для розваг, а перетворилось на постійно зростаючу індустрію, яка є більш відомою під назвою «кіберспорт». Кожного року у світі відбуваються змагання із різних кіберспортивних дисциплін, призовий фонд яких вже сягає мільйони доларів.

Так, наприклад, призовий фонд The International – найпрестижнішого турніру з Dota 2 у 2018 році склав трохи більше $25 млн, а команда, яка зайняла в ньому перше місце, отримала близько $11 млн.

Слід відзначити, що кіберспорт стрімко розвивається й на теренах України: в нашій державі нерідко відбуваються престижні міжнародні змагання (приміром, The Kiev Majorз Dota 2 у 2017 році), а українські гравці є одними із світових лідерів за кількістю здобутих нагород у різних дисциплінах. Проте, намагаючись усвідомити весь масштаб індустрії кіберспорту, у юристів і не тільки нерідко виникають питання щодо особливостей регулювання правовідносин у цій сфері.

Тому «Українське право» здійснило спробу розібратись та знайти відповіді на деякі найпоширеніші питання права, які стосуються тематики кіберспорту.

Чи можна вважати кіберспорт, власне, спортом?

Перш, ніж відповісти на це питання, слід одразу розмежувати фактичне розуміння кіберспорту як однієї із спортивних дисциплін від юридичного статусу кіберспорту, що є офіційно закріплений у низці країн світу. В цій частині статті ми з’ясуємо саме перший із цих двох моментів. Скептики зазначають, що кіберспорт аж ніяк не можна ставити в один ряд із іншими видами спорту, бо в такому разі спортом можна називати будь-що, де присутній змагальний елемент, наприклад, всесвітньовідомі змагання з поїдання бургерів.

Водночас прихильники визнання кіберспорту вважають, що доречніше порівнювати це явище із шахами або бриджем – інтелектуальними іграми, які вже є давно визнаними Міжнародним олімпійським комітетом в якості видів спорту.

Під час засідання «Юридичні особливості в сфері кіберспорту», організованого Асоціацією правників України, Максим Беднарський, член правління Федерації кіберспорту України, зазначив, що кіберспорт не є спортом у його чистому вигляді. «Дійсно, це поняття включає в себе велику кількість дисциплін, які можна відносити до кіберспортивних. В Україні ж серед них наразі найпопулярнішими є: Dota 2, Counter Strike: Globa lOffensive, PUBG, Hearth stone, Over watch. Важливим в цьому є те, що у кожної дисципліни є свій правовласник (дистриб’ютор або розробник комп’ютерної гри), а політика проведення кіберспортивних змагань у багатьох видавців комп’ютерних ігор може значно відрізнятись. Зокрема, компанія Valve (правовласник гри Dota 2) дозволяє проводити турніри майже будь-кому без обмежень, в той час як деякі інші компанії організовують великі змагання зі своїх дисциплін виключно власноруч або продають це право за дуже великі гроші. Також на відміну від спортивних ігор список дисциплін кіберспорту постійно оновлюється та може мати значні відмінності у різних країнах. З великою долею ймовірності найпопулярніші у світі зараз Dota 2 та CS: GO через один, два або десять років втратять свої позиції. В свою чергу, тим, що зближає кіберспорт із традиційними видами спорту, є подібність тренувального процесу професійних кіберспортсменів, що включає в себе ретельну розробку тактик гри, роботу з тренерами, психологами, дієтологами, а також механізм формування команди із реальними трансферами та контрактами, що зазвичай ми спостерігаємо у більш звичному для усіх футболі. Окрім цього, так само, як і у великих видах спорту, основним «двигуном» розвитку кіберспорту є не стільки самі гравці, а скільки багатомільйонна армія фанатів, які дивляться трансляції змагань через платформиTwitch та YouTube. Таким чином, перебуваючи на межі традиційних видів спорту та шоу, кіберспорт все ж не є спортом у його класичному розумінні», – резюмує пан Максим.

