Представництво інтересів в судах
Правовий поглядАналітика

Проблемні питання моніторингу адміністративного судочинства в Україні обговорили на круглому столі

28.05.2019 / 10:02
698
+A
-a

Проблемні питання моніторингу адміністративного судочинства в Україні обговорили на круглому столі

У Львові відбувся круглий стіл на тему: «Моніторинг адміністративного судочинства в Україні: обсяг, проблемні питання», організований Восьмим апеляційним адміністративним судом спільно із Проектом ЄС «Право-Justice» та Всеукраїнською громадською організацією «Асоціація правників України».

У заході взяли участь представники Львівської регіональної ради реформ правосуддя, міжнародні експерти та судді Восьмого апеляційного адміністративного округу з метою експертного вивчення та обговорення проблемних питань застосування новел адміністративного законодавства на практиці.

З вітальними словами до учасників звернулись керівник Проекту ЄС «Право-Justice» Довидас Віткаускас та голова Восьмого ААС Олег Заверуха.

Подякувавши керівництву та експертам Проекту ЄС «Право-Justice» за співпрацю та їхній внесок у дослідження ефективності реалізації судової реформи в Україні очільник Восьмого ААС зауважив, що питання, які поставлені на порядок денний – це не тільки питання застосування адміністративного кодексу, а питання, які мають фундаментальний характер і стосуються загалом кожного з нас.

На думку Олега Заверухи така діяльність з моніторингу якості законодавства та проблемних питань судової практики, призведе до формування рекомендацій, які будуть використані у процесі правозастосування органами державної влади, під час здійснення судочинства, та у законотворчій роботі.

Міжнародний експерт Проекту ЄС «Право-Justice» та суддя Суду справедливості ЄС, Європейського суду загальної юрисдикції Віргіліус Валанчіус презентував перші результати роботи міжнародних та національних експертів – «Опитувальник з моніторингу адміністративного судочинства» та запропонував учасникам заходу дати відповіді на запропоновані питання. Так міжнародні експерти намагаються визначити чи досягається мета, яку переслідував законодавець при прийнятті нового Кодексу адміністративного судочинства України - підвищення ефективності та доступності судочинства, забезпечення рівності сторін. Також, важливо визначити межі та ступінь дискреційних повноважень виконавчих органів у адміністративних спорах та роль суду, а також визначити рівень незалежності суддів при прийнятті рішень. Результати будуть опрацьовуватись експертами Проекту ЄС «Право-Justice» та викладатимуться у звіті, а в подальшому – будуть використовуватись при внесенні пропозицій   законодавчих змін.

IMG_0622.jpg

Першу сесію круглого столу відкрив Віталій Затолочний, суддя Восьмого ААС – «Дискреція в правозастосуванні: актуальні питання»

Відзначивши важливість наявності дискреційних повноважень у суб’єктів владних повноважень зауважив, що необхідно визначити їх межі. Тобто, мають бути законодавчо визначені ефективні заходи контролю за здійсненням таких повноважень, зокрема з боку суду. Водночас висловив пропозиції щодо змін до законодавства України по вдосконаленню нормативно-правового регулювання, зокрема закріплення конкретних способів судового контролю. Одним з ефективних засобів вважає покращення комунікації між адміністративними судами всіх інстанцій з метою вироблення єдиної судової практики.

Продовжив обговорення Бартош Войцеховскі - суддя фінансової палати Вищого адміністративного суду Польщі, доктор юридичних наук, міжнародний експерт Проекту ЄС «Право-Justice». В своїй доповіді на тему «Обґрунтування, як обмеження дискреційних повноважень адміністративних судів» проаналізував можливість обмеження дискреційних повноважень судів шляхом необхідності обґрунтування прийнятого судового рішення. На його думку основним сучасним інструментом обмеження судової дискреції і способом контролю за дискреційними повноваженнями органів законодавчої та виконавчої влад є принцип пропорційності. Адже, вимагає від судів посилання до основних прав людини та загальних принципів міжнародного права. Суд виступає гарантом захисту особи від свавілля законодавця та є для судді лише одним із орієнтирів.