Офіційне визнання кіберспорту в Україні та світі

Попри те, що дискусії навколо природи існування кіберспорту як феномену досі не вчухають, чимало держав вже встигли внести кіберспорт до своїх офіційних переліків видів спорту. Такими країнами на сьогодні є: Китай, Індія, Росія, Італія, Фінляндія, Малайзія, Південна Корея, Єгипет та деякі інші. Варто зазначити, що держави у своїх законодавчих актах зазвичай просто включають поняття «кіберспорт» до реєстру видів спорту, не наводячи при цьому конкретного переліку кіберспортивних дисциплін. Є також деякі виняткові випадки, як, наприклад, у США, де кіберспорт поки не був офіційно визнаний, проте гравцям однієї з найпопулярніших в країні комп’ютерної гри League of Legends було надано статус професійних спортсменів. Це було зроблено, в першу чергу, для того, щоб іноземні гравці мали можливість без перешкод в’їжджати до Штатів, отримавши «індивідуальну візу атлета».

Однією із ключових проблем світового кіберспорту є те, що тут відсутня міжнародна організація, яка б охоплювала всі країни та встановлювала єдині «правила гри» для всіх суб’єктів із жорсткою регламентацією правил, та яка б мала потужний арсенал механізмів їх виконання, як, приміром, це відбувається у футболі, де таку роль виконує FIFA. Наразі найавторитетнішою серед всіх міжнародних кіберспортивних організацій є створена у 2008 році Internationale-Sports Federation (IeSF), до лав якої поки входять 54 країни-члени. Штаб-квартира IeSFрозташована в м. Пусан, Південна Корея.

Що ж стосується України, то в інтернеті на різних порталах ще досі можна знайти новину, що «…Після довгого обговорення на закритому засіданні Міністерства молоді та спорту було прийнято рішення про визнання кіберспорту офіційним видом спорту в Україні..». Насправді ж це був лише першоквітневий жарт у 2017 році від порталу sport.ua, з якого цей неперевірений «вкид» перепостили значна кількість вітчизняних видань.На сьогоднішній день в Україні кіберспорт ще не є визнаним на офіційному рівні, що, певною мірою, спричиняє гальмування його розвитку в нашій державі. Минулого року в Україні була створена та офіційно зареєстрована Федерація кіберспорту України, яка згодом отримала статус всеукраїнської. За словами члена правління цієї організації вищезгаданого пана Беднарського, його формування послідовно виступає за офіційне закріплення статусу кіберспорту в Україні.

Для досягнення цієї мети Федерація кіберспорту має намір подати заявку на членство до IeSF, анаявність в Україні власної кіберспортивної організації, визнаної на міжнародному рівні, може стати вагомим аргументом для переконання Міністерство молоді та спорту визнати кіберспорт офіційним видом спорту в Україні. Якщо це станеться, Міністерство молоді та спорту, скоріш за все, відповідним наказом наділить Федерацію кіберспорту України правами і обов’язками всеукраїнської спортивної федерації за спеціальністю «комп’ютерний спорт», як це відбулось, приміром, декількома роками раніше в Російській Федерації.

Включення кіберспорту до офіційного переліку видів спорту в Україні містить у собі низку істотних переваг, зокрема, з того моменту в нас зможуть відбуватись кіберспортивні заходи під егідою держави та за її фінансуванням. Також професійні кіберспортсмени матимуть змогу отримувати такі спортивні звання і розряди як «кандидат у майстри спорту України», «майстер спорту України», «майстер спорту України міжнародного класу» і т. д. Окрім того, надання кіберспорту в Україні офіційного статусу значно полегшить процес звернення до вітчизняних судів у разі виникнення контрактних або інших видів спорів у цій сфері.

Які бувають контракти у кіберспорті?

За винятком деяких особливостей, контракти в кіберспорті є досить подібними до контрактів у традиційних видах спорту. Більш того, значна кількість положень кіберспортивних контрактів можуть запозичуватись у договорів в інших спортивних галузях. Це може бути односторонній договір, за якого кіберспортсмен отримує зарплатню незалежно від того, грає він у другому складі чи в основі, або двосторонній, де детально прописуються різноманітні умови щодо того, в якому складі або в якій лізі спортсмен повинен грати.

Слід відзначити, що наявність контракту та кількість годин проведених у грі є основними критеріями для визнання того чи іншого гравця професійним кіберспортсменом. Професійні гравці зобов’язані дотримуватись режиму, використовувати атрибутику організації на змаганнях, виконувати вказівки керівництва. Окрім цього, професійним кіберспортсменам зазвичай забороняється вступати напряму в переговори з іншими кіберспортивними організаціями. За невиконання умов договору гравця можуть оштрафувати, заборони брати участь у змаганнях на певний строк або навіть виключити з лав команди.

Щодо форми договору, то, як і в інших видах спорту, тут також існують декілька підходів, однак найбільш оптимальним варіантом, на нашу думку, видається саме договір підряду, за якого кожен гравець реєструється як ФОП і виконує завдання на користь своєї кіберспортивної організації. Значним мінусом тут може бути те, що часто-густогравці проживають в різних регіонах країни або за кордоном, й вони банально не знають, як можна зареєструвати себе в якості підприємця або просто заповнити податкову декларацію. Окрім договору підряду, правовідносини у цій сфері можна формалізувати за допомогою договору про надання послуг, продюсерського договору, які, між іншим, є також поширеними яку спорті, так і в шоу-бізнесі.

Варто додати, що строки контрактів в кіберспорті є значно коротшими від контрактів у тих же футболі чи баскетболі. Це обумовлено, в першу чергу, постійними коливаннями популярності тієї чи іншої кіберспортивної дисципліни, й, відповідно, це впливає на кількість глядацької аудиторії та розмірів призових коштів на турнірах.

Одним із відомих випадків порушення умов контракту стала справа китайського гравця в League of Legends Ку Чжи Ляна, який вів перемовини з представниками іншої команди у 2014 році. За правилами кіберспортивної асоціації Китаю, такі дії може вчиняти тільки вільний агент й, як наслідок, гравець отримав 12місячну заборону на участь в чемпіонатах League of Legends, а його чинний контракт був заморожений.

Серед іншого, в індустрії кіберспорту наразі все більшої популярності набувають так звані «смарт-контракти» – спеціальний комп’ютерний алгоритм, покликаний автоматизувати процес виконання контрактів за допомогою технології блокчейн. В якості фінансового інструменту тут виступає криптовалюта.

Для того, щоб було більш зрозуміло, яким чином «працюють» смарт-контракти, пояснимо на прикладі. Кіберспортивна команда, яка зайняла призове місце у турнірі, автоматично отримує призові виплати на свій рахунок згідно із наперед узгодженими умовами смарт-контракту. Відповідно, гравці гарантовано отримують свою долю від призових коштів.Тобто, процес виконання цих договорів відбувається за «принципом доміно», де одна дія (перемога у турнірі) в автоматичному режимі активізує іншу (виплата призових гравцям). Смарт-контракти можуть регулювати такі відносини у сфері кіберспорту, як виплати гонорарів й трансфери гравців, спонсорування й продаж медіа прав, рекламні угоди та виплати турнірних призових і т. д. Для того, щоб укласти смарт-контракт, потрібно зайти на одну з безліч існуючих блокчейн-платформ, серед яких, до речі, є вже такі, що спеціалізуються виключно на кіберспорті (приміром, DreamTeam).

На такій платформі особа може розмістити свою заявку або відповісти на вже розміщене оголошення. Перевагами смарт-контрактів, безсумнівно, є автономність та економність, адже в цьому випадку сторони можуть цілком обійтись без послуг юристів, банків, різноманітних посередників. Також смарт-контракти за своєю суттю є достатньо надійними, адже в процесі їх виконання задіяні криптографічні інструменти й шифрування інтернет-сторінок, що забезпечує документам високий ступінь захисту.

Недоліком обрання цього способу оформлення правовідносин можна вважати відсутність регулювання на законодавчому рівні як самих смарт-контрактів, так і криптовалют в більшості країн світу, в тому числі й в Україні. Окрім цього, значна кількість людей поки ще недостатньо розуміє саму сутність роботи смарт-контрактів.

Трансфери у кіберспорті

Так само, як і укладення контрактів, процедура трансферів у кіберспорті є вельми схожою з тією, що ми звикли бачити у традиційних видах спорту, зокрема, в тому ж футболі. Цікавим є те, що суми відступних за кіберспортсменів тут також є доволі значними: в Україні вони зазвичай коливаються в межах до $50 тиc., в інших країнах ці суми можуть сягати вже декількох сот тисяч доларів.