У продовження заходу Олександр Сасевич, суддя Львівського окружного адміністративного, суду, кандидат юридичних наук, презентував доповідь на тему «Еволюція розвитку судового контролю в адміністративному судочинстві України».

Доповідач виділив 3 етапи нормативного становлення судового контролю за виконанням судових рішень, а саме:

1)    від 2005 року до 2010 року - перше закріплення такого повноваження суду;

Загалом як зазначив суддя - вперше питання судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі було закріплене у ст. 267 КАС України, а саме в першій його редакції. Ця норма була недосконалою та рідко застосовувалась на практиці, у зв’язку з чим науковці називали її «мертвою».

2)    2010 рік і до кінця 2017 року - впровадження судового контролю у судову практику;

Тобто, після змін, внесених до КАС України остаточно закріплено 3 спеціальні способи здійснення судового контролю, а саме:

-        зобов’язання суб’єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення;

-        накладення штрафу за невиконання судового рішення;

-        визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені суб’єктом владних повноважень – відповідачем на виконання такої постанови суду або на порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.

3)    з 15.12.2017 і до сьогодні – пошук шляхів для активізації застосування вказаного інституту у судовій практиці.

Кінець 2017 року приніс чимало змін в законодавство України зокрема, розпочав свою роботу оновлений Верховний Суд.

Змінилося і нормативне регулювання судового королю за виконанням рішень в адміністративних справах. Зокрема, як зауважив доповідач, хоча на перший погляд зміни відбулися несуттєві, проте вагомі. Як свідчить аналіз судової практики, поєднання в одній статті 267 КАС України 3-х способів здійснення судового контролю викликало чимало труднощів в правозастосуванні.

Так, зокрема, позивачі, не завжди могли відстежити взаємозв’язок цих норм, та не розуміли, для прикладу: чи необхідно для визнання протиправною бездіяльності суб’єкта владних повноважень з виконання рішення суду спершу звертатися з заявою про зобов’язання його подати звіт про виконання такого рішення.

Законодавець відреагував на вказані виклики, а саме на зміну ст.267 КАС України прийшли ст.382, 383 КАС України в новій редакції, які розділили між собою різні способи судового контролю (зобов’язання подати звіт про виконання судового рішення та накладення штрафу за невиконання вказаного обов’язку визначені ст.382 КАС України, а порядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб’єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, регламентується ст.383 КАС України).

Як зауважив Олександр Сасевич ситуація кардинально змінилася в кінці січня 2018 року, коли була проведена спільна нарада суддів Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду за участю голів апеляційних та окружних адміністративних судів, де обговорювались найпоширеніші проблемні питання, що виникають при застосуванні положень нового КАС України під час здійснення судочинства. Обговорювались такі питання: «Яким чином приймається рішення про застосування судового контролю, згідно зі ст. 382 КАС України? Чи можна це визначати у рішенні суду, чи повинно оформлюватись окремим процесуальним документом? Чи може суд видати ухвалу про застосування судового контролю після винесення рішення по справі у разі подання відповідного клопотання стороною?».

Через рік після згаданої спільної наради можна було констатувати суттєві позитивні зміни у практиці розгляду судами питання щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.

Зокрема позитивним результатом даного обговорення стало те, що звернення позивача з заявою про зобов’язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення після його ухвалення більше не може вважатися підставою для відмови в такому зобов’язанні. Відтак, очікується збільшення частоти застосування суддями вказаного контрольного повноваження.

Однією з ключових проблем, з якою ще стикаються практики при застосуванні норм ст.382 КАС України є те, що зобов’язання суб’єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення є правом суду. А відтак, застосування вказаного способу судового контролю покладено виключно на розсуд суддів, які не є достатньо зацікавлені в покладенні обов’язку на відповідача подати звіт про виконання судового рішення. Адже, таким чином збільшується їхнє навантаження.

IMG_0623.jpg

Отже, процедура застосування судом свої контрольних повноважень, зокрема в частині зобов’язання подати звіт про виконання судового рішення та накладення штрафу за його невиконання потребує деталізації на рівні ст.382 КАС України після ретельного професійного обговорення суддівською спільною із залученням науковців та практикуючих адвокатів.