Останній рекорд було зафіксовано минулого року, коли китайська організація GK Gaming заплатила за кіберспортсмена у дисципліні Honor of Kings Чжана Юйченя його колишній команді $1 млн. 200 тис. Безперечно, коли йде мова про такі великі кошти, одразу виникає питання щодо механізму визначення трансфертної вартості конкретного гравця. Вищезгаданий пан Беднарський також допомагає нам відповісти і на це питання. За його словами, трансфертна вартість гравця залежить від наступних показників: сума заробітної плати за контрактом, строк завершення контракту й так званий «коефіцієнт корисності гравця», який безпосередньо залежить від професійних якостей кіберспортсмена. Гравець також може й сам викупити свій контракт, але тоді він на певний строк позбавляється права брати участь у великих змаганнях.

Враховуючи відсутність єдиною організації у світі кіберспорту, яка б встановлювала чіткі правила регулювання трансферного ринку, мимоволі постає питання відповідальності гравця, якщо він самовільно перейде до іншої команди. Як відзначає Максим Беднарський, у світі кіберспорту існує така собі «джентльменська угода» щодо трансферів. За цією угодою, якщо якийсь гравець дійсно залишить свою команду без виплати відступних, в такому разі організатори великих кіберспортивних турнірів просто не стануть його допускати до участі у змаганнях. Теоретично це питання також можна вирішити й в суді.

В Україні, за словами пана Беднарського, на даний момент поки немає відповідної судової практики, що значною мірою можна пояснити тим, що кіберспорт в нас, як вже відзначалось, поки не є офіційно визнаним видом спорту, що, власне, обмежує можливості звернення до вітчизняного суду, де потрібно буде доводити факт укладення договору, а також правильність визначення його правової природи. Варто відзначити, що така судова практика вже є у сусідній Росії, де у 2016 році Свердловський районний суд м. Бєлгорода оштрафував на 115 тис. рублів гравця з дисципліни Dota 2 Івана Кортанкова за декількома пунктами: відсутність на тренувальній базі, ведення переговорів з іншими організаціями, безпричинна відмова використовувати командний тег. Цілком ймовірно, що в ситуації порушення умов договору у частині трансферів, суд міг би також встати на сторону позивача.

Допінг

Передусім слід одразу сказати, що в кіберспорті існують два види допінгу: механічний та біологічний. Перший з них ще називають «читерством», який являє собою використання різноманітних чит-програм, кодів, макросів і т. д., які надають перевагу комп’ютеру одного гравця над комп’ютером суперників.

Як же практично виглядає читерство? Наприклад, у шутері CS: GO читери використовують дуже великий арсенал чит-кодів. Це може бути Aim Bot (функція, яка дозволяє тим чи іншим способом краще стріляти по тілу суперника), Trigger Bot (функція, за допомогою якої гравець автоматично стріляє по тілу супротивника, що потрапляє в поле зору прицілу) та багато інших. Кіберспортивна спільнота дуже негативно ставиться до читерства, й, якщо хтось з гравців все ж таки попадається на нечесній грі, такого кіберспортсмена одразу піддають дискваліфікації або виганяють з команди, що може навіть стати причиною краху кар’єри.

Що стосується біологічного допінгу, то приблизно до 2015 року ця тема взагалі не піднімалась в кіберспортивній спільноті. За словами генерального менеджера відомої команди Virtus.pro Романа Дворядкіна, ситуація різко змінилась після турніру ESL Katowice 2015, коли гравець команди Cloud 9 у спілкуванні з журналістом доволі розслаблено заявив, що «…тут абсолютно всі приймають аддерол (препарат призначений для лікування синдрому гіперактивності та дефіциту уваги) і всім наплювати…».

В той час ця історія не потягла за собою жодних санкцій по відношенню до гравців, проте це значно прискорило процес запровадження допінг-проб перед проведенням великих турнірів. Наскільки ж ефективним є приймання допінгу в кіберспорті? З цього приводу Роман Дворядкін зазначає наступне: «Глобально допінг не впливає на результат гри: ви не станете грати як чемпіони The International, якщо вважаєтесь гравцем середньої руки. Є препарати, що можуть на 5-10 відсотків покращити реакцію гравця і придушити почуття тривоги, проте, коли різниця в навичках гравців дорівнює долям відсотка, тобто, під час матчу між відносно рівними командами, ці 5-10 відсотків вже можуть істотно вплинути на результат».