Також Олександр Сасевич наголосив, що застосування судами своїх контрольних повноважень позитивно впливає на практику виконання судових рішень. На жаль, частка рішень, до яких такі контрольні повноваження застосовуються, все ж таки залишається незначною. Проте, за результатами такого застосування - лише в одному випадку суду довелось накласти на керівника суб’єкта владних повноважень штраф за невиконання судового рішення. У решті випадків такі рішення суду виконуються відповідачами добровільно у встановлені судом строки.

Тому діючий суддя запропонував такі механізми, які дозволять суттєво збільшити частоту застосування судами таких   повноважень ;

-        «нормативний»- внесення змін до ст. 382 КАС України, а саме трансформація права суду щодо зобов’язання відповідача – суб’єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення в обов’язок. Як видається зобов’язання подати звіт доцільно використовувати лише у справах, в яких позивачем є фізична або юридична особа приватного права, а відповідачем – суб’єкт владних повноважень.

-        «мотиваційний» шлях – стосується підвищення мотивації суддів шляхом включення статистичних даних про застосування суддями контрольних функцій до суддівського досьє та врахування при встановленні навантаження на суддю.

Едіт Зеллер, президент Асоціації європейських адміністративних судів, міжнародний експерт Проекту ЄС «Право-Justice» презентувала тему «Межі судового контролю: кращі європейські практики». В своїй доповіді розкрила базові європейські принципи встановлення меж судового контролю.

Це зокрема принцип поділу влади та система стримувань та противаг, які забезпечують стабільне функціонування системи державної влади будь-якої демократичної держави.

Також не менш важливими на думку Едіт Зеллер є правові основи встановлення меж судового контролю, які включають: 1) закони, що визначають фундаментальні принципи і гарантії; 2) баланс індивідуальних прав та публічних інтересів; 3) право на справедливий суд, що закріплюється статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та судова практика Європейського суду з прав людини із застосування цього принципу.

Під час другої сесії учасники дискусії мали можливість ознайомитись із доповідями практикуючих юристів та науковців.

Роман Чумак, керуючий партнер ЮК «Арес» розкрив особливості розгляду окремих категорій справ незначної складності

Зокрема вказав на певні додаткові винятки для малозначних та справ незначної складності, а саме:

- представником сторони у справі може бути будь-яка фізична особа, яка має відповідну адміністративну процесуальну дієздатність ;

- розгляд справи по суті розпочинається через п’ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі, а процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до КАС України обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом п’ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі;

- розглядаються у строк не більше 30 днів з дня відкриття провадження у справі;

- рішення у деяких з цих справ підлягають негайному виконанню .

Також зауважив, що незважаючи на значні переваги спрощеного позивного провадження (відсутність деяких стадій судового процесу, скорочені процесуальні строки тощо), розгляд адміністративної справи в першій інстанції без виклику учасників справи може призвести до того, що виконання завдань адміністративного судочинства щодо справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин буде суттєво ускладнене.

Зокрема, розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи передбачає деяке позбавлення цих осіб наступних прав: 1) брати участь у судових засіданнях; 2) брати участь у дослідженні доказів; 3) ставити питання іншим учасникам справи; 4) виступити з вступним словом, надавати усні, в тому числі додаткові, пояснення суду; 5) наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Аналізуючи власну судову практику доповідач зазначив, що суди розглядаючи у письмовому провадженні справи щодо пенсійних та соціальних виплат не приділяють належної уваги формі судочинства. Також нагадав колегам, що справи щодо пенсійних та соціальних виплат розглядаються у більшості випадків у порядку письмового провадження та без виклику сторін у справі.

Зокрема, органи державної влади приймаючи рішення не формулюють таке рішення належним чином, мотивувальна частина рішення, як правило взагалі відсутня, що загалом ускладнює процедуру оскарження такого рішення до суду. Адже, лише під час надання відзиву на позовну заяву позивач та його адвокат бачить правові підстави для прийняття рішень у справі.

Заступник начальника Головного територіального управління юстиції у Львівській області Оксана Куманська-Нор детально проаналізувала дискрецію органів державної влади та ефективність адміністративних проваджень в Україні.

Володимир Решота, доцент кафедри адміністративного та фінансового права юридичного факультету імені Івана Франка доповідав про обов’язкове представництво адвокатами в адміністративних справах.