На жаль, в кіберспортивному світі поки що не існує єдиної антидопінгової політики, тобто, кожна організація має загалом власне розуміння щодо вирішення цього питання. Зокрема, обґрунтованою тут видається підхід ESL (Electronic Sports League), яка склала власний перелік заборонених препаратів, взявши за основу список Всесвітньої антидопінгової агенції (WADA). Так само декількома роками раніше IeSFвступила до лав WADAй провела перші допінг-проби ще у далекому 2013 році.

Замість висновків

Наразі кіберспорт за популярністю та обсягами ринку вже обігнав більшість з традиційних видів спорту. Цілком ймовірно, що прийде час, коли кіберспортивні дисципліни стануть навіть більш популярними за футбол в Європі та регбі в Австралії. Це прекрасно розуміють й в Міжнародному олімпійському комітеті. Член МОК, співголова заявочного комітету Парижу Тоні Естангет переконаний, що кіберспорт має вважатись повноцінним видом спорту: це потрібно для того, щоб Олімпійські ігри зберегли актуальність для нових поколінь.

«Ми не можемо сказати ні, - сказав пан Естангет. – Молодь цікавиться кіберспортом і подібними речами». Конкретні дисципліни поки не вибрали, але в серпні 2017 року президент Міжнародного спортивного комітету Томас Бах поділився роздумами з цього питання. У коментарі для газети South China Morning Post він сказав, що кіберспортивні ігри з жорстоким або провокаційним змістом не зможуть стати частиною Олімпіади.

На переконання Баха, значна кількість комп'ютерних ігор повністю суперечать основоположним олімпійським правилам і цінностям спорту. Виходячи з цього зауваження, найбільш ймовірним видається, що МОК, в першу чергу, буде включати до програми Олімпійських ігор спортивні симулятори, як, приміром, FIFA та PES(футбол), NHL (хокей), NBA (баскетбол). В Азії ж із переліком кіберспортивних дисциплін вже визначились й, більш того, кіберспорт там вже є включений до Азіади 2018 та 2022 років. В іграх 2018 року до Азійських олімпійських ігор були включені наступні дисципліни: League of Legends, Hearth stone, Star Craft II, Pro Evolution Soccer, Clash Royale, Arena of Valor.

З огляду на це можна з впевненістю говорити, що включення кіберспорту до переліку дисциплін Всесвітньої Олімпіади є всього лише питанням часу. Інакше існує ризик створення такої ситуації в майбутньому, коли масштабні кіберспортивні чемпіонати привертатимуть значно більше уваги глядацької аудиторії ніж самі Олімпійські ігри.

Даниїл Шаров, «Українське право»

КОМЕНТАРІ  0 + Додати коментар
Чи потрібно стати на коліна: про цінність життя і право donum auctoris Чи потрібно стати на коліна: про цінність життя і право
Так співпало – трагічні події під Павлополем, загибель чотирьох українських захисників, які все, що бачили та відчу...
Україна рекомендувала до обрання суддею Європейського суду з прав людини найдостойніших кандидатів: інтерв’ю з Михайлом Буроменським Феміда Україна рекомендувала до обрання суддею Європейського суду з прав людини найдостойніших кандидатів: інтерв’ю з Михайлом Буроменським
26 липня завершила роботу Комісія для проведення конкурсу з добору кандидатів для обрання суддею Європейського суду...
Захист від непроханих гостей: чи існує межа необхідної оборони? Справа Захист від непроханих гостей: чи існує межа необхідної оборони?
Безпека передусім! Відомий і справедливий вислів. І тільки в наших силах зробити так, щоб наші рідні, і ми самі поч...
Серпень 2019
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
29 30 31 1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28 29 30 31 1
ЗАХОДИ
Опитування
  • Як ви оцінюєте нове процесуальне законодавство?

Використання будь-яких матеріалів, розміщених на порталі "Українське право", дозволяється за умови посилання на ukrainеpravo.com. При копіюванні матеріалів порталу "Українське право" для інтернет-видань обов'язковим є пряме та відкрите для пошукових систем гіперпосилання в першому абзаці на цитовану статтю або новину.
Яндекс.Метрика