Зокрема висвітлив значення адвокатської монополії при розгляді судами адміністративних спорів.

До позитивних сторін доповідач відніс:

- підвищення якості представництва в судах,

- кваліфікація і спеціалізація,

- професійні гарантії

- дотримання ними правил професійної етики та адвокатської таємниці,

- особлива відповідальність

Недоліками адвокатської монополії назвав брак кваліфікованих адвокатів у невеликих населених пунктах, необхідність їх фінансування та ускладнений доступ до професії адвоката.

Також виділив винятки із загального правила обов’язкової участі адвоката в адміністративних справах, а саме самопредставництво, представництво законними представниками, справи незначної складності.

Завершив цю сесію міжнародний експерт Проекту ЄС «Право-Justice» та суддя Європейського суду загальної юрисдикції Віргіліус Валанчіус із доповіддю на тему «Застосування медіації в адміністративних справах: кращі європейські практики».

Як зазначив доповідач державні органи мають бути зацікавлені в тому, щоб припинити спір із приватною особою якомога скоріше. Адже вирішення спірних правових питань між державними органами та приватними особами в порядку провадження судової медіації за активної участі обох сторін вважається найбільш надійним методом. Законодавчі засади судової медіації в адміністративних спорах існують в Британії, Франції, Німеччині, Польщі, Бельгії та інших країнах ЄС. З 1 травня 2019 року ця можливість була впроваджена і в Литві.

Попри це зауважив, що судді все ще доволі консервативно ставляться до судової медіації. Щоб гарантувати успішність, процедура мирного врегулювання повинна характеризуватися гнучкістю, як щодо процедур так і способів ведення переговорів стосовно конкретного змісту потенційної угоди, яка покладе кінець спору.

Зокрема, при впровадженні цього механізму потрібно відмовитися від позовного підходу на основі строгої аргументації сторін, при якій одна сторона обов'язково виграє, тоді як інша програє. Роль суду у цьому процесі полягає у визначенні, чи зможе мирне врегулювання краще задовольнити інтереси обох сторін з урахуванням вимог належного відправлення правосуддя.

Підсумовуючи круглий стіл, голова Восьмого ААС Олег Заверуха подякував доповідачам та учасникам за участь в обговоренні. Також зазначив, що цей захід є результатом системної співпраці з Проектом ЄС «Право-Justice», що має свою концепцію, етапи та кінцеву мету. Результатом цієї роботи будуть конкретні напрацювання, які вдасться реалізувати лише за умови співпраці та взаємодії представників усіх гілок влади, адвокатської та наукової спільнот.

Зеновія Суховерська для «Українського права»

КОМЕНТАРІ  0 + Додати коментар
Чи потрібно стати на коліна: про цінність життя і право donum auctoris Чи потрібно стати на коліна: про цінність життя і право
Так співпало – трагічні події під Павлополем, загибель чотирьох українських захисників, які все, що бачили та відчу...
Україна рекомендувала до обрання суддею Європейського суду з прав людини найдостойніших кандидатів: інтерв’ю з Михайлом Буроменським Феміда Україна рекомендувала до обрання суддею Європейського суду з прав людини найдостойніших кандидатів: інтерв’ю з Михайлом Буроменським
26 липня завершила роботу Комісія для проведення конкурсу з добору кандидатів для обрання суддею Європейського суду...
Захист від непроханих гостей: чи існує межа необхідної оборони? Справа Захист від непроханих гостей: чи існує межа необхідної оборони?
Безпека передусім! Відомий і справедливий вислів. І тільки в наших силах зробити так, щоб наші рідні, і ми самі поч...
Серпень 2019
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
29 30 31 1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28 29 30 31 1
ЗАХОДИ
Опитування
  • Як ви оцінюєте нове процесуальне законодавство?

Використання будь-яких матеріалів, розміщених на порталі "Українське право", дозволяється за умови посилання на ukrainеpravo.com. При копіюванні матеріалів порталу "Українське право" для інтернет-видань обов'язковим є пряме та відкрите для пошукових систем гіперпосилання в першому абзаці на цитовану статтю або новину.
Яндекс.Метрика